Постанова № 12934856, 08.12.2010, Олевський районний суд Житомирської області

Справа № 2-а-1791/10

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2010 року м. Олевськ

Суддя Олевського районного суду Житомирської області Стратович О.В. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області та Управління Пенсійного Фонду України в Олевському районі Житомирської області про визнання дій неправомірними та стягнення недовиплачених коштів, передбачених Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“,

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулася до суду з позовом, в якому просить суд визнати дії Управління Пенсійного Фонду України в Олевському районі Житомирської області незаконними , стягнути на її користь з відповідача за період з 01 квітня 2010 року по 01 жовтня 2010 року 23114,28 грн. невиплаченої пенсії , зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області провести перерахунок і виплачувати в подальшому позивачці пенсію у відповідності до ст. ст. 50, 54 ч. 4 , 67 ч. 3 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а також стягнути на її користь за період з 01 квітня 2010 року по 01 жовтня 2010 року 2113,80 грн. недосплаченої грошової допомоги як особі, яка проживає на території радіоактивного забруднення та 10569 грн. доплати до пенсії як особі, яка проживає на території радіоактивного забруднення у звязку з тим, що вона є інвалідом 3-ї групи захворювання повязаного з наслідками аварії на ЧАЕС, знаходиться на обліку в УПФ України в Олевському районі як особа, віднесена до 1-ї категорії, отримує пенсію у звязку з настанням інвалідності , є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи , проживає на радіоактивно забрудненій території і має право на зазначені пільги.

Крім того, позивачка просить допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з відповідача вище зазначених сум заборгованості за період з 01 квітня 2010 року по 01 жовтня 2010 року.

Позивачка зверталась до Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області з прохання провести перерахунок її пенсії, як інваліда 3-ї групи відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та нарахувати і виплатити їй недоотриману пенсію, однак Управлінням Пенсійного фонду України в Олевському районі їй було відмовлено та зазначено, що пенсія призначена і виплачується правильно посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» № 654 від 16.07.2008 року.

Позивачка в судове засідання не зявилася, згідно поданої письмової заяви, просить справу розглянути без її участі, позовні вимоги підтримує повністю.

Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації в Житомирській області відносно позову заперечують, про що надали відповідне заперечення, з проханням про розгляд справи без їх участі.

Представник УПФ України в Олевському районі Житомирської області в судове засідання не зявився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений у встановленому законом порядку, від нього надійшло письмове заперечення згідно якого він стосовно задоволення позову заперечує.

Встановлено, що позивачка є постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії. Територія, на якій проживає позивачка, а саме АДРЕСА_1 відповідно до “Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи” затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 106 від 23 липня 1991 року відноситься до зони гарантованого добровільного відселення, що стверджується копією паспорту позивачки, довідкою з місця проживання, посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Крім того, позивачка є інвалідом 3-ї групи, захворювання пов'язаної з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС, з 01 січня 2006 року стоїть на обліку в управлінні Пенсійному фонду України в Олевському районі Житомирської області, як особа віднесена до категорії 1 потерпілої внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС , що стверджується довідкою відповідача, довідкою МСЕК про інвалідність позивачки , посвідченням потерпілої категорії 1 внаслідок аварії на ЧАЕС.

Позивачка на даний час є непрацюючою пенсіонеркою і отримувала щомісячно з 01 квітня 2010 року по 01 жовтня 2010 року допомогу в розмірі 2,10 грн. в Управлінні праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації та доплату до пенсії в розмірі 10,50 грн. в Управлінні Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області, тобто отримувала виплати в розмірах передбачених постановою КМ України від 26 липня 1996 року № 836 всупереч нормам Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“, що стверджується довідкою управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації, довідкою управління Пенсійного фонду України в Олевському районі, обставинами, зазначеними у запереченнях відповідачів.

Дослідивши та оцінивши докази по справі, суд вважає, що між сторонами виникли правовідносини, які регулюються ст.ст. 37, 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ з якої слідує, що громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення виплачується у зоні гарантованого добровільного відселення щомісячна грошова допомога на придбання чистих продуктів харчування у розмірі 40 % від мінімальної заробітної плати, а також виплачується щомісячна грошова доплата непрацюючим пенсіонерам в розмірі двох мінімальних заробітних плат, які встановлені на час виплати. Допомога та доплата нараховуються та виплачуються за місцем проживання.

Статтею 49 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” N 796 передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до частини 4 статті 54 Закону N 796, яка визначає підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по 3-й групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком.

Згідно зі статтею 50 цього Закону інвалідам 3-ї групи віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком. Виплата додаткової пенсії відповідно до статті 53 зазначеного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Відповідно до частини 3 статті 67 Закону „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” N 796, у випадку збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб , які втратили працездатність, встановленого законом , збільшується розмір пенсії, відповідно ст. 54 цього Закону ,а також розмір додаткової пенсії за шкоду завданою здоровю , особам віднесеним до 1категорії. Перерахунок пенсії проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 КАС України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України за Законами України.

Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та Законами України (ст. 1 13 Конституції України).

В даному випадку Закон України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ визначає порядок і розміри пенсійних виплат.

Виплата пенсійних виплат по постанові КМ України від 16 липня 2008 року № 654 є неправомірними, оскільки постанова суперечить базовим положенням Конституції України про статус закону України як акта вищої юридичної сили в системі нормативно-правових актів держави та самому Закону, який регулює зазначені відносини.

Крім того, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року N 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.

Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Згідно приписам ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 «Про незалежність судової влади» зазначено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод (абз.1 п.19).

Відповідно до положень Конституції України, найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх

утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави (ст. 3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (стаття 21), їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений (стаття 22).

Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України (лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк).

Окрім того, встановлений ч. 2 ст. 95 Конституції України, ч. 2 ст. 38 Бюджетного Кодексу перелік правовідносин, які регулюються Законом про Державний бюджет України, є вичерпним, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України, зокрема Законом України «Про статус і соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та не може будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.

Відповідно до п. 2 «Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, повязаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», затвердженого Постановою КМУ від 20 вересня 2005 року № 936 слідує , що розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня за програмами визначаються управлінням праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій.

Також УПФ України в Олевському районі є належним відповідачем, оскільки відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою КМУ від 24.10.2007 року № 1261 та з урахуванням Положення про Управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління ПФУ від 30.04.2002 року № 8-2, саме зазначений відповідач забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, безпосередньо призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії та інші виплати відповідно до чинного законодавства, отже є відповідачем у справах щодо здійснення виплат пенсії особам, які проживають на території радіоактивного забруднення за відповідними позовами.

Таким чином саме відповідач УПФ України в Олевському районі неправомірно обмежував позивачку у її праві на отримання додаткової та основної пенсії в розмірах, зазначених в ст. ст. 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“, чим порушив її право на соціальний захист від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Крім того, відповідачі неправомірно обмежували позивачку у її праві на отримання допомоги та доплати в розмірах, зазначених в ст.ст. 37, 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“, чим порушили її право на соціальний захист від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Як вбачається з адміністративного позову, позивачка просить про захист своїх прав на отримання додаткової та основної пенсії як особа, яка є інвалідом 3-ї групи, захворювання пов'язаної з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС та постійно проживає на території радіоактивного забруднення, а також допомоги та доплати до пенсії як особа, яка постійно проживає на території радіоактивного забруднення.

Разом з тим, обираючи спосіб захисту порушеного права позивачки, слід керуватися тим, що відповідно до положень Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зазначені виплати призначаються і виплачуються управлінням праці та соціального захисту населення та управлінням пенсійного фонду відповідно.

З огляду на те, що спеціальним Законом, який встановлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки потерпілих від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, функції щодо призначення та виплати відповідних виплат віднесено до компетенції органів праці та соціального захисту населення та органів пенсійного фонду, тому суд не уповноважений здійснювати розрахунки сум зазначеної виплат, а також стягувати вказані суми.

Також ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Тому, суд вважає за необхідне для захисту прав позивачки зобов'язати управління Пенсійного Фонду України, провести перерахунок та виплату позивачці додаткової та основної пенсії як особі, яка є інвалідом 3-ї групи, захворювання пов'язаної з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до ст. 50, ч. 4 ст. 54, ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , за період з 01 квітня 2010 року по 01 жовтня 2010 року, в подальшому виплачувати пенсію позивачці відповідно до вимог зазначеного Закону, зобов'язати відповідачів провести перерахунок та виплату позивачці допомоги та доплати до пенсії як особі, яка проживає на території радіоактивного забруднення відповідно до ст.ст. 37, 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» починаючи з 01 квітня 2010 року по 01 жовтня 2010 року, оскільки позивачка звернулася до суду 28 жовтня 2010 року.

Відповідачі є розпорядниками коштів на вказані видатки, проте допустили протиправну бездіяльність і позивачці в добровільному порядку заборгованості у повному обсязі не виплатили.

Враховуючи те, що позовні вимоги стосовно негайного виконання постанови суду в частині стягнення з відповідача вище зазначених виплат передбачених Законом України “ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи “ не мотивовані та не обґрунтовані позивачкою , то в цій частині позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 8, 22 Конституції України, ст.ст. 37, 39, 50, 54, 67 Закону України “ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи “ від 28.02.1991 року ( з змінами і доповненнями), ст.ст. 10, 11, 71, 86, 99, 159, 162, 163, 167, 186 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області та Управління Пенсійного Фонду України в Олевському районі Житомирської області про визнання дій неправомірними та стягнення недовиплачених коштів, передбачених Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ - задовольнити частково.

Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області та Управління Пенсійного Фонду України в Олевському районі Житомирської області щодо не донарахування та недовиплати ОСОБА_1 коштів, передбачених ст.ст. 37, 39, ст. 50, ч. 4 ст. 54 ,ч. 3 ст. 67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ неправомірними.

Зобовязати Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 допомоги як особі, яка проживає на території радіоактивного забруднення відповідно до ст. 37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“, встановивши її на рівні 40 % від мінімальної заробітної плати визначеної законодавством щомісячно, за період з 01 квітня 2010 року по 01 жовтня 2010 року.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області 6,80 грн. державного мита на користь держави з рахунку № 35213006000584, код 03192610, МФО 811039 УДК в Житомирській області.

Зобовязати Управління Пенсійного Фонду України в Олевському районі Житомирської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 доплати до пенсії як особі, яка проживає на території радіоактивного забруднення відповідно до ст. 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“, встановивши її на рівні двох мінімальних заробітних плат визначених законодавством щомісячно, за період з 01 квітня 2010 року по 01 жовтня 2010 року.

Зобовязати Управління Пенсійного Фонду України в Олевському районі Житомирської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії відповідно до ст. 50, ч. 4 ст. 54 ,ч. 3 ст. 67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“, за період з 01 квітня 2010 року по 01 жовтня 2010 року.

Зобовязати Управління Пенсійного Фонду України в Олевському районі Житомирської області в подальшому виплачувати ОСОБА_1 пенсію відповідно до ст. 50, ч. 4 ст. 54 ,ч. 3 ст. 67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“, починаючи 01 жовтня 2010 року.

Управління Пенсійного Фонду України в Олевському районні Житомирської області звільнити від сплати державного мита на підставі п. 34 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито».

ОСОБА_1 звільнити від сплати державного мита на підставі п. 18 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито».

В решті позову ОСОБА_1 відмовити .

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Олевський районний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: