Рішення № 129346470, 22.07.2025, Крижопільський районний суд Вінницької області

Справа № 134/889/25

2-о/134/42/2025

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

22 липня 2025 року с-ще Крижопіль

Крижопільський районний суд Вінницької області

в складі: головуючої судді Кантонистої О.О.

за участю: секретаря судового засідання Франко О.Г.

заявниці ОСОБА_1

представника заінтересованої особи - Крижопільської селищної ради - адвоката Панасюка В.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Крижопіль цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, заінтересовані особи: Крижопільська селищна рада Тульчинського району Вінницької області, Міністерство оборони України, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , військова частина НОМЕР_1 ,

встановив:

04 червня 2025 року ОСОБА_1 в порядку окремого провадження звернулася до Крижопільського районного суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, заінтересовані особи: Крижопільська селищна рада Тульчинського району Вінницької області, Міністерство оборони України, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Обґрунтовуючи свої вимоги, заявниця вказує, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який рішенням Крижопільського районного суду Вінницької області від 05 серпня 2005 року між ними було розірвано.

В період спільного подружнього проживання у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Після розірвання шлюбу у судовому порядку, вони помирилися та продовжили проживати однією сім`єю як чоловік та жінка, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, мали спільні обов`язки подружжя, займалися благоустроєм будинку (робили ремонт, купували меблі та інші предмети домашнього побуту), крім того, всі свята проводили в колі рідних та друзів. Їхній син ОСОБА_3 проживав разом з ними. В період спільного проживання, а саме у 2018 році, вони купили житловий будинок у ОСОБА_5 , який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_4 зареєстрував своє місце проживання у вказаному будинку, але увесь час фактично проживав разом з нею та сином за адресою: АДРЕСА_2 . При цьому, заявниця вказує, що право власності на придбаний житловий будинок вони не оформили.

У зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України ОСОБА_4 був мобілізований на військову службу. 11 лютого 2025 року його матері ОСОБА_2 надійшло сповіщення про факт зникнення безвісти ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 під час виконання бойового завдання в районі села Костянтинопіль Волноваського району Донецької області.

З огляду на викладене, для реалізації прав близьких родичів та членів сім`ї осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, що гарантуються Законом України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин», заявниця просить встановити факт її проживання з ОСОБА_4 однією сім`єю, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

Ухвалою судді від 06 червня 2025 року відкрито провадженні у справі та призначено судовий розгляд справи на 10 год. 00 хв. 02 липня 2025 року в приміщенні Крижопільського районного суду Вінницької області. Окрім того, задоволено клопотання заявниці про виклик свідків.

02 липня 2025 року від представника заінтересованої особи - Міністерства оборони України - Панасюка В.М. через систему «Електронний суд» надійшли пояснення по справі, у яких він вказує, що обов`язковою умовою для визнання осіб членами однієї сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, наявність інших обставин, які підтверджують реальність сімейних відносин. Суттєвою умовою для визнання чоловіка та жінки такими, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Щоб встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні цьому поняттю. Тобто, при встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства. Домогосподарство - це сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти, мають певні права та обов`язки тобто передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно-правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання. Для встановлення факту проживання сім`єю без шлюбу (після розлучення) необхідні докази сімейних відносин навіть, якщо чоловік та жінка залишилися проживати за однією адресою (постанова Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 748/897/18). Законом не визначено, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці.

За військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігається виплата грошового забезпечення. Порядок та умови перерахунку розміру грошового забезпечення таких військовослужбовців встановлюються Кабінетом Міністрів України. Зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 № 884 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх (далі - Порядок № 884). Відповідно до пунктів 4, 5, 7 Порядку № 884, виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім`я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації). Рішення щодо виплати або відмови у виплаті грошового забезпечення приймає командир (начальник, керівник) військової частини. Виплата грошового забезпечення здійснюється таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (інвалідів з дитинства незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Результати розгляду даної справи можуть впливати на права та обов`язки членів сім`ї зниклого безвісти військовослужбовця, які зазначені у пункті 7 Порядку № 884, та відповідної військової частини, у якій військовослужбовець проходив службу. Враховуючи зазначене, до участі у справі необхідно залучити у якості заінтересованої особи військову частину НОМЕР_1 .

Ухвалою Крижопільського районного суду від 02 липня 2025 року за клопотанням представника заінтересованої особи - Міністерства оборони України - Панасюка В.М. залучено до участі у даній справі заінтересовану особу - військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).

В судовому засіданні 22 липня 2025 року заявниця ОСОБА_1 підтримала заявлені вимоги та просила їх задовольнити. Не заперечувала щодо проведення судового засідання у відсутності свого представника - адвоката Барвінського О.П.

Представник заінтересованої особи - Крижопільської селищної ради - адвокат Панасюк В.Б. не заперечував проти задоволення заявлених вимог.

Заінтересована особа - ОСОБА_3 подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, заявлені вимоги підтримує та просить задовольнити.

Заінтересовані особи: ОСОБА_2 , представник Міністерства оборони України, представник військової частини НОМЕР_1 в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку, причини неявки суду невідомі.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, показання свідків та дослідивши матеріали справи, дійшов наступних висновків.

Положенням ч. 1 ст. 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Пункт 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Відповідно до ч. 2 та ч. 4 ст. 3 Сімейного кодексу України (далі СК України), сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права і обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Поняття сім`ї, сформульоване в цій статті, не містить такої обов`язкової ознаки сім`ї, як знаходження саме в зареєстрованому шлюбу. Сім`я розглядається як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб. Сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, що й є ознаками сім`ї.

Європейський суд з прав людини при розгляді справ аналогічної категорії зауважив, що відносини де-факто, як і відносини, що ґрунтуються на шлюбі, можуть вважатись сімейним життям.

У справі «Джонстон проти Ірландії» (справа номер ECH-1986-S-006) було встановлено, що заявники прожили спільно близько 15 років. На цій підставі Європейський суд зробив висновок, що вони складали сім`ю, а тому мають право на захист, незважаючи на те, що їх зв`язок існує поза шлюбом.

Конституційне право на особисту свободу дає підстави для висновку про те, що людина має право сама вибирати форму організації свого сімейного життя. Закон не може їй цього диктувати, як і того, з ким людина має проживати однією сім`єю, за винятком лише певних обмежень, які сформульовані у ст. 3 СК України.

Судом встановлено, що між заявницею ОСОБА_1 та ОСОБА_4 08 листопада 2003 року було зареєстровано шлюб у виконкомі Шарапанівської сільської ради Крижопільського району (актовий запис № 4), який рішенням Крижопільського районного суду Вінницької області від 05 серпня 2005 року розірвано. Після розірвання шлюбу заявниця відновила своє дошлюбне прізвище « ОСОБА_6 ».

Від спільного подружнього проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Вказані обставини сторонами не оспорюються та підтверджуються: копією рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 05 серпня 2005 року у справі № 2-607/2005, копією свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 від 07 вересня 2005 року, копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00050606143 від 11 квітня 2025 року, копією свідоцтва про народження ОСОБА_3 серії НОМЕР_4 від 06 жовтня 2004 року.

Згідно копії витягу з реєстру Крижопільської територіальної громади № 2022/000710630 від 03.10.2022, місце проживання заявниці ОСОБА_1 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно копії витягу з реєстру Крижопільської територіальної громади № 2025/007359276 від 04.06.2025, місце проживання ОСОБА_4 з 22.10.2018 року зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .

До цього часу, а саме з 18.03.1999 року по 22.10.2018 року, місце проживання ОСОБА_4 було зареєстроване за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується відповідними штампами в долученій до заяви копії паспорта ОСОБА_4 .

Як вбачається з довідки Шарапанівського старостинського округу Крижопільської селищної ради Тульчинського району Вінницької області від 14.04.2025 № 119, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з чоловіком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 2005 по 2025 рік дійсно проживали спільно в одному погосподарчому номері в АДРЕСА_1 та вели спільне господарство.

Згідно сповіщення про факт зникнення безвісти ІНФОРМАЦІЯ_5 від 11.02.2025 № 2/186, яке надійшло ОСОБА_2 , її син, розвідник-санітар 3 розвідувального відділення розвідувального взводу 3 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 , військовослужбовець військової служби за призовом, солдат ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призваний на військову службу 23.10.2024 року ІНФОРМАЦІЯ_6 , зник безвісти 09.02.2025 року під час виконання бойового завдання, в районі виконання завдань за призначенням, в зоні ведення бойових дій, в районі села Костянтинопіль Волноваського району Донецької області. Брав безпосередню участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язки з військовою агресією російської федерації проти України.

Правовий статус осіб, зниклих безвісти, та правове регулювання відносин, пов`язаних із встановленням та обліком, розшуком і соціальним захистом таких осіб та їхніх родичів визначає Закон України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти».

Відповідно до ч. 1 ст. 1 вказаного Закону близькі родичі та члени сім`ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом і мають взаємні права та обов`язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.

Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» встановлено, що цей Закон регулює суспільні відносини, пов`язані з набуттям правового статусу осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, з обліком, розшуком та соціальним захистом таких осіб і членів їхніх сімей.

Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» члени сім`ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, мають право на соціальний захист у порядку, визначеному законодавством України.

Відповідно до абз. 1, 3 ч. 6 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII від 20.12.1991 року за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім`ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.

Аналогічні положення містяться у п. 7 Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 884 від 30.11.2016, відповідно до якого виплата грошового забезпечення здійснюється таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (інвалідів з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей.

Отже, виходячи із вказаних положень діючого законодавства, встановлення факту проживання заявника однією сім`єю з військовослужбовцем, який зник безвісти, не дає заявникові права на отримання грошового забезпечення цього військовослужбовця.

Разом з тим, відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 6 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» № 2505-VIII від 12.07.2018 року близькі родичі та члени сім`ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, мають право на отримання достовірних відомостей про місцеперебування особи, зниклої безвісти за особливих обставин, обставини її загибелі (смерті), місце поховання (якщо воно відоме). Реалізація права, передбаченого частиною першою цієї статті, відбувається шляхом подання заяви про розшук особи, зниклої безвісти за особливих обставин, та отримання достовірної інформації про хід та результати проведення її розшуку в порядку, визначеному цим Законом та іншими законами України. Органи державної влади, уповноважені на здійснення обліку та/або розшуку осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, зобов`язані надавати інформацію про хід та результати їх розшуку в порядку, встановленому цим Законом, близьким родичам та членам сім`ї таких осіб. Члени сім`ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, мають право на соціальний захист у порядку, визначеному законодавством України.

У своїй заяві ОСОБА_1 зазначає, що встановлення даного факту їй необхідно для того, щоб мати можливість належним чином комунікувати з органами військового управління, подавати заяви до уповноважених органів щодо розшуку чоловіка та ініціювати питання виплати грошових коштів, оскільки вона не являється офіційною дружиною ОСОБА_4 .

Згідно роз`яснень Верховного Суду України у листі «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 01 січня 2012 року, доказами, які свідчать про факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу можуть бути: свідоцтва про народження дітей, довідки з місця проживання, свідчення свідків, листи ділового та особистого характеру тощо. Також це можуть бути: свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько, виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.

Пунктом 6 рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 встановлено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт тощо.

Варто зазначити, що тривалість спільного проживання чоловіка та жінки як ознака наявності сім`ї на законодавчому рівні не визначена. Водночас строк спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу має бути достатнім для того, щоб стверджувати, що між чоловіком та жінкою склалися усталені відносини, які притаманні подружжю.

Факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 з ОСОБА_4 підтвердили заінтересовані особи - їхній син ОСОБА_3 та мати ОСОБА_4 - ОСОБА_2 , які були присутні в судовому засіданні 02 липня 2025 року.

Так, ОСОБА_2 пояснила, що її син ОСОБА_4 та заявниця ОСОБА_1 після розлучення проживали як одна сім`я, однак ОСОБА_1 інколи виганяла з дому ОСОБА_4 через те, що він випивав і з цього приводу між ними були сварки. Вони спільно придбали будинок та проводили у ньому ремонт.

ОСОБА_3 пояснив, що його батьки увесь час проживали як одна сім`я, вели спільне господарство, мали спільний бюджет. Після мобілізації батько по мірі можливості телефонував матері, писав повідомлення.

Вказаний факт також підтверджено показами свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які повідомили наступне.

Так, свідок ОСОБА_7 показала, що вона та заявниця ОСОБА_1 двоюрідні сестри. ОСОБА_1 та ОСОБА_4 після розлучення проживали однією сім`єю, вели спільне господарство, виховували свого сина ОСОБА_10 . Вони підтримували стосунки, ходили в гості один до одного, зустрічалися на родинних урочистостях.

Свідок ОСОБА_5 показала, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 в 2018 році купили у неї житловий будинок в АДРЕСА_1 . Вона знала цю сім`ю і їй навіть не було відомо, що вони офіційно розлучені. В даному будинку проживали її батьки, а після їх смерті вона вирішила продати цей будинок, однак у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на нього договір купівлі-продажу не укладався. ОСОБА_1 та ОСОБА_4 просто заплатили їй грошові кошти за будинок. Вона дала дозвіл, щоб ОСОБА_4 зареєстрував своє місце проживання в цьому будинку, однак фактично він проживав разом з ОСОБА_1 та їхнім сином за іншою адресою в с. Шарапанівка, а в придбаному будинку вони робили ремонт, щоб в подальшому перейти туди проживати всією сім`єю.

Свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , кожен окремо, показали, що вони проживають по сусідству із сім`єю заявниці та можуть підтвердити, що остання постійно проживала з ОСОБА_4 як подружжя. У них є спільний син ОСОБА_10 . Вони придбали будинок, в якому проводили ремонт, вели спільне господарство, зокрема тримали корів та здавали молоко.

Окрім того, в судовому засіданні були досліджено копії фотографій та скріншоти листування особистого характеру ОСОБА_1 з ОСОБА_4 у мобільних застосунках.

З урахуванням наведеного, у суду не має підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість досліджених доказів та фактів, повідомлених свідками. Даних про їх заінтересованість в результаті розгляду справи відсутні, їх показання об`єктивно підтверджуються і не суперечать іншим зібраним доказам у справі.

Статтею 8 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено право кожного на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. При цьому органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб. Також ст. 12 Конвенції встановлено і право на шлюб.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У даній справі належними й допустимими доказами підтверджено, що заявниця ОСОБА_1 та ОСОБА_4 проживали однією сім`єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу в період часу з вересня 2005 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи законних інтересів.

Статтею 16 ЦК встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Особа вільна у виборі способу способі захисту цивільних прав судом.

Метою встановлення факту проживання заявниці з ОСОБА_4 однією сім`єю без реєстрації шлюбу є необхідність реалізації права на отримання достовірних відомостей про перебування особи, зниклої безвісти, для реалізації права на оформлення пільг і соціальних виплат, отже такий факт породжує юридичні наслідки; чинним законодавством не передбачено іншого, ніж судовий, порядку встановлення факту проживання однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про доведеність фактичного проживання як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу заявниці разом з ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 , так як вони спільно проживали, були пов`язані спільним побутом та мали взаємні права та обов`язки.

За таких обставин заява ОСОБА_1 є обґрунтованою та підлягає задоволенню в частині встановлення факту її проживання однією сім`єю з ОСОБА_4 , як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу, в період часу з вересня 2005 року до 09 лютого 2025 року (день зникнення безвісти ОСОБА_4 ). Правові підстави для задоволення вимог в частині встановлення факту проживання однією сім`єю заявниці з ОСОБА_4 , як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу, до 2025 року включно відсутні, адже 2025 рік ще триває.

За приписами ч. 7 статті 294 ЦПК України, при ухваленні судом рішення у справі в порядку окремого провадження, судові витрати не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 258-259, 263-265, 293-294, 315 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Встановити факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , який зник безвісти 09 лютого 2025 року, як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу в період часу з вересня 2005 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У задоволенні решти вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заявниця: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .

Заінтересована особа: Крижопільська селищна рада Тульчинського району Вінницької області, місцезнаходження: вул. Героїв України, 59, селище Крижопіль Тульчинського району Вінницької області, код ЄДРПОУ 04325940.

Заінтересована особа: Міністерство оборони України, місцезнаходження: проспект Повітряних Сил, 6, Київ, код ЄДРПОУ 00034022.

Заінтересована особа: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 .

Заінтересована особа: ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 .

Заінтересована особа: Військова частина НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складено 28 липня 2025 року.

Суддя