Рішення № 129300157, 12.12.2024, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа №757/7885/24-ц

Провадження № 2/752/6558/24

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

12.12.2024 року Голосіївський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді - Чекулаєва С.О.,

за участі секретаря судового засідання - Пастух З.Ф.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 4»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за житлово - комунальні послуги

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

У лютому 2024 року ТОВ «Рада 4» звернулось до Печерського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за надані житлово-комунальні послуги у розмірі основного боргу 50 388,62 грн., інфляційна складова - 982,49 грн., 3 % річних - 593,0 грн., пеню у розмірі 29 034,09 грн, судовий збір у розмірі 3 028,00 грн. та 10 000,00 грн. витрат на правову допомогу.

1.1. Стислий виклад позиції позивача

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності ТОВ «РАДА 4» є надання комплексного обслуговування об`єктів.

ТОВ «РАДА 4» є житлово - експлуатаційною організацією, яка обслуговує будинок АДРЕСА_1 .

Відповідач є власником квартир АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , з яким договіри про надання послуг з утримання будинку, споруд та прибудинкової території укладено.

Відповідач, фактично отримуючи послуги щодо утримання будинку і прибудинкової території, умов договорів не виконує, не сплачує за них, у зв`язку з чим виникла заборгованість за період з червня 2023 по лютий 2024 року

1.2. Стислий виклад позиції учасників справи

Відзиву на позовну заяву відповідач не подав.

1.3. Заяви, клопотання учасників справи

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами до суду не надходили.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

1.4.Процесуальні дії у справі

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 05 березня 2024 року позовну заяву передано на розгляд Голосіївському районному суду м. Києва за підсудністю.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.08.2024 головуючим суддею у справі визначений суддя С. О. Чекулаєв.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 22.08.2024 у справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного провадження без виклику (повідомлення) учасників справи.

Оскільки розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного провадження без виклику (повідомлення) учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

2.Мотивувальна частина

2.1.Фактичні обставини, встановлені судом

Відповідачу на праві власності з належать квартири АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , що підтверджується інформацією з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Судом встановлено, що ТОВ «Рада 4» є житлово-експлуатаційною організацією, яка обслуговує будинок АДРЕСА_1 .

22.01.2021 між сторонами укладено договори про надання послуг з утримання будинку, споруд та прибудинкової території №УЖ/Р4-1/22/21, №УЖ/Р4-3/22/21, №УЖ/Р4-5/22/21, №УЖ/Р4-7/22/21, №УЖ/Р4-10/22/21, №УЖ/Р4-11/22/21.

Відповідно до умов Договорів, їх предметом є забезпечення Підприємством обслуговування та поточного ремонту житлового будинку та прибудинкової території де знаходиться квартира, що належить співвласнику на праві приватної власності.

Розпорядженнями ТОВ «Рада 4» визначено тариф (розмір плати) за управління багатоквартирним будинком, що підлягають оплаті співвласниками: від 02.01.2023р. №1/1НД встановлено тариф у розмірі 11,44 грн./м.кв. з 01.02.2023р.

З 31.05.2023р. № 3, враховуючи підняття тарифу на електричну енергію для населення та електричну енергію, яка витрачається в багатоквартирних будинках та гуртожитках на технічні цілі (робота ліфтів, насосів, освітлення місць загального користування, дворів, східців, номерних знаків та замково-переговорних пристроїв що належать власникам квартир та нежитлових приміщень в багатоквартирного будинку на праві спільної власності) згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 30.05.2023 № 544 з 1 червня 2023 року до 2.64 грн. за кВт-год., з 01 червня 2023 року збільшено плату в межах кошторису по статтям: електропостачання ліфтів, освітлення МЗК на 57% - 13,06грн/м.кв.

Розпорядженнями ТОВ «Рада 4» від 01.03.2019р. визначено розподіл витрат на оплату комунальних послуг з поводження з твердими побутовими відходами.

2.2. Застосовані норми права

Відповідно до положень ч. 4 ст. 319 ЦК України, власність зобов`язує.

За приписами ст. 322 ЦК України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто ця стаття встановлює презумпцію обов`язку власника нести усі витрати, пов`язані з утриманням належного йому майна, в тому числі, з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, незалежно від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні. До таких витрат належать витрати, пов`язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов`язок власника є похідним від належних йому прав володіння, користування та розпорядження майном. Невиконання власником свого обов`язку з утримання належного йому на праві власності майна може створювати небезпеку для третіх осіб.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст.15 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово- комунальних послуг належать: житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком; комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення. поводження з побутовими відходами.

Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку.

Відповідно до ч.1. 2 ст.12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону.

Відповідач, як власник та споживач житлово-комунальних послуг, згідно з ст.ст. 156,162 Житлового кодексу України, зобов`язаний брати участь у витратах по утриманню квартири і прибудинкової території, та своєчасно і в повному обсязі вносити плату за отримані житлово-комунальні послуги.

Статтею 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що споживач зобов`язаний здійснювати оплату за житлово-комунальні послуги щомісячно, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Структура плати виконавцю комунальної послуги визначається згідно з договором про надання відповідної комунальної послуги, укладеним за вимогами цього Закону.

Таким чином обов`язок відповідача сплачувати вартість одержаних послуг випливає з прямої вказівки Закону, а також із правовідносин, у силу яких особа не може відмовитись від прийняття житлово-комунальних послуг, та зобов`язує до певної поведінки стосовно оплати.

У відповідності до положень статті 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. Вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за домовленістю сторін, крім випадку обрання управителя органом місцевого самоврядування.

Відповідно до частини першої ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Згідно з частиною другою ст. 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат.

Відповідно до частини третьої ст. 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком.

Відповідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться й одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускаються.

Відповідно до ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або невиконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом строк.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

2.3. Мотиви, з яких виходить суд

Надані достатні докази того, що позивач є балансоутримувачем, який обслуговує будинок АДРЕСА_1 , у період часу, який досліджується судом, та є виконавцем житлово-комунальних послуг, які надаються власникам квартир зазначеного будинку у зазначений період, в тому числі відповідачу, проте за які оплату не було ним внесено.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованість відповідача за період з липня 2023 року по лютий 2024 має заборгованість через несплату житлово - комунальних послуг щодо належних йому квартир у вищевказаному будинку, що станом на 14.02.2024 становить у загальному розмірі 50 388,62 грн, з яких заборгованість по кв 95 - 8 97,55 грн, по кв. АДРЕСА_8 - 7 525,60 грн.

На час розгляду справи судом, відповідачем не надано даних, що свідчать про сплату заборгованості у добровільному порядку, а наданий позивачем розрахунок заборгованості відповідачем не оспорюється.

Правовідносини, які склалися між сторонами щодо надання житлово-комунальних послуг, є грошовими зобов`язаннями, у яких, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора вимагати сплату грошей за надані послуги.

Таким чином, виходячи з юридичної природи правовідносин як грошових зобов`язань, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Передбачена п. 10 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», норма щодо відповідальності боржника у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування наслідків ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 20.06.2012 року в справі № 6-68цс12, від 30.10.2013 року в справі № 6-59цс13, від 16.12.2015 року в справі № 6-2023цс15.

Таким чином, у зв`язку з простроченням відповідачем оплати за житлово-комунальні послуги, вимоги позивача про застосування ст. 625 ЦК України та стягнення з відповідача інфляційних втрат та трьох процентів річних є обґрунтованими.

Разом з тим, слід зазначити, що починаючи з 24.02.2022 та на час звернення з даним позовом до суду в Україні запроваджено військовий стан.

Постановою КМУ №206 від 05.03.2022 встановлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх несплати або оплати не в повному обсязі. Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24.02.2022.

Отже, з урахуванням наведених положень закону, вбачається, що з 24.02.2022 заборонено нарахування та стягнення судом неустойки (штрафів, пені), 3% річних, пені та інфляційних втрат за несвоєчасне здійснення особою платежів за житлово-комунальні послуги.

Їх нарахування на суму боргу за надані послуги, є помилковим та порушує норми чинного законодавства.

Суд, перевірив наданий позивачем розрахунок 3% річних, пені та інфляційних втрат, і встановив, що позивач наведені вище обмеження щодо нарахування цих сум не врахував, а тому вимоги в частині стягнення 3% річних, пені та інфляційних втрат, задоволенню не підлягають.

3. Висновки суду

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, досліджених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог на суму 50 388,62 грн.

4.Судові витрати

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

У позовній заяві позивач зазначає, що вона очікує понести витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом судової справи, належать витрати на правничу допомогу.

У ст. 141 ЦПК України зазначено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження), акт виконаних робіт (детальний опис робіт, наданих послуг).

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату цих послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».

Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну допомогу надано до суду договір про надання правової допомоги № 18/08/23Р5 від 18.09.2023 року, додаткову угоду № 2 від 02.01.2024 року, акт №2 приймання - передачі наданих послуг від 15.02.2024 на суму 10 000,00 грн.

Відтак, враховуючи документально підтверджені надані позивачем докази щодо обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт та їх вартості, що підлягає сплаті позивачем, суд дійшов висновку, що вимоги про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, з урахуванням часткового задоволення позову, підлягають задоволенню в розмірі 6 220,00 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

У зв`язку із частковим задоволенням позову, що становить 62,20% від заявлених вимог позивача, судові витрати, які підлягають стягненню пропорційно до задоволених вимог у вигляді судового збору у становлять 1883,42 грн. відповідно до ст. 141 ЦПК України покладаються на відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-78, 81, 128, 131, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 280, 274, 275, 279, 352, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «РАДА 4» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово - комунальні послуги - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_9 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 4» (ЄДРПОУ 32070536, адреса: 0268, м. Київ, вул. А. Ахматової, 3) суму заборгованості у розмірі 50 388 (п`ятдесят тисяч триста вісімдесят вісім) гривень 62 копійки.

В іншій частині заявлених вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_9 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 4» (ЄДРПОУ 32070536, адреса: 0268, м. Київ, вул. А. Ахматової, 3) судовий збір у розмірі 1 883 (одна тисяча вісімсот вісімдесят три) гривні 42 копійки та витрати на правничу допомогу у розмірі 6 220 (шість тисяч двісті двадцять) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С. О. Чекулаєв