Рішення № 129312225, 19.06.2025, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/2593/25

(2/199/2673/25)

РІШЕННЯ

Іменем України

19.06.2025 року Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра

у складі:

головуючого суддіКошлі А.О.

за участю секретаряКахикало А.С.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову зазначив, що 27.12.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 7354911.

26.04.2024 року було укладено договір № 105-МЛ, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "Кредит-Капітал" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за кредитним договором № 7354911.

Таким чином, ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" наділено правом вимоги до Відповідача за кредитним договором № 7354911.

Станом на сьогоднішній день заборгованість за договором відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв`язку з чим у відповідача обліковується прострочена заборгованість.

Загальний розмір заборгованості за користування кредитом по кредитному договору № 7354911 від 27.12.2023 року, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості становить 61650 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 18000,00 грн., заборгованість за нарахованими процентами 41850 грн., заборгованість за комісією 1800 грн.

Таким чином, ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 7354911 від 27.12.2023 року у розмірі 61650 грн. Та понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2422,40 грн.

Ухвалою судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 березня 2025 року відкрито провадження у справі за даним позовом; вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; визначено строк для подання відповідачем відзиву на позовп`ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

14.04.2025 року до суду від представника відповідача адвоката Підодвірного Т.І. надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого зазначено наступне. На думку сторони відповідача у матеріалах справи відсутні докази укладення кредитного договору № 7354911 від 27.12.2023 року, який за формою відповідав би вимогам цивільного законодавства.

Отже, позивачем не надано доказів того, що наявна в матеріалах справи копія договору створювалася у порядку, визначеному Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» та що вона підписувалася електронним цифровим підписом уповноваженою на те особою (з можливістю ідентифікувати підписантів договору), який є обов`язковим реквізитом електронного документа. Тому, наявна у матеріалах справи копія договору не може вважатись електронним документом (копією електронного документу), оскільки не відповідає вимогам статей 5, 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», та не є належним доказом укладення договору.

Позивачем не доведено факту укладення сторонами договору № 7354911 від 27.12.2023, що в свою чергу, свідчить про те, що сторонами не було погоджено розмір та умови надання і повернення грошових коштів, а також сплати процентів та відповідальність за несвоєчасне виконання зобов`язань, а отже вимоги Позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Позивачем, разом із позовною заявою, направлено до суду копію платіжного доручення.

Представник відповідача звертає увагу суду, що у вказаному дорученні відсутній підпис працівника банку відповідального за проведення операції.

Наявні лише підпис та печатка ТОВ «Мілоан», що в вочевидь не може свідчити про те, чи відправлялось таке платіжне доручення до банку, та чи виконувалось воно банком.

До того ж, у нібито укладеному договорі № 7354911 від 27.12.2023 відсутній будь який рахунок Відповідача, на який ТОВ «Мілоан» нібито повинні були перерахувати кошти.

Доказів того, що картковий рахунок № НОМЕР_1 належить або використовувався Відповідачем матеріли справи не містять.

Отже, позивачем не надано до суду належного та допустимого доказу нібито отримання Відповідачем коштів від ТОВ «Мілоан».

Щодо відступлення права вимоги, представник відповідача звертає увагу суду на наступне.

У договорі факторингу від 26.04.2024 року № 105-МЛ/Т жодним чином не зазначається будь яка інформація, що могла б свідчити про відступлення права вимоги саме до Відповідача, як то ПІБ, номер кредитного договору та інші данні.

Як «доказ» такого відступлення, Позивачем було направлено до суду витяг з реєстру боржників.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 грудня 2021 року у справі № 911/3185/20).

Наданий Позивачем Витяг зроблено останнім, як зацікавленою особою тому вважаю, що він не може бути належним та допустимим доказом відступлення права вимоги.

Таким чином, представник відповідача адвокат Підодвірний Т.І. просить суд прийняти відзив до розгляду иа відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Кредит Каіптал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

14.04.2025 року до суду надійшло клопотання адвоката Підодвірного Т.І. про витребування доказів, а саме він просить витребувати у позивача для дослідження у судовому розгляді оригінали таких письмових документів: договір факторингу від 26.04.2024 року № 105-МЛ/Т; Реєстр прав вимоги (боржників) до Договору факторингу від 26.04.2024 року № 105-МЛ/Т, а також витребувати у позивача оригінали таких електронних доказів на носії їх створення (флеш-накопичував, жорсткий диск тощо); кредитний договір № 7354911 від 27.12.2023; Додаток № 1 до кредитного договору № 7354911 від 27.12.2023; Додаток № 2 до кредитного договору № 7354911 від 27.12.2023; анкета-заява на кредит № 7354911 від 27.12.2023 року та хронологія вчинення дій щодо укладення кредитного договору у формі електронного правочину № 7354911 від 27.12.2023; платіжне доручення за кредитним договором № 7354911 від 27.12.2023 року.

Ухвалою судді Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 13.05.2025 року дане клопотання було задоволено, однак, станом на 19.06.2025 витребувані документи ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» не були надані.

13.05.2025 року до суду надійшла від представника позивача відповідь на відзив, згідно якої сторона позивача вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню на підставі нижченаведеного.

Всі документи знаходяться в особистому кабінеті Позичальника з якими вона була ознайомлена на момент укладення договору, погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами Договору в цілому та підтверджує, що: він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов`язується неухильно дотримуватись умов Кредитного договору та Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством, що розміщені на веб-сайті Товариства та є невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідач та ТзОВ «Мілоан» вчинили дії визначені ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач підписав Кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором (Копія міститься в матеріалах справи).

Тому Кредитний договір № 7354911 від 27.12.2023 року є таким, що укладений у письмовій формі та відповідає вимогам законодавства.

Доводи Відповідача про те, що позивачем не подано доказів надання грошових коштів на увагу не заслуговують, оскільки на підтвердження надання відповідачу кредиту позивач подав копію платіжного доручення № 118781987 від 27 грудня 2023 року, з якого слідує, що ТОВ «Мілоан» перерахувало на ім`я отримувача ОСОБА_2 на Кредит. рах. № 473121*46 кредитні кошти в сумі 18000 грн. 00 коп., у дорученні вказано номер транзакції, сума транзакції, дата проведення транзакції та номер картки, на яку перераховані кошти, де зокрема сума транзакції збігається з сумою наданого кредиту, дата проведення транзакції з датою укладеного договору та зазначено частково номер картки, на яку перераховані кошти, який збігається з реквізитами платіжної банківської картки, вказаної в п. 2.1 Договору.

Натомість відповідач, яка заперечує отримання цих коштів, на підтвердження своїх доводів доказів того, що відповідні кошти не були зараховані на її картковий рахунок, вказаний у Договорі, або доказів того, що вказаний картковий рахунок їй не належить, не надала. Відповідач був не позбавлений можливості надати відповідні банківські дані/інформацію на підтвердження своїх доводів, маючи при цьому безперешкодний та повний доступ до таких, відповідно до законодавства.

Крім того, відповідач з моменту укладення Договору з приводу невиконання ТОВ «Мілоан» взятих на себе зобов`язань, зокрема не отриманням протягом 3 робочих днів з моменту укладення Договору відправленої товариством суми кредиту на її картковий рахунок, як це передбачено п. 7.1 Договору, до ТОВ «Мілоан» не звертався, а протилежного суду не доведено.

Отже, як вбачається з наявних у справі письмових доказів Відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання по поверненню кредиту та сплати процентів і комісії за користування кредитом у строк встановлений згідно умов кредитного договору № 7354911 від 27.12.2023 року.

Варто зауважити, що на виконання вимог п. 8 ч. 3 ст.175 ЦПК України повідомляємо, що одночасно з позовною заявою не може бути подана платіжна інструкція, що підтверджує факт перерахування Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (первинний кредитор) кредитних коштів за Кредитним договором № 7354911 від 27.12.2023 року до ОСОБА_2 .

Оскільки АТ КБ «ПРИВАТБАНК» не має правових підстав на розкриття ТОВ «ФК «Кредит-капітал» як вторинному кредитору банківської таємниці стосовно рахунків первинного кредитора, тому Позивач позбавлений можливості самостійно звернутися до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» для отримання документа про перерахування ТОВ «Мілоан» коштів за Кредитним договором № 7354911 від 27.12.2023 року на рахунок ОСОБА_2 .

Тому за допомогою електронного суду, представником позивача ТзОВ «ФК «Кредит Капітал», було подано клопотання про витребування у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» інформацію щодо перерахування на рахунок ОСОБА_2 17.11.2023 року коштів за Кредитним договором № 7354911 первинним кредитором ТОВ «Мілоан».

ОСОБА_3 не надано виписки з особового рахунку за картковим рахунком № НОМЕР_1 на спростування обставин отримання 27 грудня 2023 року кредиту в сумі 18000 грн.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п. 3.2.6. Кредитного договору № 7354911 від 27.12.2023 року Позикодавець має право відступати, передавати та будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу свої права за цим Договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього Договору без згоди Позичальника.

Тому, 26.04.2024 року між ТзОВ «Мілоан» та Позивачем, відповідно до чинного законодавства України, було укладено Договір відступлення прав вимоги № 105-МЛ від 26.04.2024 року (надалі Договір відступлення права вимоги) (копія наявна у матеріалах справи).

Відповідно до умов даного Договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України Позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТзОВ «Мілоан», в тому числі і до Відповідача за кредитним договором.

Варто зазначити, що сума та розрахунок заборгованості за Кредитним договором № 7354911 від 27.12.2023 року було передано Позивачу від первинного кредитора ТОВ «Мілоан» згідно Договору відступлення прав вимоги № 105-МЛ від 26.04.2024 року.

Варто зазначити, оскільки це є Витяг з реєстру боржників до договору про відступлення прав вимоги № 105-МЛ від 26.04.2024 року, тому він виготовлений представником позивача. Оскільки в Реєстрі боржників до договору про відступлення прав вимоги № 105-МЛ від 26.04.2024 року містяться персональні данні інших осіб.

Таким чином, ТзОВ ФК «Кредит-Капітал» набуло право вимоги по кредитному договору № 7354911 від 27.12.2023 року.

Враховуючи вищезазначене, представник позивача просить прийняти відповідь на відзив до розгляду, задовольнити позовні вимоги позивача ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в повному обсязі та розглядати справу у відсутності представника позивача.

Ухвалою судді Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 13.05.2025 року було витребувано у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» інформацію щодо здійснення перерахування грошових коштів в сумі 18000,00 грн. платником ТОВ «Мілоан» на рахунок ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

04.06.2025 року до суду надійшов лист від АТ КБ «ПРИВАТБАНК», згідно якого направлено відповідь на запитувану судом інформацію стосовно рахунків відповідача, де вказано, що 27.12.2023 року на карту № НОМЕР_2 було здійснено грошовий переказ у сумі 18000,00 грн. (коментар: Viplata zaima Miloan. Не підлягає оподаткуванню. ID платежу 2408609040).

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про день та час слухання справи повідомлявся в установленому законом порядку. Надав суду заяву, відповідно до якої просить розглядати справу без участі представника позивача, позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не прибула, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК Україниу зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до положень ч. 8ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що 27.12.2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_4 уклали договір про споживчий кредит № 7354911, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит у розмірі 18000,00 грн.

Відповідно до графіку платежів за договором про споживчий кредит № 7354911 від 27.12.2023 року, дата повернення кредиту та сплати нарахованих процентів: 10.04.2024 року.

Відповідно до п. 1.5.3 Договору проценти за користування кредитом протягом поточного періоду: 37260.00 грн., які нараховуються за стандартною процентною ставкою 2.30 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду.

Згідно п. 1.6. Договору тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п. 2.2, 2.3 цього Договору.

Відповідно до довідки про ідентифікацію, ОСОБА_4 ідентифікована ТОВ «Мілоан», одноразовий ідентифікатор 450017, дата відправки ідентифікатора позичальнику 2023-12-27.

27.12.2023 року ТОВ «Мілоан» були перераховані грошові кошти у сумі 18000,00 гривень згідно договору № 7354911.

26.04.2024 року було укладено договір № 105-МЛ, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит-Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за кредитним договором № 7354911.

Відповідно до Витягу реєстру боржників до договору № 105-МЛ про відступлення прав вимоги від 26.04.2024 року сума заборгованості Відповідача становить 61650 грн., відповідно до Витягу з реєстру Боржників до Договору відступлення прав вимоги №105-МЛ від 26.04.2024 р. З них:

1. прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 18000 грн.

2. прострочена заборгованість за сумою відсотків становить 41850 грн.

3. прострочена заборгованість за комісією становить 1800 грн.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1ст. 509 ЦК України).

У п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію"зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію").

Частиною 1 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства (ч. 7 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію").

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті (ч. 8ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію").

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномустаттею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначенимстаттею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (ч. 12ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Аналізуючи положення вищевказаного законодавства вбачається, що договір про споживчий кредит № 7354911 від 27.12.2023 року було укладено в електронному вигляді через інформаційно-телекомунікаційну систему позивача за допомогою електронного підпису, визначенимЗаконом України "Про електронну комерцію".

Відповідно до ст. ст.626,628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 526 ЦК Українипередбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1ст. 634 ЦК Українивизначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно дост. 638 ЦК Українидоговір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно положень ч. 2ст. 639 ЦК Україниякщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч. ч. 1, 2ст. 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами (ч. 3ст. 207 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1ст. 1055 ЦК України).

Згідно зістаттею 1054 Цивільного кодексу України(далі -ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимогЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Частиною першоюстатті 627ЦКУкраїни встановлено, що відповідно достатті 6 цього Кодексусторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першоїстатті 203ЦКУкраїни зміст правочину не може суперечити цьомуЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно із частиною першоюстатті 215ЦКУкраїни підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостоюстатті 203 цього Кодексу.

Разом з тим, як вбачається із з договору № 7354911 від 27.12.2023 року, заяви на отримання кредиту № 7354911 від 27.12.2023 року та графіку платежів, сторони обумовили строк кредиту: 105 днів. Дата повернення кредиту: 2024-04-10. Сума кредиту: 18000 грн. у валюті: Українські гривні. Загальний строк кредитування: 105 днів. З них пільговий період: 15 днів, поточний період: 90 днів. Денна процентна ставка: протягом пільгового періоду: 1.70 %, протягом поточного періоду: 2.30 %. Комісія за надання кредиту: 10.00 % від суми кредиту.

Таким чином, у договорі сторони обумовили строк повернення кредиту, а можливість нараховувати проценти за межами строку кредитування визначена у розділі, що регулює питання відповідальності сторін, тобто як санкція за неналежне виконання зобов`язань.

Згідно з ч. 2ст. 1050 ЦК України, після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Права та інтереси кредитодавця в охоронюваних правовідносинах забезпечуються ч. 2ст. 625 ЦК України, яка регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання, однак в порядку вказаної норми закону такої позовної вимоги заявлено не було. Тому суд не вправі вийти за межі заявлених вимог з огляду на дію принципу диспозитивності цивільного судочинства.

Велика Палата Верховного Суду у своєму правовому висновку, викладеному у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), зазначила, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2ст. 1050 ЦК України, у зв`язку з чим висновок про наявність підстав для стягнення заборгованості за процентами поза строком кредитування є помилковим.

Відповідно до ч. 4 ст. 42 Конституції Українидержава захищає права споживачів.

Відповідно до статей11,18 Закону України «Про захист прав споживачів»до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цьогоЗаконупро несправедливі умови в договорах, зокрема провстановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків за шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

В постанові Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 352/1950/15-ц (провадження № 61-2973св22) зазначено, що договір, як приватноправова категорія, оскільки є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин, має на меті забезпечити регулювання цивільних відносин, та має бути спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Тлумачення правочину - це з`ясування змісту дійсного одностороннього правочину чи договору (двостороннього або багатостороннього правочину), з тексту якого неможливо встановити справжню волю сторони (сторін). Потреба в тлумаченні виникає в разі різного розуміння змісту правочину його сторонами, зокрема при невизначеності і незрозумілості буквального значення слів, понять і термінів. Згідно з ч. 1 ст. 637 ЦК Українитлумачення умов договору здійснюється відповідно дост. 213 цього Кодексу.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 травня 2022 року у справі № 944/3046/20 (провадження № 61-19719св21) зроблено висновок, що у разі, якщо з`ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у ч.ч. 3, 4ст. 213 ЦК України, слід застосовувати тлумачення "contra proferentem". "Contra proferentem" (лат. "verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem") - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав. Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які "не були індивідуально узгоджені" ("no individually negotiated"), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір "під переважним впливом однієї зі сторін". Тобто contra proferentem має застосовуватися у разі, якщо є два різні тлумачення умови (чи умов) договору, а не дві відмінні редакції певної умови (умов) договору, з врахуванням того, що: contra proferentem має на меті поставити сторону, яка припустила двозначність, в невигідне становище. Оскільки саме вона допустила таку двозначність; contra proferentem спрямований на охорону обґрунтованих очікувань сторони, яка не мала вибору при укладенні договору (у тому числі при виборі мови і формулювань); contra proferentem застосовується у тому випадку, коли очевидно, що лише одна сторона брала участь в процесі вибору відповідних формулювань чи формулюванні тих або інших умов в договорі чи навіть складала проект усього договору або навіть тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою; у разі неясності умов договору тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору або запропонувала формулювання відповідної умови. Поки не доведене інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань.

Отже, при стягненні заявленої позивачем заборгованості необхідно ґрунтуватися на чітко обумовлених між контрагентами кредитних договорів умовах, а не завуальованими умовами, які дозволяють кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації.

Такий механізм не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Враховуючи викладене, суд вважає, що зазначена сума кредиту та проценти за користування кредитом у розмірі 61650 грн. є несправедливими у розумінністатті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг банку, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором.

А тому справедливим буде стягнення з відповідачки відсотків, сума яких дорівнює вартості кредиту, тобто у розмірі 18000,00 грн.

Щодо нарахування заборгованості по комісії за надання кредиту, суд зазначає таке.

За загальним правилом, передбаченимст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до п. 4 ч. 1ст. 1Закону України «Про споживче кредитування»загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1та частини другої статті8 Закону України «Про споживче кредитування»Правління Національного банку України, постановою від 11.02.2021 № 16,затвердило ПРАВИЛА розрахунку небанківськими фінансовими установами України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Відповідно до пункту 5 Правил Кредитодавець надає споживачу детальний перелік складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - за кількістю днів, щомісяця, щокварталу) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та/або супутніх послуг кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб за кожним платіжним періодом за формою, наведеною в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит у додатку 2 до цих Правил.

Кредитодавець має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дають змогу змінювати процентну ставку та/або інші платежі за послуги кредитодавця, уключені до загальних витрат за споживчим кредитом, і такі зміни не можуть бути визначені на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил).

Аналізуючи умови договору про споживчий кредит № 7354911 від 27.12.2023 року, суд доходить висновку про правомірність дій позивача щодо встановлення комісії за надання кредиту, оскільки укладеним між позивачем та відповідачем кредитним договором передбачено нарахування комісії за надання кредиту та включено суму нарахувань по комісії до графіку платежів, а Правилами надання споживчих кредитів передбачено, що до загальних витрат за кредитом включаються доходи кредитодавця у вигляді процентів, комісії, інших обов`язкових платежів.

Такий висновок узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19.

За такого, суд вважає за необхідне задовольнити вимоги позивача в частині стягнення з відповідача комісії у розмірі 1800,00 грн.

Згідно частин 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

У зв`язку з чим сплачений позивачем судовий збір необхідно покласти на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог в розмірі 1477,66 гривень (2422,40 грн х 61% : 100%).

Керуючись ст.ст.207, 509, 512, 514, 525, 526, 610, 612, 626, 628, 629, 634, 638, 639, 1048, 1049, 1054, 1055, 1056-1,1077,1078 ЦК України, ст. ст.12,13,76-81,89,133,137,141,258-259,263-265,272,352,354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» заборгованість за договором про споживчий кредит № 7354911 від 27.12.2023 у розмірі 37800,00 грн. (тридцять сім тисяч вісімсот гривень 00 копійок)

Стягнути зі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» 1477,66 грн. (одна тисяча чотириста сімдесят сім гривень 66 копійок) витрат по сплаті судового збору.

В іншій частині позову- відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 26.06.2025 року.

Повне найменування сторін:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», ЄДРПОУ 35234236, 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28;

Відповідач ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя А.О. Кошля