Ухвала суду № 129326863, 04.08.2025, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 04.08.2025Справа № 554/5000/23 Провадження № 1-кп/554/705/2025

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2025 року м.Полтава

Шевченківський районний суд міста Полтави у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_2 ,

захисника ОСОБА_3 ,

законного представника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судуоб`єднане кримінальне провадження №№22023170000000088, 22024170000000133 за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.109, ч.ч.2,3 ст.436-2 КК України,

В С Т А Н О В И В :

На розгляді в суді перебуває вищевказане об`єднане кримінальне провадження.

У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обраного обвинуваченому ОСОБА_5 , на строк 60 днів, без визначення розміру застави, оскільки строк дії такого заходу за попередньою ухвалою суду закінчується 13 червня 2025 року. Прокурор зазначив, що ОСОБА_5 обвинувачується у поширенні матеріалів, у яких міститься заперечення збройної агресії РФ проти України, розпочатої у 2014 році, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.436-2 КК України (епізод від 30.12.2022); у розповсюдженні матеріалів із закликами до захоплення державної влади, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.109 КК України (епізод від 30.01.2023); у поширенні матеріалів, у яких міститься заперечення збройної агресії РФ проти України, розпочатої у 2014 році, вчиненому повторно, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.436-2 КК України (епізод від 11.02.2023) та у поширенні матеріалів, у яких міститься заперечення збройної агресії РФ проти України, розпочатої у 2014 році, з використанням засобів масової інформації, вчинене повторно, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.436-2 КК України (епізоди від 01.11.2023 та 25.12.2023). На теперішній час обвинувачений утримується у ДУ Полтавська установа виконання покарань (№23). Прокурор стверджує, що продовжують існувати встановлені ризики, передбачені п.п.1, 2, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України. Такі ризики не зменшилися, а тому сторона обвинувачення наполягає на тому, що подальше застосування саме запобіжного заходу у виді тримання під вартою буде ефективно запобігати встановленим ризикам.

Зокрема, прокурор стверджує, що обвинувачений може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду як на території України, так і на території тимчасово окупованих регіонів держави, а також за кордоном, у тому числі на території РФ через усвідомлення втрати свободи, тяжкості інкримінованих злочинів та можливого покарання, у разі визнання особи винуватою у їх вчиненні. Крім того, 02.01.2025 року як підозрюваний не з`являвся на виклики до слідчого судді, що стало перешкодою для розгляду процесуальних питань кримінального провадження. На думку, прокурора процесуальна поведінка ОСОБА_5 свідчить про те, що виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою зможе забезпечувати його явку до суду. Прокурор зазначає, що обвинувачений може знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки 14.08.2024 в ході проведення обшуку за місцем реєстрації та фактичного проживання ОСОБА_5 останній чинив фізичний супротив та висловлювався нецензурною лайкою в бік слідчого та інших учасників обшуку, відмовлявся надати пароль від мобільного телефону, який використовувався ним для входу до мережі Інтернет.

Також обвинувачений може незаконно впливати на свідків, експертів, спеціалістів у цьому кримінальному провадженні. Зокрема, перебуваючи на волі, обвинувачений з метою уникнення кримінальної відповідальності для себе, своїх спільників, може вчинити дії, направлені на примушення до зміни наданих раніше свідчень допитаними особами. Водночас, при встановленні ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні. При цьому суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст.225 КПК України. За таких обставин, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом, оскільки на теперішній час свідки у справі не допитані.

Прокурор зазначає, що обвинувачений може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином шляхом зловживання процесуальними правами, неявках до суду та невиконанні процесуальних обов`язків. Крім того, обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальні правопорушення, у яких він обвинувачується, оскільки він, будучи притягнутий до кримінальної відповідальності, продовжував свою неправомірну діяльність шляхом поширення матеріалів, у яких міститься заперечення збройної агресії РФ проти України, розпочатою у 2014 році. Також 14.08.2024 під час проведення обшуку за місцем реєстрації та фактичного проживання ОСОБА_5 у останнього, серед іншого, виявлено та вилучено предмети, зовні схожі на набої в загальній кількості 35 шт., зелений чохол, в якому містився предмет, зовні схожий на рушницю, дозвіл на зброю на ім`я ОСОБА_8 .При цьому в ОСОБА_5 відсутні відповідні дозволи на зберігання вищевказаних предметів. Таким чином, прокурор стверджує, що на теперішній час заявлені вище ризики не зменшилися, у зв`язку з чим є виправданим тримання обвинуваченого під вартою, інші більш м`які запобіжні заходи обрати обвинуваченому неможливо.

Більше того, один із епізодів, інкримінованих обвинуваченому, належить до категорії злочинів проти основ національної безпеки України, що є найбільш небезпечними посяганнями на суспільні відносини, що забезпечують державну безпеку, обороноздатнiсть, незалежність країни, її конституційний лад. Без належної кримінально-правової охорони цих соціальних цінностей неможливе нормальне функціонування держави та відповідних її інститутів. Відповідно до вимог ч.6 ст.176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою. Крім того, на теперішній час продовжує діяти воєнний стан, запроваджений на території України від 24 лютого 2022 року у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією РФ проти України.

На підставі викладеного, прокурор просить задовольнити подане ним клопотання.

У судовому засіданні обвинувачений та захисник просили відмовити в задоволенні клопотання прокурора у зв`язку недоведеністю ризиків.

Сторона захисту зазначає, що обвинувачений має інвалідність ІІ групи, 25 липня 2025 року в установі тримання під вартою у ОСОБА_5 стався серцевий напад, у зв`язку з чим його було госпіталізовано та прооперовано в медичному закладі, наразі він потребує постійного лікування. Обвинувачений має свою сім`ю, проживає з дружиною. Намірів ухилятися від суду в нього немає, місце проживання він не покидав.

Крім того, захисник надав до суду письмові заперечення проти клопотання прокурора, в яких просить врахувати стан здоров`я обвинуваченого, необгрунтованість підозри та ризиків, а також відмовити в задоволенні клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Вислухавши думки сторін кримінального провадження, дослідивши необхідні матеріали кримінального провадження, суд дійшов до таких висновків.

Загальні питання.

20 червня 2023 року вироком Октябрського районного суду міста Полтави в межах кримінального провадження №22023170000000088 ОСОБА_5 засуджено за ч.2 ст.109, ч.ч.2, 3 ст.436-2, ч.1 ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років без конфіскації майна; на підставі ст.75 КК України звільнено обвинуваченого від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік, покладено на обвинуваченого виконання обов`язків, передбачених ст.76 КК України.

27 травня 2024 року ухвалою Полтавського апеляційного суду вирок Октябрського районного суду міста Полтави від 20 червня 2023 року залишено без змін.

20 лютого 2025 року ухвалою Верховного Суду вирок Октябрського районного суду міста Полтави від 20 червня 2023 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 27 травня 2024 року стосовно ОСОБА_7 скасовано і призначено новий розгляд у суді першої інстанції.

10 березня 2025 року матеріали вказаного кримінального провадження після касаційного розгляду надійшли до Октябрського районного суду міста Полтави та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 березня 2025 року матеріали кримінального провадження розподілено головуючому судді ОСОБА_1

27 березня 2025 року до Октябрського районного суду міста Полтави надійшов інший обвинувальний акту кримінальному провадженні №22024170000000133 за обвинуваченням ОСОБА_5 за ч.3 ст.436-2 КК України.

16квітня2025рокуматеріаликримінальногопровадження№22024170000000133заобвинуваченням ОСОБА_5 ,у вчиненнізлочину,передбаченого ч.3ст.436-2ККУкраїни об`єднано в однепровадження зматеріалами кримінальногопровадження №22023170000000088заобвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень,передбачених ч.2 ст.109, ч.ч.2,3 ст.436-2 КК України; об`єднаному кримінальному провадженню присвоєно єдиний унікальний номер 554/5000/23.

Щодо продовження строку запобіжного заходу.

Відповідно до ч.ч.1 та 2 ст.177КПКУкраїни метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першоюцієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Оскільки справа перебуває на стадії судового розгляду по суті суд не дає оцінки обґрунтованості підозри.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.331КПКУкраїни під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченомуглавою 18цього Кодексу.

За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Відповідно до вимог ст. 194 КПК Українипід час розгляду питання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбаченихстаттею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним стороною обвинувачення.

Окрім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд повинен врахувати обставини, передбаченіст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Відповідно до ч. 1ст.183 КПК Українитримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176КПК України.

За змістом ст.199КПКУкраїни суд, розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, повинен з`ясувати всі обставини, з якими пов`язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе й виправдане.

Ризиком же в контексті кримінального провадження є певна обґрунтована ступінь ймовірності того, що обвинувачений вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Так, ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду міста Полтави від 11 лютого 2025 року до підозрюваного ОСОБА_5 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 21 день з 09:00 год 10 лютого 2025 року до 09:00 год 02 березня 2025 року. Одночасно визначено альтернативний запобіжний захід у виді застави 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242240,00 грн.

28 лютого та 28 березня 2025 року ухвалами слідчого судді Октябрського районного суду міста Полтави строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою, застосованого до ОСОБА_5 , продовжено.

16 квітня 2025 року під час судового розгляду ухвалою Октябрського районного суду міста Полтави обвинуваченому ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 13 червня 2025 року включно, без визначення застави.

Полтавський апеляційний суд залишив вказану ухвалу суду без змін.

11 червня 2025 року ухвалою суду строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою продовжено до 08серпня 2025 року включно, без визначення розміру застави; відмовлено у задоволенні клопотання Голови ВГО "ТОВАРИСТВО УКРАЇНСЬКИХ ОФІЦЕРІВ" ОСОБА_9 про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою на особисту поруку щодо обвинуваченого.

З вищевказаних судових рішень вбачається, що під час досудового розслідування та судового розгляду при обранні запобіжного заходу ОСОБА_5 встановлено ризики, передбачені п.п.1, 2, 3, 5, ч.1 ст.177 КПК України, в саме: обвинувачений може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Суд вважає, що вказані ризики продовжують існувати, з огляду на таке.

Злочини проти основ національної безпеки України є найбільш небезпечними посяганнями на суспільні відносини, що забезпечують державну безпеку, обороноздатнiсть, незалежність країни, її конституційний лад.

ОСОБА_5 обвинувачується у вчинені, серед іншого, тяжких злочинів, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років з конфіскацією майна або без такої.

Тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. При цьому ризик втечі оцінюється у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками.

Суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_5 має постійне місце проживання, одружений, враховує його вік та стан здоров`я, зокрема, наявність інвалідності ІІ групи. Обвинувачений має вищу освіту, офіційно не працює.

Водночас, ОСОБА_5 обвинувачується, в тому числі, у вчиненні злочину із використанням соціальних мереж Facebook, ТikTok, його облікові записи не видалені, не заблоковані, тобто є чинними (активними). Зокрема, на його сторінці в мережі Facebook з`являються нові публікації.

Крім того, за твердженнями прокурора, які не спростовані обвинуваченим, під час проведення обшуку за місцем проживання обвинуваченого, серед інших речей, у нього було вилучено предмети, схожі на рушницю та 35 набоїв до неї, при цьому в обвинуваченого відсутні відповідні дозвільні документи на зберігання зброї.

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, який затверджено Законом України № 2102-IX від 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан, який продовжено до теперішнього часу.

На думку суду, враховуючи характер і тяжкість злочинів, передбачених ч. 2 ст. 109, ч.2,3 ст.436-2, що відповідно до ст.12ККУкраїни є тяжкими, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_5 , тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому в разі визнання винуватим, а самевід 5 до 8 років позбавлення волі, з конфіскацією майна або без такої; обставини наявності (продовження) воєнного стану в Україні, а також фактичні бойові дії на значній її території, - свідчать про наявність ризиків і є достатніми для висновку, що ризики, які встановлені в ухвалах судута зазначені прокурором,не зменшилися, навпаки підсилюються воєнним станом, а жоден інший запобіжний захід не може їм запобігти.

Отже, прокурор довів ризик ухилення обвинуваченого від суду, що залишається реальним з огляду на тяжкість злочинів, у вчинені яких обвинувачується ОСОБА_5 , а також у зв`язку із суворістю можливого покарання, яке загрожує за такі злочини, у разі визнання особи винуватою у їх вчиненні. Все це може спонукати обвинуваченого залишити місце проживання, у тому числі, покинути межі України, що унеможливить своєчасне виконання процесуальних рішень та перешкодить здійсненню правосуддя.

Тому, суд враховує відомості про особу й поведінку обвинуваченого, який може продовжити користуватись своїми обліковими записами в мережі Інтернет, що не видалені й не деактивовані, водночас із використанням яких пов`язуються інкриміновані обвинуваченому злочинні дії, а також ризики учинення обвинуваченим повторних кримінальних правопорушень.

Таким чином, суд бере до уваги тяжкість обвинувачення не як самостійну підставу для подальшого продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, а в сукупності з іншими обставинами, які мають правове значення та враховуються при вирішенні цього процесуального питання.

Про наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може продовжити злочинну діяльність свідчить і систематичність інкримінованих йому дій.

Так, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні дій, які є аналогічними та вчинені після вироку Октябрського районного суду міста Полтави від 20 червня 2023 року.

Сукупність наведених обставин свідчить про те, що з моменту взяття ОСОБА_5 під варту та до моменту вирішення цього клопотання прокурора не змінилися обставини, які стали підставою для обрання та продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Таким чином, є підстави для задоволення клопотання та продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обраного обвинуваченому ОСОБА_5 , як про це просить прокурор.

Щодо доводів захисника, які стосуються наведеної ним оцінки джерел окремих доказів у цій справі та необґрунтованості підозри, то суд нагадує, що оскільки справа перебуває на стадії судового розгляду по суті суд не дає оцінки обґрунтованості підозри, доведеності вини та правильності кваліфікації дій під час розгляду запобіжного заходу. Ці питання підлягають з`ясуванню судом в ході судового слідства, а оцінка дій обвинуваченого буде надана судом в нарадчій кімнаті. Крім того, суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення (ч.1 ст.89 КПК України).

Суд вважає, що лише такий запобіжний захід, який хоча і є винятковим, проте, враховуючи заявлені у справі ризики, передбаченістаттею 177 КПК України, спроможний забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Суд виходить у тому числі з тих обставин, що кримінальні правопорушення, у вчиненні яких обвинувачується обвинувачений, мають такий високий ступінь суспільної небезпеки, наявність якої свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Суд також бере до уваги той факт, що обвинувачений відповідно до ч.2ст.183 КПК Українине є особою, до якої не може бути застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Відповідно до ч.6 ст.176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями109-114-2,258-258-6,260,261,437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначенийпунктом 5частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.

Відповідно до ст.183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177та178цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407,408,429,437-442 Кримінального кодексу України.

Своєю чергою, відповідно до вимог ч.3 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

25 липня 2025 року ОСОБА_5 був госпіталізований та йому проведено операцію на серці (стентування), що підтверджується медичними документами, наданими стороною захисту. Також вбачається низка інших тяжких захворювань.

Вказані обставини, на думку суду, значно знижують ступінь ризиків, які зазначені вище, та є підставою для визначення альтернативного запобіжного заходу у виді застави.

Під час судового розгляду законний представник обвинуваченого, його дружина, повідомила, що пенсія обвинуваченого складає близько 3000 грн, а її дохід - 10000-15000 грн. Інши кошти в сім`ї відсутні. Таким чином, суд вважає, що заставу необхідно визначити в мінімальному розмірі.

Отже, враховуючи зазначені вище обставини у сукупності, стан здоров`я обвинуваченого ОСОБА_5 , матеріальний стан, суд вважає за можливе обрати обвинуваченому альтернативний запобіжний захід у виді застави в розмірі 20 (двадцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60560,00 грн., після внесення якої обвинувачений звільняється з-під варти під заставу.

На думку суду, саме такий розмір застави на теперішній час є справедливим, дієвим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, не є надмірним і не порушує права обвинуваченого, відповідає гарантіям, закріпленим, зокрема, у статтях5, 6 ЄКПЛ.

Також у разі внесення застави суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого процесуальні обов`язки, визначеніст. 194 КПК України.

Таким чином, клопотання прокурора та захисника необхідно задовольнити частково.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.177, 181, 193, 194, 314, 315, 370, 372, 376 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання прокурора та захисника задовольнити частково.

Продовжити до 02жовтня 2025 року включно строк запобіжного заходу увиді тримання під вартою, обраного обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Обрати альтернативний запобіжний захід у виді застави в розмірі 20 (двадцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 60560 (шістдесят тисіч п`ятсот шістдесят) грн., після внесення якої обвинувачений ОСОБА_7 звільняється з-під варти під заставу.

Застава може бути внесена у будь-який момент протягом дії ухвали як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на спеціальний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному вище розмірі, оригінал документа з відміткою банку, який підтверджує внесення на вказаний вище спеціальний рахунок має бути наданий уповноваженій службовій особі в Державній установі «Полтавська установа виконання покарань № 23».

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа в Державній установі Полтавська установа виконання покарань №23 негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_7 з-під варти та повідомити письмово прокурора, що звернувся з клопотанням та суд.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у цій ухвалі, обвинувачений ОСОБА_7 зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави, та вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Уповноважена службова особа в Державній установі "Полтавська установа виконання покарань (№23)" у разі внесення застави при звільненні ОСОБА_7 зобов`язана роз`ясняти його обов`язки і наслідки їх невиконання, а заставодавцю - у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється чи обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов`язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом, а також наслідки невиконання цих обов`язків.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_7 разі внесення застави, обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати за викликом до суду; не відлучатися з місця проживання без дозволу суду; утримуватися від спілкування із свідками, потерпілими у справі; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_7 , що у разі невиконання ним покладених обов`язків, застава буде звернена в дохід держави та до нього може бути застосований запобіжній захід у виді тримання під вартою.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору та направити уповноваженій службовій особі Державної установи «Полтавська установа виконання покарань (№ 23)».

Ухвала підлягає негайному виконанню та може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Суддя ОСОБА_1