Рішення № 129302539, 15.07.2025, Летичівський районний суд Хмельницької області

ЛЕТИЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

КОПІЯ

ВСТУПНА ЧАСТИНА

Єдиний унікальний номер судової справи №678/719/25

Номер провадження №2-678-343/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2025 року селище Летичів

Летичівський районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого - судді Ходоровського І.Б.,

за участю секретаря судового засідання Козка Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження в залі суду в селищі Летичів справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Летичівської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права на спадкове майно,

учасники справи:

представник позивача - адвокат Стецькова-Бондар Л.Ф.,

представник відповідача Буравець Т.В.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

1. 08 травня 2025 року до суду надійшла вказана позовна заява ОСОБА_1 згідно якої ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , яка на день смерті проживала по АДРЕСА_1 і після її смерті відкрилась спадщина на належне їй майно до складу якого увійшла земельна ділянка з кадастровим номером 6823085400:04:003:0076, площею 2,163 га, що розташована на території колишньої Снітівської сільської ради Летичівського району Хмельницької області, передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

За життя ОСОБА_2 заповіту не залишала, в силу ст.ст. 1223, 1265 ЦК України позивач ОСОБА_1 являється спадкоємцем майна померлої ОСОБА_2 , як спадкоємець п`ятої черги за законом, оскільки є її двоюрідною онукою.

Така спадковість викликана тим, що померла ОСОБА_2 та рідний дід позивача - ОСОБА_3 були рідним братом та сестрою.

Інших спадкоємців та спадкоємців, які б мали право на обов`язкову частку у спадщині після ОСОБА_3 немає, оскільки власної сім`ї у неї не було.

З метою оформлення спадщини ОСОБА_1 звернулась до державного нотаріуса Летичівської державної нотаріальної контори Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), проте нотаріусом зазначено, що вона не може оформити спадщину на земельну ділянку кадастровий номер 6823085400:04:003:0076 після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку із тим, що відсутній правовстановлюючий документ та не підтверджені родині відносини, зокрема, що позивач є двоюрідною онукою ОСОБА_2 .

Позивач ОСОБА_1 зазначає, що оскільки відсутнє свідоцтво про народження її діда ОСОБА_3 , тому неможливо прослідкувати, що ОСОБА_4 була його рідною сестрою і відповідно є для неї двоюрідною бабою у зв`язку із чим й необхідно встановити факт родинних відносин у судовому порядку і ці родинні відносини між позивачем та її двоюрідною бабою ОСОБА_2 підтверджуються: метричною книгою Летичівської римсько-католицької церкви, свідоцтвом про народження ОСОБА_2 , свідоцтвом про народження ОСОБА_5 , свідоцтвом про народження ОСОБА_6 , свідоцтвом про укладення шлюбу між позивачем та її чоловіком, витягами з погосподарських книг по с. Снітівка.

Наявними документами підтверджується та обставина, що ОСОБА_2 була ОСОБА_3 рідною сестрою і відповідно для позивача ОСОБА_1 двоюрідною бабою.

ОСОБА_2 включена до списку-членів громадян Колективного сільськогосподарського підприємства «Поділля» с. Снітівка, що є додатком до Державного акту на право колективної власності на землю серії ХМ №16, виданого 24 жовтня 1995 року.

На підставі розпорядження Летичівської райдержадміністрації №63 від 12 березня 1997 року ОСОБА_2 виготовлений та виданий сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ХМ №058301, зареєстрований в книзі реєстрації сертифікатів 18 березня 1997 року за №241.

У книзі реєстрації кадастрових номерів по Снітівській сільській раді ОСОБА_2 зазначена розпайована із земель КСП «Поділля» с. Снітівка земельна ділянка №20 із цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка внесена до Державного земельного кадастру та присвоєний кадастровий номер 6823085400:04:003:0076.

Державні акти на право приватної власності на землю, право постійного користування землею та на право власності на земельну ділянку із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Снітівської сільської ради Летичівського району Хмельницької області із земель Колективного сільськогосподарського підприємства «Поділля» взамін сертифікату серії ХМ №058301 на ім`я ОСОБА_2 не видавались.

Згідно протоколу розподілу та погодження меж земельних часток (паїв) між громадянами власниками сертифікатів на території Снітівської сільської ради Летичівського району Хмельницької області ОСОБА_2 виділена в натурі земельна ділянка за № НОМЕР_1 , площею 2,16 га на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ХМ №058301.

Відповідно до інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру від 07 травня 2025 року суб`єктом речового права на земельну ділянку з кадастровим номером 6823085400:04:003:0076 зазначена ОСОБА_2 .

ОСОБА_2 належала земельна ділянка з кадастровим номером 6823085400:04:003:0076 площею 2,163 га, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, однак правовстановлюючий документ на зазначене майно відсутній, що унеможливлює оформлення спадщини позивачем ОСОБА_1 .

Сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ХМ №058301, зареєстрований в книзі реєстрації сертифікатів 18 березня 1997 року за №241, виданий на ім`я ОСОБА_2 на даний час втрачено, тому позивач ОСОБА_1 подала оголошення про його недійсність в місцевому засобі масової інформації «Летичівська газета».

У зв`язку із тим, що державний нотаріус відмовила позивачу у оформленні спадщини, оскільки не встановлені родинні відносини та відсутній правовстановлюючий документ щодо належності майна спадкодавцеві, позивач не може скористатись своїми правами як спадкоємця щодо володіння, користування та розпорядження цим майном, гарантованих Конституцією України, тому просить суд:

встановити факт, що ОСОБА_2 , уродженка с. Снітівка Хмельницького району Хмельницької області, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , була її, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , двоюрідною бабою;

визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6823085400:04:003:0076, площею 2,163 га, розташовану на території колишньої Снітівської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, як на спадкове майно після ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ (основні)

2. 08 травня 2025 року до суду надійшла вказана позовна заява.

3. 09 травня 2025 року ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження, призначено розгляд у порядку загального позовного провадження.

4. Судові засідання призначалися на: 30 травня 2025 року, 18 червня 2025 року, 15 липня 2025 року.

5. 13 травня 2025 року до суду надійшли відомості щодо спадкової справи.

6. 30 травня 2025 року ухвалою суду закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті.

ІІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. 15 липня 2025 року після допиту двох свідків представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Стецькова-Бондар Л.Ф. подала суду заяву про зміну позовних вимог в якій вказала, що оскільки спадкодавець ОСОБА_2 за життя не набула права на виділену в натурі сформовану земельну ділянку з кадастровим номером та мала лише право на земельну частку (пай), тому просить визнати за позивачем ОСОБА_1 право на земельну частку (пай), як спадкове майно.

В іншій частині заявлені позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити і встановити факт родинних відносин між позивачем ОСОБА_1 та її двоюрідною бабою ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , адже цей факт підтверджують як надані письмові докази, так і показання двох допитаних у судовому засіданні свідків.

8. 15 липня 2025 року представник Летичівської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області Буравець Т.В. не заперечувала проти задоволення позовних вимог (в тому числі, змінених), будь-які обставини, викладені у позові, не оспорює.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

ІV. ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА

9. За змістом п. 3 ч. 2 і ч. 7 ст. 19, ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

У відповідності до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

10. У п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» №5 від 31 березня 1995 року роз`яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

11. Як зазначено у ч. 2 ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

12. Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1). Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права (п. 1 ч. 2).

У ч. 1 ст. 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

За приписами ч. 1 ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

В силу ч. 1 ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

У ч. 1 ст. 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ч. 1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

В силу ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч. 1). Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5).

Відповідно до ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину (ч. 1). Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч. 3).

13. Згідно з ч. 1 ст. 1 ЗК України 1990 року земельні відносини в Україні регулюються цим Кодексом та іншими актами законодавства України і Республіки Крим, що видаються відповідно до нього.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 ЗК України 1990 року землі, що перебувають у державній власності, можуть передаватися в колективну або приватну власність і надаватися у користування, у тому числі в оренду, за винятком випадків, передбачених законодавством України і Республіки Крим.

В силу ст. 5 ЗК України 1990 року суб`єктами права колективної власності на землю є колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств (ч. 2). Кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу (ч. 9).

Законодавець у ст. 22 ЗК України 1990 року визначив, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право (ч. 1). Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється (ч. 2).

Як зазначено у ст. 23 ЗК України 1990 року право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів (ч. 1). Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян (ч. 2). Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України (ч. 3).

14. У Законі України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» передбачено, що колективне сільськогосподарське підприємство (надалі - підприємство) є добровільним об`єднанням громадян у самостійне підприємство для спільного виробництва сільськогосподарської продукції та товарів і діє на засадах підприємництва та самоврядування (ч. 1 ст. 1). Членство в підприємстві грунтується на праві добровільного вступу до членів підприємства і безперешкодного виходу із складу його членів (ч. 1 ст. 5). Пай є власністю члена підприємства. Право розпоряджатися своїм паєм за власним розсудом член підприємства набуває після припинення членства в підприємстві. Пай може успадковуватися відповідно до цивільного законодавства України та статуту підприємства (ч. 2 ст. 9).

15. Указом Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08 серпня 1995 року №720/95 встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства. Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості) (п. 1). Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю (п. 2). Видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією (п. 5).

16. З огляду на зазначене, особа набуває право на земельний пай за наявності, зокрема, таких умов: 1) перебування в числі членів колективного сільськогосподарського підприємства на час паювання; 2) включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; 3) одержання колективним сільськогосподарським підприємством цього акта.

17. У ст. 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» вказано, що право на земельну частку (пай) мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом; громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай) (абз. 1-4). Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку (абз. 6).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай). Документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) громадян України, зазначених в абзаці п`ятому частини першої статті 1 цього Закону, є трудова книжка члена колективного або іншого сільськогосподарського підприємства (за наявності) чи нотаріально засвідчена виписка з неї (за наявності) або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради.

18. У постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» №7 від 16 квітня 2004 року роз`яснено, що згідно зі статтею 25 ЗК України при приватизації земель державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ, організацій земельні ділянки передаються їх працівникам, а також пенсіонерам з числа працівників з визначенням кожному з них земельної частки (паю) за рішенням органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування і кожна з цих осіб має гарантоване право одержати безоплатно свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості) (п. 23).

Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю (пункт 17 розділу X «Перехідні положення» ЗК України) (абз. 1 п. 24). Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі, й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку (абз. 2 п. 24). При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 8 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність (абз. 3 п. 24).

19. Верховний Суд у постанові від 22 листопада 2023 року у справі №227/277/22 зазначив, що спадкодавці за життя не оформили належним чином у встановленому законом порядку право власності на конкретну земельну ділянку, а лише набули майнові права на її отримання, а отже успадковується це саме право на отримання земельної частки (паю), а не право власності на конкретно визначену земельну ділянку в натурі.

20. В Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30 травня 2008 року роз`яснено, що при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай) (п. 11). У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження (абз. 3 п. 23).

21. За змістом ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

22. У абз. 3 п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» № 2 від 12 червня 2009 року роз`яснено, що у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

У п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18 грудня 2009 року роз`яснено, що за змістом ч. 4 ст. 174 ЦПК України (на теперішній час це ч. 4 ст. 206 ЦПК України) у разі визнання відповідачем позову, яке не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд у мотивувальній частині рішення може вказати лише про визнання позову та прийняття його судом.

V. МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

23. Так, представник відповідача - Летичівської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області Буравець Т.В. як у поданих суду заявах, так і безпосередньо у судовому засіданні, позовні вимоги (в тому числі, змінені) визнала і не заперечувала проти їх задоволення в повному обсязі, не ставила під сумнів наведені позивачем у позовній заяві фактичні обставини, які стосуються як родинних відносин між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , так і належності ОСОБА_2 права на частку (пай), яке позивач бажає успадкувати.

24. При цьому, у судовому засіданні свідки ОСОБА_7 і ОСОБА_8 підтвердили родинні відносини між ОСОБА_1 і померлою ОСОБА_2 , яка їй була двоюрідною бабою.

25. Отже, представник відповідача позовні вимоги визнала, таке визнання є повним і безумовним, не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

26. Наведені позивачем у позовній заяві обставини підтверджуються поданими нею доказами, які долучені до позовної заяви, факт родинних відносин підтверджено показаннями свідків.

27. Позивач не може оформити спадщину в нотаріальному порядку, адже нотаріусом у вчиненні нотаріальних дій відмовлено і рекомендовано звернутись до суду.

28. У зв`язку з тим, що представник відповідача в підготовчому провадженні позовні вимоги визнала повністю, суд приходить до висновку про прийняття визнання позову відповідачем та задоволення позовних вимог у повному обсязі.

29. У відповідності до вимог ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України позивач належними і допустимими доказами довела правомірність своїх вимог, тому позов є обґрунтованим.

VІ. ЩОДО СУДОВИХ ВИТРАТ

30. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У позовній заяві вказано, що позивач судові витрати залишає за собою.

Враховуючи засаду (принцип) диспозитивності цивільного судочинства (ст. 13 ЦПК України), суд вважає, що судові витрати необхідно залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст. 1-2, 4, 5, 10-13, 19, 23, 42-43, 48-49, 76-83, 89, 128, 141, 200, 206, 247, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 351-355 ЦПК України,

РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА

УХВАЛИВ:

Прийняти визнання позову відповідачем - Летичівською селищною радою Хмельницького району Хмельницької області.

Позов задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженка с. Снітівка Летичівського району Кам`янець-Подільської області, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , була двоюрідною бабою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки с. Снітівка Летичівського району Хмельницької області (ІПН НОМЕР_2 ).

Визнати за ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом на підставі ч. 1 ст. 1265 ЦК України після двоюрідної баби ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право на земельну частку (пай) із земель Колективного сільськогосподарського підприємства «Поділля» с. Снітівка Летичівського району Хмельницької області, посвідчене сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ХМ №058301, який зареєстрований в книзі реєстрації сертифікатів 18 березня 1997 року за №241, виготовлений та виданий на підставі розпорядження Летичівської райдержадміністрації №63 від 12 березня 1997 року.

Судові витрати залишити за позивачем ОСОБА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 25 липня 2025 року.

УЧАСНИКИ СПРАВИ:

ПОЗИВАЧ: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка с. Снітівка Летичівського району Хмельницької області, жителька АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , засоби зв`язку невідомі, електронна пошта і електронний кабінет - відсутні.

ПРЕДСТАВНИК ПОЗИВАЧА: адвокат Стецькова-Бондар Людмила Феліксівна, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , місцезнаходження: вул. Юрія Савіцького, 14 селище Летичів Летичівської територіальної громади Хмельницького району Хмельницької області, поштовий індекс 31500, тел. НОМЕР_4 , електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_4 , наявний електронний кабінет.

ВІДПОВІДАЧ: Летичівська селищна рада Хмельницького району Хмельницької області, місцезнаходження: вул. Героїв Крут, 2/1 селище Летичів Летичівської територіальної громади Хмельницького району Хмельницької області, поштовий індекс 31500, код у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 04404548, тел. / факс (03857) 2-05-20, 2-02-15, електронна пошта: rada@letychivotg.gov.ua, наявний електронний кабінет.

ПРЕДСТАВНИК: Буравець Тетяна Вікторівна (за довіреністю).

Суддя підпис Ходоровський І.Б.

Суддя Ходоровський І.Б.