Рішення № 129334463, 05.08.2025, Ладижинський міський суд Вінницької області

Справа № 135/843/25

Провадження № 2/135/402/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

05.08.2025 м. Ладижин Вінницька область

Ладижинський міський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Волошиної Т.В.,

за участі секретаря судових засідань Глушко І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Ладижині Вінницької області в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення сторін) цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та відсутність заперечень відповідача

13 червня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 116502373 від 03.02.2022 у розмірі 25 429 грн 50 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 03.02.2022 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачкою ОСОБА_1 , укладено договір № 116502373 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку визначеному ст.12 ЗУ «Про електронну комерцію», відповідно до умов якого товариство надало відповідачці грошові кошти у сумі 15 000 грн 00 коп., а відповідачка зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування ним у порядку та строки, визначені договором.

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов`язання за кредитним договором № 116502373 від 03.02.2022 виконало та надало ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 15 000 грн 00 коп. шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 .

28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» передало (відступило) ТОВ «Таліон плюс» належні йому права вимоги до боржників.

ТОВ «Таліон плюс» 05.05.2022 набуло право грошової вимоги, зокрема, до відповідачки за кредитним договором № 116502373 від 03.02.2022 на суму 15 832 грн 50 коп., яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 15 000 грн 00 коп.; суми прострочених платежів по процентах - 832 грн 50 коп.

30.10.2023 між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було укладено договір факторингу № 30/1023-01, відповідно до якого ТОВ «Таліон плюс» передало (відступило) ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» належні йому права вимоги до боржників, зокрема, до відповідачки за кредитним договором № 116502373 від 03.02.2022 на суму 25 429 грн 50 коп., яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 15 000 грн 00 коп.; суми прострочених платежів по процентах - 10 429 грн 50 коп.

29.05.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» було укладено договір факторингу № 29/05/25-Е, відповідно до якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» передало (відступило) ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» належні йому права вимоги до боржників, зокрема, до відповідачки за кредитним договором № 116502373 від 03.02.2022 на суму 25 429 грн 50 коп., яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 15 000 грн 00 коп.; суми прострочених платежів по процентах - 10 429 грн 50 коп.

Позивач не здійснював додаткових нарахувань за кредитним договором. Однак, всупереч його умовам, відповідачка не виконала взятих на себе зобов`язань та не погасила заборгованість.

Станом на дату подання позову заборгованість відповідачки за кредитним договором № 116502373 від 03.02.2022 становить 25 429 грн 50 коп., яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 15 000 грн 00 коп.; суми прострочених платежів по процентах - 10 429 грн 50 коп.

З огляду на викладене, позивач просить суд стягнути з відповідачки заборгованість у розмірі 25 429 грн 50 коп., а також судові витрати, що складаються з 2 422 грн 40 коп. судового збору та 7 000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідачка ОСОБА_1 відзиву на позовну заяву не подала.

ІІ. Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 16 червня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Цією ж ухвалою суд постановив здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачці було запропоновано подати відзив на позовну заяву. Також судом було задоволено клопотання позивача та витребувано докази, які надішли до суду 01.07.2025.

Представник позивача у позовній заяві просить розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти винесення заочного рішення.

Відповідачка не подала відзиву чи інших письмових пояснень, а також не повідомила суд про зміну своєї адреси. Водночас вона була належним чином повідомлена про розгляд справи, оскільки суд надіслав ухвалу про відкриття провадження та копію позовної заяви з доданими матеріалами на її зареєстровану адресу проживання.

Поштове відправлення не було вручено відповідачці, оскільки, згідно з рекомендованим повідомленням, воно не було отримане під час доставки.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 висловив правову позицію, згідно з якою надсилання судових документів рекомендованою кореспонденцією на зареєстровану адресу особи є достатнім для визнання повідомлення належним, оскільки отримання такого листа адресатом перебуває поза контролем відправника.

Аналогічну позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (провадження №11-268заі18), зазначивши, що належне повідомлення вважається здійсненим у разі надсилання документа на дійсну адресу особи.

Крім того, відповідно до постанови Верховного Суду від 23 січня 2023 року у справі №496/4633/18, поштові відправлення, повернуті через «закінчення терміну зберігання» або з аналогічним формулюванням, вважаються належно врученими, якщо вони були направлені на реальну адресу реєстрації фізичної особи.

Отже, суд вжив усіх належних заходів для повідомлення відповідачки про розгляд справи та надання їй можливості реалізувати своє право на захист.

IІІ. Підстави для ухвалення заочного рішення.

Відповідно до частини першої статті 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення за наявності таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин неявки; відповідач не подав відзиву на позов; позивач не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

З огляду на встановлені обставини та наявність усіх зазначених підстав, суд ухвалив здійснити заочний розгляд справи відповідно до статей 280-281 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою всіх учасників справи, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалося.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

03 лютого 2022 року ОСОБА_2 ознайомилася з паспортом споживчого кредиту на продукт «СМАРТ» та подала заявку на отримання кредитних коштів. У зазначеній заявці відповідачка зазначила свої персональні дані, зокрема: прізвище, ім`я, па батькові, паспортні дані, реєстраційний номер облікової картки платника податків (РНОКПП), номер телефону, адресу електронної пошти, фінансовий номер телефону НОМЕР_2 , номер банківської картки для перерахування коштів (№ НОМЕР_1 ) та місце реєстрації/проживання (а.с. 24).

Того ж дня між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 116502373, відповідно до якого Товариство зобов`язалося надати відповідачці кредит у розмірі 15 000 грн строком на 21 день - до 24 лютого 2022 року. У свою чергу, позичальниця зобов`язалася повернути отримані кошти та сплатити відсотки за користування кредитом відповідно до умов договору (а.с. 40 зворот - 43).

Відповідачка підтвердила, що до укладення договору отримала від кредитодавця всю потрібну інформацію, передбачену законодавством України, зокрема вимоги, визначені статтею 9 Закону України «Про споживачне кредитування» та статтею 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Надання інформації відбулося з дотриманням вимог законодавства, що забезпечує належне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання (п. 5.12 кредитного договору).

Кредитний договір № 116502373 підписано відповідачкою 03 лютого 2022 року о 14:30:08 шляхом введення одноразового ідентифікатора MNV5А3Р8 в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», що підтверджується відповідною довідкою (а.с. 32).

Як видно з візуальної схеми послідовності дій клієнта, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зафіксувало відповідну взаємодію в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства (а.с. 25-31, 33-34).

18 червня 2025 року АТ «Універсал Банк» листом № БТ/5020 повідомило суд, що на ім`я ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) у банку емітовано платіжну картку № НОМЕР_4 . У банківській анкеті відповідачки зазначено номер телефону НОМЕР_2 як фінансовий (а.с. 109).

03 лютого 2022 року кредитні кошти в сумі 15 000 грн були перераховані через ПАТ «КБ «Глобус» на платіжну картку відповідачки № НОМЕР_1 , що підтверджується відповідним платіжним дорученням (а.с. 14).

Факт отримання кредитних коштів підтверджується випискою за рахунком відповідачки за період з 03 лютого 2022 року (а.с. 110).

На підтвердження розміру заборгованості відповідачки перед ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надано розрахунок заборгованості за кредитним договором № 116502373 від 03.02.2022, згідно з яким станом на 05 травня 2022 року загальна сума заборгованості становила 15

8 000 грн 00 коп. - заборгованість за основною сумою кредиту;

- 832 грн 50 коп. - заборгованість за відсотками (а.с. 52).

28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до якого первісний кредитор передавши ТОВ «Таліон Плюс» права грошової вимоги до боржників (а.с. 71-76).

Строк дії договору неодноразово продовжувався додатковими угодами, зокрема: 28.11.2019 (угода № 19) - до 31.12.2020 (а.с. 76 оборот); 31.12.2020 (угода № 26) - договір викладено у новій редакції (а.с. 77-81); 31.12.2021 (угода № 27) - до 31.12.2022 (а.с. 82); 31.12.2022 (угода № 31) - до 31.12.2023 (а.с. 82 оборот); 31.12.2023 (угода № 32) - до 31.12.2024 (а.с. 83).

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги від 05 травня 2022 року (№ 175), ТОВ «Таліон Плюс» набуло права вимоги до відповідачки в розмірі 15 832 грн 50 коп. (а.с. 69).

Розрахунок заборгованості за кредитом, надані ТОВ «Таліон Плюс», станом на 30.10.2023 становить 25 429 грн 50 коп., з яких: - 15 000 грн 00 коп. - основна сума боргу; - 10429 грн 50 коп. - заборгованість за відсотками (а.с. 51).

30 жовтня 2023 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» було укладено договір факторингу № 30/1023-01, відповідно до якого ТОВ «Таліон Плюс» передало ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» прийняло зазначені права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі прав вимоги (а.с. 63-67).

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги від 30 жовтня 2023 року (№ 1) до договору факторингу № 30/1023-01 від 30 жовтня 2023 року, ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача у розмірі 25 429 грн 50 коп. (а.с. 61-62).

29 травня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» було укладено договір факторингу № 29/05/25-Е, відповідно до якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» передало (відступило) «Фінансова компанія «Ейс» належні йому права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників (а.с. 56-60). Відповідно до пункту 1.2 договору відступлення, перехід права вимоги підтверджується актом приймання-передачі реєстру боржників, підписаним обома сторонами. Цього ж дня між сторонами був складений акт приймання-передачі реєстру боржників (а.с. 53)

ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» здійснило оплату за відступлення права вимоги згідно з платіжними інструкціями (а.с. 11-13).

На підтвердження розміру заборгованості відповідача перед ТзОВ «ФК «Онлайн Фінанс» надано виписку з особового рахунку за кредитним договором № 116502373 від 03.02.2022, згідно з яким заборгованість за кредитом станом на 05.06.2025 становить 25 429 грн 50 коп., яка складається: тіла кредиту в розмірі 15 000 грн 00 коп.; заборгованості по відсоткам в розмірі 10 429 грн 50 коп. (а.с. 50).

На момент розгляду справи відповідачка не надала суду жодних доказів сплати зазначеної заборгованості, а також не надала доказів належного виконання зобов`язань перед первісним кредитором.

V. Норми права, які застосовує суд, мотиви їх застосування.

Щодо укладання електронного договору про споживчий кредит

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), правочин є дійсним за умови дотримання загальних вимог, зокрема: зміст правочину не повинен суперечити закону, інтересам держави і суспільства, моральним засадам; волевиявлення сторін має бути вільним і відповідати їхній внутрішній волі; форма правочину має відповідати вимогам закону.

Згідно зі статтею 204 ЦК України, правочин вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або якщо він не визнаний недійсним судом. Частина третя статті 215 ЦК України передбачає, що якщо недійсність правочину не встановлена законом прямо, але одна зі сторін або інша заінтересована особа оспорює його дійсність на визначених законом підставах, така правочин може бути визнана недійсною за рішенням суду.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, оформлена в електронній формі. Такий договір укладається та виконується відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України, а також інших нормативно-правових актів.

Згідно зі статтею 11 цього Закону, електронний договір може бути укладений шляхом: надсилання електронного повідомлення, підписаного в порядку, визначеному статтею 12 цього Закону; заповнення електронної форми заяви; вчинення дій, що розцінюються як акцепт (прийняття пропозиції), за умови належного інформування користувача в електронній системі.

Частина п`ята статті 11 встановлює можливість включення розумів з інших електронних документів до електронного договору шляхом гіперпосилання, за умови надання споживачеві безперешкодного доступу до таких умов.

Відповідно до статті 12 Закону, електронний підпис може мати одну з таких форм: електронний або кваліфікований електронний підпис; одноразовий ідентифікатор (наприклад, SMS-код); аналог власноручного підпису (факсиміле), - за умови письмової згоди сторін.

Отже, електронний правочин вважається підписаним з моменту використання відповідного виду електронного підпису.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа надає позичальнику грошові кошти, а той зобов`язується їх повернути та сплатити відсотки.

Частина друга статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою сторін, вважається укладеним у письмовій формі. Стаття 638 ЦК України встановлює, що договір вважається укладеним, якщо сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов у належній формі.

Зі змісту статей 205, 207 ЦК України випливає, що будь-який договір, укладений відповідно до законодавства, може мати електронну форму, яка прирівнюється до письмової, за умови наявності істотних умов.

Електронна підпис у вигляді одноразового ідентифікатора - це алфавітно-цифрова послідовність, що додається до електронних даних користувачем для підтвердження згоди, ідентифікації та цілісності повідомлення. Такий ідентифікатор (наприклад, SMS-код) є належною формою підписання договору.

Суд установив, що 03.02.2022 відповідач у власному особистому кабінеті на офіційному вебсайті ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» добровільно та усвідомлено подав заявку на отримання кредиту. Ця електронна заявка зберігається в особистому кабінеті відповідача на сайті кредитодавця. Після подання заявки ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надіслало відповідачу одноразовий цифровий код (ідентифікатор) через SMS. Введення відповідачем цього одноразового пароля слугувало підтвердженням акцепту - згоди на укладення Договору про споживчий кредит № 116502373 від 03.02.2022 в електронній формі. Отже, між відповідачем та первісним кредитором було укладено електронний кредитний договір на умовах, відображених у файлах особистого кабінету (текст договору та Правила кредитування).

Відповідно до законодавства України, оформлення споживчого кредиту онлайн із використанням одноразового пароля прирівнюється до підписання договору в письмовій (традиційній) формі власноручним підписом. З матеріалів справи вбачається, що перед укладенням договору відповідач отримав проект кредитного договору з усіма додатками в електронному вигляді та ознайомився з його умовами і Правилами надання фінансових кредитів ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», розміщеними на сайті кредитодавця. Це відповідає вимогам ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», згідно з якими кредитодавець завчасно надає споживачу повну інформацію для прийняття ним обґрунтованого рішення (зокрема, безоплатно надається паспорт споживчого кредиту у визначеній законом формі). Отже, відповідач мав можливість повно і належно ознайомитися з умовами кредитування до моменту укладення договору, що підтверджує усвідомленість його волевиявлення.

Згідно з умовами самого Кредитного договору, він містить усі істотні умови і укладений у спосіб та формі, що відповідають вимогам закону. Договором прямо передбачено, що визнання недійсними, нікчемними чи неукладеними окремих його частин або додатків (включно з Правилами) не тягне недійсності чи неукладеності всього договору в цілому. Отже, електронний договір є юридично чинним і обов`язковим для сторін.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором (кодом) по суті є різновидом удосконаленого електронного підпису. Він полягає у використанні алфавітно-цифрового коду, надісланого підписантові через засоби зв`язку (SMS, електронну пошту тощо), для підтвердження волі укласти договір. Такий спосіб автентифікації широко застосовується, зокрема, у сфері мікрокредитування. Дійсність укладення договорів за допомогою ЕПОІ неодноразово підтверджувалася в судовій практиці. Так, у постанові Верховного Суду у справі №?524/5556/19 від 12.01.2021 зроблено висновок, що підписання договору одноразовим паролем-ідентифікатором є належним способом волевиявлення: договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний згідно зі ст. 12 Закону «Про електронну комерцію», за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Аналогічну правову позицію щодо можливості укладення цивільно-правових договорів в електронній формі висловлено у постанові ВС від 16.12.2020 у справі №?561/77/19, де зазначено, що якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому такої форми (ч. 2 ст. 639 ЦК України), а будь-який договір, укладений на підставі ЦК або ГК України, може мати електронну форму і вважається укладеним у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

В силу приписів ст. 204 ЦК України існує презумпція правомірності правочину: правочин є правомірним, доки судом не встановлено іншого. У даному випадку відсутні будь-які дані про оспорення чи нікчемність кредитного договору, тому презумпція його чинності не спростована. Отже, всі права та обов`язки сторін за договором підлягають захисту і виконанню на загальних підставах.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що між відповідачем та кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було належним чином укладено договір про споживчий кредит № 116502373 від 03.02.2022 на умовах, визначених сторонами в електронній формі.

Відповідно до пункту 1 статті 13 Закону України «Про електронну комерцію» (далі - Закон) розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.

Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України.

Згідно з пунктом 3 статті 13 Закону продавець (виконавець, постачальник) оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала оплату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів із зазначенням дати здійснення розрахунку.

Так, на підтвердження факту надання кредиту матеріали справи містять платіжні документи, за якими відповідачу були перераховані кредитні кошти (сума 15?000 грн на вказаний ним банківський рахунок). Переказ коштів підтверджується також випискою по банківському рахунку відповідача.

За таких обставин, відповідач отримав обумовлені договором кошти, у зв`язку з чим зобов`язаний повернути їх та сплатити встановлені договором платежі у визначені строки.

Відступлення права вимоги (заміна кредитора).

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, як передбачено статтею 11 ЦК України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Поряд з цим, право грошової вимоги до боржника може бути відступлене також на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

У постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 668/7544/15-ц зазначено, що: «за приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Тлумачення статті 516, частини другої статті 517 ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним (Постанові Верховного Суду від 07.02.2018 року у справі № 2-2035/11 (провадження № 61-2449св18), постанова Верховного Суду України від 23.09.2015 у справі № 6-979цс15).

Позивач на підтвердження набуття права вимоги за договором надано копії договорів факторингу між ТОВ «ТаліонПлюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс», між ТОВ «ФК «ЕЙС» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та копії витягів з реєстру прав вимог до вказаних договорів факторингу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Умовами укладених договорів факторингу між ТОВ «ТаліонПлюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс», між ТОВ «ФК «ЕЙС» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», передбачено право розпоряджатися правом вимоги на власний розсуд, в тому числі відступати право вимоги на користь третіх осіб.

Копії вказаних договорів факторингу містять підписи уповноважених представників сторін та скріплені печатками на підтвердження укладання таких договорів. Як і копії витягів з Реєстру прав вимоги укладених договорів факторингу.

Укладення договору факторингу між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» до виникнення кредитних правовідносин відповідача, не свідчить про недійсність передачі прав вимоги за таким договором новому кредитору, оскільки, станом на момент укладення кредитного договору, договір факторингу був чинним. Водночас, право вимоги по Кредитному договору № 116502373 від 03.02.2022 були передані ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на користь ТОВ «Таліон Плюс», ТОВ «Таліон Плюс» на користь ТОВ «Онлайн фінанс», а в подальшому позивачу ТОВ «ФК «ЕЙС» на підставі реєстрів, які оформлені належним чином.

Відповідно до п. 1.3 Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, право вимоги означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Розділом 4 вказаного договору регламентовано порядок відступлення права вимоги.

Згідно п. 4.1 право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному Додатку. Аналогічні умови зазначено і в договорах факторингу, укладених між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс».

Отже, умови зазначених договорів факторингу передбачали можливість передачі права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Такі умови договорів не суперечать нормам чинного законодавства та в установленому законом порядку судом недійсними не визнавалися, а отже, виходячи із презумпції правомірності правочину, є правомірними, тобто такими, що породжують певні цивільні права та обов`язки.

Крім того, додатковими угодами, строк дії договорів факторингу було продовжено, водночас умовами договору передбачалося, що перехід права вимоги здійснюється в момент підписання реєстру права вимоги. Реєстри про передачу права вимоги, наявні у матеріалах справи, є належними доказами щодо передачі відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.

Отже, вказані договори факторингу підтверджують належний перехід прав вимоги до відповідача від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «ФК «ЕЙС».

Розрахунок заборгованості та доказування її розміру.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 9.01.2020 у справі № 643/5521/19 (провадження №61-20093св19) зазначено, що: «в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження (пункти 1, 2 частини першої статті 264 ЦПК України).

Звертаючись із позовом, ТОВ «ФК «ЕЙС» просило суд стягнути із відповідача на свою користь заборгованість за Кредитним договором № 116502373 від 03.02.2022 у розмірі 25 429 грн 50 коп., яка складається: тіла кредиту в розмірі 15 000 грн 00 коп.; заборгованості по відсоткам в розмірі 10 429 грн 50 коп. (з урахуванням частково сплаченої суми).

Відповідачем фактично отримані та використані кредитні кошти у розмірі 15 000 грн 00 коп. Також відповідачем 23.02.2022 частково було сплачено кредит, а саме проценти в сумі 4 680 грн 00 коп., що підтверджується розрахунком заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», станом на 05.05.2022.

Доказів належного виконання кредитного зобов`язання ОСОБА_1 на користь первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» матеріали справи не містять.

За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» заборгованості за тілом кредиту у розмірі 15 000 грн 00 коп.

Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за відсотками за користування кредитом в сумі 10 429 грн 50 коп., то суд враховує, що відповідно до висновків, викладених в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі №444/9519/12, від 04 липня 2018 року в справі №310/11534/13«право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.».

Водночас, у кредитному договорі № 116502373 від 03.02.2022 сторони, діючи відповідно до положень ст.ст. 6, 627 ЦК України, врегулювали відносини щодо сплати процентів за користування кредитом та строку кредитування.

Зокрема, п.п. 1.7, 1.8 Кредитного договору передбачено, що кредит надається на строк дисконтного періоду 29 днів, який може бути збільшено на період 30 днів, зокрема, позичальником шляхом здійснення протягом Дисконтного та Пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів.

23.02.2022 позичальником було погашено відсотки по кредиту в сумі 4 680 грн 00 коп. Відтак, продовжено строк дисконтного періоду на 30 днів.

Відповідно до п. 1.12.1 Договору зобов`язання щодо повернення основної суми кредиту переноситься на наступний день після закінчення дисконтного періоду, однак при ненадходженні платежу зобов`язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше, ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду.

В п. 5.3 Договору визначено, що сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього Договору (після 90 днів від дати закінчення дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання, у розмірі, визначеному в п. 1.7.2 Договору, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи розрахунках заборгованості, наданих ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», відсотки за користування кредитом нараховані за період з 03.02.2022 по 22.06.2022 включно, тобто в межах строку дії договору (29 днів дисконтного періоду + 30 днів збільшеного дисконтного періоду + 90 днів від дати закінчення дисконтного періоду) (а.с. 51-52).

Відтак, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 116502373 від 03.02.2022 у розмірі 25 429 грн 50 коп., яка складається: тіла кредиту в розмірі 15 000 грн 00 коп.; заборгованості по відсоткам в розмірі 10 429 грн 50 коп. (з урахуванням частково сплаченої суми).

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

Щодо витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, п.п. 1, 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 7 000 грн.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивачем подано належні докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу (а.с. 44-49).

З огляду на предмет спору з урахуванням ціни позову, перелік наданих послуг ТОВ «Фінансова компанія «Ейс», відсутність заперечень відповідача щодо неспівмірності заявлених витратна правничу допомогу, враховуючи принципи справедливості та верховенства права, суд вважає, що стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в сумі 7 000 грн відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності.

Щодо судового збору.

Судом установлено сплату позивачем при зверненні до суду судового збору в сумі 2 422 грн 40 коп., що підтверджується платіжним документом від 11.06.2025. (а.с. 9).

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що суд в даному випадку дійшов до висновку про задоволення позову, а тому враховуючи положення ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2422 грн 40 коп.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 141, 258-259, 263-265, 274-279, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором № 116502373 від 03.02.2022 у розмірі 25 429 (двадцять п`ять тисяч чотириста двадцять дев`ять) грн 50 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. судового збору та 7 000 (сім тисяч) гривень 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільного процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Рішення може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Ім`я (найменування) сторін:

- позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», місце знаходження: Харківське шосе, буд. 19, оф. 2005, м. Київ, 02175, ЄДРПОУ 42986956;

- відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Заочне рішення складено та підписано суддею 05.08.2025.

Суддя