Рішення № 129295373, 04.08.2025, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

04 серпня 2025 року м. Рівне№460/3066/25

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Борискіна С.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 доРівненської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Рівненської митниці (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204020/2024/000901, № UA204020/2025/000068;

- визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості № UA204020/2024/000074/2 від 24.12.2024; № UA204020/2025/000005/2 від 07.02.2025.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з метою митного оформлення ввезених товарів позивачем подано до митного органу митні декларації, в яких визначено митну вартість товарів за основним методом - ціною договору, та преференційного походження Товару. На підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем було надано митному органу документи, що відповідають переліку, визначеному у статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України). Позивач вважає, що вказані документи містять розбіжності та неточності, зокрема в графі 44 МД зазначено документ з кодом «3014» Прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 19.12.2024 б/н, проте за усіма товарами в МД не зазначено інформацію про виробників товару, разом з тим прайс лист від 19.12.2024 видано компанією Ruband BV, що не є виробником товарів, а це ставить під сумнів дійсність документу за кодом «3014» Прейскурант (прайс-лист) виробника товару. Крім того в рішенні про корегування митної вартості товару зазначено, що до митного оформлення Позивачем надано прайс лист від 19.12.2024 б/н без терміну ціни пропозиції, а копію митної декларації країни відправлення від 19.12.2024 не взято до уваги, оскільки вона не містить всіх відомостей визначених законодавством Європейського союзу щодо варості товару та статистичної вартості, а також відміток митниці, якою здійснювався випуск оцінюваного товару на експорт. Не погодився Відповідач із тим, що в транспортних (перевізних) документах витрати на транспортування не включені у вартість товару. Однак, позивач вважає, що відповідач не надав доказів наявності обґрунтованої підозри у правильності визначення митної вартості товару за ціною договору та безпідставно визначив іншу митну вартість товару, що слугувало підставою для застосування до позивача штрафних санкцій на підставі оскаржених податкових повідомлень-рішень. Митний орган безпідставно не погодився із заявленою митною вартістю товарів та безпідставно прийняв рішення про наявність підстав для коригування митної вартості із застосування резервного методу.

Ухвалою судді Рівненського окружного адміністративного суду від 20.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

28.02.2025, з використанням підсистеми "Електронний суд", представник відповідача подала до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечила щодо задоволення позовних вимог з огляду на їх безпідставність. В обґрунтування заявлених заперечень зазначила, що при проведенні відповідно до положень статті 54 МК України контролю правильності визначення позивачем митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення, митницею встановлено, що надані декларантом документи не містять всіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості, а також мають певні розбіжності та неточності. Наведене свідчило про наявність ризиків заявлення до митного оформлення недостовірних відомостей стосовно умов придбання товарів, в тому числі, і стосовно числових значень митної вартості імпортованих товарів, а відтак, послугувало безумовною підставою для витребування у декларанта додаткових документів відповідно до частини п`ятої статті 54 МК України. За результатами опрацювання митницею наданих декларантом додаткових документів, а також проведення з ним процедури консультації стосовно рівня вартості імпортованих товарів, яким володіє митниця, митним органом обґрунтовано і правомірно прийнято спірні картку відмови та рішення про коригування митної вартості товарів. При цьому, представник відповідача вказала, що митну вартість імпортованих позивачем товарів скориговано за резервним методом на підставі наявної у митниці інформації стосовно митної вартості альтернативних товарів зі схожими фізичними характеристиками та призначенням, відповідно до інформації, що наявна в митниці, згідно з рівнями митної вартості ЄАІС Держмитслужби. Зазначає, що відповідно до положень пункту 2 частини 2 статті 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару зобов`язані подавати органу доходів і зборів (митниці) достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Позивач скористався правом на подання відповіді на відзив, в якій вказав на необґрунтованість наведених відповідачем аргументів, які не спростовують суті позовних вимог. Також зазначає, що виявлені митним органом розбіжності є формальними та несуттєвими, які не впливають на рівень заявленої митної вартості, тому доводи відповідача про те, що подані позивачем документи не дозволяли у належний спосіб перевірити числове значення складових митної вартості товарів та відомості щодо їх ціни, не відповідають встановленим фактичним обставинам справи.

28.02.2025 відповідач подав клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Ухвалою від 04.03.2025 суд відмовив в задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

В силу приписів частини четвертої статті 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши наявні у справі матеріали, з`ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх позовні вимоги і заперечення, дослідивши подані сторонами письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, що враховані судом при вирішення спору по суті.

25.11.2020 між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 як покупцем та «Ruband B.V.» (Нідерланди) як продавцем укладено зовнішньоекономічний договір N BV-0105, відповідно до умов якого продавець продає, а покупець купує товар - шини для вантажних автомобілів, що були у використанні, придатні для подальшого використання та шини для вантажних автомобілів, що були у використанні, придатні для відновлення (шляхом накладання нового протектора), у кількості та по цінам, вказаним у Інвойсах, що є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до пункту 1.3 Контракту товар поставляється партіями. Асортимент, кількість, ціна за одиницю, загальна вартість партії Товару, визначається Інвойс. Інвойс надається на кожну партію товару.

За змістом розділу 2 Контракту, загальна вартість Контракту складає 500.000,00Євро.

Згідно з пунктами 3.1 та 3.2 Контракту покупець оплачує придбані товари шляхом перерахування грошей на рахунок продавця, оплата здійснюється протягом 30 дів з дати отримання товару покупцем, якщо інше не зазначено в Інвойсі. Усі розрахунки між сторонами здійснюються в ЄВРО.

Умови постачання товару визначено розділом 4 Контракту та згідно якого товари, зазначені у Інвойсі повинні бути відвантажені Покупцю протягом одного тижня після розміщення замовлення. Базовими умовами поставки за цим контрактом є умови, визначені в Інвойсі. Умови постачання повинні відповідати правилам «Інкотермс 2010».

Відповідно до пункту 5.1 цього Контракту, товар, що був у вживанні та його якість має відповідати вимогам, які зазвичай пред`являються такого роду товару.

Оплата здійснюється покупцем банківським переказом на рахунок продавця.

Згідно Інвойс №021452 від 19.12.2024 між Продавцем та Покупцем узгоджено номенклатуру, ціну та кількість товару. Загальна кількість товару складає 341 штук, загальна вартість товару на умовах FCA (Weert) 5781,00 Євро. Партія товару оплачена Позивачем, що підтверджується платіжним документом № 263 від 07.01.2025.

З метою митного оформлення вживаних вантажних шин, 24.12.2024 фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 подано митному посту «Рівне» Рівненської митниці електронну митну декларацію №24UA204020031572U3 разом з пакетом документів, які підтверджують митну вартість товару, а саме: - пакувальний лист (Packing list) б/н від 19.12.2024; рахунок фактура (інвойс) (Commercial invoice) №021452 від 19.12.2024; - автотранспортна накладна (Road consignment note) №376852 від 19.12.2024; - декларація про походження товару (Declaration of origin) №021452 від 19.12.2024; - документ, що підтверджує вартість перевезення товару №32 від 24.12.2024; - прейскурант (прайс- лист) виробника товару б/н від 19.12.2024; - зовнішньоекономічний договір ( контракт) №BV-0105 від 25.11.2020 (з додатками); - договір (контракт) про перевезення №401 від 13.12.2024; - інші некласифіковані документи ( Витяг з реєстру) №15216/24 від 02.04.2024; - копія митної декларації країни відправлення 24NLE18OBK8LDSKDA6 від 19.12.2024.

В митній декларації №24UA204020031572U3 від 24.12.2024 митна вартість товару була визначена декларантом за першим (основним) методом за ціною договору (контракту) на рівні 20,78 до 22,48 Євро/ шт. в залежності від ваги (розміру) шини.

Доказів здійснення позивачем страхування товару (вантажу) та понесення ним у зв`язку з цим будь-яких фінансових витрат, що включаються до розрахунку митної вартості імпортованого товару, матеріали справи не містять.

Таким чином, заявлена позивачем митна вартість товару склала 312314,06 грн. що узгоджується зі змістом графи 12 МД №24UA204020031572U3.

24.12.2024 митним органом направлено декларанту електронне повідомлення про необхідність надання додаткових документів для підтвердження заявленого ним рівня митної вартості товарів у зв`язку із наявністю окремих неточностей та розбіжностей у поданих до митного оформлення документах. Крім того зазначає, щодо митного оформлення надано прайс лист б/н від 19.12.2024 без терміну дії ціни пропозиції, при цьому у прайсі відображено усі позиції товару за поданим інвойсом від 19.12.2024 №021452, що наштовхує на спеціальну ціну для конкретного підприємства. Не може взято до уваги копію митної декларації країни відправлення від 19.12.2024 №24NLE18OBK8LDSKDA6 як документ, що підтверджує заявлену митну вартість оцінюваного товару, оскільки не містить всіх відомостей визначених митним законодавством Європейського союзу щодо вартості товару та статистичної вартості, а також відміток митниці, якою здійснювався випуск оцінюваного товару на експорт. Не подано жодного документу передбачених графою 20 Розділу ІІІ «Правил заповнення декларації митної вартості» затверджених наказом МФУ від 24.05.2012 № 599 для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини2 статті 53 МКУ.

Крім того, відповідачем надіслано декларанту повідомлення-консультацію, у якому поінформовано останнього, що митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за вартістю, визначеною декларантом, у зв`язку із неповними документами та наявністю розбіжностей і неточностей у поданих до митного оформлення документах.

У відповідь на вказані повідомлення, Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 , 24.12.2024 надіслано лист пояснення б/н від 24.12.2024 та довідку про транспортні витрати № 32 від 24.12.2024.

Водночас, за результатами перевірки поданої позивачем МД (з додатками), 24.12.2024 відповідачем складено оскаржувану картку відмови в прийнятті митної декларації №UA204020/2024/000901 та прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів № UA204020/2025/000074/2 від 24.12.2024, за яким митну вартість товару визначено за шостим (резервним) методом на рівні 70,5539 до 91,4704 Євро/шт.. в залежності від ваги (розміру) шини.

Так, рішення від 24.12.2024 N UA204020/2025/000074/2 містить опис підстав для коригування митної вартості товару (графа 33), де зазначено:

в графі 44 МД зазначено документ за кодом «3014» Прейскурант (прайс лист) виробника товару від 19.12.2024 б/н , проте за усіма товарами в МД не зазначено інформацію про виробників товару, разом з тим прайс лист від 19.12.2024 б/н видано компанією «Ruband B.V.», що не є виробником товарів. Отже ставить під сумнів дійсність документу за кодом «3014» Прейскурант (прайс лист) виробника товару;

до митного оформлення надано прайс лист від 19.12.2024 б/н без терміну дії ціни пропозиції. При цьому , у прайсі відображено усі пропозиції товару за поданим інвойсом від 19.12.2024 №021452, що наштовхує на спеціальну ціну для конкретного підприємства, а саме імпортера за поданим інвойсом;

не може бути взято до уваги копію митної декларації країни відправлення від 19.12.2024 N24NLE18OBK8LDSKDA6, як документ, що підтверджує заявлену митну вартість оцінюваного товару, оскільки не містить всіх відомостей, визначених митним законодавством Європейського союзу, щодо вартості товару та статистичної вартості, а також відміток митниці, якою здійснювався випуск оцінюваного товару на експорт;

відповідно до пункту 6 частини 2 статті 53 МКУ документами , що підтверджують митну вартість товарів є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно положень пункту 5 частини 10 статті 58 МКУ при визначені митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України. Поряд з тим, відповідно до графи 20 Розділу ІІІ «Правил заповнення декларації митної вартості» затверджених наказом МФУ від 24.05.2012 № 599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини 2 статті 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених можуть належати: рахунок фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно експедиційних послуг, що містять реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру(вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Однак до митного оформлення жодного з перерахованих вище документів не надано, а подана до митного офоевізних) документах витрати на транспортування не включені у вартість товару.

Відповідно до статті 64 Митного кодексу України Рівненська митниця володіє інформацією щодо митної вартості подібного товару, митне оформлення якого здійснено за митними деклараціями: товар 1 МД від 31.10.2024 №24UA500500037116U2 1, 22 дол. США/кг. Товар 2МД від 12.11.2024 № 24UA400040028377U0 - 1,41 дол. США/кг. Товар 3МД від 14.12.2024 №24UA305110014898U2 - 1,21 дол. США/кг. Товар 4МД від 12.11.2024 №24UA400040028377U0 - 1,41 дол. США/кг. Товар 5МД від 07.10.2024 №24UA100180012377U0 - 1,41 дол. США/кг. Товар 6МД від 31.10.2024 №24UA100330520470U1 - 1,41 дол. США/кг. Товар 7МД від 22.11.2024 №24UA204020028837U6 - 1,41 дол. США/кг. Товар 8МД від 05.09.2024 №24UA100180011251U5 - 1,41 дол. США/кг. Товар 9МД від 14.08.2024 №24UA400040021225U6 - 1,41 дол. США/кг.

Випуск товару у вільний обіг здійснено за МД від 24.12.2024 №24UA204020031627U3, з врахуванням частини 7 статті 55 Митного кодексу України.

Сума додатково нарахованих митних платежів по партії 1 становить мито - 77090,28грн. та ПДВ 169598,63 грн. (за курсом НБУ на день випуску товарів у вільний обіг). А всього 246688,91грн.

Відповідно до разового Договору заяви №401 від 13.12.2024 про надання послуг з перевезення вантажу у міжнародному сполученні, де Фізична особа підприємець ОСОБА_1 (далі Замовник) з однієї сторони та Фізична особа підприємець ОСОБА_2 уклали цей договір про надання послуг з перевезення, а саме від пункту завантаження до пункту знаходження зовнішнього митного контролю України, від пункту знаходження зовнішнього митного контролю України до пункту розвантаження, між пунктами завантаження і розвантаження в межах України, за межами державного кордону України, а саме від пункту за межами державного кордону України до пункту знаходження зовнішнього митного контролю України, від пункту знаходження зовнішнього митного контролю України до пункту за межами державного кордону України, між пунктами за межами державного кордону України.

Згідно з рахунком-фактурою від 26.12.2024 N 52/12, загальна вартість наданих послуг Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 послуг за Договором №401 від 13.12.2024 склала 118001,34 грн. без ПДВ, в тому числі:

- транспортні послуги по маршруту 6004 RM Weert, (Нідерланди, місце завантаження вантажу) та - м/п Ягодин (пункт пропуску державного кордону, Україна), автомобіль держ. № НОМЕР_1 /АС8598XF вартістю 60000,00грн без ПДВ;

- транспортні послуги по маршруту - м/п Ягодин (пункт пропуску державного кордону, Україна) м. Вінниця Вінницька обл..(Україна, місце розвантаження вантажу), автомобіль держ. № НОМЕР_1 /АС8598XF вартістю 58001,34грн без ПДВ.

Згідно Інвойс №021478 від 04.02.2025 між Продавцем та Покупцем узгоджено номенклатуру, ціну та кількість товару. Загальна кількість товару складає 350 штук, загальна вартість товару на умовах FCA (Weert) 5772,00 Євро. Партія товару не оплачена оскільки, термін оплати партії товару, відповідно до умов контракту не настав.

Для здійснення митного оформлення товару 07 лютого 2025 року Позивачем була подана до Рівненської митниці електронна митна декларація №25UA204020002909U4 разом з пакетом документів, які підтверджують митну вартість товару, а саме: - пакувальний лист (Packing list) б/н від 04.02.2025; - рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) №021478 від 04.02.2025; - автотранспортна накладна (Road consignment note) №376885 від 04.02.2025; - декларація про походження товару (Declaration of origin) №021478 від 04.02.2025; - документ, що підтверджує вартість перевезення товару №3 від 07.02.2025; - прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 04.02.2025; - зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № BV-0105 від 25.11.2020; - договір (контракт) про перевезення №34 від 03.02.2025; інші некласифіковані документи ( Витяг з реєстру№ 15216/24) від 02.04.2024; - копія митної декларації країни відправлення №25NL1D94 HUIPMTHDA4 від 04/02/2025; - митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів №25UA204020002909U4 від 07.02.2025.

В митній декларації №25UA204020002909U4 від 07.02.2025 митна вартість товару була визначена за першим методом за ціною договору на рівні від 19,70 до 22,59 Євро/шт. в залежності від ваги (розміру) шини.

Відповідачем 07.02.2025 надіслано декларанту вимогу, про надання додаткових документів в порядку статті 53 МКУ.

У відповідь на вказану вимогу, Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 , 07.02.2025 надіслано лист пояснення б/н від 07.02.2025.

07.02.2025 Рівненською митницею прийнято складено оскаржувану картку відмови в прийнятті митної декларації №UA204020/2025/000068 та прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів № UA204020/2025/000005/2 від 07.02.2025, яким митну вартість товару визначено за шостим (резервним) методом на рівні 66,3554 до 95,284 Євро/шт. в залежності від ваги (розміру) шини.

Так, рішення від 07.02.2025 № UA204020/2025/000005/2 містить опис підстав для коригування митної вартості товару (графа 33), де зазначено: 1)декларантом не подано всіх додаткових документів, витребуваних митницею: в графі 44МД зазначено документ з кодом «3014» Прейскурант( прайс лист ) виробника товару №б/н від 04.02.2025, проте за усіма товарами в МД не зазначено інформацію про виробників товару, разом з тим прайс лист від 04.02.2025 №б/н видано компанією «Ruband B.V.», що не є виробником товарів. Отже ставить під сумнів дійсність документу за кодом «3014» Прейскурант (прайс лист) виробника товару; 2)до митного оформлення надано прайс лист від 04.02.2025 №б/н без терміну дії ціни пропозиції. При цьому, у прайсі відображено усі пропозиції товару за поданим інвойсом від 04.02.2025 №021478, що наштовхує на спеціальну ціну для конкретного підприємства, а саме імпортера за поданим інвойсом; 3) не може бути взято до уваги копію митної декларації країни відправлення від 04.02.2025 N25NL1D94HUIPMTHDA4 не містить жодних відміток митниці, якою здійснювався випуск оцінюваного товару на експорт; 4)відповідно до пункту 6 частини 2 статті 53 МКУ документами, що підтверджують митну вартість товарів є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно положень пункту 5 частини 10 статті 58 МКУ при визначені митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України. Поряд з тим, відповідно до графи 20 Розділу ІІІ «Правил заповнення декларації митної вартості» затверджених наказом МФУ від 24.05.2012 № 599, для підтвердження витр

Відповідно до статті 64 Митного кодексу України Рівненська митниця володіє інформацією щодо митної вартості подібного товару, митне оформлення якого здійснено за митними деклараціями: товар 1 від 24.01.2025 №25UA110150000262U6 1, 22 дол. США/кг. Товар 2 від 27.11.2024 № 24UA400040029672U0 - 1,41 дол. США/кг. Товар 3 від 07.11.2024 №24UA400040028046U5 - 1,41 дол. США/кг. Товар 4 від 19.11.2024 №24UA100180013847U6 - 1,41 дол. США/кг. Товар 5 від 26.12.2024 №24UA100180015438U9 - 1,41 дол. США/кг. Товар 6 від 21.10.2024 №24UA100180012816U0 - 1,41 дол. США/кг. Товар 7 від 07.11.2024 №24UA400040028046U5 - 1,41 дол. США/кг. Товар 8 від 21.10.2024 №24UA100180012816U0 - 1,41 дол. США/кг. Товар 9 від 27.01.2025 №24UA400040001647U0 - 1,41 дол. США/кг. Товар 10 від 26.12.2024 №24UA100180015438U9 - 1,41 дол. США/кг.

Сума додатково нарахованих митних платежів по партії 2 становить мито 78679,99 грн. та ПДВ 173095,93 грн. (за курсом НБУ на день випуску товарів у вільний обіг). А всього 251775,92 грн.

Витрати на транспортування підтверджуються договором- заявкою на перевезення №34 від 03.02.2025, рахунком на оплату послуг № 06-02 від 11.02.2025, актом надання послуг № 06-02 від 11.02.2025 та платіжним дорученням на оплату послуг перевезення №11780 від 13.02.2025.

Не погоджуючись із прийнятими Відповідачем картками відмови в прийняття митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від №UA204020/2024/000901 від 24.12.2024 та № UA204020/2025/000068 від 07.02.2025 та рішеннями № UA204020/2024/000074/2 від 24.12.2024; № UA204020/2025/000005/2 від 07.02.2025 позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України установлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини першої статті 1 Митного кодексу України від 13.03.2012 N4495-VI (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (частина перша статті 49 МК України).

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частини перша, друга статті 51 МК України).

За правилами частин першої, другої статті 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до частин восьмої-одинадцятої цієї ж статті, у декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей.

Форма декларації митної вартості та правила її заповнення встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Заявлення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України в режимах, відмінних від режиму імпорту, здійснюється при декларуванні цих товарів шляхом заявлення в митній декларації відомостей про числове значення їх митної вартості та про документи, що його підтверджують.

Згідно з частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).

При цьому, за змістом частини третьої статті 53 вказаного Кодексу, у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митному органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

А за частиною четвертою статті 53 МК України, у разі, якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митному органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Тобто, стаття 53 МК України містить опис двох самостійних підстав, за наявності яких митний орган може зобов`язати декларанта надати додаткові документи:

1) у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

2) у разі, якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Суд зауважує, що в силу норми частини п`ятої статті 53 МК України, митному органу заборонено вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

У свою чергу, положеннями частини шостої цієї статті передбачено, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Відповідно до частин першої, другої статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (частина третя статті 54 МК України).

Отже, в МК України законодавцем установлено таку конструкцію правового регулювання митних відносин, за якою митницею визнається правильність визначеної декларантом митної вартості, якщо не буде доведено інше.

Положеннями частини п`ятої статті 54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Згідно з частиною шостою цієї ж статті, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено про митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає суду підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, тощо.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Про наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості митний орган зобов`язаний доводити в суді .

Разом з тим, витребувати необхідно лише ті документи, що дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Така позиція суду узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 20.02.2018 у справі N 809/1884/16, які є обов`язковими для врахування судом в силу вимог частини п`ятої статті 242 КАС України.

Як встановлено судом із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом за ціною договору (контракту).

З даного приводу слід врахувати, що за правилами статті 57 МК України, визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі, якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Суд наголошує, що норми частини шостої статті 54 МК України зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Разом з тим, в силу приписів частини сьомої статті 54 МК України, у разі, якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до частини першої статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У даній справі спірне рішення про коригування митної вартості товарів прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, а саме у зв`язку із ненаданням декларантом усіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення та додатково на вимогу митниці документи містять неточності та розбіжності.

Надаючи правову оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості товару за основним методом (за ціною договору (контракту)) «Ruband B.V.» (Нідерланди) подало разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України (зовнішньоекономічний договір (контракт); рахунок-фактуру (інвойс); банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; транспортні (перевізні) документи, а також інші документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару).

Частиною другою статті 58 МК України регламентовано, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

З аналізу наведених вище норм права вбачається, що обов`язок доведення митної ціни товару лежить на імпортерові. Але при цьому, митний орган може витребувати додаткові документи лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. При цьому в розумінні вищенаведених статей, сумніви митниці є обґрунтованими тоді, коли: надані декларантом документи містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари або наявні ознаки підробки.

Так, наведені норми законодавства зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Не зазначення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 29 січня 2019 року у справі N 815/6827/17.

Так, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару та надання відповідачу необхідних документів для підтвердження заявленої митної вартості.

При цьому позиція митного органу полягає у тому, що подані до митного контролю та оформлення документи не містили усіх даних (наявність неточностей) необхідних для визначення митної вартості, у зв`язку із чим від декларанта витребовувалися додаткові документи, та оскільки декларантом не надано необхідних документів для підтвердження заявленої митної вартості, митну вартість товару визначено відповідачем за резервним методом на підставі цінової інформації наявної в митниці по розмитненню подібного товару.

Як з`ясовано судом зовнішньоекономічним контрактом від 25.11.2020 N BV-0105, укладеним між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (покупець) та «Ruband B.V.» (Нідерланди) (продавець) визначено предмет, ціну та загальну вартість контракту, умови поставки, умови платежу та порядок розрахунків.

Слід також зазначити, що сторони самостійно вправі визначати форму, зміст договору та комерційних документів. Отже, з огляду на засаду свободи підприємницької діяльності та на принцип свободи договору, митним органам заборонено втручатися у діяльність сторін зовнішньоекономічного договору шляхом неврахування наданих до митного оформлення відомостей у якості інвойсу (специфікацій) з причин наявності чи відсутності у них певних відомостей та реквізитів чи неналежної їх форми складення.

За змістом розділу 2 Контракту, загальна сума договору 500 000,00 євро. Ціна передбачає умови Інкотермс-2010, включаючи вартість тари, упаковки та маркування (пункт 2 договору). Відповідно до пункту 1.3 Контракту товар поставляється партіями. Асортимент, кількість, ціна за одиницю, загальна вартість партії Товару , визначається Інвойс. Інвойс надається на кожну партію товару. Згідно з пунктами 3.1 та 3.2 Контракту покупець оплачує придбані товари шляхом перерахування грошей на рахунок продавця, оплата здійснюється протягом 30 дів з дати отримання товару покупцем, якщо інше не зазначено в Інвойсі. Усі розрахунки між сторонами здійснюються в ЄВРО.

Зокрема, поданий на підтвердження заявленої митної вартості товару зовнішньоекономічний контракт від 25.11.2020 N BV-0105 містить усі необхідні відомості щодо сторін договору, його предмет, комерційні умови поставки та порядку здійснення розрахунків, а фактична вартість імпортованого товару визначена у комерційних рахунках-фактурах (інвойсах) №021452 від 19.12.2024 та №021478 від 04.02.2025.

Суд наголошує, що ціна купівлі-продажу імпортованих товарів це ціна, зазначена відправником саме у рахунках-фактурах. Лише рахунок-фактура (інвойс/комерційний інвойс), згідно з частиною другою статті 53 МК України, є документом, який підтверджує митну вартість товару. Вказана в МД від 24.12.2024 №24UA204020031572U3 та в МД від 07.02.2025 №25UA204020002909U4 ціна імпортованого товару відповідає тій, що зазначена в інвойсах №021452 від 19.12.2024 та №021478 від 04.02.2025.

Суд наголошує, що ціна продажу імпортованих товарів це ціна, зазначена саме відправником у рахунках-фактурах. Лише рахунок-фактура (інвойс) згідно з частиною другою статті 53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару. Вказана в МД фактурна вартість товару відповідає тій, що зазначена в інвойсах. Жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни товару подані позивачем документи не містять.

Отже, заявлена декларантом за першим методом митна вартість оцінюваного товару підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару.

При цьому позиція митного органу полягає у тому, що подані до митного контролю та оформлення документи не містили усіх даних (наявність неточностей), необхідних для визначення митної вартості, у зв`язку із чим від декларанта витребовувалися додаткові документи, та оскільки декларантом не надано необхідних витребуваних документів для підтвердження заявленої митної вартості, митну вартість товару визначено відповідачем за резервним методом на підставі цінової інформації, наявної в митниці по розмитненню подібного товару.

Як з`ясовано судом, відповідач, в рішеннях про коригування митної вартості, посилається на такі фактори, що надані декларантом документи, що заявлені як «Прайс-лист» від 19.12.2024 №б/н та «Прайс-лист» від 04.02.2025 №б/н не можуть розглядатись як джерело цінової інформації щодо продажу товарів для широкого кола покупців в умовах вільної конкуренції, оскільки він містить інформацію лише щодо продажу товарів, які зазначені у (інвойсах) №021452 від 19.12.2024 та №021478 від 04.02.2025, що наштовхує на спеціальну ціну для конкретного підприємства, а саме імпортера за поданим інвойсом. Відповідач зазначає, що документ за кодом « 3014» Прейскурант (прайс-лист) виробника товару, проте за усіма товарами в МД не зазначено інформацію про виробників товару, разом з тим «Прайс-лист» від 19.12.2024 №б/н та «Прайс-лист» від 04.02.2025 №б/н видано компанією «Ruband B.V.», що не є виробником товарів. Отже ставить під сумнів дійсність документу за кодом «3014» Прейскурант (прайс лист) виробника товару.

Крім того, до митного оформлення надано «Прайс-лист» від 19.12.2024 №б/н та «Прайс-лист» від 04.02.2025 №б/н без терміну дії ціни пропозиції. При цьому, у прайсі відображено усі позиції товару за поданими інвойсами №021452 від 19.12.2024 та №021478 від 04.02.2025, що наштовхує на спеціальну ціну для конкретного підприємства на конкретну партію товару, а саме імпортера за поданим інвойсом.

З цього приводу слід зауважити, що до митного оформлення були надані прайс-листи б/н від 19.12.2024 та б/н від 04.02.2025, які видані компанією та «Ruband B.V.» (Нідерланди), який є продавцем за зовнішньоекономічним договором від 25.11.2020 N BV-0105 укладеного із позивачем. При цьому, відображена у прайс-листах вартість товарів, в повній мірі відповідає тій вартості, що визначена у інвойсах №021452 від 19.12.2024 та №021478 від 04.02.2025.

Прайс-листи містять комерційну пропозицію Постачальника необмеженому колу заінтересованих покупців .

Однак, відповідачем не зазначено яким чином надання позивачем прайс-листів, виданих саме експортером (не виробником), ставить під сумнів достовірність визначеної ним митної вартості товару, за умови, що відображена у прайс-листах інформація щодо вартості одиниці товару, відповідає вартості, що визначена у інвойсах.

На переконання суду, сам факт надання позивачем прайс-листів, не є підставою для визначення числового значення вартості товару і жодним чином не впливає на митну вартість товару, зокрема не свідчить про її заниження та не є підставою для коригування митної вартості.

Крім того, прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який безпосередньо адресований покупцю, та є лише пропозицією щодо вартості товару, а його конкретна ціна, порядок її сплати визначаються сторонами та обумовлюються відповідним інвойсом, відтак, суд дійшов висновку, що така неповнота чи обмеженість відомостей прайс-листа не є обґрунтованою підставою, як для витребування в декларанта додаткових документів, так і коригування з цієї причини митної вартості.

Верховний суд у постанові від 24.01.2019 у справі № 826/2277/16 зазначив, що прайс-лист є документом довільної форми, чинне законодавство не встановлює вимог до форми прайс-листів.

Відповідно, митниця не може використовувати його неповноту або обмеженість як аргумент для сумнівів у митній вартості.

Крім того, прайс-лист лише містить довідкову інформацію щодо цін, а конкретна вартість товару та умови оплати встановлюються інвойсом. Разом з тим, прайс-лист не є тим обов`язковим документом, який підтверджує митну вартість товарів. Обов`язкове подання прайс-листа частиною 2 статті 53 Митного кодексу України не передбачено.

Верховний Суд у постановах від 08.07.2019 N 804/6217/15 та 25.06.2020 N П/811/687/16 підтвердив, що подання прайс-листа не є обов`язковою вимогою митного оформлення.

Аналогічна правова позиція наведена в постановах Верховного суду від 08.07.2019 у справі № 804/6217/15 та від 25.06.2020 у справі № П/811/687/16.

Щодо відсутності відомостей визначених митним законодавством Європейського союзу, щодо вартості товару та статистичної вартості, а також відміток митниці, якою здійснювався випуск оцінюваного товару на експорт у митних деклараціях країн відправлення від 19.12.2024 N N24NLE18OBK8LDSKDA6 та від 04.02.2025 N25NL1D94HUIPMTHDA4 суд зазначає наступне.

Так, в оскаржуваних рішеннях № UA204020/2024/000074/2 від 24.12.2024 та № UA204020/2025/000005/2 від 07.02.2025 Відповідач вказав, зокрема, про те, що "не може бути взято до уваги копії митних декларацій країн відправлення від 19.12.2024 N N24NLE18OBK8LDSKDA6 та від 04.02.2025 N25NL1D94HUIPMTHDA4 як документи, що підтверджує заявлену митну вартість оцінюваного товару, оскільки не містить всіх відомостей, визначених митним законодавством Європейського союзу, щодо вартості товару та статистичної вартості, а також відміток митниці, якою здійснювався випуск оцінюваного товару на експорт".

Аналізуючи означений вище висновок, суд враховує, що експортна декларація це документ, який підтверджує проходження вантажем митного оформлення в країні відправлення та заповнюється відправником товару або митним агентством, яке здійснює оформлення (відкриття) експортної декларації.

Водночас, митна декларація країни відправлення, згідно зі статтею 53 Митного кодексу України, не є обов`язковим документом при митному оформленні товару, як і не є документом, яка підтверджує митну вартість товарів у розумінні частини другої статті 53 МК України, що саме по собі є достатньою підставою для відхилення судом означених вище доводів митного органу.

Разом з тим, суд зазначає, що до митного оформлення були подані копії експортних митних декларацій від 19.12.2024 N N24NLE18OBK8LDSKDA6 та від 04.02.2025 N25NL1D94HUIPMTHDA4 з офіційним перекладом державною мовою, які містять всі відомості необхідні для ідентифікації митної декларації країни відправлення з партією товару, що оцінюється.

Відсутність у деклараціях країни експортера відомостей про умови поставки та пункт відправлення товару не впливає на числові значення складових митної вартості.

Аналогічного висновку дійшов Верховний суд в своїх постановах від 22 квітня 2019 року справа N 815/6242/17; від 25 січня 2019 року справа N 815/5398/17; від 25 січня 2019 року справа N 815/5823/17.

Крім того, в графі 44 цих декларацій "Примітки / Подані документи / Сертифікати та дозволи" містить відомості про те, які документи долучалися при її оформленні продавцем товару (експортером).

Отже, твердження митного органу щодо відсутності у наданих для митного оформлення копій митних декларацій країн відправлення від 19.12.2024 N24NLE18OBK8LDSKDA6 та від 04.02.2025 N25NL1D94HUIPMTHDA4 відомостей про вартість товару та статистичну вартість є безпідставними і спростовуються змістом граф 22, 46 цього документа (з урахуванням додаткових даних для цієї декларації).

Що стосується відсутності на митній декларації країни відправлення відміток митниці, якою здійснювався випуск оцінюваного товару на експорт, то, на переконання суду, означений недолік не впливає на зміст цього документа та не може спричинити його недійсність.

При цьому, суд зауважує, що відповідальність за оформлення експортної митної декларації та її зміст лежить на відправнику (продавцю) товару, а тому одержувач (покупець) позбавлений можливості самостійно змінювати (коригувати) форму і зміст останньої.

Суд звертає увагу також на те, що за змістом спірних рішень відповідачем не наведено жодних конкретних актів законодавства Європейського Союзу, вимоги яких, на переконання митного органу, не дотримано експортером при заповненні митних декларацій країни відправлення від 19.12.2024 N24NLE18OBK8LDSKDA6 та від 04.02.2025 N25NL1D94HUIPMTHDA4.

Наведене у своїй сукупності свідчить про необґрунтованість виявленого відповідачем недоліку, у зв`язку з чим останній відхиляється судом.

Таким чином суд погоджується з твердженнями позивача, що цілком можливо ідентифікувати митні декларації країн відправлення з партіями товару, що оцінюється.

Щодо посилань Відповідача в оскаржуваних рішеннях № UA204020/2024/000074/2 від 24.12.2024 та № UA204020/2025/000005/2 від 07.02.2025 на відсутність належних підтверджуючих документів про вартість перевезення товарів, судом встановлено наступне.

Згідно з вимог Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України №984/21296 від 18.06.2012, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: 1)рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; 2)банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; 3)калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Якщо відсутні будь-які відомості про фактичні витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, для розрахунку зазначених витрат використовуються тарифи, які застосовуються перевізниками для відповідного виду транспорту, що діяли на дату транспортування товару.

Відповідно до підпункту 6 частини другої статті 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Суд зазначає, що Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Аналогічна правова позиція наведена в рішеннях Верховного Суду у від 31.05.2019 у справі №804/16553/14; від 22.08.2019 у справі №810/2784/18, від 31.01.2018 у справі №810/2839/17, від 21.11.2019 у справі №804/9754/15, від 07.05.2020 у справі №400/2922/18, від 13.01.2022 у справі № 520/11061/2020, яка відповідно до вимог статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України враховується судом.

Судом встановлено, що під час митного оформлення першої партії товару Позивачем митному органу була надана довідка про транспортні витрати N 32 від 24.12.2024, що містить данні про вартість перевезення з пункту відправлення 6004 RM Weert, (Нідерланди, місце завантаження вантажу) до м/п Ягодин (пункт пропуску державного кордону, Україна), автомобіль держ. № НОМЕР_1 та причіп АС8598XF складає 60000, 00грн. та з м/п Ягодин (пункт пропуску державного кордону, Україна) м. Вінниця Вінницька обл. (Україна, місце розвантаження вантажу), автомобіль держ. № НОМЕР_1 та причіп АС8598XF 58001,34грн. Інших витрат пов`язаних з транспортуванням, експедируванням, навантаженням, обробкою, тощо позивач не ніс.

Під час митного оформлення другої партії товару митному органу була надана довідка про транспортні витрати №3 від 07.02.2025, що містить данні про вартість перевезення з пункту відправлення 6004 RM Weert, (Нідерланди, місце завантаження вантажу) до м/п Ягодин (пункт пропуску державного кордону, Україна), автомобіль держ. № НОМЕР_1 та причіп АС8598XF складає 60000, 00грн. та з м/п Ягодин (пункт пропуску державного кордону, Україна) м. Вінниця Вінницька обл.(Україна, місце розвантаження вантажу), автомобіль держ. № НОМЕР_1 та причіпАС8598XF 54809,66грн. Інших витрат пов`язаних з транспортуванням, експедируванням, навантаженням, обробкою, тощо позивач не ніс.

Частина перша статті 627 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 632 ЦК України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Отже, перевізник вправі сам формувати ціноутворення того чи іншого перевезення з врахуванням відстані та інших необхідних характеристик.

У свою чергу, висновки відповідача в оскаржуваних рішеннях щодо заниження витрат на транспортування товару є лише суб`єктивними припущеннями митного органу.

Суд звертає увагу, що у довідках про транспортні витрати саме перевізниками, як надавачами послуг, визначено їх вартість з розподілом до митного кордону та по території України. Позивач не може володіти інформацією, які саме чинники вплинули на визначення перевізником вартості послуг перевезення у такий спосіб. Поряд з тим в матеріалах справи відсутні докази того, що роблячи висновки про заниження понесених позивачем витрат на транспортне перевезення, відповідачем враховувались такі фактори, що впливають на вартість послуг перевезення, як вартість пального, відрядні витрати, технічний стан доріг, витрачений час у дорозі тощо. Замовник (позивач) оплачує послуги перевізнику, якщо попередньо погодиться на ціну послуг, запропоновану останнім. При цьому митний орган не уповноважений у рішенні про коригування митної вартості товарів перевіряти економічну доцільність визначення вартості перевезення товару до митного кордону України та вартість такого перевезення товару до пункту призначення, оскільки такі складові загальної вартості перевезення товару самостійно визначаються сторонами договору перевезення.

Суд зазначає, що відповідач не надав будь-яких належних та допустимих доказів, які спростовували б розмір понесених позивачем витрат на перевезення вантажу та які вказували б на їх заниження, відтак, такі зауваження відповідача є необґрунтованими та безпідставними.

Враховуючи наведе суд приходить до переконання, що визначена перевізником вартість перевезення є домовленою та узгодженою сторонами, таким чином відсутні підстави вважати, що така була занижена.

Суд наголошує, що в частині третій статті 53 Митного кодексу України передбачено чіткі підстави для наявності у митного органу права вимагати надання додаткових документів, які повинні бути зазначені в графі 33 рішення про коригування митної вартості відповідно до частини другої статті 55 Митного кодексу України.

Тому, наявність саме обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У зв`язку з вказаним, саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 23.07.2019 у справі № 1140/3242/18, яка відповідно до частини 5 статті 242 КАС України враховується судом при ухваленні рішення у даній справі.

На переконання суду відповідач не довів, що заявлені декларантом відомості про митну вартість товару є неповними та/або недостовірними, не вказав на документи, зазначені у частині другій статті 53 Митного кодексу України, і які подав позивач як декларант при митному оформленні товару, в яких з них наявні розбіжності, ознаки підробки або які не містять всіх відомостей на підтвердження числових значень складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена позивачем за товар, всупереч імперативної вимоги закону.

Отже, відповідно до наявних у справі доказів досліджених судом, відповідач взагалі не мав передбачених частиною третьою статті 53 Митного кодексу України підстав для витребування у позивача додаткових документів.

За результатами розгляду справи, суд дійшов висновку, що Рівненською митницею не доведено існування обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару у митній декларації, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено.

З огляду на наведене, суд зазначає, що рішення про коригування митної вартості товарів № UA204020/2024/000074/2 від 24.12.2024 та № UA204020/2025/000005/2 від 07.02.2025 не відповідають критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, встановленим в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, порушують права та законні інтереси позивача, які підлягають до судового захисту шляхом скасування відповідних рішень суб`єкта владних повноважень. У свою чергу, картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204020/2024/000901, № UA204020/2025/000068 сформовані на підставі рішень про коригування митної вартості товарі, які визнані судом протиправними, також є протиправними і підлягають скасуванню.

Разом з тим, Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні по справі Звежинський проти Польщі (Заява N34049/96) від 19.06.2001 року Європейський суд з прав людини підкреслив, що, розглядаючи питання, які мають загальний інтерес, органи державної влади повинні діяти коректно і дуже послідовно (див. цит. вище рішення у справі "Беєлер проти Італії"). Крім того, як охоронець громадського порядку держава має моральне зобов`язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок (пункт 73).

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішення має бути прийняте з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

За приписами частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а тому позов належить задовольнити повністю.

За правилами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Рівненської митниці задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати картки відмови Рівненської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204020/2024/000901, №UA204020/2025/000068.

Визнати протиправними та скасувати рішення Рівненської митниці про коригування митної вартості товарів №UA204020/2024/000074/2 від 24.12.2024 та № UA204020/2025/000005/2 від 07.02.2025.

Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Рівненської митниці судові витрати по сплаті судового збору в сумі 8832,52 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 04 серпня 2025 року

Учасники справи:

Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )

Відповідач - Рівненська митниця (вул. Соборна, буд. 104,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 43958370)

Суддя С.А. Борискін