Ухвала суду № 129295458, 04.08.2025, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

04 серпня 2025 року м. Рівне№460/12831/25

Рівненський окружний адміністративний суд складі судді Максимчука О.О. після одержання позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, перевіривши виконання вимог статтей 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України),

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з вказаним адміністративним позовом (позовною заявою) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач-2), у якому позивач просить суд визнати протиправними дії відповідача-2 щодо прийняття рішення про відмову в призначенні та виплаті мені пенсії, як учаснику бойових дій; скасувати рішення відповідача-2 щодо відмови призначити та виплачувати мені пенсію, як учаснику бойових дій з грудня 2024 року; зобов`язати відповідача-2 зарахувати мені до страхового стажу період участі у бойових діях в складі обмеженого контингенту радянських військ у Демократичній республіці Афганістан з розрахунку один місяць служби за три місяці; зобов`язативідповідача-2 призначити та виплачувати мені пенсію, як учаснику бойових дій з грудня 2024 року.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами частини 2 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.

Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною 1 статті 5 якого передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог (частина 2 статті 9 КАС України).

Статтею 160 КАС України передбачено, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування; позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Водночас, приписами статтей 160, 161, 172 КАС України обов`язкові вимоги до форми і змісту позовної заяви та документів, що додаються до позовної заяви, а також правила об`єднання в одній позовній заяві декількох позовних вимог.

Умовами прийнятності позовної заяви до розгляду є її відповідність вимогам щодо форми і змісту, які визначені у статті 160, 161, 172 КАС України, а також дотриманні визначених статтею 122 КАС України строків звернення до суду, обов`язковому поданні переліку матеріалів, що повинні бути додані до неї, в тому числі і в частині сплати судового збору та, у разі пропуску строку звернення до суду, подання відповідного клопотання про його поновлення, доказів поважності причин його пропуску.

Тож право на судовий захист не є абсолютним. Законодавством встановлені вимоги, які мають бути дотримані особою, яка звертається до суду за захистом прав, свобод та інтересів.

Однак, подана позивачем до суду позовна заява не відповідає деяким вимогам, які встановлені наведеними вище приписам КАС України для позовної заяви, як умовам її прийнятності до розгляду адміністративним судом, а саме вимогам :

- частини 6 статті 161 КАС України, оскільки звернувшись до суду із вказаним позовом (позовною заявою) позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду, однак не зазначив у позові і не додав до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску;

- пункту 4 частини 5 статті 160 КАС України, оскільки у позовній заяві відсутній зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів (у разі подання позову до декількох відповідачів).

1. Вирішуючи питання про наявність передбачених приписами частини 6 статті 161 КАС України підстав для залишення позовної заяви без руху у зв`язку з тим, що звернувшись до суду із вказаним позовом (позовною заявою), позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду та не зазначив у позові і не додав до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску, суд виходить з такого.

Як зазначено вище судом, право на судовий захист не є абсолютним, законодавством встановлені вимоги, зокрема, і щодо необхідності дотримання особою, яка звертається до суду за захистом прав, свобод та інтересів, відповідних строків звернення до адміністративного суду.

Частина 1 статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Правові висновки щодо порядку застосування норм статті 118 КАС України викладені, зокрема у постановах Верховного Суду 17 вересня 2021 року у справі № 420/473/20, від 5 травня 2022 року у справі № 240/10663/20, від 1 червня 2022 року у справі № 460/100/21, від 18 січня 2023 року у справі № 160/6211/21 та від 14 березня 2023 року у справі № 160/26351/21.

За загальними правилами, визначеним частинами 1 та 2 статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (абзац 1 частини 2 статті 122 КАС України). Водночас, приписами частини 3 статті 122 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини 1 якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Отже відповідно до усталеної судової практики застосування вказаних норм, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, а строк звернення до суду у суб`єкта владних повноважень обчислюється з дня виникнення підстав, що дають такому суб`єкту право на пред`явлення визначених законом вимог.

Наведені вище висновки узгоджуються із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними, зокрема у постановах від 17.09.2021 у справі №420/473/20, від 05.07.2023 року у справі №380/15396/22, від 13.02.2024 у справі №140/9165/23 та інших.

Частиною 1 статті 121 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

У постанові Верховного Суду від 29.09.2022 у справі №500/1912/22 колегія суддів зазначила про те, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду аналізуючи застосування правового інституту строків звернення до адміністративного суду у постанові від 20.11.2019 у справі №9901/405/19 вказала, що закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення причин пропуску такого строку. Вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки. Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

З у рахуванням наведеного суд дійшов висновку про те, що КАС України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин. Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Подібні висновки виклав Верховний Суд у постанові від 10.01.2024 року у справі №420/1782/23, де вказав, що при вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку із: тривалістю строку, який пропущений; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.

Дослідивши матеріали позовної заяви з додатками суд встановив, що позивач подав до суду свій адміністративний позов (позовну заяву) 26.07.2025 у паперовій формі шляхом направлення засобами поштового зв`язку.

У вказаній позовній заяві позивач заявив позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення відповідача-2 №172850029914 від 11.12.2024, тобто з пропущенням шестимісячного строку для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, передбаченого абзацом 1 частини 2 статті 122 КАС України.

Водночас, матеріали позовної заяви з додатками не містять у собі передбаченої приписами ч. 1 ст. 121 КАС України заяви позивача про поновлення строку звернення до суду щодо позовних вимог, строк звернення з якими позивач пропустив, із відповідними обґрунтуваннями та доказами поважності причин пропуску такого строку.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про те, що подана позивачем до суду позовна заява не відповідає вимогам частини 6 статті 161 КАС України, а тому відповідно до приписів частини 1 статті 169 КАС України вона підлягає залишенню без руху і позивачу слід усунути наведені недоліки позовної заяви шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду із відповідними обґрунтуваннями та доказами поважності причин пропуску вказаного строку щодо позовних вимог у цій частині.

2. Відповідно до вимог пункту 4 частини 5 статті 160 КАС України у позовній заяві зазначається зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів. Тобто, однією із вимог до позовної заяви є визначення змісту позовних вимог щодо кожного з відповідачів за умови, що позовна заява подається до декількох відповідачів.

Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту порушеного права, свободи чи інтересу згідно з частиною 1 статті 5 КАС України, який має бути сформульований максимально чітко і зрозуміло, оскільки від якості позовної заяви, юридично правильно сформованого змісту позовних вимог залежить і ефективність судового захисту, оскільки суд розглядає адміністративні справи лише в межах позовних вимог.

Аналіз норми пункту 4 частини 5 статті 160 КАС України дає підстави для висновку про те, що у разі подання позову до декількох відповідачів вимога позивача про здійснення судом дій із зазначенням способу судового захисту повинна бути зазначена щодо кожного із відповідачів. Така необхідність зумовлена тим, що спосіб захисту свого права, свободи чи інтересу має формулюватися позивачем максимально чітко і зрозуміло, а вимоги зобов`язального характеру повинні бути пред`явлені окремо до кожного відповідача із вказівкою на те, які дії повинні бути вчинені кожним із них.

З тексту позовної заяви вбачається, що позивачем визначено двох відповідачів, а саме Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області та Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області. Однак, позовні вимоги сформульовані лише до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, що свідчить про неузгодженість заявлених позовних вимог із суб`єктним складом відповідачів, визначених позивачем у позовній заяві.

Таке формулювання змісту позовних вимог суперечить приписам пункту 4 частини 5 статті 160 КАС України, оскільки звернена до суду вимога позивача повинна бути адресована кожному із відповідачів окремо, а тому позивачу слід уточнити суб`єктний склад учасників справи або сформулювати свої позовні вимоги таким чином, щоб вони були пред`явлені окремо до кожного відповідача із вказівкою на те, які дії повинні бути вчинені кожним із них.

Відповідно до частини 1 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

У зв`язку з наведеним та керуючись статтями 122, 160, 161, 172, 169 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

1. Залишити без руху позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинення певних дій.

2. Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви тривалістю 10 днів з дня вручення (отримання) позивачу або преставнику/адвокату позивача цієї ухвали про залишення позовної заяви без руху.

3. Встановити позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви, а саме подання позивачем до суду:

- заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду щодо позовних вимог, які пред`явлені поза межами встановленого законом строку для звернення за захистом, із відповідними обґрунтуваннями та доказами поважності причин пропуску вказаного строку щодо цих позовних вимог;

- виправленої редакції позовної заяви, приведеної у відповідність до вимог пункту 4 частини 5 статті 160 КАС України (відповідно до кількості учасників справи), в частині визначення позовних вимог до кожного з відповідачів та наведення обґрунтування цих позовних вимог саме до кожного з відповідачів.

4. Роз`яснити позивачу, що відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

5. Копію цієї ухвали надіслати позивачу і його представнику (за наявності).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, заперечення на неї можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Олександр МАКСИМЧУК