Рішення № 129300532, 26.06.2025, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/8800/24

провадження № 2/753/1581/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" червня 2025 р. Дарницький районний суд міста Києва під головуванням судді Осіпенко Л.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Петрової Т.О.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області про позбавлення батьківських прав,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької РДА в м. Києві, Служба у справах дітей та сім`ї Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області, про позбавлення батьківських прав.

В обґрунтування позову зазначив, що з 05.07.2013 року по 09.09.2021 року він перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою ОСОБА_3 . Від шлюбу вони мають трьох дітей, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Після розірвання шлюбу діти проживають з позивачем у смт. Димер Вишгородського району Київської області та перебувають на його повному утриманні.

У січні 2022 року відповідачка ОСОБА_3 виїхала за кордон, поступово перестала спілкуватися з дітьми, втратила інтерес до них та фактично самоусунулась від виконання своїх батьківських обов`язків, не зважаючи на те, що він жодним чином не перешкоджає колишній дружині спілкуватися з дітьми або приїжджати до них.

Разом з тим, у 2022 році він звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_3 на його користь аліментів на утримання трьох дітей.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 16.01.2023 року у справі №753/9438/22 з ОСОБА_3 на його користь стягнуто аліменти на утримання дітей: доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/2 частки з усіх видів її заробітку (доходу), але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 25.08.2022 року і до досягнення дітьми повноліття.

Рішення суду набрало законної сили 16.02.2023 року та було звернуто до примусового виконання.

Разом з тим, відповідачка не виконує рішення суду, внаслідок чого виникла заборгованість зі сплати аліментів станом на 01.03.2024 року у розмірі 194 533,13 грн.

Діти проживають разом з ним у приватному будинку, в якому кожна дитина має окрему кімнату, там облаштовані робочі місця для навчання та створені належні побутові умови для комфортного проживання, відпочинку та розвитку дітей. У щоденному догляді за дітьми та вихованні дітей йому допомагають його батьки пенсіонери. В родині панують стабільні та доброзичливі стосунки, що сприяють психологічному комфорту дітей.

Відповідачка не проявляє заінтересованості в подальшій долі її дітей, не цікавиться їх успіхами в школі, гуртках та секціях, станом здоров`я, не піклується про їх фізичний і духовний розвиток, їх навчанням, підготовкою до самостійного життя, зокрема - не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дітей.

Крім іншого, відповідачка не спілкується з дітьми в обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення, не відвідує школу, не приводить дітей до лікаря, на гуртки, в не відвідує батьківські збори, тощо.

Зазначене в сукупності, на думку позивача, свідчить про свідоме ухилення відповідачки від виконання батьківських обов`язків щодо виховання дітей, про відсутність серйозного ставлення відповідачки до своїх батьківських обов`язків, що є підставою для позбавлення її батьківських прав відносно доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Ухвалою суду відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче судове засідання (а.с. 80).

Ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі, розпочато розгляд справи по суті (а.с. 201).

На адресу суду надійшов Висновок Служби у справах дітей та сім`ї Димерської селищної ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відносно її малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 149-153, 157-161).

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 підтримали позов з підстав викладених у ньому та просили його задовольнити.

Відповідачка, належним чином, у відповідності до вимог п. 2 ч. 7, п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, повідомлена про дату, час і місце судового розгляду, в судове засідання не з`явилась, про причини неявки не повідомила, відзиву не подала, викликалась до суду судовою повісткою за адресою реєстрації, однак конверт повернувся до суду без вручення адресату з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 90, 98, 127, 198, 230 та ін.).

Крім того, у відповідності до вимог ч. 11 ст. 128 ЦПК України, відповідачка повідомлялась про дату, час і місце судового розгляду, шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті «Судова влада України» (а.с. 114, 179, 219, 245).

Представники третіх осіб Служби у справах дітей та сім`ї Дарницької РДА та Служби у справах дітей та сім`ї Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області, у підготовче судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, правом на подання пояснень щодо позову не скористались, від представника третьої особи Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької РДА надійшла заява про розгляд справи без її участі (а.с. 115-116).

Заслухавши позивача та його представника, свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

З 05.07.2013 року по 11.10.2021 року позивач ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 09.09.2021 року у справі № 753/6417/21 (а.с. 22).

Від шлюбу сторони маютьтрьох дітей, малолітню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується актовим записом про народження №4099, на підставі якого 20.11.2013 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції у м. Києві видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 16), малолітню ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується актовим записом про народження №4725, на підставі якого 22.12.2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції у м. Києві видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 (а.с. 15), та малолітню ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується актовим записом про народження №2244, на підставі якого 15.08.2017 року Дарницьким районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 (а.с. 14).

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 16.01.2023 року у справі №753/9438/22 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дітей задоволено. Стягнуто ОСОБА_3 на його користь аліменти на утримання дітей: доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/2 частки з усіх видів її заробітку (доходу), але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 25.08.2022 року і до досягнення дітьми повноліття (а.с. 24-26).

Разом з тим, відповідачка не вчасно сплачує аліменти, внаслідок щодо утворювалась заборгованість. Так, у відповідності до Розрахунку заборгованості зі сплати аліментів за виконавчим листом №753/9438/22 від 22.02.2022 року, станом на 01.03.2024 року заборгованість ОСОБА_3 становить 194 533,13 грн. (а.с. 29).

У відповідності до Розрахунку заборгованості зі сплати аліментів за виконавчим листом №753/9438/22 від 22.02.2022 року, станом на 25.02.2025 року заборгованість ОСОБА_3 становить 322 615,13 грн. (а.с. 133-134).

Малолітні діти ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстровані у квартирі АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягом з Реєстру територіальної громади м. Києва № 90500536 від 16.03.2023 року (а.с. 23).

У відповідності до Акту обстеження умов проживання від 25.03.2024 року, фактично малолітні діти ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживають у приватному будинку за адресою: АДРЕСА_2 . Так, умови проживання добрі. Приватний будинок облаштований сучасною технікою та меблями. Електропостачання, газопостачання, водопостачання, водовідведення. Опалення газове підлоги. Наявне альтернативне дров`яне. Санвузол облаштований необхідною сантехнікою. Для виховання та розвитку дітей є окремі кімнати, створені робочі місця, та всі комфортні умови для проведення дозвілля та проживання, діти відвідують гуртки для розвитку. Діти проживають спільно з батьком, дідусем та бабусею. В родині панує позитивна атмосфера, взаєморозуміння та довіра, взаємоповага (а.с. 33).

Вказане також підтверджується Довідкою державного рестратора Димерської селищної ради Андрія Глоби №27/09-41 від 17.01.2023 року (а.с. 142).

У відповідності до Акту № 3056/П-А від 12.03.2025 року, який складений депутатом Димерської селищної ради Башлик Н.А. в присутності сусідів ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , про те що ОСОБА_1 проживає разом з дітьми від їх народження і по даний час. Піклується, бере участь у вихованні дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Мати дітей з 2022 року не проживає з дітьми і не бере участі у вихованні дітей (а.с. 139).

Згідно з характеристикою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дівчинка навчається у Димерському ліцеї № 1 Димерської селищної ради з 01.09.2022 року. Виховується з багатодітній сім`ї. Зарекомендувала себе як спокійна, працелюбна, дисциплінована учениця. За час навчання виявила середній рівень знань. Дівчинку виховує батько ОСОБА_1 . Активну участь у вихованні приймають дідусь та бабуся ОСОБА_11 , які приводять та забирають її з ліцею. Учениця забезпечена всім необхідним шкільним приладдям та речами, які необхідні для навчання. ОСОБА_11 має охайний вигляд, приходить завжди в чистому одязі. Батько постійно підтримує зв`язок зі школою та класним керівником, постійно відвідує батьківські збори та шкільні заходи. Мати не приймає ніякої участі у вихованні дитини (а.с. 34 а, 136).

Згідно з характеристикою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дівчинка навчається у Димерському ліцеї № 1 Димерської селищної ради з 01.09.2022 року. Виховується з багатодітній сім`ї. Зарекомендувала себе як старання, здібна, активна, комунікабельна учениця. Має достатній рівень навчальних досягнень. Варвару виховує батько, ОСОБА_1 , який регулярно відвідує ліцей. Завжди присутній на батьківських зборах, підтримує зв`язок з класним керівником. Батько, дідусь та бабуся цікавляться навчанням дитини та відповідально ставляться до її виховання в сім`ї, слідкують за охайністю дівчинки. Варю тато забезпечив планшетом, а також усіма речами, які необхідні для навчання у закладі. Дідусь щодня привозить і забирає онучку з ліцею. Мама дівчинки жодного разу за останні два роки не приходила до закладу, не телефонувала та не цікавилася успіхами ОСОБА_12 (а.с. 34, 137).

Згідно з характеристикою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дівчинка навчається у Димерському ліцеї № 1 Димерської селищної ради з 01.09.2022 року. Виховується в неповній багатодітній родині. У дівчинки середній рівень розвитку підготовки до школи. Зовнішній вигляд завжди охайний, акуратна. У родині, крім батька, проживають дідусь та бабуся. Бабуся постійно супроводжує ОСОБА_13 в шкоду та зі школи. ОСОБА_14 підтримує постійний зв`язок зі школою та класним керівником, постійно відвідує батьківські збори та шкільні заходи. Мати не бере участі у вихованні дитини та не цікавиться її успіхами (а.с. 138, 184).

Позивач ОСОБА_1 забезпечує супровід дітей в медичні установи, про що свідчать декларації про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу (а.с. 38-40), карти профілактичних щеплень (а.с. 41-44), довідки про проведення профілактичного огляду (а.с. 45-47).

Позивач ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем та у 2023 році отримав річний дохід у розмірі 2 349 778,57 грн., що підтверджується податковою декларацією платника єдиного податку фізичної особи-підприємця (а.с. 48, 49-52).

Крім того, позивач володіє нерухомістю, а саме житловим будинком загальною площею 74,5 кв.м., житловою площею 42,7 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 30), земельною ділянкою з кадастровим номером 3221855300:07:206:0707, загальною площею 0,1498 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення 02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (а.с. 31) та земельною ділянкою з кадастровим номером 3221855300:07:206:0708, загальною площею 0, 1454 га, цільове призначення 01.03 Для ведення особистого селянського господарства, що підтверджується Витягами з Державного реєстру речових прав (а.с. 32).

Відповідачка ОСОБА_3 не має зареєстрованого місця проживання в Україні та в місті Києві з 16.01.2023 року (а.с. 75).

У відповідності до Листа Державної прикордонної служби України №19/38872-25-Вих від 14.05.2025 року, відповідачка ОСОБА_3 14.08.2022 року виїхала за кордон на пункті пропуску Шегині на кордоні з Польщею та станом на дату відповіді, в Україну не поверталась (а.с. 226).

На адресу суду надійшов Висновок Служби у справах дітей та сім`ї Димерської селищної ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відносно її малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . У відповідності до вказаного висновку, матір малолітніх дітей знаходиться за кордоном. Відповідно до листа Вишгородського РУП ГУ НП України в Київській області ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у 2022 році виїхала за межі України і не поверталася. У телефонній розмові зі спеціалістами Служби у справах дітей та сім`ї Димерської селищної ради Оксана Михайлівна підтвердила, що наразі знаходиться у Німеччині і спілкується з доньками лише у телефонному режимі (а.с. 149-153).

Допитана у судовому засіданні 11.06.2025 року свідок ОСОБА_7 надала суду показання, що вона була класним керівником малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Наразі у неї в класі навчається її сестра, малолітня ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Зазначила, що мати дівчат жодного разу не подзвонила та не поцікавилася успіхами своїх доньок. Натомість батько дівчат піклується про них, відвідує ліцей, що на її думку, є рідкістю серед сімей її вихованців.

Допитана у судовому засіданні 11.06.2025 року свідок ОСОБА_8 надала суду показання, що вона є сусідкою родини ОСОБА_15 , проживає у смт. Димер. Останній раз вона бачила відповідачку орієнтовно за рік до початку військового стану в Україні. Також зазначила, що позивач ОСОБА_1 піклується про дівчат, доглядає, виховує, вони ходять до репетиторів, охайно одягнені.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Статтею 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про охорону дитинства» забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Частиною першою статті 155 СК України передбачено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Згідно з частиною першою статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Відповідно до частини першої статті 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав: 1) втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов`язків щодо її виховання; 2) перестає бути законним представником дитини; 3) втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім`ям з дітьми; 4) не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником; 5) не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов`язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування); 6) втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною.

Відповідно до частини другої статті 166 СК України, особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

Відповідно до частини першої статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених СК України.

Відповідно до частини першої статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує, серед іншого, стан здоров`я, матеріальне становище дитини, стан здоров`я, матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення.

У частині першій статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до частини першої статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголосив на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини. Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

У рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», пункт 49).

Відповідно до частини шостої статті 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Позивач просить позбавити відповідачку батьківських прав з підстави, передбаченої п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, у якому зазначено, що батьки можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.

Зокрема, вказаний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17, від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18, від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18, від 11 вересня 2020 року у справі № 357/12295/18, від 23 грудня 2020 року у справі N 522/21914/14, від 17 червня 2021 року у справі N 466/9380/17, від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 10 листопада 2021 року у справі № 309/556/17, від 23 травня 2022 року у справі № 752/26176/18 , від 02 серпня 2022 року справа № 743/269/21.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, беруть участь у вихованні не у достатній мірі не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальній забезпеченості (стаття 5 Декларації про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо у разі передачі дітей на виховання та їх усиновлення на національному і міжнародному рівнях від 03 грудня 1986 року).

Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та освідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини (постанова Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 461/7387/16-ц).

Отже, застосування судом позбавлення батьківських прав як крайньої міри можливе виключно тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними, адже позбавлення батьківських прав само по собі негативно впливає на свідомість дитини.

З огляду на це при вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише у невиконанні матір`ю обов`язків по вихованню, а також встановити, що мати ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що вона систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки.

Позивач та його представник, в підтвердження позовних вимог про позбавлення батьківських прав, посилаються на те, що відповідачка жодного з покладених законом на неї як матері обов`язків не виконує, не приймає участі у вихованні дітей, вже тривалий час не бачиться та не спілкується із дітьми, не цікавиться їх станом здоров`я, життям в цілому та має заборгованість по аліментам.

Проте позивачем не надано доказів, які б переконливо свідчили про свідоме нехтування відповідачкою своїх батьківських обов`язків.

В судовому засіданні не було встановлено, що відповідачка є особою, яка свідомо, умисно ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків.

Також не встановлено, що до відповідачки застосовувалися заходи впливу у вигляді попередження з боку органів внутрішніх справ, накладення адміністративної відповідальності, проведення бесіди, попередження з боку органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування, тощо.

Оскільки позивачем не надано суду достатніх, належних і допустимих доказів на підтвердження винної поведінки відповідачки та її свідомого нехтування своїми батьківськими обов`язками стосовно малолітніх дітей, і неможливості зміни такої поведінки, що могли бути підставою для позбавлення її батьківських прав, суд відмовляє в задоволенні позову.

Суд не погоджується з висновком органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав та зауважує наступне.

Висновок органу опіки та піклування сам по собі не може бути правовою підставою для застосування крайнього заходу - позбавлення батьківських прав (постанова Верховного Суду від 18 квітня 2024 року у справі №344/1107/23).

Висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав зроблений без наведення достатніх аргументів щодо свідомого ухилення відповідачки від виконання батьківських обов`язків, а також того, що позбавлення батьківських прав відповідає інтересам дітей, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року по справі «Хант проти України»).

Відмовляючи у задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, суд разом з тим, відповідно до п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», вважає за необхідне попередити відповідачку про необхідність змінити ставлення до виховання трьох її дітей та роз`яснити, що у разі відсутності реальних змін у поведінці відповідачки як матері щодо доньок протягом розумного строку після ухвалення оскаржуваного судового рішення, позивач може знову ініціювати питання про позбавлення її батьківських прав.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, понесені позивачкою судові витрати не підлягають відшкодуванню відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України.

Відповідачкою не подано заяви про відшкодування судових витрат.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 10, 12, 76-82, 89, 95, 141, 263 - 265, 268, 273, 351, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Попередити ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 ) про необхідність змінити ставлення до виховання своїх дітей, малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , малолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , малолітньої доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , поклавши на Димерську селищну раду Вишгородського району Київської області (код ЄДРПОУ 04359488, адреса місцезнаходження: 07330, Україна, Вишгородський р-н, Київська обл., селище міського типу Димер(з), вулиця Соборна, будинок, 19), як орган опіки та піклування, контроль за виконанням нею батьківських обов`язків.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, або якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Л.М. Осіпенко