Ухвала суду № 129341088, 31.07.2025, Чорнобаївський районний суд Черкаської області

Справа № 709/1302/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2025 року Чорнобаївський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді - Кваші І.М.

секретаря судового засідання - Дем`яненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Чорнобай заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Укрфінстандарт" про заміну сторони виконавчого провадження,-

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Укрфінстандарт" (далі ТОВ "ФК "Укрфінстандарт") звернулося до суду з заявою про заміну сторони виконавчого провадження, посилаючись на те, що на виконанні в приватного виконавця виконавчого округу Плесюка О.С. перебуває виконавче провадження №67508894 щодо примусового виконання виконавчого документу, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. за №30644 від 23.09.2021 про стягнення із боржника ОСОБА_1 заборгованості на користь стягувача ТОВ "Дінеро", який змінив своє найменування з ТОВ "ФК "Дінеро".

03.04.2025 між ТОВ "Дінеро" та ТОВ ""ФК "Укрфінстандарт" було укладено договір факторингу №571-ФК-25. Відповідно до договору право грошової вимоги, у тому числі за кредитним договором №АG2078895, згідно з яким проводиться стягнення заборгованості за виконавчим документом, виданим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. за №30644 від 23.09.2021 у виконавчому провадженні АСВП №67508894, відступлено ТОВ "ФК "Укрфінстандарт".

Вважають, що у зв`язку з відступленням права грошової вимоги за кредитним договором відбулася заміна кредитора у зобов`язанні, і ТОВ "ФК "Укрфінстандарт" набуло статусу нового кредитора/стягувача за виконавчим документом №30644. А відтак, наявні підстави для заміни стягувача.

Від представника ОСОБА_1 адвоката Щербака М.І. надійшли заперечення на заяву. Вважають, що вказана заява не підлягає до задоволення у зв`язку з тим, що Чорнобаївським районним судом у справі №709/770/25 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "ФК "Дінеро", треті особи - приватний нотаріус Бригіда В.О., приватний виконавець Плесюк О.С. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню 12 червня 2025 року ухвалено рішення, яким позовні вимоги задоволено повністю. Рішенням визнано таким, що не підлягає вконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Бригідою В.О. 23 вересня 2021 року та зареєстрований в реєстрі за №30644 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "Дінеро" заборгованості в сумі 19549,00 грн. На дату подання заперечення вказане рішення набрало законної сили. 21 липня 2025 року приватним виконавцем Плесюк О.С. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №67508894 у зв`язку з визнанням виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню. Посилаючись на практику Верховного Суду та законодавство, зазначає, що якщо виконавче провадження закінчене, то заміна відповідної сторони цього виконавчого провадження правонаступником є неможливою без його відновлення. Отже, не можна замінити сторону виконавчого провадження, яке було закінчене, якщо не існує підстав для відновлення виконавчого провадження, з приводу чого особа має звернутися до суду, надавши переконливі аргументи щодо такого відновлення.

Також представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 подав до суду клопотання про стягнення судових витрат. Просив стягнути з ТОВ "Укрфінстандарт" на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 4000 грн.

В судове засідання учасники справи не з`явилися, повідомлені про розгляд заяви належним чином.

Представник заявника Жевега К.В. просила здійснити розгляд справи за відсутності заявника та його представника.

Виходячи з приписів ч. 2ст. 442 ЦПК України, згідно з якими неявка учасників справи та інших осіб не перешкоджає вирішенню питання про заміну сторони виконавчого провадження, суд ухвалив розглянути заяву за їх відсутності.

Вивчивши матеріали заяви суд приходить до наступних висновків.

23 вересня 2021 року виконавчим написом приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу №30644 стягнуто з ОСОБА_1 кредитну заборгованість на користь ТОВ "Фінансова компанія "Дінеро" (а.с. 13).

Вказаний виконавчий напис перебував на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюка О.С., виконавче провадження №67508894 (а.с. 12).

03 квітня 2025 року між ТОВ "Фінансова компанія "Укрфінстандарт" та ТОВ "Дінеро" укладено договір факторингу №571/ФК-25 (а.с. 6-10). Згідно з умовами договору ТОВ "Дінеро" відступає ТОВ "ФК "Укрфінстандарт" права вимоги, зазначені в реєстрі прав вимоги, а ТОВ "ФК "Укрфінстандарт" зобов`язується їх прийняти та сплатити ТОВ "Дінеро" суму фінансування за таке відступлення на умовах, визначених цим договором. Серед інших, відступлено і право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №АG2078895, згідно з яким проводиться стягнення заборгованості у виконавчому провадженні АСВП №67508894.

Рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 12 червня 2025 року у справі №709/770/25 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "ФК "Дінеро", треті особи - приватний нотаріус Бригіда В.О., приватний виконавець Плесюк О.С. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню позовні вимоги задоволено повністю. Рішенням визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Бригідою В.О. 23 вересня 2021 року та зареєстрований в реєстрі за №30644 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "Дінеро" заборгованості в сумі 19549,00 грн. Вказане рішення набрало законної сили 15 липня 2025 року.

21 липня 2025 року приватним виконавцем Плесюк О.С. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №67508894 у зв`язку з визнанням виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочинів (відступлення права вимоги).

Згідно зі змістуст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями ст. 442 ЦПК Українипередбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Таку заяву може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Згідно з вимогами ч. 5 ст. 15Закону України "Про виконавче провадження", у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов`язкові тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється на підставі статті 55 ЦПК України, а в окремих випадках також на підставі частини п`ятої статті 442 ЦПК України. Відповідно, тільки до закінчення виконавчого провадження можна ставити питання про заміну сторони виконавчого провадження, а якщо виконавче провадження закінчене, то заміна відповідної сторони цього виконавчого провадження правонаступником є неможливою без його відновлення відповідно до умов законодавства.

Заміна будь-якого учасника справи судом носить не виключно формальний характер, покликаний зафіксувати процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, а здійснюється для реалізації завдань цивільного судочинства, передбачених частиною першою статті 2 ЦПК України, в межах стадій судового процесу.

Реалізація процесуального правонаступництва має мати процесуальну мету, яку суд також враховує разом із доказами матеріального правонаступництва, яке стало підставою процесуального правонаступництва. Заміна судом сторони справи на підставі матеріального правонаступництва з метою реалізації правонаступником судового рішення у виконавчому провадженні без розгляду підстав поновлення такого виконавчого провадження, якщо воно вважається закінченим відповідно до умов законодавства, позбавлене процесуальної мети.

Враховуючи завдання виконавчого провадження як складової судового провадження, процесуальною метою заміни як сторони відкритого виконавчого провадження, так і сторони справи (стягувача у виконавчому документі) в цьому контексті є отримання виконання судового рішення в межах виконавчого провадження. За відсутності підстав відновлення виконавчого провадження, яке було закрите, досягнення цієї процесуальної мети неможливе. Тому разом із заявою щодо правонаступництва у закритому виконавчому провадженні заявник має здійснювати процесуальні дії, спрямовані на відновлення виконавчого провадження, а суд має оцінювати це в комплексі.

Якщо ж виконавче провадження не закінчене, але виконавчий документ був повернутий без виконання стягувачу, визначеному у цьому документі, у його правонаступника є потенційна можливість отримати право на повторне звернення з виконавчим документом до виконання. Але таке право залежить не тільки від реалізації процесуального правонаступництва, але й дотримання строків звернення виконавчого документа до виконання, передбачених Законом про виконавче провадження. А якщо ці строки пропущені, то разом з питанням правонаступництва має вирішуватись питання поновлення цих строків, оскільки за відсутності підстав поновлення відсутня дійсна процесуальна мета такого правонаступництва.

Отже, не можна замінити сторону виконавчого провадження, яке було закінчене, якщо не існує підстав для відновлення виконавчого провадження, з приводу чого особа має звернутися до суду, надавши переконливі аргументи щодо такого відновлення.

На стадії виконавчого провадження як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження.

Заявник, що звертається з заявою про заміну сторони виконавчого провадження, повинен поставити перед судом питання щодо відновлення виконавчого провадження (оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження). За відсутності підстав для відновлення закінченого виконавчого провадження відсутні і підстави для процесуального правонаступництва.

Заявником не порушується питання про відновлення закритого виконавчого провадження, без позитивного вирішення якого відсутня процесуальна мета правонаступництва сторони у виконавчому листі. Відтак підстави для задоволення заяви ТОВ "Укрфінстандарт" відсутні.

Крім того, рішенням суду виконавчий документ, на підставі якого було відкрито провадження - визнаний судом таким, що не підлягає до виконання.

А відтак, суд приходить до висновку, що заявником не доведено належність йому права вимоги до Ходіса С.С. за виконавчим написом приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу №30644 від 23.09.2021 року. Таким чином в задоволенні заяви про заміну стягувача необхідно відмовити.

Щодо клопотання представника заявника про стягнення судових витрат суд зазначає наступне.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Розподіл судових витрат це дії суду спрямовані на призначення до виплати сторонам справи сум судових витрат, які вони понесли або мають понести, з корегуванням розмірів з урахуванням співмірності, обґрунтованості, розумності таких сум та добросовісності сторін.

Чинне законодавство не містить заборони на користування професійною правничою допомогою учасниками справи під час звернення до суду.

Відшкодування судових витрат має відбуватись на будь-якій стадії судового провадження, зокрема і на стадії заміни сторони виконавчого провадження.

За таких обставин заінтересовані сторони мають право на відшкодування судових витрат, здійснених ними під час даного судового провадження на загальних підставах, оскільки гл. 8 Судові витрати міститься в Розділі І Загальні положення ЦПК України і правила ст. ст. 133, 137 ЦПК стосуються усіх стадій процесу, в яких такі витрати можуть виникнути.

Заміна сторони виконавчого провадження є самостійною формою судової діяльності, яка здійснюється за чітко визначеною процесуальною формою як автономна процедура цивільного судочинства в межах провадження з цієї чи іншої справи.

Вирішення питань щодо судових витрат у цій процедурі має особливості порівняно із нормами, що регулюють ці питання у позовному провадженні. Зокрема, на відміну від загального підходу до розподілу судових витрат, в процедурі заміни сторони виконавчого провадження судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються не на сторони спору (позивача, відповідача), а на учасників виконавчого провадження (стягувача, боржника або виконавця).

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи те, чи були вони фактично здійснені, а також їх необхідність. При цьому суд, визначаючи суму відшкодування, має послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (ч. 3 ст. 141 ЦПК України).

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 3-6 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В заяві представник Ходіса С.С. зазначає, що ним понесені судові витрати на професійну правничу допомогу.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 26 липня 2025 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір про надання правової допомоги.

Згідно з договором про надання правової допомоги від 26 липня 2025 року адвокат бере на себе зобов`язання надавати правничу допомгу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а замовник зобов`язаний оплатити замовлення у порядку та строки, обумовлені сторонами, а саме представництво інтересів замовника як боржника в суді у справі №709/1302/25 про заміну сторони у виконавчому провадженні.

В договорі сторони встановили, що вартість послуг адвоката - 4000 грн.

Отже, правову допомогу ОСОБА_1 надавав адвокат Щербак М.І. Позивач подав до суду договір про надання правової допомоги, детальний опис робіт, ордер.

В заяві представник заявника просив стягнути судові витрати - 4000 грн. витрат на правничу допомогу.

Підтвердження понесених Ходіс С.С. витрат на професійну правничу допомогу представником не надано.

Адвокатом виконано такі роботи: ознайомлення з матеріалами справи. Аналіз судової практики та формування правовї позиції по справі. Складання та подача заперечення на заяву рпо заміну сторони виконавчого провадження. Складання та подача клопотання про приєднання до мтаеріалів справи документів, що підтверджують витрати на правову допомогу.

Суд приходить до висновку, що адвокат виконував роботи, описані в детальному описі робіт.

Згідно зі ст.ст. 133, 137 ЦПК України та ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», судові витрати на професійну правничу допомогу це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов`язані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом при вирішенні цивільної справи в розумному розмірі з урахуванням витраченого адвокатом часу.

Оформленими у встановленому законом порядку документами, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги є квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки.

Згідно з п. 48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17.10.2014 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

У постанові від 12 травня 2020 року по справі № 904/4507/18, на яку, зокрема посилався представник позивача, обґрунтовуючи правові підстави стягнення витрат на професійну правову допомогу, Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Підсумовуючи вищевикладене, виходячи із критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи обставини цієї справи, вказані вище, складність та категорію справи, а також практику Верховного Суду щодо стягнення витрат на правову допомогу в цілому, суд вважає, що до стягнення підлягають такі витрати у розмірі 4000,00 грн., що і буде становити співмірні і розумні витрати ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу у цій справі.

Керуючись ст. 442 ЦПК України, ст.ст. 512, 514 ЦК України,ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", суд,-

у х в а л и в:

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Укрфінстандарт" про заміну сторони виконавчого провадження - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Укрфінстандарт" на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 гривень (чотири тисячі гривень).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, але може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів шляхом подачі апеляційної скарги до Черкаського апеляційного суду.

Суддя І.М. Кваша