Рішення № 129335058, 18.07.2025, Веселинівський районний суд Миколаївської області

Справа № 472/117/25

Провадження №2/472/212/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2025 року селище Веселинове

Миколаївської області

Веселинівський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді - Орленко Л.О.,

з участю секретаря

судового засідання - Чорної О.В.,

представника позивача - адвоката Венделя О.М.,

представника третьої особи - Фігурської К.М.,

представника відповідачки - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 у с-щі Веселинове Миколаївської області цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Веселинівська селищна рада Вознесенського району Миколаївської області, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,

ВСТАНОВИВ:

28 січня 2025 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Веселинівська селищна рада Вознесенського району Миколаївської області, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідач ОСОБА_3 ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків стосовно їх неповнолітньої дитини - дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 2013 року. Вважає те, що відповідач ОСОБА_3 постійно ухиляється від виконання батьківських обов`язків по відношенню до своєї неповнолітньої дитини, що є підставою для позбавлення її батьківських прав. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача аліменти на утримання дитини.

В судове засідання позивач ОСОБА_2 не з`явився, в зв`язку із перебуванням на військовій службі, але забезпечив участь свого представника - адвоката Венделя О.М. В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 позов підтримав та просив його задовольнити. Вказав, що відповідач ОСОБА_3 як матір неповнолітньої дитини - дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини: не піклується про її фізичний, духовний і моральний розвиток, не утримує її, та фактично з 2013 року проживає окремо.

В судовому засіданні представник третьої особи Веселинівської селищної ради Фігурська К.М. висловила думку про те, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

В судове засідання відповідач ОСОБА_3 не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, але до суду 09 травня 2025 року подала заяву, в якій позовні вимоги визнала повністю. Крім того, забезпечила участь свого представника - ОСОБА_1 , який 19 червня 2025 ркоу в судовому засіданні дійсно підтвердив, що відповідач визнає позовні вимоги, також зазначив, що відповідач з 2013 року не піклується про свою неповнолітню дитину - ОСОБА_6 .

В судове засідання 18 липня 2025 року представник відповідача ОСОБА_1 не прибув, але 18 липня 2025 року до суду подав заяву про розгляд справи без його участі.

Заслухавши вступне слово представника позивача ОСОБА_5 , представника відповідача ОСОБА_1 , представника третьої особи Фігурської К.М., дослідивши матеріали справи в межах заявлених вимог та наданих доказів, суд дійшов наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що 19 червня 2004 року між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_7 було укладено шлюб, зареєстрований виконкомом Сушківської сільської ради Коростенського району Житомирської області, актовий запис № 2, що підтверджується копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 (а.с. 11), який рішенням Веселинівського районного суду Миколаївської області від 31 жовтня 2024 року було розірвано, що підтверджується копією рішення суду (а.с. 12-13).

Від цього шлюбу у позивача та відповідача є неповнолітня дитина: донька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (а.с. 14).

Також судом встановлено, що після народження доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач і відповідач разом з донькою - ОСОБА_8 та старшою донькою - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешкали в с. Варюшине Веселинівського (нині - Вознесенського) району Миколаївської області, а коли дитині - ОСОБА_8, ще навіть не виповнилося 1 року, в 2013 році подружні стосунки між позивачем та відповідачем було припинено, так як відповідач покинула сім`ю і виїхала до с. Сушки Коростенського району Житомирської області, де і проживає до цього часу.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.

Згідно зі ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Згідно з п. 2-5 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною, є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. п. 15, 16, 17 постанови від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Пункт 16 вказаної Постанови передбачає, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток, як складову виховання, не спілкуються в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не виявляють інтересу до її внутрішнього світу, не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод проголошено, що кожен має право на повагу до свого сімейного життя. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Справи щодо батьківських прав неодноразово були предметом розгляду Європейського суду з прав людини.

При розгляді справи «Савіни проти України» (CASE OF SAVINY v. UKRAINE) №39948/06, п. 49-50) Європейський суд з прав людини наголосив на такому.

Хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати, що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (див., наприклад, справу «Ньяоре проти Франції» (Gnahore v. France), № 40031/98, п. 59, ECHR 2000-IX). Отже, відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава-відповідач повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини (див., наприклад, справу «Скоццарі та Дж`юнта проти Італії» (Scozzari & Giunta v. Italy), [GC], №№ 39221/98 і 41963/98, п. 148, ЄСПЛ 2000-VIII).

Зокрема, якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує (див., mutatis mutandis, справу «Хазе проти Німеччини» (Haase v. Germany), № 11057/02, п. 99, ЄСПЛ 2004-III (витяги)). При винесенні рішення про відібрання дитини від батьків може постати необхідність врахування цілої низки чинників. Можливо, потрібно буде з`ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина, якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров`я (див. справи «Валлова і Валла проти Чеської Республіки» (Wallova and Walla v. the Czech Republic), № 23848/04, п. 72, від 26 жовтня 2006 року; і «Гавелка та інші проти Чеської Республіки» (Havelka and Others v. the Czech Republic), № 23499/06, п. 57, від 21 червня 2007 року). З іншого боку, сам той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків (див., наприклад, справу «К. А. проти Фінляндії» (K. A. v. Finland), № 27751/95, п. 92, ЄСПЛ 2003-I). Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз`єднання сім`ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням (див., наприклад, справу «Мозер проти Австрії» (Moser v. Austria), № 12643/02, п. 68, від 21 вересня 2006 року; згадані вище рішення у справі «Валлова і Валла проти Чеської Республіки», пп. 73-76, та у справі Гавелка та інші, п. 61).

Аналіз зазначених положень закону, прецедентної практики Європейського суду з прав людини дає можливість зробити висновок, що підставою позбавлення батьківських прав батьків є виникнення в сім`ї обстановки, коли батьки внаслідок свідомої, винної поведінки не виконують своїх обов`язків щодо виховання, утримання, розвитку дітей, їх навчання та лікування і коли таку ситуацію неможливо виправити іншими заходами.

З акту № 9 від 17.01.2025 року та довідок старости Варюшинського старостинського округу № 29 від 18.07.2023 року та № 08 від 17.01.2025 року (а.с. 18-20) вбачається, що діти позивача - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживають разом з батьком ОСОБА_2 та бабусею ОСОБА_10 , за адресою: АДРЕСА_1 ; відповідач ОСОБА_3 на території Варюшинського старостинського округу не проживає більше 10 років та вихованням своїх дітей не займається.

Відповідно до довідок Варюшинського ліцею Веселинівської селищної ради № 10 від 23.01.2025 року (а.с. 22) та № 11 від 23.01.2025 року (а.с. 24) мати дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_11 , тобто відповідач ОСОБА_3 в с. Варюшине не проживає, з ОСОБА_12 ліцеєм зв`язок не підтримує, із класним керівником та вчителями не спілкується і навіть не знайома.

Таким чином, в ході судового розгляду судом встановлено, що після припинення подружніх стосунків - з 2013 року відповідач припинила спілкування з дітьми: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , їх вихованням не займалася, не займається вихованням меншої доньки ОСОБА_8 і до цього часу, будь-якої допомоги на утримання та виховання дітей не надавала і не надає будь-якої допомоги на утримання меншої неповнолітньої доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Діти увесь час перебували і на даний час менша донька - ОСОБА_8 перебуває на утриманні батька - позивача ОСОБА_2 , який постійно працював, а з 02.08.2024 року призваний за мобілізацією до лав ЗСУ, який належним чином виконував і виконує свої батьківські обов`язки, забезпечував дітей і на даний час меншу доньку ОСОБА_8 всім необхідним, яка добре почувається біля батька.

Тобто, з 2013 року - з часу припинення подружніх стосунків і проживання доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з позивачем, відповідачка життям доньки не цікавилася і не цікавиться до цього часу, не брала і не бере участі в її вихованні, жодного разу не спілкувалася з нею і не відвідувала, не піклувалася і не піклується про стан її здоров`я, не цікавилася і не цікавиться її розвитком.

Зазначені обставини також підтвердили допитані в судовому засіданні свідки: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , а саме:

- свідок ОСОБА_9 суду показала, що приблизно з 4 класу вона проживає з бабусею та батьком, без матері, а мати проживає в с. Сушки. Матір не допомагала їм ніколи, допомагала бабуся ОСОБА_15 , а мати приїжджала до них в с. Варюшине, почала випивати і неможливо було проживати з нею, оскільки вона на постійній основі зловживала алкоголем, тому вони обговорили, щоб вона знову повернулася в с. Сушки. Після того, як вона поїхала, вони не спілкувалися. Зазначила, що вони можуть спілкуватись з матір`ю 1 раз в рік, а її сестра ОСОБА_8 взагалі не знає матір;

- свідок ОСОБА_10 суду показала, що вони проживали в м. Житомир, а потім вона переїхала в с. Варюшине, а син залишився там жити з невісткою, коли вона приїжджала до них, то ОСОБА_3 завжди була п`яною, дітей покидала, в лікарні покинула дитину і зникла; вказала, що більше 10 років ОСОБА_3 дітьми не піклується та не утримує їх;

- свідок ОСОБА_14 суду показала ОСОБА_16 не знає хто її матір, а ОСОБА_3 більше 10 років вже як покинула своїх дітей та не піклується про них;

- свідок ОСОБА_13 суду показала, що її брат ОСОБА_2 одружився з ОСОБА_3 та в них народилася ОСОБА_17 , і вже тоді ОСОБА_3 тікала з дому, зловживала алкоголем, а потім народилася ОСОБА_8 , і коли зробили операцію ОСОБА_8, то зателефонували з лікарні і повідомили, що ОСОБА_3 покинула дитину в лікарні. ОСОБА_8 навіть не знає свою матір ОСОБА_3 , а та не цікавиться життям своєї дитини.

Також встановлені судом обставини підтвердила сама відповідач ОСОБА_3 , визнавши позовні вимоги.

Крім того, з висновку Веселинівської селищної ради № 80 від 17.04.2025 року (а.с. 92-93) про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 по відношенню до її неповнолітньої дитини - дочки ОСОБА_4 , вбачається, що ОСОБА_3 впродовж тривалого часу не виконує своїх батьківських обов`язків, не створює умов для проживання та розвитку своєї неповнолітньої дитини - дочки ОСОБА_4 , фактично самоусунулись від виконання батьківських обов`язків, а тому Веселинівська селищна рада дійшла висновку про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_3 по відношенню до її неповнолітньої дитини - дочки ОСОБА_4 .

Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає доведеним, що відповідач ОСОБА_3 протягом тривалого часу ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків відносно своєї неповнолітньої дитини - дочки ОСОБА_4 , не піклується про її духовний та фізичний розвиток, не цікавиться життям дитини.

За таких обставин, суд, оцінюючи наявні в матеріалах справи належні та допустимі докази, в їх сукупності та взаємозв`язку, вважає за можливе позбавити відповідача ОСОБА_3 батьківських прав стосовно її неповнолітньої дитини - дочки ОСОБА_4 .

У відповідності до ст. 180 СК України відповідачі, будучи батьками дітей, зобов`язані утримувати їх до досягнення повноліття. При цьому згідно з ч. 2 ст. 166 СК України особи, позбавлені батьківських прав, не звільняються від обов`язку щодо утримання дитини.

Обставини, які б унеможливлювали виконання обов`язку відповідачами по утриманню дітей за станом їх здоров`я або за іншими поважними причинами судом не встановлені. Відповідачі є особами працездатного віку.

Суд при визначенні розміру аліментів враховує стан здоров`я, матеріальне становище дитини та платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність у платника рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ст. 182 СК України).

Таким чином з метою захисту інтересів дитини, створення їй необхідних умов для всебічного розвитку, суд вважає за необхідне стягувати з відповідача аліменти на утримання її неповнолітньої дитини - дочки ОСОБА_4 в розмірі 1/4 (однієї чверті) від всіх видів заробітку (доходу) боржника, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи стягувати з 28 січня 2025 року та до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

З врахуванням положень ст. 141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1211,20 гривень (позовна вимога про позбавлення батьківських прав), та на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1211,20 гривень (позовна вимога про стягнення аліментів на утримання дитини).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 12, 13, 19, 77, 78, 79, 80, 81, 141, 223, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Веселинівська селищна рада Вознесенського району Миколаївської області, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, - задовольнити повністю.

Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , уродженку с. Сушки Коростенського району Житомирської області, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , батьківських прав стосовно її неповнолітньої дитини - дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягувати з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , уродженки с. Сушки Коростенського району Житомирської області, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 , уродженця с. Новина Коростенського району Житомирської області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини - дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 (однієї чверті) від всіх видів заробітку (доходу) боржника, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи стягувати з 28 січня 2025 року та до досягнення дитиною повноліття.

Допустити негайне виконання судового рішення про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , уродженки с. Сушки Коростенського району Житомирської області, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 , уродженця с. Новина Коростенського району Житомирської області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції в розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , уродженки с. Сушки Коростенського району Житомирської області, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , на користь держави судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції в розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок.

Реквізити для сплати судового збору: отримувач: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), розрахунковий рахунок UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Миколаївського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повний текст рішення суду складено 29 липня 2025 року.

Суддя Веселинівського районного суду

Миколаївської області Л.О. Орленко