Рішення № 129318095, 04.08.2025, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/675/25

Провадження № 2/466/1358/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2025 року м. Львів

Шевченківський районний суд м. Львова в складі:

головуючої судді Білінської Г.Б.

за участю секретаря Ханас С.О.

представників позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_2

представника відповідача Кадикало Р.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до Львівської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування,-

встановив:

22.01.2025 року ОСОБА_3 звернулась до суду із позовною заявою до Львівської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування, в якій просить визнати за нею в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на квартиру за адресою АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вона є спадкоємцем майна за заповітом після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 07.05.2024, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м.Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина, що підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі, дата заведення спадкової справи 23.05.2024 за №18/2024 (номер у спадковому реєстрі 72479442) приватним нотаріусом Сенів А.Б. Львівського міського нотаріального округу.

Листом від 11.12.2024 приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Сенів А.Б. повідомила позивача, що на спадкове майно, яке складається з квартири АДРЕСА_1 відсутні правовстановлюючі документи та оскільки, право власності на нерухоме майно за спадкодавцем не було зареєстровано у встановленому законом порядку і в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не має інформації щодо вищезгаданого об`єкта нерухомого майна, спадкоємцю/позивачу рекомендовано звернутись до суду за захистом своїх прав та за визнанням права власності в порядку спадкування за заповітом.

Вказують, що ОСОБА_4 постійно проживав та був зареєстрований в квартирі за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується Відомостями з Реєстру Львівської міської територіальної громади про кількість зареєстрованих осіб №147403 від 08.01.2024. Відповідно до Списку громадян Шевченківського району м. Львова мав право на отримання приватизаційних паперів у Шевченківському районному відділенні Ощадного банку України м. Львова, список складено в ЛКП «Балотон-409» Шевченківського району м. Львова.

За життя ОСОБА_4 звернувся до Львівської міської ради із заявою на приватизацію квартири державного житлового фонду (вх. №3-3-5195/АП-Ш 29 від 15.03.2024), що підтверджується описом прийнятих документів управлінням адміністрування послуг департаменту адміністративних послуг ЛМР ЦНАП м. Львова. Також таким отримано Приватизаційне платіжне доручення №5193-1/1 про доручення Ощадбанку переказати належну суму житлового чеку.

Листом від 09.04.2024 КУ «Львівський міський центр приватизації державного житлового фонду» повідомив ОСОБА_4 , про те, що його звернення про приватизацію державного житлового фонду вирішено позитивно і такий може отримати результат у комунальній установі.

Однак, за життя ОСОБА_4 не встиг отримати результат розгляду його звернення та завершити процедуру приватизації та реєстрації права власності на вищенаведену квартиру.

У судовому засіданні преставник позивача адвокат - Якимець Ю.М. позов підтримала, надала пояснення, що аналогічні його змісту, просила позов задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача Кадикало Р.Є. заперечила щодо позову, з підстав, вказаних у відзиві на позовну заяву, просила в позові відмовити.

Свідок ОСОБА_5 зазначив, що ОСОБА_4 складав заповіт перебуваючи у медичному закладі у присутності нотаріуса, жодного тиску на нього не вчинялось, це було воявиявлення ОСОБА_4 . Також додатково зазначив, що ОСОБА_3 проживала разом із ОСОБА_4 більше 20 років, а також додав, що йому відомо про те, що ОСОБА_4 було подано пакет документів для отримання технічної документації, однак він не встиг її отримати, але додатково вказав, що йому відомо про те, що на адресу ОСОБА_4 надійшов лист в якому вказано, що документи про реєстрацію права власності на кватиру - виготовлено.

Свідок ОСОБА_6 надала аналогічно пояснення та вказала, що їй також відомо про те, що на адресу ОСОБА_4 надійшов лист в якому вказано, що документи за його заявою виготовлено. Додатково також зазначила, що ОСОБА_3 проживала разом із ОСОБА_4 .

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, оцінивши зібрані в справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України закріпленого право кожної особи в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. При цьому дані докази повинні бути належними та достовірними, як це передбачено ст. ст. 77-79 ЦПК України.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 07.05.2024 року, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м.Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), актовий запис №2830, помер ОСОБА_4 .

На виконання вимог ст. ст. 1268, 1270 ЦК України, позивачка ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_4 звернулась до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Сенів А.Б. із заявою про прийняття спадщини за заповітом, внаслідок чого було заведено спадкову справу № 18/2024 (номер у спадковому реєстрі 72479442), що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі №77073078, виданим 23.05.2024 року приватним нотаріусом Сенів А.Б.

У відповідності до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Позивачка ОСОБА_3 є єдиним спадкоємцем за заповітом майна, яке належало спадкодавцеві ОСОБА_4 , яка прийняла спадщину, однак не може оформити право власності в порядку спадкування за заповітом на спадкове майно через відсутність правовстановлюючих документа на спадкове майно.

Спадкове майно після смерті ОСОБА_4 складається із рухомого та нерухомого майна.

Рухоме майно складається, зокрема, із грошових вкладів з відповідними відсотками та нарахуваннями, що знаходяться у АТ КБ «Приватбанк», АТ «Ощадбанк», АТ «Сенс Банк» (уточнення згідно спадкової справи) на яке нею, позивачкою, вже отримано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, яке було видане 11.12.2024 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Сенів А.Б. та зареєстроване в реєстрі за № 3122.

Також судом встановлено, що за життя спадкодавець ОСОБА_4 постійно проживав та був зареєстрований в квартирі за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується Відомостями з Реєстру Львівської міської територіальної громади про кількість зареєстрованих осіб №147403 від 08.01.2024. Відповідно до Списку громадян Шевченківського району м. Львова мав право на отримання приватизаційних паперів у Шевченківському районному відділенні Ощадного банку України м. Львова, список складено в ЛКП «Балотон-409» Шевченківського району м. Львова.

ОСОБА_4 звернувся до Львівської міської ради із заявою на приватизацію квартири державного житлового фонду (вх. №3-3-5195/АП-Ш 29 від 15.03.2024), що підтверджується Описом прийнятих документів управлінням адміністрування послуг департаменту адміністративних послуг ЛМР ЦНАП м. Львова. Також таким отримано Приватизаційне платіжне доручення №5193-1/1 про доручення Ощадбанку переказати належну суму житлового чеку.

Листом від 09.04.2024 КУ «Львівський міський центр приватизації державного житлового фонду» повідомив ОСОБА_4 , про те, що його звернення про приватизацію державного житлового фонду вирішено позитивно і такий може отримати результат у комунальній установі.

Однак, за життя ОСОБА_4 не встиг отримати результат розгляду його звернення та завершити процедуру приватизації та реєстрації права власності на вищенаведену квартиру.

Відповідно до ст. 1216 ЦПК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини, відповідно до ст. 1218 ЦК України, входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі ст. 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Ч. 4 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачено, що право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону.

У силу ст. 3, 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина, який постійно мешкає у квартирі (будинку), відносно якої вирішується питання про передачу у власність.

Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396 затверджено Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, яким визначено порядок передачі квартир багатоквартирних будинків, одноквартирних будинків, жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, які використовуються громадянами на умовах найму, у власність громадян.

У пункті 17 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, яким визначено порядок передачі квартир багатоквартирних будинків, визначено, що громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію.

У пункті 17 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, яким визначено порядок передачі квартир багатоквартирних будинків, передбачено, що громадянин подає до органів приватизації такі документи: заяву на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі; опії документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї (для осіб, які не досягли 14 років, копії свідоцтв про народження), які проживають разом з ним; копії довідок про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податку громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї, які проживають разом з ним (крім випадків, коли через свої релігійні переконання особи відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); копії документів, виданих органами державної реєстрації актів цивільного стану або судом, що підтверджують родинні відносини між членами сім`ї (свідоцтва про народження, свідоцтва про шлюб, свідоцтва про розірвання шлюбу, рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, тощо); довідку про реєстрацію місця проживання громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї, зареєстрованих у квартирі (будинку), жилому приміщенні в гуртожитку, кімнаті у комунальній квартирі; технічний паспорт на квартиру (кімнату, жилий блок, секцію) у житловому будинку (гуртожитку), а на одноквартирний будинок - технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок; копію ордера на жиле приміщення або ордера на жилу площу в гуртожитку; документ, що підтверджує невикористання ним та членами його сім`ї житлових чеків для приватизації державного житлового фонду; копію документа, що підтверджує право на пільгові умови приватизації відповідно до законодавства (за наявності); заяву-згоду тимчасово відсутніх членів сім`ї наймача на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі.

В ч. 5 п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» зазначено, що в разі не передання квартири (будинку) у власність наймачеві, його спадкоємці вправі вимагати визнання за ними права власності на неї лише в тому разі, коли наймач звертався з належно оформленою заявою про це до відповідного органу приватизації або власника державного чи громадського житлового фонду, однак вона не була розглянута в установлений строк або в її задоволенні було незаконно відмовлено за наявності підстав і відсутності заборон для передачі квартири наймачеві.

Отже, право на приватизацію квартири, яка належить до державного житлового фонду, мають особи, які постійно проживають у цій квартирі. Для отримання права власності на житло особа повинна звернутись до відповідного органу приватизації з належно оформленою заявою, яка підлягає розгляду названим органом у строк, передбачений чинним законодавством.

У тому разі, коли громадянин, який висловив волю на приватизацію займаної ним квартири, помер до прийняття компетентним органом рішення про приватизацію, але після збігу встановленого ч. 3 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» строку, до його спадкоємців у порядку спадкування переходить право вимагати визнання за ними права власності на таку квартиру.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 11 грудня 2013 року у справі № 6-121цс13.

Таким чином, обов`язковою умовою переходу права вимоги у порядку спадкування до спадкоємців про визнання за ними права власності на квартиру, в якій проживали спадкодавці, але померли до вирішення питання відповідним державним органом про її приватизацію, є звернення спадкодавця до відповідного органу приватизації з належно оформленою заявою.

В даному випадку спадкодавець ОСОБА_4 15.03.2024 року звернувся до Управління адміністрування послуг департаменту адміністративних послуг ЛМР ЦНАП м. Львова із встановленим бланком заявою та доданими документами необхідними на приватизацію квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі, а зокрема квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Тобто спадкодавець ОСОБА_4 у встановленому законом порядку набув права власності на квартиру, однак не отримав свідоцтва про право власності через те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер.

При цьому у разі, коли громадянин, який висловив волю на приватизацію займаної ним квартири, помер до прийняття компетентним органом рішення про приватизацію у порядку встановленим ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду», до його спадкоємців у порядку спадкування переходить право вимагати за ними права власності на таку квартиру.

Отже, встановлення юридичного факту звернення ОСОБА_4 до органів приватизації має значення для позивача в частині визнання за ним права на спадкове майно у вигляді вищевказаної квартири.

Суд вважає доведеним належними і допустимими доказами факт звернення спадкодавця ОСОБА_4 до компетентних органів щодо приватизації квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується наявними у матеріалам у справі.

Згідно ч.1. ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, може бути - визнання права.

Згідно ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи громадян захищаються судом. Це означає, що суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їхні права і свободи порушені або порушуються, створені або створюються перешкоди для їх реалізації, або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Відповідно до ч.5 ст.11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Відповідно до вимог ст.263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

У зв`язку з вищенаведеним суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 81, 82, 83, 89, 95, 141, 247, 259, 263- 265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_3 , право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті спадкодавця - ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Г. Б. Білінська