Рішення № 129306709, 28.07.2025, Олевський районний суд Житомирської області

Справа № 287/2091/24

провадження 2/287/275/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2025 року м. Олевськ

Олевський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді Русина М.Г.,

за участі

секретаря судового засідання Корнєйчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданнів м. Олевську в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 до Олевської міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 звернулася до Олевського районного суду Житомирської області із позовною заявою до Олевської міської ради, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

В обґрунтування позову зазначила, що вона є дочкою ОСОБА_3 , яка ІНФОРМАЦІЯ_1 померла. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачка вказує, що вона у вересні 2024 року при наведенні порядку в будинку, де проживала її мати в шафі в особистих речах знайшла сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ЖТ № 0281502, відповідно до якого померлій ОСОБА_3 на підставі рішення Олевської районної державної адміністрації від 14 жовтня 1997 року № 207 належить право на земельну частку (пай) розміром 2,49 га на території с. Замисловичі Олевського району Житомирської області.

14.09.2024 року позивачка звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за законом, але роз`ясненням державного нотаріуса Другої Коростенської державної контори від 14.09.2024 року за №684/01-16 їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно, оскільки вона у встановлений законом термін не вступила в права спадкоємця. Також роз`яснено, що строк прийняття спадщини можна поновити у разі подання до суду позову про встановлення додаткового строку.

Позивачка вважає, що вона пропустила строк подання заяви про прийняття спадщини з поважної причини, тому вимушена прохати суд встановити додатковий строк для прийняття спадщини задля реалізації свого права на спадкування за законом після своєї матері ОСОБА_3 . Інший спосіб реалізувати своє право на спадщину відсутній.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано до провадження судді Русина М.Г.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Від представника відповідача до суду надійшоввідзивна позовну заяв, у якому зазначено, що позовна заява є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. В обгрунтування власної позиції представник відповідача зазначає, що, з урахуванням вимог чинного законодавства, на дату відкриття спадщини, право ОСОБА_3 на частку (пай), підтверджене сертифікатом, було припинене. Також зазначає, що позивачем у позовній заяві не доведено поважності причин та жодних доказів існування об`єктивних, непереборних та істотних труднощів, що зумовили пропуск встановленого законом строку для прийняття спадщини не наведено. У зв`язку з цим представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду закрито підготовче провадження по цивільній справі та призначено судове засідання по суті.

Позивачка та представник позивача у судове засідання не з`явилися, проте на адресу суду надали заяву про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги підтримують.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, проте на адресу суду надав заяву про розгляд справи у його відсутність.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Так, судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 10).

ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , батьками якої зазначені ОСОБА_5 та ОСОБА_3 .

16.07.1977 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 . Після реєстрації шлюбу прізвище дружини присвоєно « ОСОБА_7 ».

Відповідно до копії Сертифікату на право власності на земельну частку (пай) серії ЯГ №0281502, ОСОБА_3 на підставі рішення Олевської районної державної адміністрації від 14 жовтня 1997 року № 207 їй належить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності Колективного сільськогосподарського підприємства «Олевське» розміром 2,49 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) (а.с. 13).

Відповідно до письмового повідомлення державного нотаріуса Другої Коростенської державної контори від 14.09.2024 року за №684/01-16, ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно, оскільки нею пропущено строк, передбачений законодавством для подання заяви про прийняття спадщини після смерті спадкодавця, який закінчився 15.04.2017 року. Також роз`яснено, що строк прийняття спадщини можна поновити у разі подання до суду позову про встановлення додаткового строку (а.с. 16).

Також згідно роз`яснення державного нотаріуса Другої Коростенської державної контори від 14.09.2024 року за №684/01-16, встановлено, що спадкова справа після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , не заводилась.

Відповідно дост. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Ст. 4 ЦПК Українивизначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідност. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до вимогст. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободщодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Крім того, відповідно до ст. 19 ЦК Україниособа має право на самозахист свого цивільного права та права іншої особи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до статей1216,1217 ЦК Україниспадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За правиламистатті 1223 ЦК Україниправо на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені устаттях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина першастатті 1270 ЦК України).

За правилами частини першоїстатті 1268 ЦК Україниспадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до частини третьоїстатті 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленогостаттею 1270 ЦК України, він не відмовився від неї.

Відповідно достатті 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Подання заяви про прийняття спадщини є дією, яку повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину тоді, коли такий спадкоємець не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем. Відповідно, пропустити строк на прийняття спадщини може спадкоємець, який постійно не проживав на час відкриття спадщини зі спадкодавцем.

Відповідно до частини третьоїстатті 1272 ЦК Україниза позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьоїстатті 1272 ЦК Українипро надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними. Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, незнання норм закону, тощо, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постановах: від 04 листопада 2015 року 6-1486цс15 та від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17, а також у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду: від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17 (провадження № 61-38298 св 18), від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16 (провадження № 61-6700св19), від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18 (провадження №61/21447св19).

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини,невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, проживання у спадковому майні після відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.

Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

Вказана позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 20 січня 2021 року по справі № 752/11156/18-ц (провадження № 61-14082св20).

При вирішенні справ про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини слід також враховувати, що додатковий строк визначається у разі, якщо суд визнає причини пропуску строку для прийняття спадщини поважними. У зазначеній категорії справ є обов`язковим обґрунтування в мотивувальній частині судового рішення поважності причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Вказана позиція підтверджується також роз`ясненнями, наданими в листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування».

Судом встановлено, що мати позивачки померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , проте поважність причин пропуску такого строку або перешкод для подання такої заяви у строку визначений законом позивачкою не наведено.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 лютого 2022 року в справі № 756/957/18 (провадження № 61-5590св21) вказано, що: «поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Отже, строки на подання заяви про прийняття спадщини не визнаються преклюзивними, можуть бути поновлені з дотриманням правил частини третьої 1272ЦК Українипро надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини і можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через власну пасивну поведінку, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні. Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах: від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1215цс16».

Якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду із позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви. За конкретних фактичних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як-от розумність, добросовісність та справедливість. Головною ознакою поважних причин такого пропуску є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини. Неподання заяви умисно чи з необережності (недбалості) не може бути підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини. Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, першорядно, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду. Суди мають враховувати, що безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента правовладдя (верховенства права) та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі відсутності таких спадкоємців в інтереси територіальної громади, яка має право на визнання спадщини відумерлою (див. пункти 53 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року в справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24)).

У Постанові від 28 березня 2022 року в справі№750/2158/21 (провадження №61-753св22) Верховний Суд зазначив, що поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Враховуючи вищезазначене, судом не виявлено поважні причини пропуску строку для прийняття спадщини, посилання позивача на несвоєчасне виявлення спадкового майна, без наведення об`єктивних і непереборних причин, які зумовили ці обставини, на переконання суду не може бути визнано поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.

Крім того, суд наголошує, що спадкодавець, який є матір`ю позивачки померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк для подання заяви про прийняття спадщини закінчився 15.04.2017 року, водночас позивачка звертається з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини у жовтні 2024 року. Поважності причини пропуску, тим паче на такий значний проміжок часу позивачем не доведено. Якщо у спадкоємця не було перешкод для подання заяви, він не скористався правом на прийняття спадщини, то немає правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини, а отже позовні вимоги не підлягають задоволеню.

Щодо вирішення питання про судові витрати суд зазначає, що відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача. Доказів понесення будь-яких витрат відповідачем при розгляді даної справи суду надано не було.

Керуючись статтями3,12,81,141,259,265,268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 до Олевської міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини -відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Житомирського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5ст. 265 ЦПК України:

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , паспорт серії НОМЕР_5 виданий 1998 року Коростенським МОВ УМВС України в Житомирській області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Представник позивача: Юревич Ігор Вікторович, адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Олевська міської ради, адреса: м. Олевськ, вул. Володимирська, буд. 2, Коростенського району, Житомирської області, код ЄДРПОУ 04343470.

Суддя: М. Г. Русин