Ухвала суду № 129330001, 29.07.2025, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

757/24894/25-к

1-кп-2610/25

УХВАЛА

29 липня 2025 року

Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря ОСОБА_2 ,

сторін кримінального провадження: прокурора ОСОБА_3 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження стосовно вчинення ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 369, ст. 368-5 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Кримінальне провадження стосовно вчинення ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 369, ст. 368-5 КК України, перебуває на розгляді суду на стадії судового розгляду.

Від захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_4 надійшло клопотання про зміну запобіжного заходу. В обгрунтування клопотання захисник вказує, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України відсутні та прокурором не доведені. Крім того, вказав, що обвинувачений має стійкі соціальні зв`язки, має неповнолітніх дітей на утриманні, та має постійне місце проживання. Зазначив що обвинувачений вже тривалий час перебуває під вартою та саме через це немає офіційної роботи та доходів, а сума застави є непомірною, оскільки на майно та грошові кошти ОСОБА_5 накладено арешт.

Крім того, від прокурора надійшло клопотання про продовження ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. В обгрунтування вказаного клопотання прокурор вказує, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України не зменшились, зокрема, ризик переховування, оскільки за вчинення інкримінованих ОСОБА_5 діянь передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі, ризик вчинити інше кримінальне правопорушення, а також ризик впливу на свідків, оскільки свідки ще не допитувались судом.

У підготовчому судовому засіданні прокурор підтримав заявлене клопотання про продовження ОСОБА_5 запобіжного заходу, оскільки вважає, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були підставою для застосування вказаного запобіжного заходу не зменшились, а інший запобіжний захід не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, враховуючи вказані ризики.

У судовому засіданні захисник обвинуваченого підтримав клопотання про зміну запобіжного заходу, просив відмовити у клопотанні прокурора про продовдення строку тримання ОСОБА_5 під вартою, зазначивши, що підозра необгрунтована, ризики прокурором не доведені, обвинувачений є військовослужбовцем, має стійкі соціальні зв`язки, має хронічні захворювання.

Обвинувачений підтримав думку захисника.

Вирішуючи питання стосовно продовження чи зміни міри запобіжного заходу щодо ОСОБА_5 суд виходить з наступного.

Вирішуючи зазначені питання суд враховує вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Згідно зі ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Тобто обов`язковою умовою для застосування чи продовження запобіжного заходу має бути доведеність сукупності обставин, визначених ч. 1 ст. 194 КПК України, яка вимагає від прокурора, окрім наявності обґрунтованості підозри, надати докази на підтвердження підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, на які посилається прокурор у клопотанні та обґрунтувати недостатність застосування більш м`якого запобіжного заходу для запобігання ризикам, визначеним у клопотанні.

Статтею 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зазначається, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, зокрема, характер та тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення.

Відповідно до вказаної рекомендації, важливим критерієм, орієнтуючись на який слід застосовувати вид запобіжного заходу, повинна бути санкція за вчинене кримінальне правопорушення, тобто, чим більш сувора санкція передбачена за кримінальне правопорушення, тим більш суворий запобіжний захід повинен бути обраний щодо підозрюваного.

Також, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув?язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв?язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилитись від суду.

Крім того, відповідно до положень ст. 201 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

Тобто із вказаних норм випливає, що зміна запобіжного заходу щодо обвинуваченого допускається за наявності на те підстав, для його зміни, а саме наявності нових обставин.

Обвинувачений ОСОБА_5 обвинувачується у скоєнні, зокрема, тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання тільки у виді позбавлення волі.

Так суд враховує доводи прокурора, що інкриміновані ОСОБА_5 діяння є тяжкими і передбачають можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років, зокрема, і з конфіскацією майна, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для обвинуваченого переховуватись від суду.

Крім того, прокурор зазначає, що зазначений ризик може бути реалізовано і тим, що інші співучасники інкримінованих діянь, особи яких не встановлено, можуть переховувати ОСОБА_5 та вчиняти інші дії за його вказівкою спрямовані на протидію кримінальному провадженню.

Також, прокурором доведено, що обвинувачений ОСОБА_5 може незаконно впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження, оскільки обвинувачений тривалий час займав керівні посади у військових органах, має зв?язки з командирами військових підрозділів, та, з метою уникнення відповідальності, може використати зазначені можливості для незаконного тиску на свідків (заявників), на інших учасників кримінального провадження шляхом їх підкупу, примушування чи іншого тиску чи впливу з метою схилити їх до відмови від надання показань або ненадання правдивих показань.

Таким чином, суд вважає доведеною ту обставину, що ризики, визначені ухвалою про застосування запобіжного заходу, наразі лишаються дійсними та триваючими. Зокрема, обвинувачений ОСОБА_5 може переховуватись від суду, оскільки за вчинення інкримінованих діянь передбачено покарання тільки у виді позбавлення волі, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, оскільки свідки наразі не допитувались у судовому засіданні.

Також, суд вважає, що наразі інші більш м?які запобіжні заходи не забезпечать усунення існуючих наразі ризиків.

Також, щодо клопотання захисника про зміну запобіжного заходу суд вважає, що виключних обставин для зміни запобіжного заходу немає, оскільки нових даних чи обставин, які б не були відомі при застосуванні обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу та його продовженні, в сукупності з тяжкістю інкримінованих діянь та даними про особу обвинуваченого, зокрема, щодо наявності стійких соціальних зв`язків, наразі не можуть слугувати виключною підставою для зміни йому запобіжного заходу на більш м`який.

Таким чином, на підставі викладеного, суд вважає, що застосування більш м`якого запобіжного заходу, наразі не зможе забезпечити уникнення вказаних ризиків та виконання обвинуваченим покладених на нього законом процесуальних обов`язків.

Виходячи з цілей п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, принципу правової визначеності, беручи до уваги особливу суспільну небезпеку кримінальних правопорушень, інкримінованих обвинуваченому ОСОБА_5 , враховуючи, що заявлені ризики, а саме: ризики переховування від суду та впливу на свідків, передбачені ст. 177 КПК України, наразі існують, суд вважає необхідним продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою до 25.09.2025.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання обвинуваченими обов`язків, передбачених КПК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК, що розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, які зокрема, є тяжкими, суд вважає, що застава у розмірі 1450 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб буде достатньою для забезпечення виконання обвинуваченим його процесуальних обов`язків.

Отже, при продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд вважає за необхідне визначити обвинуваченому ОСОБА_5 заставу у розмірі 1450 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При визначені розміру застави, суд враховує конкретні обставини інкримінованих діянь, тяжкість кримінальних правопорушень, наявність передбачених ст. 177 КПК України ризиків, відомості, які характеризують особу обвинуваченого та вважає, що вказаний розмір застави зможе забезпечити виконання обвинуваченим, покладених на нього обов`язків.

Таким чином суд вважає, що застосований до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід з урахуванням його тривалості ще не виходить за межі розумного строку, відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості інкримінованих діянь, позбавляє можливості перешкодити інтересам правосуддя, зокрема, і ухиленням від суду, стан його здоров`я наразі не перешкоджає перебуванню у місці попереднього ув`язнення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 29 Конституції України, ст. 31, 176, 177, 178, 183, 193, 194, 196, 205, 303, 376, 392 Кримінального процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу - відмовити.

Клопотання прокурора - задовольнити.

Міру запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити без змін - у вигляді тримання під вартою, продовживши строк дії цього запобіжного заходу до 25.09.2025 включно.

Визначити заставу у розмірі 1450 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 4 390 600 (чотири мільйони триста дев`яносто тисяч шістсот) гривень, у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок Печерського районного суду м. Києва:

р/р UA128201720355259002001012089;

МФО (код банку) 820172;

Одержувач ТУ ДСАУ в м. Києві;

ЄДРПОУ банку: 26268059;

Банк одержувача Державна казначейська служба України м. Київ.

Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва протягом семи днів з дня її проголошення.

Суддя ОСОБА_1