Рішення № 129330594, 05.08.2025, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/48179/24

Провадження № 2-о/761/168/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2025 року Шевченківський районний суд м.Києва

в складі

головуючого судді: Осаулова А.А.

за участю секретаря судових засідань: Путря Д.В.

заявника ОСОБА_1 , її представника ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві в окремому провадженні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: приватний нотаріус Новікова Леніна Василівна, Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Печерський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Київська міська рада, про встановлення факту батьківства, -

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2024 р. ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про встановлення факту батьківства, якій просила суд встановити факт, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є батьком ОСОБА_1 , зобов`язати Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) внести зміни до актового запису №260 про народження ОСОБА_1 , який складений 02.04.1975 р., де вказати батьком дитини- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Заява мотивована тим, що мати заявниці - ОСОБА_4 познайомилась з ОСОБА_3 , коли були підлітками та почали з часом зустрічатись, мали близькі стосунки. З часом ОСОБА_4 завагітніла та вони разом з ОСОБА_3 почали проживати за адресою: АДРЕСА_1 .

Весілля мало відбутись у 1974 році, але стосунки між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 зіпсувались та весілля не відбулось.

ІНФОРМАЦІЯ_4 народилась заявник ОСОБА_1 , відомості про батькам були записані зі слів матері відповідно до ст. 55 ч.2 КпШС України.

ОСОБА_3 відвідував ОСОБА_1 в дитинстві, але не часто. Після досягнення ОСОБА_1 16 років почали спілкуватись частіше, проводили час як дочка та батько, разом святкували свята.

Після одруження заявниці в 1996 році ОСОБА_3 був присутніх на сімейних святах: одруженні, народженні онука та приймав участь у його вихованні.

У 1997 році у ОСОБА_3 почались стосунки з ОСОБА_5 без реєстрації шлюбу. ОСОБА_3 познайомив заявника з ОСОБА_5 , разом проводили час.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер. Про його смерть стало відомо після дзвінка слідчого на номер телефону онука.

Лікарське свідоцтво про смерть було видано ОСОБА_1 , як дочці, тіло ОСОБА_3 було видано також ОСОБА_1 для кремації.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на майно, але заявниці не може бути спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_3 , оскільки в свідоцтві про її народження відсутні відомості про ОСОБА_3 , як батька дитини.

Вказане стало підставою для звернення до суду з заявою.

Відповідно до пункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду було призначено повторний автоматичний розподіл справи.

Ухвалою судді від 05.03.2025 р. відкрито провадження у справі в порядку окремого провадження, призначено судове засідання, витребувано спадкову справу.

Протокольною ухвалою суду від 08.04.2025 р. залучено Печерський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в якості заінтересованої особи.

Протокольною ухвалою суду від 20.05.2025 р. залучено Київську міську раду в якості заінтересованої особи.

В судовому засіданні заявник та її представник заяву підтримали за викладених у ній обставин, просили її задовольнити.

Представник заінтересованої особи 2 в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи без їх участі.

Інші заінтересованої особи в судове засідання не з`явились, свої представників не направили, належним чином повідомлялись про день та час розгляду справи.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, показання свідків, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, ІНФОРМАЦІЯ_4 народилась ОСОБА_1 , батьками записані ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (мати), ОСОБА_6 (батько). Державна реєстрація народження щодо відомостей про батька здійснена за заявою матері від 02.04.1975 р. Вказане підтверджується свідоцтвом про народження, витягом з Державного реєстру актів цивільного стану від 20.11.2024 р. (а.с. 14-18)

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 19)

З спадкової справи №1/2024 до майна ОСОБА_3 вбачається, що 15.11.2024р. з заявою про прийняття спадщини звернулась ОСОБА_1 .

Відповідно до статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до положень частини першої та другої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження, позовного провадження (загального або спрощеного), окремого провадження.

Згідно із частиною першою статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Заявник звернулась до суду з заявою про встановлення факту батьківства, в якій просила встановити факт, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є її батьком та зобов`язати Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) внести зміни до актового запису №260 про народження ОСОБА_1 , який складений 02.04.1975 р., де вказати батьком дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Частиною першою статті 315 ЦПК України визначено перелік справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які розглядає суд. Зокрема,

у пункті 5 частини першої цієї статті зазначено, що суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

У частині другій статті 315 ЦПК вказано, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Суд розглядає заяви про встановлення факту батьківства в разі смерті особи, яку заявник вважає батьком дитини (пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31 березня 1995 року № 5).

У пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року

№ 3 «Про застосування судами окремих норм сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, або смерті жінки, котра вважалась матір`ю останньої, факт їхнього батьківства (материнства) може бути встановлено за рішенням суду в окремому провадженні. Із заявою про встановлення факту батьківства до суду мають право звернутися матір, опікун (піклувальник) дитини, особа, яка її утримує та виховує,а також сама дитина, котра досягла повноліття, а факту материнства батько й інші перелічені особи. Усі вони беруть участь у справі як заявники, а органи опіки та піклування й інші особи (залежно від обставин справи) як заінтересовані особи.

За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (частина 1 статті 58 Конституції України) норми СК України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 01 січня 2004 року.

Оскільки підстави для визнання батьківства за рішенням суду, зазначені у статті 128 СК України, істотно відрізняються від підстав його встановлення, передбачених у статті 53 КпШС України, при вирішенні питання про те, якою нормою необхідно керуватися при розгляді справ цієї категорії, слід виходити з дати народження дитини.

При розгляді справ про встановлення батьківства щодо дитини, яка народилася до 01 січня 2004 року, необхідно застосовувати відповідні норми КпШС України, беручи до уваги всі докази, що достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства, в їх сукупності, зокрема, спільне проживання й ведення спільного господарства відповідачем та матір`ю дитини до її народження, спільне виховання або утримання ними дитини.

Оскільки ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 , то спірні правовідносини регулюються нормами КпШС України.

Відповідно до частини другої статті 53 КпШС України у разі народження дитини

у батьків, які не перебувають у шлюбі, при відсутності спільної заяви батьків батьківство може бути встановлене в судовому порядку за заявою одного

з батьків або опікуна (піклувальника) дитини, особи, на утриманні якої знаходиться дитина, а також самої дитини після досягнення нею повноліття.

У частині третій статті 53 КпШС України визначено чотири юридично значимі обставини встановлення батьківства, кожна з яких є необхідною і достатньою для задоволення позову: а) спільне проживання та ведення спільного господарства батьками дитини до її народження; б) спільне виховання батьками дитини; в) спільне утримання батьками дитини; г) визнання батьківства відповідачем.

Відповідно до роз`яснень, наданих судам, викладених у пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 року № 16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім`ю України», яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, згідно зі статтею 53 КпШС України підставою для встановлення батьківства (факту батьківства) може бути не сам по собі факт біологічного походження дитини, а фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері й особи, яку та вважає батьком дитини, ведення ними спільного господарства до народження останньої, або спільне її виховання чи утримання, або ж докази, що достовірно підтверджують визнання особою батьківства. Спільне проживання та ведення спільного господарства в зазначених випадках може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо). Припинення цих відносин до народження дитини може бути підставою для відмови в позові лише

у випадках, коли це сталося до її зачаття. У необхідних випадках суд для з`ясування питань, пов`язаних із походженням дитини, може з урахуванням обставин справи призначити відповідну судову експертизу.

Передумовою звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства є запис про батька дитини у книзі записів народжень за вказівкою матері.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 17 лютого 2022 року у справі справа № 521/4820/19 (провадження № 61-21037св21).

Доказами встановлення батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства. Батьківство може бути визнано як у період вагітності матері (наприклад, висловлення бажання мати дитину, піклування про матір майбутньої дитини тощо), так і після народження дитини.

Спільне проживання та ведення спільного господарства в зазначених випадках може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо). Припинення цих відносин до народження дитини може бути підставою для відмови в позові лише у випадках, коли це сталося до її зачаття.

Спільне виховання дитини має місце, коли вона проживає з матір`ю та особою, яку матір вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, або коли ця особа спілкується з дитиною, проявляє батьківську турботу щодо неї.

Під спільним утриманням дитини слід розуміти як перебування її на повному утриманні матері й особи, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, так і, як правило, систематичне надання цією особою допомоги

в утриманні дитини незалежно від розміру допомоги.

Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 543/738/16-ц (провадження № 61-416Зсв18), від 29 серпня 2018 року у справі № 641/9147/15-ц (провадження № 61-26210св18), від 21 листопада 2018 року у справі № 225/6301/15-ц (провадження № 61-30047св18), від 19 грудня 2019 року у справі № 751/7152/17 (провадження № 61-41719св18).

На підтвердження своїх вимоги про визнання батьківства заявником було надано:

-відповідь Шевченківського управління поліції ГУНП в м. Києві, за якою вони не заперечують щодо видачі лікарського відомства про причину смерті ОСОБА_3 - ОСОБА_1 , яка являється донькою, для поховання (а.с. 20-21);

-дозвіл прокурора Шевченківської окружної прокуратури м. Києва на видачу трупа ОСОБА_3 - ОСОБА_1 для кремації (а.с.22);

- лист (а.с 23);

- фотознімки (а.с. 24-31);

- відеозаписи, які були досліджені в судовому засіданні (а.с. 85);

- посвідчення водія ОСОБА_3 (а.с. 90);

- військовий квиток ОСОБА_3 (а.с. 91);

- посвідчення учасника союзу автомобілістів ОСОБА_3 (а.с. 92)

Також в судовому засіданні були допитані в якості свідків:

Заявник ОСОБА_1 , яка пояснила суду, що все життя вважала ОСОБА_3 , своїм батьком, мати з дитинства говорила, що він є батьком. В підлітковому віці почали спілкуватись, разом проводити час. Він був присутній на весіллі, брав участь у виховання онука. Через його характер з часом перестали спілкуватись. ОСОБА_3 раптово помер, заповіт не лишив. Після його смерті вона оформлювала всі документи на поховання, отримала тіло, як дочка. Свідок підтвердила на фотознімках та відеозаписі, що в матеріалах справи, зображення ОСОБА_3 .

Свідок ОСОБА_7 (сестра матері заявника) пояснила суду, що ОСОБА_8 був хлопцем її сестри ОСОБА_9 , довго зустрічались, хотіли одружитись, але не змогли. Зі слів ОСОБА_10 знає, що ОСОБА_8 батько ОСОБА_11 . ОСОБА_8 не приймав участі у вихованні заявниці. Коли ОСОБА_12 стала дорослою почали спілкуватись, проводити разом свята. Свідок підтвердила на фотознімках, що в матеріалах справи, зображення ОСОБА_3 .

Свідок ОСОБА_13 (колишній чоловік заявника) пояснив суду, що був знайомий за життя з ОСОБА_3 , знав його як батька дружини. Він проходив в гості, разом проводили свята. Свідок підтвердив на фотознімках, що в матеріалах справ, зображення ОСОБА_3 .

Свідок ОСОБА_14 (син заявника) пояснив суду, що до ОСОБА_3 відносився як свого дідуся, часто ходив до нього в гості. ОСОБА_3 виховував його, приймав участь у житті. Свідок підтвердив на фотознімках, що в матеріалах справи, зображення ОСОБА_3 .

Свідок ОСОБА_15 (сусідка ОСОБА_3 ) пояснила суду, що ОСОБА_3 проживав один і до нього часто приходила його дочка ОСОБА_12 . Коли народився ОСОБА_16 він говорив, що в нього з`явився онук. За інших дітей ОСОБА_3 нічого не говорив.

У постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 462/4732/17 (провадження № 61-946св22) зазначено, що «при розгляді справ про встановлення батьківства щодо дитини, яка народилася до 01 січня 2004 року, необхідно застосовувати відповідні норми КпШС України, беручи до уваги всі докази, що достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства, в їх сукупності, зокрема, спільне проживання й ведення спільного господарства відповідачем та матір`ю дитини до її народження, спільне виховання або утримання ними дитини».

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зібрані у справі докази в їх сукупності не містять достовірного підтвердження визнання ОСОБА_3 себе батьком ОСОБА_1 , спільного проживання й ведення спільного господарства спадкодавця з матір`ю ОСОБА_1 , до його народження та спільного виховання або утримання ним ОСОБА_1 .

Крім цього, на думку суду, якщо діти спадкодавця були народженні поза шлюбом, в цьому випадку, факт біологічного зв`язку підлягає доведенню чи спростуванню шляхом проведення відповідних медичних досліджень. Належними, достатніми та допустимими доказами родинних відносин померлого з заявником, були би відповідні висновки судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи на предмет кровного споріднення заявника з ОСОБА_3 . Як зазначив Верховний Суд у постанові від 17.12.2021 року у справі №683/1732/17, доказова цінність такого тесту ДНК переважає будь-який інший доказ на підтвердження або оспорення кровного споріднення та має вирішальне значення у вирішенні спору цієї категорії.

Клопотань про призначення у справі судової молекулярно-генетичної експертизи ОСОБА_1 не заявляла.

Показання допитаних свідків без підтвердження їх достовірності іншими засобами доказування (письмовими доказами), не можуть бути покладені в основу рішення, оскільки з показань свідків неможливо достовірно встановити ані конкретний період часу, протягом якого мати заявника нібито проживала спільно із ОСОБА_3 , ані народження у них дитини - заявника у справі, місце такого проживання, ані наявність у них спільного побуту та спільного господарства, ані характеру та розміру участі ОСОБА_3 у вихованні та утриманні заявника. Судом враховано, що з моменту народження заявника (1975 р.) пройшло п`ятдесят років, тому вказані покази ставляться під сумнів. Відтак, показання свідків дозволяють зробити лише припущення щодо існування обставин, про які вони повідомили. При цьому, як заявник так і її свідки зазначали, що ОСОБА_3 не приймав участь у вихованні ОСОБА_1 та лише з підліткового віку з 16 років ОСОБА_3 почав спілкуватись з ОСОБА_1 .

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини зауважив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи викладене вище, а також те, що заявником не було доведено належними та допустимими доказами в розумінні ЦПК України обставин, на які вона посилаються щодо встановлення факту батьківства, підстав для задоволення вимог про встановлення факту батьківства, суд не вбачає.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 53, 55 КпШС України, , ст. 3-5, 7-13, 17, 43, 49, 60, 76-81, 211, 223, 258, 263, 264, 265, 268, 293, 294, 352 ЦПК України, -

в и р і ш и в:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: приватний нотаріус Новікова Леніна Василівна, Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Печерський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Київська міська рада, про встановлення факту батьківства, - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити учасників:

Заявник ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2

Заінтересовані особи:

приватний нотаріус Новікова Леніна Василівна, АДРЕСА_3 .

Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), код ЄДРПОУ 26088771, м. Київ, вул. Академіка Ромаданова, 17

Печерський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), код ЄДРПОУ 26125012, м. Київ, вул. Цитадельна, 7/10.

Київська міська рада, код ЄРРПОУ 22883141, м. Київ, вул. Хрещатик, 36.

Повне рішення виготовлено 05.08.2025р.

Суддя: Андрій Осаулов