Ухвала суду № 129319332, 29.07.2025, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

УХВАЛА

Іменем України

29.07.2025 Справа №607/15495/25 Провадження №1-кс/607/4296/2025

м. Тернопіль

Слідча суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області клопотання старшого слідчогоСУ ГУНПв Тернопільськійобласті ОСОБА_6 ,погоджене прокурором відділу Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12024210000000549 від 09.12.2024 відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тернополя, громадянина України, з вищою освітою, неодруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , офіційно не працюючого, раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 332 КК України,

УСТАНОВИЛА:

28.07.2025 старший слідчий СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 звернувся до слідчої судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з клопотанням про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12024210000000549 від 09.12.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 332 КК України.

Клопотання мотивоване тим, що ГУНП в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному проваджені № 12024210000000549 від 09.12.2024 за підозрою ОСОБА_4 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 332 КК України.

Згідно зі ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Громадянин України не може бути позбавлений права в будь-який час повернутися в Україну.

Так, Верховною Радою України 24.02.2022 прийнятий Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-IX, яким затверджено Указ Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», відповідно до якого в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який неодноразово Указами Президента України продовжувався.

Відповідно до ч. 3 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводяться тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 (надалі Закон України).

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в`їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.

Частиною 8 «Порядку встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.20221 № 1455, перетинання державного кордону в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю на території, де введено воєнний стан, здійснюється з урахуванням обмежень, встановлених законодавством.

Як зазначено в ч. 4 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII, у воєнний час забороняється виїзд призовників, військовозобов`язаних та резервістів з місця проживання без дозволу керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України без дозволу відповідного керівника).

На підставі п. 2-6 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України» № 57 від 27.01.1995 зі змінами та доповненнями, у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану право на перетин державного кордону, крім осіб, зазначених у пунктах 2-1 та 2-2 цих Правил, також мають інші військовозобов`язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації.

Досудовим розслідуванням установлено, що у ОСОБА_4 у невстановленому досудовим розслідуванням часі та місці, переслідуючи корисливий мотив та мету особистого незаконного збагачення, виник злочинний умисел на організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України, а також сприянні їх вчиненню порадами вказівками.

З цією метою ОСОБА_4 розробив злочинну схему щодо організації незаконного переправлення та сприяння незаконному переправленню через державний кордон України чоловіків віком від 18 до 60 років, яким заборонено перетинати державний кордон України відповідно Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку із введенням 24.02.2022 на території України воєнного стану, шляхом переведення зазначених осіб поза пунктом пропуску державного кордону України, при цьому надаючи поради, вказівки щодо способів перетину та засоби для перетину державного кордону України за грошову винагороду.

З метою реалізації свого злочинного умислу ОСОБА_4 здійснював на території України пошук військовозобов`язаних чоловіків призовного віку, які мали умисел уникнути від проходження військової служби за мобілізацією, для незаконного переправлення їх до країн Європейського союзу.

В кінці лютого 2025 року, точної дати та часу органом досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_4 у відповідності до розробленої схеми злочинної діяльності підшукав військовозобов`язаного ОСОБА_7 (анкетні данні змінено), якому на період дії правового режиму воєнного стану виїзд за межі країни забороняється, та запропонував останньому незаконно перетнути державний кордон України.

Надалі 19.03.2025 приблизно о 12 год. 50 хв., перебуваючи в м. Тернополі на вулиці Тернопільська, неподалік будинку 8Б, ОСОБА_4 під час особистої зустрічі з ОСОБА_7 (анкетні данні змінено) надав останньому вказівки та поради стосовно можливості незаконного перетину державного кордону України та запевнив останнього про те, що йому будуть надані усі засоби для перевезення його із м. Тернополя до державного кордону України для подальшого переправлення його на територію Європейського союзу, та в цей же час отримав від ОСОБА_7 (анкетні данні змінено) грошові кошти в сумі 2000 доларів США, що за офіційним курсом гривні до іноземної валюти встановленим НБУ станом на 19.03.2025 становить 83131,60 грн, за організацію його незаконного переправлення через державний кордон України.

Після цього у невстановлені досудовим розслідуванням час та місці ОСОБА_4 , розуміючи, що самостійно реалізувати вказаний умисел він не в змозі, переслідуючи мету швидкого збагачення та незаконного отримання прибутку, з метою полегшення злочинної діяльності, попросив свого знайомого ОСОБА_8 організувати незаконне переправлення ОСОБА_7 (анкетні данні змінено) через державний кордон України, на що ОСОБА_8 погодився.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_4 у відповідності до розробленої схеми злочинної діяльності, 28.04.2025 за допомогою засобів мобільного телефонного зв`язку організував зустріч ОСОБА_8 із ОСОБА_7 (анкетні данні змінено) 28.04.2025 приблизно о 15 год. 00 хв. поруч будинку, що в м. Тернополі на вул. Бережанська, 53.

У подальшому, 28.04.2025 приблизно о 15 год. 00 хв., перебуваючи поруч з будинком, що на вул. Бережанська, 53, м. Тернопіль, ОСОБА_4 разом із ОСОБА_8 зустрілися із ОСОБА_7 (анкетні данні змінено) та розповіли останньому про умови та механізм незаконного перетину державного кордону України поза межами пункту пропуску, які надають можливість безперешкодно перетнути державний кордон України, при цьому надали останньому вказівки та поради щодо його перетину. ОСОБА_8 також повідомив ОСОБА_7 (анкетні данні змінено), що вартість послуги щодо організації переправлення останнього через державний кордон України поза пунктом пропуску становитиме 14000 доларів США.

Однак ОСОБА_4 з причин, які не залежали від його волі, не виконав всі дії, які вважав необхідними для незаконного переправлення через державний кордон України поза пунктом пропуску ОСОБА_7 (анкетні данні змінено), оскільки 29.04.2025 приблизно о 19 год. 00 хв. ОСОБА_8 був затриманий працівниками правоохоронних органів за вчинення аналогічного кримінального правопорушення.

Слідчий зазначив, що у кримінальному провадженні № 12024210000000549 від 09.12.2024 наявна обґрунтована підозра щодо вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3ст.15,ч.3ст.332 КК України, що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.

06.06.2025 у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3ст.15,ч.3ст.332 КК України.

11.06.2025 ухвалою слідчої судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області до ОСОБА_4 застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк до 05.08.2025, із визначенням розміру застави 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242240 грн.

Також слідчий зазначив, що завершити досудове розслідування у строк дії попередньої ухвали про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу неможливо з підстав необхідності проведення ряду слідчих (розшукових) дій, необхідних для забезпечення повного та об`єктивного здійснення досудового розслідування. При цьому ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України та встановлені в ухвалі слідчої судді від 11.06.2025, продовжують існувати та не зменшились.

За таких підстав слідчий просить продовжити відносно ОСОБА_4 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав та просив клопотання задовольнити. Додатково зазначив, що під час продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою необхідно визначити заставу у тому ж розмірі, що була визначена попередньою ухвалою слідчої судді.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання. Зазначив, що доцільним є застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді домашнього арешту. Разом з тим у випадку продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою просив зменшити запропонований стороною обвинувачення розмір застави.

У судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_4 підтримав позицію свого захисника.

Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши зміст клопотання та додані до нього матеріали, слідча суддя дійшла висновку, що клопотання підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

За змістомст.177КПК Українипідставою застосуваннязапобіжного заходує наявністьобґрунтованої підозриу вчиненніособою кримінальногоправопорушення,а такожнаявність ризиків,які даютьдостатні підставислідчому судді,суду вважати,що підозрюваний,обвинувачений,засуджений можездійснити такідії:1)переховуватися відорганів досудовогорозслідування та/абосуду;2)знищити,сховати абоспотворити будь-якуіз речейчи документів,які маютьістотне значеннядля встановленняобставин кримінальногоправопорушення; 3)незаконно впливатина потерпілого,свідка,іншого підозрюваного,обвинуваченого,експерта,спеціаліста уцьому жкримінальному провадженні; 4)перешкоджати кримінальномупровадженню іншимчином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Так, ГУНП в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024210000000549від 09.12.2024за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3ст.15,ч.3ст.332 КК України.

06.06.2025 у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3ст.15,ч.3ст.332 КК України.

21.07.2025 ухвалою слідчої судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області продовжений строк досудового розслідування у кримінальному проваджені № 12024210000000549від 09.12.2024до чотирьох місяців, тобто до 06.10.2025.

Так, 11.06.2025 ухвалою слідчої судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області до ОСОБА_4 застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк до 05.08.2025, із визначенням розміру застави 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242240 грн.

При цьому слідча суддя вважала доведеними ризики того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Строк дії даної ухвали закінчується 05.08.2025.

Так, строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом (ч. 3 ст. 197 КПК України).

При цьомуклопотання пропродовження строкутримання підвартою,крім відомостей,зазначених устатті 184цього Кодексу,повинно містити: 1)виклад обставин,які свідчатьпро те,що заявленийризик незменшився абоз`явилися новіризики,які виправдовуютьтримання особипід вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою (ч. 3 ст. 199 КПК України).

Так, про обґрунтованість підозри, пред`явленої ОСОБА_4 , та його можливу причетність до вчиненого кримінального правопорушення свідчать долучені до клопотання матеріали кримінального провадження у їх сукупності, а саме: протоколи за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії аудіо-, відеоконтролю особи від 26.02.2025, 08.04.2025, 14.04.2025, 29.04.2025; протокол допиту свідка ОСОБА_7 (анкетні дані змінені) від 01.04.2025; протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту від 20.03.2025; протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії спостереження за особою від 14.04.2025; протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії аудіоконтроль особи від 16.05.2025; протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії зняття інформації з електронних комунікаційних мереж від 02.05.2025.

Відтак, якщо виходити з поняття «обґрунтована підозра», приведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (рішення № 14310/88 від 23.10.1994) суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Отже, з урахуванням змісту долучених до клопотання матеріалів кримінального провадження у їх сукупності, слідча суддя встановила, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на даному етапі розслідування достатньою сукупністю доказів.

Ураховуючи, що слідча суддя на цьому етапі провадження лише зобов`язана на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні дані слідча суддя доходить висновку про обґрунтованість підозри та можливу причетність ОСОБА_4 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Також прокурор в судовому засіданні довів існування обставин, які свідчать про те, що ризики, для запобігання яким до ОСОБА_4 був застосований запобіжний захід, не зменшились та продовжують існувати і надалі.

Ризик того, що ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду підтверджується тим, що останній підозрюється, зокрема у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна. Слідча суддя вважає, що зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від суду. Таке твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, висловленою у справі «Ілійков проти Болгарії» (рішення від 26.07.2001), де Суд зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при о цінюванні ризиків переховування. При цьому протиправна діяльність, у вчиненні якої підозрюється ОСОБА_4 , пов`язана з незаконним переправленням осіб через державний кордон України, що дає підстави дійти висновку, що і підозрюваний таким чином може виїхати з України. Відтак слідча суддя вважає, що стороною обвинувачення доведено, що такий ризик і надалі продовжує існувати.

Так само ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, підтверджується тим, що у матеріалах кримінального провадження містяться достеменні відомості про те, що саме технічні засоби передачі інформації використовувалися підозрюваним у даному кримінальному провадженні для комунікації з приводу вчинення злочину. Відтак, перебуваючи не в умовах тримання під вартою, ОСОБА_4 матиме можливість безперешкодного доступу до своїх акаунтів у месенджерах та електронних поштових скриньках, до хмарних сховищ, і вказаний вільний віддалений доступ до таких сервісів може бути використаний останнім для знищення інформації, яка має доказове значення у цьому кримінальному провадженні. Враховуючи узгодження ОСОБА_4 своїх дій з іншим учасниками, особи яких на даний час ще встановлюються органом досудового розслідування, ризик знищення, переховування чи спотворення речей і документів, які можуть підтвердити ці обставини, продовжує існувати.

Щодо ризику впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, то ст. 23 КПК України встановлює принцип безпосередності дослідження показань, за змістом якого суд досліджує докази безпосередньо і показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Тобто доказове значення у кримінальному провадженні матимуть показання свідків, які будуть надані останніми безпосередньо під час судового розгляду у судовому засіданні, а не надані ними під час досудового розслідування. Указане доводить, що з метою зміни свідками своїх показань на користь підозрюваного, відмови від дачі показань останній може впливати на вказаних осіб у незаконний спосіб. При цьому підозрюваний обізнаний про особи свідків, місце їх проживання та знає суть показань, що останні надавали органу досудового розслідування.

Так само слідча суддя вважає, що ризик того, що підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, є доведеним стороною обвинувачення. Так, ОСОБА_4 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за тяжкі злочини, що свідчить про його схильність до протиправної поведінки. Крім цього, на даний час в Тернопільському міськрайонному судді Тернопільській області перебуває на розгляді два обвинувальних акти стосовно ОСОБА_4 за ч. 2, 3 ст. 190 КК України та за ч. 2 ст. 307 КК України, що свідчить про систематичність протиправної поведінки останнього.

Відтак слідча суддя встановила, що ризики, визначені ухвалою слідчої судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23.07.2025, на даний час не зменшились та продовжують існувати, що дає підстави продовжити строк запобіжного заходу для стримування таких ризиків.

Крім цього, прокурор довів, що завершити досудове розслідування у строк дії попередньої ухвали про застосування до підозрюваного запобіжного заходу неможливо з підстав необхідності проведення у даному кримінальному провадженні ряду слідчих (розшукових) дій. Зокрема, для виконання завдань кримінального провадження, встановлених ст. 2 КПК України, є необхідним проведення низки додаткових слідчих (розшукових) та процесуальних дій, спрямованих на збір доказів з метою повного, всебічного і неупередженого з`ясування всіх обставин вчиненого кримінального правопорушення, виконати інші слідчі дії, потреба в яких може виникнути внаслідок проведення вже визначених слідчих (розшукових) дій.

Оцінюючи можливість застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, слідча суддя використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього. При цьомуКПКУкраїни не вимагає доказів того, що підозрюваний при застосуванні до нього більш м`якого запобіжного заходу обов`язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов`язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена пунктами 1-5 частини 1статті 177 КПК, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а відтак і наявність підстав для застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, слідчою суддею не встановлено.

Крім того, сторона захисту не надала беззаперечних доказів, які б свідчили, що інший захід забезпечення кримінального провадження, ніж тримання під вартою, зможе належним чином усунути ризики, які передбачені ст. 177 КПК України. Так, навіть за умови застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, останній матиме можливість залишити місце проживання та переховуватись від органів до судового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні через засоби мобільного зв`язку, мережу Інтернет чи через третіх осіб, а також вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

При цьому слідча суддя також враховує обставини, визначені ст. 178 КПК України, і відповідно до наданих доказів приймає до уваги, що підозрюваний має постійне місце проживання, однак міцність його соціальних зв`язків є слабкою та підозрюваний офіційно не працевлаштований і не має постійного законного джерела доходу.

З огляду на наведені обставини підозри, тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_4 в разі визнання його винним, слідча суддя не вбачає беззаперечних та обґрунтованих підстав для застосування до ОСОБА_4 будь-якого іншого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, який би запобіг встановленим ризикам, а також вважає, що застосування менш суворого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не може забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

Відтак слідча суддя доходить висновку, що строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 може бути продовжений на 60 днів. Таке продовження строку запобіжного заходу необхідне для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

При цьому запобіжний захід у виді тримання під вартою з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає характеру та тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , та є пропорційним меті та завданням цього кримінального провадження.

Крім цього, клопотання про продовження строку тримання під вартою розглядається згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу (ч. 4ст.199КПК України). У свою чергу, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою слідчий суддя зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбаченихКПК України, крім випадків, передбачених ч. 4ст.183КПК України(абз. 1 ч. 3ст.183КПК України).

Отже, застава (як альтернатива триманню під вартою) є складовою запобіжного заходу у виді тримання під вартою та обґрунтованість її розміру (як еквіваленту триманню під вартою) підлягає перевірці щоразу при вирішенні питання щодо продовження строку тримання під вартою.

При цьому відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбаченихстаттею 177цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Так, ухвалою слідчої судді від 11.06.2025 ОСОБА_4 визначено заставу у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242240 гривень.

Разом з тим, враховуючи обставини кримінального правопорушення, особу ОСОБА_4 , його матеріальний стан, відсутність доказів, що останній має у своїй власності цінне рухоме чи нерухоме майно, та те, що раніше ОСОБА_4 така застава сплачена не була, що може свідчити про її непомірний розмір, слідча суддя вважає за можливе зменшити розмір застави до 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 121120 грн.

Слідча суддя вважає, що такий розмір застави не є непомірним для підозрюваного, однак водночас є суттєвим для його майнового стану та небажаним для втрати, а відтак дієвим для виконання завдань цього кримінального провадження та запобігання встановленим ризикам.

Керуючись ст. 177, 178, 183, 184, 197, 199, 205, 309, 369-372, 379, 532 КПК України, слідча суддя

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12024210000000549 від 09.12.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 332 КК України, задовольнити частково.

Продовжити строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою, застосованого до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 (шістдесят) днів.

Установити строк дії ухвали в частині продовження строку запобіжного заходу до 26.09.2025.

Визначити ОСОБА_4 заставу у розмірі 40 (сорока) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 121120 (сто двадцять одна тисяча сто двадцять) гривень. Застава має бути внесена на депозитний рахунок з такими реквізитами: код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26198838; отримувач: ТУ ДСА України у Тернопільській області; банк отримувача: ДКСУ м. Київ; код банку отримувача (МФО): 820172; рахунок отримувача: UA358201720355219001000003454; призначення платежу: застава за ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 12024210000000549 від 09.12.2024 за ухвалою слідчої судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29.07.2025.

У разі внесення застави ОСОБА_4 звільнити з-під варти та покласти на нього обов`язки, передбачені статтею 194 Кримінального процесуального кодексу України, а саме:

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування зі свідками сторони обвинувачення у цьому ж кримінальному провадженні;

- у разі наявності здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави підозрюваний ОСОБА_4 вважатиметься таким, до якого застосований запобіжний захід у виді застави.

У разі внесення застави встановити строк дії покладених на підозрюваного ОСОБА_4 обов`язків до 29.09.2025.

У іншій частині клопотання відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого у цьому кримінальному провадженні.

Копію ухвали негайно після її оголошення вручити підозрюваному ОСОБА_4 .

Ухвала слідчого судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідча суддя ОСОБА_1