Рішення № 129306215, 29.07.2025, Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 188/3193/24

Провадження № 2-а/188/9/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2025 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Місюра К.В.

при секретарі: Лисяк А.Є.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явилась

від відповідача: представник Давиденко О.С. (в режимі відео конференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-ще Петропавлівка адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 (с-ще Петропавлівка Синельниківського району Дніпропетровської області)

до відповідача: Державної служби України з безпеки на транспорті (м. Київ)

про визнання протиправною та скасування постанови

СУТЬ СПОРУ:

02.12.2024 року до Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якій позивач просить скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, від 20.09.2024 року серії АВ № 00000028, винесену Державною службою України з безпеки на транспорті за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП і закрити справу про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позову зазначено, що інспектором Державної служби України з безпеки на транспорті неправомірно винесено відносно позивача, як власника транспортних засобів, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, від 20.09.2024р. серії АВ № 00000028 за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП на суму штрафу 51 000, 00 грн. Відповідно до цієї постанови начебто 21.07.2024 року за адресою М-30, км 949+6081 Дніпропетровська область, на автоматичному зважувальному комплексі WIM-20 зафіксовано транспортний засіб DAF XF 105.460 д.н.з. НОМЕР_1 , з перевищенням нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 ПДР: перевищення загальної маси транспортного засобу на 32, 100% (12, 830 тонн), при умисно заниженому нормативному показнику 40 тонн. Фактична маса з урахуванням встановленої законом похибки склала 52, 830 тонн. Проте з урахуванням передбаченої законом вагової норми 42 тонни, відсутні жодні перевищення 30-ти відсоткової межі, при якій передбачено застосування штрафу в розмірі 51 000, 00 грн. Позивач зазначає, що в постанові Укртрансбезпекою вказано відомості лише про тягач, однак умисно приховано відомості щодо напівпричепа-контейнеровоза. Проте дана обставина є ключовою у даній справі, оскільки саме для контейнеровозів вагова норма становить 42 тонни, а не 40 тонн, як для звичайних вантажівок. І тому при фактичній вазі 52, 830 тонн та ваговій нормі 42, 000 тонни відсутні жодні перевищення 30-ти відсоткової межі, при якій передбачено застосування штрафу 51 000, 00 грн. У такому разі перевищення може становити лише 25, 8%, тобто за шкалою від 20% до 30% і відповідно штраф може бути у розмірі 34 000 грн., а не 51 000, 00 грн., який протиправно застосувала Укртрансбезпека. Позивач зазначає, що готова оплатити штраф в розмірі 34 000, 00 грн., але не у розмірі 51 000, 00 грн., який фактично подвоєно до 102 000, 00 грн.

17.03.2025 року Державною службою України з безпеки на транспорті до суду подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечував щодо задоволення позовних вимог, з обставин, викладених у відзиві на позовну заяву.

В судове засідання позивач не з`явилась, направила до суду клопотання, відповідно до якого просила розглянути справу в її відсутність, задовольнивши позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог з обставин, викладених у відзиві на позов.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, заслухавши в судовому засіданні представника відповідача, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що Державною службою України з безпеки на транспорті 20.09.2024 року складено постанову серії АВ № 00000028, згідно з якою встановлено, що 21.07.2024 року о 23 год. 12 хв. за адресою: М-30, км 949+608 (М-04, км 186+337) Дніпропетровська область, автоматичним пунктом фіксації адміністративних порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті зафіксовано транспортний засіб DAF XF 105.460 д.н.з. НОМЕР_1 .

В постанові вказано, що відповідальна особа допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 32, 1% (12, 83 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон, навантаження на одинарну вісь транспортного засобу на 7,4% (0,848 тон), при дозволеному максимальному навантаженню на вісь 11, 5 тон, навантаження на строєні осі транспортному засобу на 23,4% (5,61 тон), при дозволеному максимальному навантаженню на строєні осі 24 тони та відстані між осями понад 1,3 м до 1, 4 м, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, в зв`язку з чим на позивача накладено стягнення у виді штрафу в сумі 51 000, 00 грн.

Вважаючи спірну постанову безпідставною та протиправною, позивач звернулась до суду із даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на

транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого

2015 року № 103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному

транспорті. До основних завдань Укртрансбезпеки віднесено, зокрема здійснення

державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті.

Відповідно до пункту 5 Положення Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів у зонах габаритно-вагового контролю; у випадках, передбачених законом, складає протоколи про адміністративні правопорушення, розглядає справи про адміністративні правопорушення і накладає адміністративні стягнення.

Згідно пункту 7 Положення Укртрансбезпека для виконання покладених на неї

завдань має право, зокрема: використовувати у своїй діяльності транспортні засоби, зокрема спеціалізовані, та засоби вимірювальної техніки; у разі виявлення порушень законодавства щодо габаритно-вагового контролю під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) копіювати, сканувати документи, які пред`являють водії транспортних засобів під час проведення такої перевірки, та використовувати їх як доказ під час розгляду справ про порушення законодавства; використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, зокрема в автоматичному режимі.

Таким чином, Укртрансбезпека з метою забезпечення виконання покладених на неї законодавством завдань, зокрема в частині здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів, має право: проводити рейдові перевірки (перевірки на дорозі); використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, зокрема в автоматичному режимі.

Тобто, чинним законодавством чітко передбачено можливість Укртрансбезпеки здійснювати державний нагляд (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті, зокрема в частині здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів, що включає: здійснення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт (Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 р. № 1567); фіксацію адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі (Порядок фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2019 р. № 1174 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16 червня 2021 р. № 623).

Отже, положеннями чинного законодавства визначені повноваження Укртрансбезпеки щодо контролю за рухом транспортних засобів з перевищенням габаритно-вагових параметрів, а також порядок здійснення такого контролю. Як наслідок, Відповідач виконує функції габаритно-вагового контролю транспортних засобів та може накладати адміністративні стягнення.

Судом встановлено, що, перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великоваговим транспортним засобом позивача підтверджується загальними результатами зважування, які, у випадку, якщо вони не перевищують нормативні вагові параметри, не підлягають зазначенню у постанові.

Так, згідно з частини 2 статті 132 -1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі-КУпАП), перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно.

Таке перевищення нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України було встановлено із врахуванням вимірів із урахуванням похибки вагових та габаритних параметрів зазначеного вище транспортного засобу, які перевищили

нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортного засобу на ділянці автомобільної дороги.

Відповідно до пункту 17 Порядку фіксації адміністративних правопорушень у

сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2019 № 1174 (надалі Порядок № 1174) у постанові про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, зафіксоване в автоматичному режимі, зазначаються

виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги, а також нормативні габаритно-вагові параметри транспортних засобів на даній ділянці автомобільної дороги.

Тобто, посилання позивача на відсутність факту вчинення адміністративного правопорушення, відсутність інформації у постанові та доказів на підтвердження цього, є необґрунтованими та на їх спростування існує методика розрахунку відсоткового перевищення фактичної загальної маси та окремих вагових параметрів транспортного засобу, яка застосовується Укртрансбезпекою при притягненні осіб до адміністративної відповідальності, що полягає в наступному.

Так, відповідно до пункту 22.5 ПДР України, за рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують:

б) фактичної маси:

- двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом 40 т (для автомобільних доріг державного значення), 24 т (для автомобільних доріг місцевого значення);

- двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра 42 т (для автомобільних доріг державного значення), 24 т (для автомобільних доріг місцевого значення);

в) навантаження на вісь:

- на одинарну вісь - 11,5 тон (для автомобільних доріг державного значення)

- на строєні осі, в тому числі транспортних засобів спеціалізованого призначення (контейнеровозів), що здійснюють перевезення одного або більше контейнерів, якщо відстань між осями: понад 1,3 до 1,4 метра 24 тон (для автомобільних доріг державного значення).

Перевищення нормативних вагових параметрів транспортного засобу, визначених пунктом 22.5 ПДР України, було встановлено із врахуванням допустимої похибки вагового комплексу, як передбачено ДСТУ OIML R 134-1:2010 (OIML R 134-1:2006, IDT).

Відсоткове та натуральне значення перевищення максимально допустимої маси

транспортних засобів отримується з врахуванням допустимої похибки вимірювання вагового комплексу, яка складає до 10 % щодо визначення загальної маси транспортного засобу та 16 % щодо навантаження на осі.

Так, відповідно до оскаржуваної постанови формула розрахунку % перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху

великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами наступна:

Формула розрахунку % перевищення встановлених законодавством габаритно- вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами:

*% перевищення = ((Xфакт ? Xнорм ? похибка пристрою)/Xнорм)*100% X факт фактично зафіксований параметр габариту або ваги відповідно в натуральних одиницях (тонна або міліметр);

X норм нормативно дозволений параметр габариту або ваги відповідно в натуральних одиницях (тонна або міліметр) зазначений відповідно до пункту 22.5

Правил дорожнього руху.

Похибка пристрою регламентовано-допустима похибка вимірювального пристрою параметрів габариту або ваги у відсотках відповідно до ДСТУ OIML R 134- 1:2010, помножена на X факт при розрахунку використовується у натуральних одиницях (тонна або міліметр), та становить: для параметру довжини ТЗ - 600 мм, для параметру ширини ТЗ - 100 мм, для параметру висоти ТЗ - 60 мм, для параметру загальної маси ТЗ - 10% від фактичної маси ТЗ, для параметру навантаження на одиночну вісь ТЗ - 16% від фактичного навантаження на вісь, для параметру навантаження на здвоєні осі ТЗ - 16% від фактичного навантаження на осі, для параметру навантаження на строєні осі ТЗ - 16% від фактичного навантаження на осі.

Так, постановою серії АВ №00000028 від 20.09.2024 зафіксовано фактичні параметри транспортного засобу.

Встановлено, що:

кількість вісей - 5 шт.; спарені колеса - 2 вісь;

відстань між вісями 1-2: 3800 мм, 2-3: 5070 мм, 3-4: 1310 мм, 4-5: 1310 мм, навантаження на вісь 1 - 8750 кг, 2 - 14700 кг, 3 - 11850 кг, 4 - 11650 кг, 5 - 11750 кг, загальна маса - 58700 кг.

Так, згідно інформаційної карти габаритно-вагового контролю за постановою серії АВ №00000028 від 20.09.2024, загальна маса транспортного засобу скала 52830 кг., тобто з перевищенням нормативних параметрів навантаження (з урахуванням похибки пристрою) на 32.1% (12.83 тон), навантаження на одинарну вісь склало 12348 кг, тобто з перевищенням нормативних параметрів навантаження (з урахуванням похибки пристрою) на 7.4% (0.848 тон), навантаження на строєні вісі склало 29610 кг, тобто перевищенням нормативних параметрів навантаження (з урахуванням похибки пристрою) на 23.4% (5.61 тон).

Отже, розрахунок відсоткового перевищення загальної маси виглядає наступним чином: 58700 -40000-(10%*58700))/(40000)*100%=32,1% *розміри відсотків перевищення 32,1%, отримані в результаті даних розрахунків, відповідають зазначеному в постанові 12,83 тон це з урахуванням похибки.

В свою чергу, розрахунок відсоткового перевищення навантаження на одинарну вісь виглядає так: 14700 -11500-(16%*14700))/(11500)*100%=7,4% *розміри відсотків перевищення 7,4%, отримані в результаті даних розрахунків, відповідають зазначеному в постанові 0,848 тон це з урахуванням похибки.

Розрахунок відсоткового перевищення навантаження на строєні вісі виглядає так: 35250 -24000-(16%*35250))/(24000)*100%=23,4% *розміри відсотків перевищення 23,4%, отримані в результаті даних розрахунків, відповідають зазначеному в постанові 5,61 тон це з урахуванням похибки.

Водночас, в контексті пункту 22.5 ПДР України відповідальна особа, зважаючи на особливості та характер вантажу, зобов`язана обрати вагу, яка водночас не перевищуватиме повну масу транспортного засобу.

Що стосується виду транспортного засобу, рух якого зафіксовано з перевищенням габаритно-вагових норм, на думку позивача, у даному випадку відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу DAF XF 105.460, ДНЗ AE6084II транспортний засіб є спеціалізованим вантажним сідловим тягачем, який рухався з напівпричепом-контейнеровозом, тому розрахунок навантаження загальну масу має відбуватись із урахування того, що напівпричіп є контейнеровозом і відповідно до Правил дорожнього руху для контейнеровозів допускаються параметри з граничною відміткою по вазі в 42 тони.

Як зазначалося вище, відповідно до пп. «б» п. 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не

перевищують фактичної маси для комбінованих транспортних засобів, зокрема:

- двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом 40 т (для автомобільних доріг державного значення);

- двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра 42 т (для автомобільних доріг державного значення).

Аналіз наведених положень свідчить про те, що ключове значення, для визначення максимально допустимої фактичної маси транспортного засобу позивача у 40 т або 42, має факт здійснення позивачем перевезення контейнера (змінного кузова), а не здійснення перевезень напівпричепом (контейнеровозом).

У даному випадку закінчений склад правопорушення, з огляду на конструкцію правової норми, настає з того моменту, коли особа допустила перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами.

Суд звертає увагу, що ключовою обставиною, яка підлягає доказуванню в ході розгляду вказаної справи, є доведення факту перевезення контейнеровозом саме контейнеру.

Поняття «контейнер» визначено у Митному кодексі України від 13.03.2012 № 4495-VI.

Так, п. 16 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України встановлено, що контейнер - транспортне обладнання (клітка, знімна цистерна або подібний засіб), що:

а) являє собою повністю або частково закриту ємність, призначену для поміщення в неї вантажів;

б) має постійний характер і завдяки цьому є достатньо міцним, щоб слугувати для багаторазового використання;

в) спеціально сконструйоване для полегшення перевезення вантажів одним або

кількома видами транспорту без проміжного перевантаження;

г) сконструйоване таким чином, щоб полегшити його перевантаження, зокрема з одного виду транспорту на інший;

ґ) сконструйоване таким чином, щоб його можна було легко завантажувати та

розвантажувати;

д) що має внутрішній об`єм не менше одного метра кубічного.

Термін «контейнер» включає приладдя та обладнання, необхідні для цього типу

контейнера, за умови, що вони перевозяться разом із контейнером. Знімні кузови

прирівнюються до контейнерів.

Наказом Міністерства інфраструктури України від 17.08.2012 № 521 затверджено Порядок затвердження конструкції транспортних засобів, їх частин та обладнання (далі Порядок № 521).

Відповідно до п. п. 1.1 1.5 Порядку № 521 цей порядок визначає механізм затвердження конструкції колісних транспортних засобів (далі - КТЗ) категорій M, N, O, L, нових частин та обладнання, які можуть бути встановлені та/або використані на колісних транспортних засобах (далі - обладнання) відповідно до вимог Угоди про прийняття єдиних технічних приписів для колісних транспортних засобів, предметів обладнання та частин, які можуть бути встановлені та/або використані на колісних транспортних засобах, і про умови взаємного визнання офіційних затверджень, виданих на основі цих приписів, 1958 року з поправками 1995 року (далі - Угода).

На кожен КТЗ або партію обладнання, тип яких відповідає вимогам єдиних технічних приписів, що підтверджується сертифікатом типу транспортного засобу або обладнання, виробник або його уповноважений представник - резидент України видає сертифікат відповідності.

На кожен новий КТЗ або партію обладнання, які відповідають вимогам єдиних

технічних приписів, але відповідність типу яких не підтверджена сертифікатом типу транспортного засобу або обладнання, а також на КТЗ, що були у користуванні, сертифікат відповідності видають уповноважені органи або органи із сертифікації, акредитовані відповідно до законодавства, призначені Міністерством інфраструктури України.

Індивідуальному затвердженню підлягає кожен КТЗ:

а) новий, який відповідає вимогам єдиних технічних приписів, але відповідність типу якого не підтверджена сертифікатом типу КТЗ, підлягає першій державній реєстрації в Україні;

б) що був у користуванні і підлягає першій державній реєстрації в Україні;

в) конструкцію якого змінено під час переобладнання.

Індивідуальному затвердженню підлягає кожна партія обладнання, яка відповідає вимогам єдиних технічних приписів, але відповідність типу якої не підтверджена сертифікатом типу.

Аналіз наведених положення свідчать про те, що контейнери, які в розумінні Порядку № 521 є обладнанням до колісного транспортного засобу підлягають сертифікації.

Однак, будь-яких доказів, щодо здійснення позивачем вантажного перевезення саме контейнером, ідентифікації такого контейнера, доказів щодо придбання або використання контейнера, товарно-супровідних документів на перевезення вантажу контейнером, або сертифікатів на такий контейнер, які б могли свідчити на користь висновку про контейнерні перевезення транспортним засобом позивача, матеріали справи не містять.

Вказані обставини вказують на відсутність належних доказів перевезення вантажів за допомогою контейнеру, з огляду на що фактична маса транспортного засобу позивача повинна була бути не більше 40 тон.

Так, вимоги п.22.5 ПДР України стосуються обмежень по загальній масі та/або по окремій масі кожної осі транспортного засобу та не ставляться у залежність від наявності чи відсутності причепу/напівпричепу, оскільки останній приводиться у рух за допомогою тягача.

На думку позивача, у даному випадку відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, транспортний засіб є спеціалізованим вантажним сідловим

тягачем який рухався з напівпричепом - контейнеровозом, тому розрахунок навантаження на осі має відбуватись із урахування того, що напівпричіп є контейнеровозом і відповідно до Правил дорожнього руху для контейнеровозів допускаються параметри з граничною відміткою по вазі в 42 тони.

Проте самого напівпричепу контейнеровоз недостатньо для того, щоб застосовувати норму пункту 22.5 ПДР - максимально допустимої ваги перевезення для контейнеровозів як 42 000 кг, позаяк норма передбачає, що перевезення повинно здійснюватися контейнером, а з матеріалів фотофіксації встановлено, що перевізник не використовував свій спеціалізований напівпричіп як контейнеровоз і не перевозив вантаж у контейнері.

Так, напівпричіп контейнеровоз є транспортним засобом, що відноситься до класу колісної техніки суворого функціонального призначення, який необхідний для організації транспортування стандартних морських, залізничних та спеціалізованих контейнерів. Якщо перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів не здійснюється - беруться показники 40 тон, оскільки максимальне значення фактичної маси автомобіля 42-44 тони передбачене саме для перевезення контейнерів та змінних кузовів.

Відповідно до п.17.2-17.5 Наказу міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 «Про затвердження правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» передбачено, що забороняється перевозити в універсальних контейнерах вантажі, які швидко псуються, сипучі вантажі без тари, вибухові, займисті, їдкі та отруйні речовини, смердючі вантажі та ті, які забруднюють стіни і підлогу контейнера, а також вантажі, які не можуть бути завантажені в контейнер або вивантажені з нього без застосування вантажно-розвантажувальних механізмів. Універсальні автомобільні контейнери, що належать перевізникам, повинні мати єдину нумерацію, а також нанесене фарбою, що контрастно виділяється від кольору контейнера, таке маркування: розпізнавальний знак; номер контейнера; найменування власника контейнера; вантажність і маса тари контейнера, кг; внутрішній об`єм контейнера, куб.м, місце,

місяць і рік виготовлення контейнера; час останнього капітального ремонту і наступного ремонту контейнера.

Номер контейнера наноситься на всіх бокових стінках, даху і всередині контейнера.

Універсальні автомобільні та спеціальні контейнери, які належать власникам вантажу, повинні мати маркування, яке запроваджене власником майна. При цьому обов`язково наноситься вантажність і маса тари контейнера, а також внутрішній об`єм контейнера (куб.м).

Після завантаження вантажу вантажовідправник повинен зачинити контейнер, закріпити ручку замка контейнера дротом діаметром не менше 2 мм, опломбувати

контейнер у порядку, передбаченому розділом 9 цих Правил, навісити бирку довжиною 120-150 мм і шириною 80-100 мм, на якій зазначаються пункти відправлення та призначення вантажу і найменування вантажоодержувача (п.17.5.

Наказу №363).

Відповідно до абзацу другого пункту 9.2 Правил № 363, про опломбування вантажу в товарно-транспортній накладній робиться відмітка із зазначенням змісту відтиску пломби.

З наявних матеріалів фотофіксації правопорушення, можна спостерігати ситуацію, де видно, що транспортний засіб на якому зафіксовано перевищення вагових норм перевозився вантаж в напівпричепу з високими бортами.

Разом з тим, позивачем не надано доказів перевезення контейнеру із відповідним маркуванням, а саме - розпізнавального знаку, номеру контейнера; найменування власника контейнера; вантажність і маса тари контейнера, та інша інформація відповідно до вимог Наказу №363.

В Україні правила маркування контейнерів встановлені стандартом ДСТУ ISO

6346:2022 Вантажні контейнери. Кодування, ідентифікація та маркування (EN ISO

Документ сформований в системі 6346:2022, IDT; ISO 6346:2022, IDT), який є перекладом міжнародного стандарту ISO 6346.

Також, відповідно до пункту 15 Правил перевезень вантажів у спеціальних та спеціалізованих контейнерах відправників і одержувачів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 спеціалізовані великовантажні контейнери: рефрижераторні (ізотермічні), танки-контейнери (контейнери-цистерни), хопери-контейнери повинні відповідати вимогам міжнародного стандарту ІСО.

На них повинні бути нанесені такі трафарети:

- код власника і номер контейнера;

- код країни, код типорозміру контейнера; - маса брутто і власна маса контейнера;

- табличка про допущення контейнера до експлуатації за умовами безпеки згідно з ГОСТ-25588-83;

- табличка про допущення перевезення вантажів за митними печатками та пломбами згідно з ГОСТ-25588-83;

- дата чергового планового ремонту.

Крім того, напівпричепи-контейнеровози призначені, зазвичай, для перевезення морських контейнерів по автомобільним дорогам. Даний тип транспорту включає в себе шасі причепа або напівпричепа і фітинговий майданчик для установки контейнера та не мають змонтованих на них вантажно-розвантажувальних пристроїв.

Поняття "Кутові фітинги" означають сукупність отворів і граней у верхній та (або) нижній частинах контейнера, які використовуються для обробки, штабелювання та (або) закріплення, визначено у Міжнародній конвенції щодо безпечних контейнерів.

В Україні діють національні стандарти, гармонізовані з ISO. Наприклад ДСТУ ISO 1161:2015 Вантажні контейнери серії 1. Фітинги кутові. Технічні умови (ISO

1161:1984; Cor 1:1990; Amd 1:2007, IDT), який встановлює основні розміри та вимоги до міцності кутових фітингів, призначених для вантажних контейнерів серії 1. Цей стандарт є ідентичним перекладом міжнародного стандарту ISO 1161:1984 з поправками Cor 1:1990 та Amd 1:2007.

Сертифікація контейнерів в Україні здійснюється відповідно до національних та

міжнародних нормативно-правових актів.

Також, наказом від 05.11.2015 № 145 Про прийняття нормативних документів

України, гармонізованих з міжнародними та європейськими нормативними документами, національних стандартів України, скасування нормативних документів України та міждержавних стандартів в Україні, затверджено ДСТУ ISO 668:2015 Вантажні контейнери серії 1. Класифікація, розміри та номінальні характеристики (ISO 668:2013, IDT).

Цей стандарт визначає зовнішні розміри та вагові характеристики контейнерів, що забезпечує їхню уніфікованість для використання.

Контейнер типу 1 повинен відповідати стандартам ISO (зокрема ISO 668, ISO 1496), обрізання верху та зменшення висоти робить контейнер нестандартним і

позбавити його статусу ISO-контейнера.

Контейнер повинен бути незалежним від транспортного засобу та легко переміщатися між різними видами транспорту (судна, вагони, автомобілі).

Так, судом встановлюється обставина, яка має значення для справи, а саме відсутність факту використання позивачем транспортного обладнання -контейнеру, що доведено належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами.

Щодо наданого позивачем протоколу техогляду вважає за необхідне зазначити, що він виданий на напівпричеп-контейнеровоз, а не на контейнер.

Представником відповідача не заперечується факт того, що напівпричеп є контейнеровозом. Позивач здійснював вантажні перевезення контейнеровозом з порушенням правил їх експлуатації в розумінні вищезазначених міжнародних та національних норм.

Крім того, стаття 283 КУпАП встановлює, що, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Відповідно до пункту 17 Порядку № 1174 у постанові про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, зафіксоване в автоматичному режимі, зазначаються виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги, а також нормативні габаритно-вагові параметри транспортних засобів на даній ділянці автомобільної дороги.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення

безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване за допомогою засобів фото- і кінозйомки,

відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), крім даних, визначених частинами другою і третьою цієї статті, повинна містити відомості про адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності.

Окрім того, відповідно до пункту 17 Порядку фіксації адміністративних правопорушень, у постанові про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, зафіксоване в автоматичному режимі, зазначаються виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги, а також нормативні габаритно-вагові параметри

транспортних засобів на даній ділянці автомобільної дороги.

При цьому, Інструкцією з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України від 27.09.2021 № 512 (надалі Інструкція № 512) затверджено лише форму, а не вимоги до змісту постанови. Дана форма визначає перелік інформаційних даних, які можуть міститися у постанові в залежності від обставин вчинення правопорушення.

Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин форма постанови оновлена та викладена відповідно до наказу Міністерства інфраструктури № 324 від 14.05.2022.

Дана форма визначає перелік інформаційних даних, які можуть міститися у постанові в постанові в залежності від обставин вчинення правопорушення.

З оскаржуваної постанови вбачається, що в ній наявні відомості про найменування органу та посадової особи, який виніс постанову, дату розгляду справи, відомості про особу, стосовно якої розглядається справа, опис обставин, установлених під час розгляду справи, зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення, прийняте у

справі рішення, транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак, технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис, розмір штрафу та порядок його сплати, правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження, зазначення

реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу, адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із

зображенням транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок

звільнення від адміністративної відповідальності, а також дату та час фіксації здійснення вимірювання, навантаження на вісь.

Також постанова містить відомості про адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації.

При цьому пункт 3 Розділу IIІ Інструкції №512 не містить посилання на форму постанови відповідно до додатку 1 до цієї Інструкції та не містить імперативної вимоги щодо встановлення всього обсягу інформації про транспортний засіб.

Вказане свідчить, що Інструкцією затверджено лише форму, а не вимоги до змісту постанови. Дана форма визначає перелік інформаційних даних, які можуть міститися в постанові в залежності від обставин вчинення порушення.

Таким чином, висновки позивача про те, що зміст постанови не відповідає Інструкції, а подія та склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 132-1 КУпАП, відсутні, є виключно суб`єктивними, адже Інструкція містить вказівку лише на форму постанови, в той час як вимоги щодо змісту постанови встановлені КУпАП та Порядком № 1174.

Конкретний обсяг внесених інформаційних даних залежить від індивідуальних

порушень та має включати їх достатню кількість для ідентифікації суб`єктного та

об`єктного складу правопорушення. Деталізована інформація щодо повної маси транспортного засобу, ширини, розподілу навантаження за осями транспортного засобу (номер осі, фактичне навантаження на вісь, сумарне фактичне навантаження на осі, сукупність осей) міститься в інформаційній картці габаритоно вагового контролю.

У відповідності до ч. 2 ст. 258 КУпАП, протокол не складається у разі вчинення

адміністративних правопорушень, частинами другою, третьою статті 132-1, статтею 132-2 цього Кодексу, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).

Таким чином, основним доказом у приведених випадках є показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, працюючими в автоматичному режимі, внесені до автоматично сформованої постанови (п. 4 Порядку фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2019 р. № 1174- далі Порядок №1174).

В свою чергу, оскаржувана постанова за своїм змістом повністю відповідає вимогам вищезазначених нормативно-правових актів та містить необхідну інформацію, згідно якої уповноваженою посадовою особою відповідача було встановлено подію, склад адміністративного правопорушення та правомірно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності згідно частини 2 статті

132-1 КУпАП.

Так, з фото фіксації правопорушення вбачається, що транспортний засіб проходив рамку вагового контролю одночасно з напівпричепом, проте його окреме визначення у постанові не потребується, так як він не є самостійним суб`єктом адміністративної відповідальності.

Згідно з положеннями статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт»

причіп - транспортний засіб без власного джерела енергії, пристосований для буксирування автомобілем; напівпричіп - причіп, вісь (осі) якого розміщено позаду

центра мас транспортного засобу (за умови рівномірного завантаження) і який обладнано зчіпним пристроєм, що забезпечує передачу горизонтальних і вертикальних зусиль на інший транспортний засіб, що виконує функції тягача.

Положеннями пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, визначено, що сідельний тягач - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для буксирування напівпричепа.

Таким чином, напівпричіп - це транспортний засіб без джерела енергії та самостійно пересуватись і перевозити вантажі по дорогах не може, отже рушійною силою для нього є саме тягач, який є основним транспортним засобом, котрий здійснює перевезення вантажів власник якого є суб`єктом адміністративної відповідальності за порушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, в тому числі за ст. 132-1 КУпАП. Отже, максимально допустимі вагові параметри складають 40 тон (загальна маса).

Отже, фіксація факту вчиненого адміністративного правопорушення за допомогою спеціального технічного засобу, працюючим в автоматичному режимі, є належним доказом в справі про адміністративне правопорушення.

Тобто, якщо оспорювана постанова містить в собі інформацію про транспортний засіб, його власника, дату та місце зважування, висновок про перевищення вагових параметрів, інформацію про посадову особу Укртрансбезпеки, якою складена постанова, то вона є належним та допустимим доказом правопорушення.

Що стосується зауважень позивача щодо розгляду адміністративної справи без його участі суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення,

передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та правопорушення у сфері безпеки на

автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки,

відеозапису, в тому числі в автоматичному режимі, може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Отже, судом встановлено, що відповідачем не допущено порушень щодо процедури розгляду справи, адже ст.279-5 КУпАП чітко зазначено про можливість прийняття постанови за правопорушення, передбачені ст.132-2 КУпАП без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Щодо законодавчо встановлених вимог здійснення перевезень вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень суд також зазначає, що відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт», державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Частиною другою статті 29 Закону України «Про дорожній рух», з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно статті 33 Закону України «Про автомобільні дороги» рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоча б один з їх габаритних та/або вагових параметрів перевищує нормативи, визначені цим пунктом, здійснюється відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 № 30 «Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами» (надалі - Правила № 30).

Рух транспортних засобів та їх составів, фактична маса та навантаження на вісь яких перевищують параметри, визначені підпунктами «б» та «в» цього пункту, у разі перевезення подільних вантажів забороняється.

Пунктом 1.9 Правил дорожнього руху передбачено, що особи, які порушують правила дорожнього руху несуть відповідальність згідно із законодавством.

У той же час, відповідно до пункту 3 Правил № 30, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Пунктом 25 Правил № 30 встановлено, що забороняється проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів без дозволу, зазначеного у пункті 4 цих Правил, або документа, який підтверджує внесення плати за проїзд, що повинні знаходитися у водія і пред`являтися на вимогу уповноважених осіб.

Згідно пункту 4 Правил № 30, рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Відповідно до частини 4 статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Згідно частини другої статті 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі КУпАП), перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених

законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%.

Також, що стосується механізму фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі суд зазначає наступне.

Механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі визначено Порядком фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2019 № 1174.

Так, згідно пункту другого Порядку № 1174 система фіксації адміністративних

правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі (далі система) взаємопов`язана сукупність автоматичних пунктів та інформаційно-телекомунікаційної системи.

Відповідно до пункту 7 Порядку № 1174 фіксація правопорушень в автоматичному режимі здійснюється на автоматичних пунктах, які облаштовані відповідно до вимог, визначених у додатку.

Положеннями пункту 12 Порядку № 1174 врегульовано, що автоматичний пункт може забезпечувати:

- вимірювання навантажень, що припадають на кожну вісь транспортного засобу;

- вимірювання загальної маси транспортного засобу;

- визначення кількості осей транспортного засобу та віднесення транспортного

засобу до однієї із відповідних категорій;

- вимірювання міжосьових відстаней транспортного засобу;

- визначення кількості коліс (скатності) на осях транспортного засобу; ? вимірювання

габаритів транспортного засобу;

- фіксацію та розпізнавання державних номерних знаків транспортного засобу,

причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знаку транспортного засобу);

- фіксацію фронтального зображення транспортного засобу;

- фіксацію загального вигляду транспортного засобу (вигляд збоку) в момент проїзду через автоматичний пункт (оглядова фотографія транспортного засобу, на якій відображені його контури та кількість осей);

- первинне оброблення зібраних даних та передачу інформації до інформаційно-

телекомунікаційної системи за допомогою засобів захищених каналів зв`язку із

використанням наскрізного шифрування;

- автентифікацію автоматичного пункту, контроль цілісності, авторства, доступності, а також неспростовності дій щодо інформації, що передається від автоматичного пункту до інформаційно-телекомунікаційної системи.

Інформація від автоматичних пунктів передається до інформаційно-телекомунікаційної системи у вигляді метаданих (пункт 14 Порядку фіксації адміністративних правопорушень).

Згідно пункту 15 Порядку № 1174 метадані повинні містити дані про:

- засоби вимірювальної техніки - назва засобу вимірювальної техніки та його умовне позначення, серійний номер, найменування виробника, рік виготовлення, метрологічні характеристики, найменування власника засобу вимірювальної техніки, документи про відповідність та/або результати повірки (дата повірки, строк дії повірки);

- місце фіксації (кілометр + метр, географічні координати);

- найменування автомобільної дороги загального користування, вулиць і доріг міст та інших населених пунктів;

- дату і час фіксації здійснення вимірювання, смугу руху, напрямок руху, максимальне дозволене навантаження на вісь, державний номерний знак транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/ або заднього державного номерного знаку транспортного засобу), категорію транспортного засобу, тип транспортного засобу згідно з пунктом Г.2 додатка Г ДСТУ 8824:2019 «Автомобільні дороги. Визначення інтенсивності руху та складу транспортного потоку», повну масу транспортного засобу, ширину, висоту, довжину, розподіл навантаження за осями транспортного засобу (номер осі, фактичне навантаження на вісь, сумарне фактичне навантаження на осі, сукупність осей, фактичну міжосьову відстань, фактичну шинність (кількість коліс) на осі);

- фотографії транспортного засобу - фронтальна, фотографія державного номерного знаку транспортного засобу, фотографія державного номерного знаку причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знаку транспортного засобу), оглядова фотографія із зображенням розпізнаного державного номерного знаку;

- відеозапис руху транспортного засобу через автоматичний пункт (за наявності).

Під час передачі інформаційних файлів та метаданих проводиться їх автоматизована перевірка в інформаційно-телекомунікаційній системі на цілісність та походження даних (пункт 10 Порядку № 1174).

Відтак, з системного аналізу положень Порядку № 1174 вбачається, що здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою, зокрема на автомобільному транспорті може здійснюватися, зокрема шляхом встановлення на автомобільних дорогах автоматичних пунктів комплекс технічних засобів, що здатні в автоматичному режимі, зокрема вимірювати загальну масу транспортного засобу; визначати кількості осей транспортного засобу; вимірювати навантаження, що припадають на кожну вісь транспортного засобу тощо.

У подальшому така інформація від автоматичних пунктів передається до інформаційно-телекомунікаційної системи у вигляді метаданих, які містять інформацію про засоби вимірювальної техніки, місце фіксації, найменування автомобільної дороги, дату і час фіксації здійснення вимірювання тощо, фотографії транспортного засобу, відеозапис руху транспортного засобу через автоматичний пункт.

При цьому, система забезпечує автоматизоване формування проекту постанови про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі за допомогою автоматичних пунктів, відповідно до законодавства.

Тобто, суть процесу автофіксації правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті полягає у забезпеченні прозорості фіксації порушень, зменшення участі посадових осіб у вказаному процесі, що спрямовано на об`єктивну оцінку обставин та фактів вчинення правопорушення.

Крім того, посадові особи Укртрансбезпеки, уповноважені розглядати справи про правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі, під час їх розгляду використовують інформаційні файли, тобто упорядковану сукупність відомостей:

- про транспортний засіб;

- відповідальну особу, визначену статтею 14-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення;

- наявність/відсутність документа, який підтверджує внесення плати за проїзд, або

дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні;

- та метаданих, сформованих автоматичним пунктом (пункти 2, 16 Порядку № 1174).

Суд звертає увагу, що закріплений в законодавстві та реалізований на практиці механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі унеможливлює механічне втручання в роботу системи.

Відповідно до статті 229 КУпАП, органи автомобільного транспорту та електротранспорту (тролейбус, трамвай) розглядають справи про адміністративні

правопорушення, зв`язані з порушенням правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, правил користування автомобільним транспортом та

електротранспортом, зокрема, але не виключно (частини друга, третя статті 132-1

КУпАП).

Від імені органів автомобільного транспорту та електротранспорту розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право на автомобільному транспорті - посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті (частини друга, третя статті 132-1 КУпАП).

Відповідно до статті 14-3 КУпАП, адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою і третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому

числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

Відтак, вказані вище норми врегульовують окремі особливості притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 132-1 КУпАП.

На підтвердження факту фіксації руху транспортних засобів позивача через автоматичний пункт з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм, що стало підставою для притягнення його до відповідальності, а також справності технічного засобу та достовірності встановлених ним відомостей встановлено, що прилад автоматичний для зважування дорожніх транспортних засобів у русі WIM 20, WAGA-WIM35, зав. № 7 яким здійснювалась фіксація правопорушення в автоматичному режимі, є справним та придатним до експлуатації, що підтверджується свідоцтвом про повірку №1627; 04/4445.

WIM-комплекси відносяться до законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що прямо вказано у п.52 Додатку 1 до Технічного регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 13.01.2016 № 94.

За цим Регламентом, засоби вимірювальної техніки, прилади автоматичні для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантажень на

вісь, можуть бути надані на ринку та/або введені в експлуатацію тільки у разі, коли

вони відповідають вимогам Регламенту.

Таким чином, щодо WIM-комплексів як приладів автоматичних для зважування

дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантажень на вісь застосовується презумпція відповідності засобів вимірювальної техніки.

Така презумпція є вимогою застосування європейських гармонізованих стандартів або вітчизняних ДСТУ.

Судом встановлено, що Укртрансбезпека має всі необхідні сертифікати для приладів автоматичних для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантажень на вісь та загальної маси транспортного засобу.

Отже, Укртрансбезпека дотримується суттєвих вимог до засобів вимірювальної

техніки, установлених Технічних регламентом № 94 (п. 2 Загальної частини Технічного регламенту).

До того ж, всі постанови про порушення містять посилання на технічний засіб вимірювання, що призводить до можливості його точної ідентифікації, а вимірювальна техніка за своїми характеристиками відповідає вимогам ДСТУ і враховує гранично допустимі похибки при зважуванні.

Відтак, доводи позивача не підтверджують порушення в діях відповідача при прийнятті оскаржуваної постанови, а оскаржувана постанова є такою, що прийнята у відповідності до вимог чинного законодавства.

Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Згідно з п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 року, заява 4909/04, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994 року, серія А, № 303-А, п.29).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, оскаржувана постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу прийнята відповідачем обґрунтовано, на підставі, у межах повноважень, у спосіб, що передбачені законодавством України.

Виходячи із законодавчих приписів та встановлених обставин справи в їх сукупності суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оскільки в задоволенні адміністративного позову відмовлено, суд не вирішує питання про понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору.

Керуючись ст.ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Судові витрати віднести на позивача.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 05.12.2024 року, щодо зупинення стягнення на підставі постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі від 20.09.2024р. серії АВ № 00000028 у виконавчому провадженні ВП № 76670714.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя К. В. Місюра