Ухвала суду № 129315857, 23.07.2025, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/32414/24

Провадження № 4-с/127/31/25

У Х В А Л А

Іменем України

23 липня 2025 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі головуючого судді Бойко В.М.,

при секретарі Мельник А.С.,

представника скаржника ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

державного виконавця Мельник Т.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі ВКЗ м. Вінниці цивільну справу за скаргою ОСОБА_3 , в інтересах якої діє Хомич Іван Олександрович, за участі заінтересованої особи Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Київ), Головного управління Національної поліції України на дії державного виконавця,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 , через свого представника Хомича І.О. звернулася до суду з скаргою на дії державного виконавця, відповідно до якої просила визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 23.05.2025 про закінчення виконавчого провадження № 77682000. Зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відновити виконавче провадження № 77682000.

Скарга мотивована тим, що Постановою ОСОБА_4 , заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), відкрито виконавче провадження за № 77682000, де боржником є Головне управління Національної поліції України у Вінницькій області. Як стало відомо позивачці 30.05.2025, державним виконавцем відповідача 23.05.2025 винесено постанову про закінчення вказаного виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження». Постановою про закінчення виконавчого провадження державний виконавець встановив, що виконавче провадження закінчено у зв`язку з фактичним виконанням рішення, зазначивши, що рішення суду виконано фактично у повному обсязі згідно з виконавчим документом. Листами від 04.04.2025 та від 20.05.2025 ГУ НП у Вінницькій області повідомило про виконання вищевказаного судового рішення, в підтвердження чого надало копії трудової книжки ОСОБА_3 , розрахункового листа та витягу з наказу ГУ НП у Вінницькій області № 30 о/с від 28.02.2025, відповідно до якого ОСОБА_3 поновлено на посаді діловода Могилів-Подільського районного відділу поліції ГУ НП у Вінницькій області. Позивачка вважає, що таких висновків державний виконавець дійшов передчасно, оскільки ГУ НП у Вінницькій області рішення Вінницького міського суду від 24.02.2025 у справі №127/32414/24 фактично не виконане, позивачка була поновлена на посаді формально. Таким чином, рішення суду залишається невиконаним.

Представник скаржника ОСОБА_1 в судовому засіданні скаргу підтримав та просив задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечувала щодо задоволення скарги у повному обсязі.

Державний виконавець Мельник Т.П. в судовому засіданні заперечувала щодо задоволення скарги у повному обсязі.

Судом встановлено наступні факти на відповідні їм правовідносини.

Встановлено, що Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 24.02.2025 року позов ОСОБА_3 , в інтересах якої діє ОСОБА_5 , до Головного управління Національної поліції України про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено. Вирішено поновити ОСОБА_3 на роботі на посаді діловода Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області у Головному управлінні Національної поліції у Вінницькій області. Стягнути з Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, код ЄДРПОУ- 40108672, на користь ОСОБА_3 , РНОКПП - НОМЕР_1 , середній заробіток за час вимушеного прогулу з 03.09.2024 року по день поновлення на роботі у сумі 77 681 (сімдесят сім тисяч шістсот вісімдесят одна) гривня 88 копійок, без урахування податків та зборів. Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_3 на роботіна посадіділовода Могилів-ПодільськогоРВП ГУНПу Вінницькійобласті уГоловному управлінніНаціональної поліціїу Вінницькійобласті -допуститидо негайноговиконання. Стягнути з Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, код ЄДРПОУ- 40108672, в дохід держави судовий збір в розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок. Стягнути з Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, код ЄДРПОУ- 40108672, на користь ОСОБА_3 , РНОКПП - НОМЕР_1 , судовий збір в розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок ) (а.с. 9-16).

Постановою заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Мельник Т.П. було відкрито виконавче провадження №77682000 з примусового виконання виконавчого листа №127/32414/24 виданого 19.03.2025 року Вінницьким міським судом Вінницької області щодо поновлення ОСОБА_3 на роботі на посаді діловода Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області у ГУНП у Вінницькій області (а.с.42).

На адвокатський запит Хомича І.О. ГУНП у Вінницькій області надало лист-відповідь від 19.04.2025 року відповідно до якого вказало, що штат Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області передбачає посаду діловода. ОСОБА_6 з 01.01.2021 року перебуває на посаді діловода Могилів-Подільського районного відділу поліції ГУ НП у Вінницькій області. Нарахування заробітної плати ОСОБА_3 нараховується відповідно до постанови КМУ від 24.12.2019 року №1112 «про умови оплати праці працівників державних органів, на якх не поширюється зія ЗУ «Про державну службу» та виплачується в межах доведених асигнувань по загальному фонду державного бюджету на зазначений напрям видатків на 2025 рік (а.с.17-18).

У свою чергу, Листом від 04.04.2025 року ГУНП у Вінницькій області повідомило, що ГУНП у Вінницькій області виконано судове рішення по справі №127/32414/24 в частині, щодо допущення до негайного виконання. 28.02.2025 року наказом ГУНП №30 о/с поновлено ОСОБА_3 на посаді діловода Могилів-Подільського районного відділу поліції ГУНП та внесено відповідний запис до трудової книжки. 03.03.2025 року ОСОБА_3 отримала витяг з наказу та була допущена до роботи. За березень 2025 року ОСОБА_3 отримала заробітну плату (а.с.45-46).

Вказане також підтверджується записом з Трудової книжки ОСОБА_3 , з якої вбачається, що 28.02.2025 року запис №19 є недійсним та поновлено на попередній роботі (а.с.46-47).

Постановою заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Мельник Т.П. було закінчено виконавче провадження з виконання виконавчого листа №127/32414/24 виданого 19.03.2025 року Вінницьким міським судом Вінницької області закінчено (а.с.22).

В судовому засіданні було встановлено, що після поновлення на роботі ОСОБА_3 останню було знову звільнено з посади.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено що, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Державний виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження»).

Статтею 65 Закону № 1404-VIII встановлено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону. Рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Згідно з положеннями п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону №1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

З аналізу наведених вище норми вбачається, що закінченню виконавчого провадження передує послідовне виконання державним виконавцем таких виконавчих дій як, зокрема, перевірка виконання рішення боржником.

В свою чергу, постанова про закінчення виконавчого провадження приймається за умови повного та безумовного рішення суду згідно з виконавчим документом. Отже, спірним у даному випадку є повнота заходів, вжитих державним виконавцем задля примусового виконання рішення суду на користь Позивача та, як наслідок, правомірність Постанови про закінчення виконавчого провадження.

Статтею 63 Закону № 1404-VIII закріплено норми, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до обставин справи, Головне управління Національної поліції у Вінницькій області 28.02.2025 на виконання рішення Вінницького міського суду від 24.02.2025 у справі №127/32414/24 видало наказ про поновлення на роботі ОСОБА_3 .

Відповідно до роз`яснень викладених у листі Мінекономіки від 26.05.2021 № 4712- 03/29293-01 «Щодо законодавства про працю»: «Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню. Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно є обов`язковим та підлягає виконанню не з моменту набрання законної сили, а негайно - з часу його оголошення в судовому засіданні та незалежно від того, чи буде оскаржуватись.»

Відповідно до Попередження про наступне вивільнення, яке ОСОБА_3 отримала 03.03.2025 разом з Наказом про поновлення на посаді, згідно з наказом НП від 07.06.2024 № 616 посада ОСОБА_3 підлягає скороченню.

Як вбачається з рішення Вінницького міського суду у справі №127/32414/24, саме звільнення ОСОБА_3 наказом №132 о/с від 02 вересня 2024 року з займаної посади згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку із скороченням посад діловодів по ГУ НП Вінницькій області на підставі наказну Національної Поліції України від 07.06.2024 № 616 «Про затвердження Переліку змін у штатах Національної поліції» стало предметом судового розгляду Головне управління Національної поліції у Вінницькій області поновило ОСОБА_3 на посаді, яка була скорочена після її звільнення. Отже, на день поновлення на посаді, посади на якій була поновлена ОСОБА_3 , не було передбачено чинним штатним розписом.

Відтак, суд погоджується з тим, що фактично ОСОБА_3 не поновлена на роботі посаду діловода.

Згідно з висновками, викладеними в постанові Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Верховного Суду від 28 червня 2023 року у справі № 947/6388/21: «Поновлення на роботі - це повернення працівника в попередній стан, який існував до його незаконного звільнення, а тому правовими наслідками поновлення на роботі працівника є надання йому попередньої роботи (посади), з тими ж функціональними обов`язками, які мали місце до звільнення. Обов`язком боржника є не лише видання наказу (розпорядження) про поновлення працівника на роботі, а й фактичний допуск поновленого працівника до виконання попередніх обов`язків.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08 квітня 2020 року у справі № 808/2741/16 (провадження № К/9901/21219/18) зазначено, що у разі скорочення посади, на якій працював незаконно звільнений працівник, для виконання рішення суду роботодавець повинен поновити працівника на рівнозначній посаді або внести відповідні зміни до штатного розкладу - ввести скорочену посаду, а якщо підприємство, установа реорганізовано - рішення про поновлення працівника на роботі має бути виконано правонаступником. При цьому, лише факт видачі наказу про поновлення, без поновлення на рівнозначній посаді або без внесення змін в штатний розклад, фактичне недопущення працівника до виконання роботи є неналежним виконанням рішення суду. Видача роботодавцем наказу про формальне поновлення працівника на роботі, без вчинення всіх дій, які включають у себе належне виконання рішення суду (без фактичного забезпечення поновленому працівнику доступу до належної посади, яка визначена в рішенні суду та відповідає законодавству про працю, без внесення змін у штатний розпис) не може бути підставою для покладення на цього працівника обов`язку оскаржувати такий наказ, якому фактично не забезпечено поновлення вже захищених судом прав особи на відповідну роботу. З аналізу правових норм та судової практики чітко видно, що з метою встановлення того, чи виконано рішення суду належним чином, роботодавець спочатку має утворити умови для поновлення на посаді: 1) внести скорочену посаду до штатного розпису, 2) скасувати попередній наказ про звільнення позивача, 3) поновити позивача на посаді, згідно з чинним штатним розписом.

Таким чином, поновлення позивача на посаді, яка не передбачена штатним розписом є вчиненим поза межами закону та не може бути визнано належним виконанням рішення суду, оскільки в судовому засіданні представник відповідача вказала, що ОСОБА_3 було поновлено на посаді без внесення змін у шатний розпис, тому що відповідні повноваження щодо вносення таких змін належить виключно ГУНП України. Крім того, з пояснень представника відповідача також встановлено, що ГУНП у Вінницькій області із клопотанням про внесення змін до штатного розпису не подавалося.

Згідно із ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

З наведеного положення цивільного процесуального законодавства випливає, що предметом цього судового розгляду є з`ясування, чи діяв державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законодавством України про виконавче провадження, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню, а також, чи не порушено рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення право чи свободу учасника виконавчого провадження.

Відповідно до ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Враховуючи встановлені обставини, суд вважає, що державний виконавець, чиї дії оскаржуються, необґрунтовано винесла постанову про закінчення виконавчого провадження, що дає підстави для задоволення скарги у встановлений законом спосіб, тобто визнання дій неправомірними і зобов`язання виконавця відновити виконавче провадження, оскільки ОСОБА_3 було поновлено на посаді без внесення відповідний змін до штатного розпису.

На підставі викладеного та керуючись Законом України «Про виконавче провадження» ст. ст. 447-451, 260, 352-355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якої діє ОСОБА_1 , за участі заінтересованої особи Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Київ), Головного управління Національної поліції України на дії державного виконавця - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 23.05.2025 про закінчення виконавчого провадження № 77682000.

Зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відновити виконавче провадження № 77682000.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду, якщо апеляційна скарга подана потягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: