Рішення № 129306306, 10.07.2025, Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/4476/24

Провадження № 2/191/1581/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2025 року м. Синельникове Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

в складі головуючого судді Порошиної О.О.

за участю секретаря Бугайової Б.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Синельникове цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Раївська сільська громада Синельниківського району Дніпропетровської області в особі Виконавчого комітету Раївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, третя особа: Комунальне підприємство Житлово-комунальне господарство «Раївське» про визнання права на приватизацію квартири, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Раївська сільська громада Синельниківського району Дніпропетровської області в особі Виконавчого комітету Раївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, третя особа: Комунальне підприємство Житлово-комунальне господарство «Раївське» про визнання права на приватизацію квартири.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що 18.08.1993 року, рішенням виконавчого комітету Раївської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області № 38 «Про затвердження рішення спільного засідання профспілкового комітету з адміністрацією «Про розподіл житла» йому, а також членам його, на той час, сім`ї: ОСОБА_2 1961 року народження (дружина) та ОСОБА_3 (в оригіналі вказано « ОСОБА_4 »), 1980 року народження (донька), була надана житлова площа у виді 2-х кімнатної квартири за АДРЕСА_1 . Житлова площа наданої квартири складає 19 м.кв. На підставі зазначеного рішення виконавчий комітет Раївської сільської ради видав йому ордер на зазначену квартиру, у якому, відповідно змісту наданої копії, було зазначено склад сім`ї: « ОСОБА_1 ч/с, ОСОБА_2 - друж».

Після надання зазначеної квартири у 1993 році він розпочав в ній ремонт для покращення умов проживання і фактично став постійно проживати в ній. Дружина з донькою не побажали вселятись до наданої кватири і залишились проживати в будинку батьків дружини, що в с. Раївка.

18.03.1996 року він і ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на той час його дружина, були зареєстровані в квартирі АДРЕСА_1 . Але у зв`язку з тим, що на той момент їхня сім`я вже фактично розпалась,- ОСОБА_2 разом з донькою ОСОБА_3 , яка відмовилась прописуватись за вказаною адресою, заселятись у зазначену квартиру знову відмовились. Після отримання квартири АДРЕСА_1 18.08.1993 і по теперішній час він проживає в ній і зареєстрований за вказаною адресою. ОСОБА_2 , а також ОСОБА_3 ніколи у вказану квартиру не заселялись та ніколи в ній не проживали, добровільно відмовившись від неї, і ніколи не заявляли прав на зазначену квартиру. 29.05.2009 року шлюб між ним і ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було розірвано (актовий запис № 53 Синельниківського відділу РАЦС). ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 померла. Своє право на безоплатну приватизацію квартири державного житлового фонду він не використав.

06.09.2023 р. він звернувся до виконавчого комітету Раївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області з клопотанням про надання йому можливості реалізувати своє право на житло шляхом приватизації займаної ним квартири АДРЕСА_1 . Ним було підготовлено повний пакет документів для приватизації квартири та подано його до виконавчого комітету Раївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області. Листом сільського голови Раївської сільської громади від 06.11.2023 за вих. №01- 20-2242/0/2-23 йому було відмовлено в можливості реалізувати право на приватизацію зазначеної квартири, що порушує його конституційне право на житло (ст. 47 Конституції України), а також положення Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та ст. 345 ЦК України.

Відмова в можливості реалізувати моє право на приватизацію зазначеної квартири обґрунтовується тим, що «відповідно до архівних витягів від 22.09.2023 року № 183/04.7-05 з рішення виконавчого комітету Раївської сільської ради від 18.08.1993 року № 38 «Про затвердження рішення спільного засідання профспілкового комітету з адміністрацією «Про розподіл житла» та додатку до нього в списку осіб, яким надана житлова площа, зазначено три особи, а саме (відтворено мовою оригіналу): ОСОБА_5 1959 года (тракторист-машинист), ОСОБА_2 , 1961 года (жена), ОСОБА_6 1980 года.» і звертається увага на те, що згідно копії його, ОСОБА_1 паспорта, наданої до виконавчого комітету Раївської сільської ради, зазначено рік народження - 1953, що не відповідає року, зазначеному у вищевказаному рішенні виконавчого комітету сільської ради, а також що згідно з копією ордера, наданої ОСОБА_1 до заяви. В останньому зазначено наступний склад сім`ї (відтворено мовою оригіналу): ОСОБА_1 ч/с, ОСОБА_2 - друж., і що вказані відомості не відповідають зазначеному вище рішенню, у зв`язку з чим, як зазначено у листі, правові підстави для прийняття виконавчим комітетом Раївської сільської ради рішення щодо видачі йому свідоцтва про право власності на житлову квартиру відсутні. Відмова виконавчого комітету Раївської сільської ради є неправомірною та грубо порушує законодавство України, що регулює питання обігу житлового фонду, приватизації житла, положенням ст. 47 Конституції України, а також його право на приватизацію квартири, в якій він постійно проживає протягом більше ніж 30 років. На цей час в квартирі АДРЕСА_1 фактично проживає він, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується: витягом № 598 про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб, виданий уповноваженому власнику (співвласнику, наймачу) житлового приміщення будинку ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 про те, що за зазначеною адресою зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 і по т.ч., усього 1 особа, наданим Центром надання адміністративних послуг (ЦНАП) виконавчого комітету Раївської сільської ради 21.11.2023 року, а також довідкою, наданої Центром надання адміністративних послуг (ЦНАП) виконавчого комітету Раївської сільської ради 14.12.2023 за № 658 про те, що в домогосподарстві за адресою: АДРЕСА_2 були зареєстровані громадяни: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 18.03.1996 р. по теперішній час; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 18 березня 1996 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також відмітками в його паспорті про реєстрацію, а також розірвання шлюбу, а також реєстрацію (прописку) за місцем мешкання, що підтверджують відомості у вказаних вище витягу і довідці.

Щодо відомостей, зазначених в архівних витягах від 22.09.2023 року № 183/04.7-05 з рішення виконавчого комітету Раївської сільської ради від 18.08.1993 року № 38 «Про затвердження рішення спільного засідання профспілкового комітету з адміністрацією «Про розподіл житла» та додатку до нього про список осіб, яким надана житлова площа, в яких зазначено три особи, а саме (відтворено мовою оригіналу): « ОСОБА_5 1959 года (тракторист-машинист), ОСОБА_2 1961 года (жена), ОСОБА_6 1980 года.», то невідповідність зазначеного його року народження є очевидною технічною опискою, якої припустився виконавець - працівник виконавчого комітету Раївської сільської ради, який склав зазначене рішення, бо ніколи в с. Раївка Синельниківського району Дніпропетровської області не проживала людина 1959 року народження на прізвище, ім`я, по батькові « ОСОБА_5 » тобто ОСОБА_1 , а також « ОСОБА_6 1980 года», бо станом на 1993 рік він спільно з його дружиною ОСОБА_2 мав доньку ОСОБА_3 , 1980 року народження, а в рішенні по батькові вона вказана як « ОСОБА_4 », що пояснюється тим, що більшість мешканців с. Раївка ще з часів його дитинства чомусь, звертаються до нього по імені « ОСОБА_7 », а не ОСОБА_8 .

На 1993 рік саме він, а не хто інший з тотожними прізвищем, іменем та по батькові працював на посаді тракториста-машиніста Синельниківської селекційно-дослідницької станції в с. Раївка і нікому, окрім нього та його дружині і доньці, не надавалось 18.08.1993 року житлове приміщення - окрема квартира АДРЕСА_1 , а також ніхто, окрім нього не займав зазначену квартиру і не проживав в ній з моменту її надання і по теперішній час. Це - загальновідомі відомості для мешканців с. Раївка.

Щодо змісту копії ордера, наданої ОСОБА_1 до заяви, в якому зазначено склад сім`ї (відтворено мовою оригіналу): ОСОБА_1 ч/с, ОСОБА_2 - друж., пояснюється тим, що оригінал ордеру на квартиру, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Раївської сільської ради від 18.08.1993 року № 38 «Про затвердження рішення спільного засідання профспілкового комітету з адміністрацією «Про розподіл житла» у нього відсутній у зв`язку з тим, що на підставі ст. 58 ЖК УРСР ним було здано до житлово-експлуатаційної організації виконавчого комітету Раївської сільської ради, а зазначена копія була зроблена з дублікату ордера, наданого на його прохання виконавчим комітетом Раївської сільської ради приблизно у 2015 році, а тому невідомо чи відповідає його зміст оригіналу.

Таким чином, зазначені розбіжності в анкетних даних та змісті рішення виконавчого комітету Раївської сільської ради від 18.08.1993 року № 38 «Про затвердження рішення спільного засідання профспілкового комітету з адміністрацією «Про розподіл житла», а також в дублікаті ордеру на квартиру та в його паспорті виникли через помилки, яких припустилися працівники виконавчого комітету Раївської сільської ради.

У зв`язку з тим, що ордер на квартиру надає право на вселення в квартиру, а не надає право власності на зазначену квартиру і є дійсним протягом 30 днів з можливістю подовження строку дії, та підлягає обов`язковій здачі до житлово-експлуатаційної організації або виконавчого комітету, який своїм рішенням надав квартиру, його відсутність не є підставою для відмови в приватизації квартири особі, яка постійно в ній проживає на законних підставах, зокрема на підставах найму. Правовідносини житлового найму виникають безпосередньо після вселення особи в надане житло. З 1993 року і до теперішнього часу власником будинку або його балансоутримувачем не пред`являлись претензії щодо незаконності зайняття і мешкання ним у зазначеній квартирі. Правомірність його заселення в квартиру АДРЕСА_1 в 1993 році і його мешкання в ній не оспорюється самим відповідачем.

Просять суд визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право на приватизацію квартири АДРЕСА_1 .

Позивач до початку судового засідання надав заяву про розгляд справи без його участі позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідача, Мартиненко Ю. до початку судового засідання надав заяву про розгляд справи без його участі, просив прийняти рішення відповідно до норм чинного законодавства.

Представник третьої особи Турчин О. до початку судового засідання надав заяву про розгляд справи без його участі, просив прийняти рішення відповідно до норм чинного законодавства.

Згідно ч. 2 ст.247ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх в сукупності, дійшов наступного висновку.

Частиною 1 ст.16ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права ( ч.2 п.1 ст.16 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.

У відповідності з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною,Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст.9Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до статті 19Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Питання приватизації житлового фонду є компетенцією органу приватизації. В даному випадку питаннями приватизації займається виконавчий комітет Раївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області.

Згідно з ст.3Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Як вбачається з архівним витягам від 19.12.2023 р. №С-200/04.7-05, №С-201/04.7-05, Рішенням виконавчого комітету Раївської сільської Ради народних депутатів Синельниківського району Дніпропетровської області від 18 серпня 1993 року №38 «Про затвердження рішення спільного засідання профспілкового комітету з адміністрацією «Про розподіл житла» та списку до нього, ОСОБА_5 , 1959 року народження, а також членам його сім`ї: ОСОБА_2 1961 року народження (дружина) та ОСОБА_3 (в оригіналі вказано « ОСОБА_4 »), 1980 року народження (донька), була надана житлова площа у виді 2-х кімнатної квартири за АДРЕСА_1 . (а.с. 10,14)

На підставі зазначеного рішення ОСОБА_1 та членам його сім`ї: ОСОБА_2 дружина, видано 18.08.1993 року Ордер на жиле приміщення квартиру АДРЕСА_1 . (а.с.15).

З довідки про склад сім`ї від 14.12.2023 року виданої виконавчим комітетом Раївської сільської ради, в тім що згідно записів в погосподарських книгах виконавчого комітету Раївської сільської ради за період 1996-2023 рр, в домогосподарстві за адресою: АДРЕСА_2 були зареєстровані громадяни: - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 18.03.1996 року по теперішній час, - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 18 березня 1996 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З Витягу №598 про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 21.11.2023 року виданого ЦНАП виконавчого комітету Раївської сільської ради, вбачається, що за адресою: АДРЕСА_3 . (а.с.11).

ОСОБА_1 звернувся до виконавчого комітету Раївської сільської ради із заявою про оформлення передачі в приватну власність вищевказаної квартири.

Виконавчим комітетом виконавчого комітету Раївської сільської ради за вих.. №01-20-2242/0/2-23 від 06.11.2023 року була надана відповідь, згідно якої останньому було повідомлено, що відповідно до архівних витягів від 22.09.2023 року №183/04.7-05, 184/04.7-05 з рішення виконавчого комітету Раївської сільської ради від 18.08.1993 року № 38 Про затвердження рішення спільного засідання профспілкового комітету з адміністрацією Про розподіл житла та додатку до нього в списку осіб, яким надана житлова площа, зазначено три особи, а саме (відтворено мовою оригіналу): ОСОБА_5 1959 года (тракторист- машинист), ОСОБА_2 1961 года (жена), ОСОБА_6 1980 года. Звернуто увагу, що згідно з копією паспорта, доданого до заяви, рік Вашого народження -1953, що не відповідає року, зазначеному у вищевказаному рішенні виконавчого комітету сільської ради. Крім цього, згідно з копією ордера, наданої Вами до заяви, зазначено наступний склад сім`ї (відтворено мовою оригіналу): ОСОБА_1 ч/с, ОСОБА_2 - друж. Вказані відомості також не відповідають зазначеному вище рішенню. Враховуючи вищевказане, правові підстави для прийняття рішення щодо видачі йому свідоцтва про право власності на житлову квартиру відсутні. Відповідно до ч.11 ст.8 Закону Про приватизацію державного, житлового фонду, спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) та житлових приміщень у гуртожитках державного житлового фонду, вирішуються судом. Відповідно до п. 11 ст. 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду"спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) та житлових приміщень у гуртожитках державного житлового фонду, вирішуються судом.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України. Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ. Особливості приватизації житлових приміщень у гуртожитках визначаються законом.

Згідно ст.2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», об`єктом приватизації є квартири, які перебувають в віданні місцевих Рад, державних підприємств, установ, організацій, незалежно від їх відомчої належності.

Відповідно до ст.3цього Закону приватизація здійснюється шляхом: безоплатної передачі громадянам квартир (будинків) з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю; продажу надлишків загальної площі квартир (будинків) громадянам України, що мешкають в них або перебувають в черзі потребуючих поліпшення житлових умов.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку.

Відповідно до п. 10 ч. 1ст. 15 Житлового кодексу Української РСР, до компетенції виконавчих комітетів районних, міських, районних у містах рад народних депутатів належить видача ордерів на жилі приміщення.

Відповідно до ст.58ЖК УРСР ордер є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

Згідно з пунктами 69, 72 правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11.12.1984 р. № 470, на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. Ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення. Ордер дійсний протягом 30 днів.

При вселенні в надане жиле приміщення громадянин здає ордер у житлово-експлуатаційну організацію, а за її відсутності відповідному підприємству, установі,організації. Одночасно подаються паспорти усіх членів сім`ї, включених до ордера, з відміткою про виписку з попереднього місця проживання.

Таким чином, ордер не підлягає зберіганню у наймача квартири та є документом з обмеженим строком дії (30 днів), який лише дає право на вселення у квартиру.

У своїй Постанові від 24.02.2021 року у справі № 296/4642/19 (провадження № 61-2708св20) Верховний Суд висловив правову позицію.

Так, статтею 8Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод та іншими міжнародно-правовими документами про права людини закріплено право на повагу до житла.

У статті 47Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла, інакше як на підставі закону за рішенням суду.

За правилами статті 345ЦК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) фізична або юридична особа може набути право власності на майно у разі приватизації державного та комунального майна у порядку, встановленому законом. Зазначена норма є загальною, оскільки відсилає до спеціального законодавства.

У частині третій статті 9ЖК УкраїнськоїРСР визначено, що громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Правові основи приватизації державного житлового фонду, його подальшого використання й утримання визначені Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду".

Відповідно до частини четвертої статті 5зазначеного Закону право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону.

Кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз (частина п`ята статті 5 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду").

Згідно із частиною одинадцятою статті 8Закону України"Проприватизацію державногожитлового фонду" спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) та житлових приміщень у гуртожитках державного житлового фонду, вирішуються судом.

У частині десятій статті 8Закону України"Проприватизацію державногожитлового фонду" закріплено, що органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.

Перелік таких випадків чітко визначений у законодавстві і є вичерпним. До них відноситься відсутність у особи права на приватизацію (частина друга статті 1 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків"), заборона приватизувати конкретне приміщення (частина четверта статті 1 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", частина друга статті 2 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду").

Згідно з пунктом 17 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженогонаказом Міністерстваз питаньжитлово-комунальногогосподарства Українивід 16грудня 2009року №396 (далі - Положення № 396 (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)), громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію.

Пунктом 18 Положення № 396 затверджено перелік документів, які подаються громадянином до органу приватизації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року в справі № 200/18858/16-ц (провадження № 14-165цс18).

Статтею 8 Конвенції закріплено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

У пункті 36 рішення від 18 листопада 2004 року у справі "Прокопович проти Росії" ЄСПЛ визначив, що концепція "житла" за змістом статті 8 Конвенції не обмежена житлом, яке зайняте на законних підставах або встановленим у законному порядку. "Житло" - це автономна концепція, що не залежить від класифікації у національному праві. То чи є місце конкретного проживання "житлом", що б спричинило захист на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин справи, а саме - від наявності достатніх триваючих зв`язків з конкретним місцем проживання (рішення ЄСПЛ у справі "Баклі проти Сполученого Королівства" від 11 січня 1995 року, пункт 63).

Таким чином, тривалий час проживання особи в житлі, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій особі в розумінні статті 8 Конвенції.

Принцип пропорційності у розумінні Європейській суд з прав людини полягає в оцінці справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням у право людини на повагу до житла, й інтересами особи, яка зазнає негативних наслідків від цього втручання. Пошук такого балансу не означає обов`язкового досягнення соціальної справедливості у кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між легітимною метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа внаслідок втручання в її право на повагу до житла несе надмірний тягар. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були би менш обтяжливими для прав і свобод цієї особи, оскільки обмеження її прав не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для досягнення вказаної мети.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Вирішуючи спір у справі, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази, перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що позивач зареєстрований і постійно проживає в спірній квартирі, законність його проживання відповідачем не оспорена, зазначені вимоги про усунення перешкод у користуванні спірним житлом відповідач протягом усього часу проживання позивача не заявляв. Крім того, він має достатні та триваючі зв`язки з конкретним місцем проживання, а зазначене житлове приміщення є в цілому його "житлом" у розумінні статті 8 Конвенції.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання за ним права на приватизацію квартири є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 47, 55, 124 Конституції України, ст.ст. 16, 345 ЦК України, ст.ст. 9,15,58 Житлового кодексу Української РСР, ст.ст.1,2,3,8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», ст.ст. 4,12,13, 81,82,206,259,263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право на приватизацію квартири АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О. О. Порошина