Ухвала суду № 129338808, 06.08.2025, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/1505/25

Провадження № 1-кп/346/520/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2025 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

у складі головуючого судді ОСОБА_1

за участю: секретаря с/з ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025140150000154 від 26 лютого 2025 року, про обвинувачення ОСОБА_5 за ст. 402 ч. 4 КК України,

ВСТАНОВИВ:

На розгляді в суді перебуває вказане кримінальне провадження.

Прокурор подав до суду клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Прокурор зазначив, що на даний час встановлено наявність ризиків передбачених ст. 177 ч. 1 пп 1, 3, 5 КПК України. Зокрема, зважаючи на те, що ОСОБА_5 , розуміючи тяжкість покарання, яке йому загрожує в разі встановлення його винуватості може переховуватися від суду, з метою уникнення покарання; може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення досудового розслідування; може незаконно впливати на свідків, з якими проходить військову службу в одній військовій частині, що фактично створить умови для здійснення впливу на безпосередніх свідків, у тому числі шляхом залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Тому прокурор просить, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, які передбачені у ст. 194 КПК України, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчиненню іншого кримінального правопорушення продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.

Обвинувачений та його захисник в судовому засіданні щодо клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу заперечили, вказують, що у обвинуваченого є міцні соціальні зв`язки, він одружений, має двох неповнолітніх дітей,при цьому син є дитиною з особливими потребами, проходить реабілітацію та потребує стороннього догляду; просять врахувати бездоганну репутацію обвинуваченого, який є Свідком Єгови, релігійні переконання якого не дозволяють йому вчиняти будь-які правопорушення, а також брати до рук зброю, відсутність у нього судимостей; стверджують, що прокурором не доведено ризиків, на які він посилається в клопотанні, оскільки він не має жодного наміру і змоги впливати на свідків у даному кримінальному провадженні. Просять змінити запобіжний захід на домашній арешт, який буде достатнім для уникнення ризиків та забезпечення його належної процесуальної поведінки.

Суд, заслухавши думки учасників судового провадження щодо заявленого клопотання, вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню та обвинуваченому слід продовжити застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, виходячи із наступного.

Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Наявність підставдля триманняобвинуваченого підвартою слідоцінювати вкожній справіз урахуваннямїї особливостей.Продовжуване триманняпід вартоюможе бути виправданим заходому тійчи іншійсправі лишеза наявностісправжніх ознактого,що цьогодійсно вимагаєінтерес суспільства,який незважаючи наіснування презумпції невинуватості переважає правило про забезпечення права на свободу, закріплене в статті 5 Конвенції.

Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за санкцією якого можливе призначення покарання тільки у вигляді позбавлення волі строком від п`яти до десяти років.

Згідно з пунктами 1, 3, 4 5 ч. 1 ст.177КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення; іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обгрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно допрактики ЄвропейськогоСуду зправ людини,вагомою підставоюдля вирішенняпитання пронеобхідність попередньогоув`язненняособи єризик перешкоджання встановленню істиниу справіта переховуванняцієї особивід правосуддя.При цьому зазначено,що небезпекаперешкоджання встановленнюістини усправі тапереховування особи від правосуддяможе вимірюватисясуворістю можливогопокарання всукупності знаявністю данихпро матеріальний,соціальний станособи,її зв`язкамиз державою,у якійїї переслідують.

Як встановлено ч. 2 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Частина 8 ст. 176 КПК України передбачає, що під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Вирішуючи питаннящодо необхідностіпродовження застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд оцінює та враховує тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, який підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років.

З огляду на зміст обвинувального акту та реєстр матеріалів досудового розслідування (в яких вказуються ті процесуальні дії та рішення, які були вчинені і прийняті органом досудового розслідування та прокурором), а також перелік і джерела доказів, якими прокурор обґрунтовує обвинувачення, суд погоджується із тим, що прокурор доводить мінімально необхідний рівень обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_5 злочину, передбаченого ст. 402 ч.4 КК України. Але під час з`ясування обставин та перевірки їх доказами, ця підозра підлягає доведенню прокурором конкретними доказами та може бути спростована стороною захисту у будь-який момент, якщо вона бажає зайняти активну позицію захисту. І цю підозру суд не вважає і не розцінює, як доведену вину обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ст.402 ч. 4 КК України.

Суд констатує, що прокурор довів наявність ризику переховування обвинуваченого від суду, оскільки ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до 10 років; обвинувачений є дієздатним, а тому не може не усвідомлювати тяжкість покарання, яке йому загрожує у випадку призначення судом такого покарання, і ті невідворотні наслідки, які можуть настати особисто для нього, якщо суд визнає його вину і призначить таке покарання.

Також суд погоджується із тим, що прокурор довів наявність ризику впливу обвинуваченого на свідків, оскільки вони є частиною доказової бази обвинувачення і давали свої покази на стороні обвинувачення, обвинувачений може спробувати вплинути на них щодо надання ними своїх показів, а їх анкетні дані та місце проживання обвинуваченому відомі.

Також суд згоден із тим, що прокурор довів існування ризику вчинення обвинуваченим інших кримінальних правопорушень, зокрема повторно відмовитись виконувати наказ в умовах воєнного стану, чи вчинити інше кримінальне правопорушення, направлення на ухилення останнього від виконання обов`язків військової служби. Даний ризик несе загрозу підриву бойового духу та злагодженості військової частини НОМЕР_1 .

Тому суд виходячи з тих обставин, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 має високий ступінь суспільної небезпеки, наявність якої, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи обвинуваченого та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинувачених, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, приходить до висновку про обґрунтованість клопотання прокурора щодо застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і зазначає, що застосування більш м`яких запобіжних заходів не здатне забезпечити уникнення вищевказаних ризиків. Доказів щодо необхідності зміни запобіжного заходу у звязку з погіршенням стану здоров`я обвинуваченого чи членів його сім`ї суду не надано.

Разом з тим, суд вважає за можливе визначити обвинуваченому заставу в розмірі, встановленому ч.5 ст. 182 КПК України, з покладенням на обвинуваченого передбачених у ст. 194 КПК України обов`язків у разі внесення застави та звільнення з-під варти.

Відповідно до ч. 4ст. 182 КПК Українирозмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексуі повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 27, 139-143, 182, 183, 194, 331, 372, 395 КПК України,

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 задовольнити.

Продовжити застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя, АДРЕСА_1 , на строк 60 днів, а саме по 04 жовтня 2025 року включно.

Визначити ОСОБА_5 заставу сімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає211 960 (двісті одинадцять тисяч дев`ятсот шістдесят) гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок: одержувач коштів: МФО: 820172, Код отримувача: 26289647, Банк отримувача: ДКС України, м. Київ, Рахунок: UA158201720355259002000002265, призначення платежу: застава по кримінальному провадженні за ОСОБА_5 .

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в зазначеному розмірі протягом строку дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 на строк до 04 жовтня 2025 року такі обов`язки:

1) прибувати до суду за першою вимогою;

2) не відлучатися з території військової частини НОМЕР_1 ;

3) дотримуватися вимог несення військової служби;

4) утриматися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;

5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд та в`їзд в Україну.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_5 , що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Коломийського міськрайонного суду коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. Після отримання та перевірки такого документу уповноважена службова особа має негайно здійснити розпорядження про звільнення обвинуваченого з-під варти та повідомити письмово Коломийський міськрайонний суд.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Ухвала підлягає негайному виконанню та набирає законної сили з моменту оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня їїоголошення.

Повний текст ухвали складено 06 серпня 2025 року о 13 год.

Головуючий суддя: ОСОБА_1