Рішення № 129295210, 04.08.2025, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

04 серпня 2025 року м. ПолтаваСправа №440/15233/24

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

1. Стислий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі - ГУПФ України в Полтавській області), у якому просив:

визнати дії ГУПФ України в Полтавській області щодо відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 на пільгових умовах незалежно від віку відповідно ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", викладені у рішенні про відмову у призначенні пенсії від 03.12.2024 №046350017948, протиправними та скасувати рішенні про відмову у призначенні пенсії від 03.12.2024 №046350017948;

зобов`язати ГУПФ України в Полтавській області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального та пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах незалежно від віку відповідно ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" період навчання в Павлоградському технікумі Національної гірничої академії України з 01.09.1997 по 10.06.2001, з 29.06.2001 по 28.02.2002 та з 04.05.2002 по 27.06.2002;

зобов`язати відповідача повторно розглянути його заяву від 27.11.2024 про призначення пенсії на пільгових умовах незалежно від віку відповідно ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням висновків суду.

Позовні вимоги обґрунтував посиланням на те, що він має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини третьої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", як працівник, безпосередньо зайнятий повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах.

2. Позиція відповідача.

Відповідач позов не визнав, у відзиві на позовну заяву представник ГУПФ України в Полтавській області просив відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на їх безпідставність та необґрунтованість /а.с. 41-44/. Свою позицію мотивував посиланням на те, що на підставі наданих разом із заявою про призначення пенсії документів підтверджено стаж роботи позивача на підземних роботах - 22 роки 05 місяців 16 днів, що є недостатнім для призначення позивачу пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до частини третьої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

3. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.12.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

За приписами пункту 2 частини першої статті 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.

Обставини справи

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджено копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 /а.с. 19-21/.

27.11.2024 позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до частини третьої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" /а.с. 45-46/.

Рішенням ГУПФ України в Полтавській області від 03.12.2024 №046350017948 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини третьої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з огляду на відсутність необхідного стажу роботи, підтвердженого в установленому законодавством порядку /а.с. 86-87/.

Не погодившись з рішенням пенсійного органу про відмову у призначенні пенсії, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Норми права, якими урегульовані спірні відносини

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

У пункті 5 рішення від 11.10.2005 №8-рп/2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.

За приписами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

У преамбулі Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) зазначено, що цей Закон відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Згідно із статтею 2 Закону №1788-XII за цим Законом призначаються трудові пенсії, до яких відносяться пенсії за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

У силу частини першої статті 14 Закону №1788-XII працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років. Такий же порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничо-рятувальних частин) на шахтах по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або знаходяться в стадії ліквідації, але не більше 2 років.

Крім того, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються Законом України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV).

Частиною третьою статті 114 Закону №1058-IV передбачено, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.

За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік. При цьому пенсійний вік для жінок не може бути нижчим за вік, встановлений абзацом першим пункту 1 частини другої цієї статті.

Відповідно до статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

За кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

Частиною першою статті 44 Закону №1058-IV встановлено, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Відповідно до частини третьої статті 44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (надалі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У силу пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за №1451/11731 (надалі - Порядок №383) при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 №202 затверджено Список робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов`язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років (далі - Список №202).

Відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 (надалі - Порядок №22-1), при прийманні документів орган, що призначає пенсію перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Згідно норм пункту 4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Оцінка судом обставин справи

Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У цій справі спір стосується наявності чи відсутності у позивача права на призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини третьої статті 114 Закону №1058-IV.

Суд враховує, що єдиною умовою для призначення пенсії за віком з підстави, передбаченої частиною третьою статті 114 Закону №1058-IV, законодавець передбачив наявність в особи стажу роботи на підземних і відкритих гірничих роботах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, - не менше 25 років.

Пенсійний орган у рішенні від 03.12.2024 на підставі записів у трудовій книжці ОСОБА_1 обчислив стаж роботи позивача на посадах за постановою №202 тривалістю 22 роки 06 місяців 02 дні /а.с. 47-48/. Позивач правомірність обчислення спеціального стажу роботи в цій частині не оспорює.

Водночас позивач зазначив, що до його спеціального (пільгового) стажу роботи безпідставно не враховано періоди навчання в Павлоградському технікумі Національної гірничої академії України з 01.09.1997 по 10.06.2001, з 29.06.2001 по 28.02.2002 та з 04.05.2002 по 27.06.2002.

Оцінюючи наведені доводи позивача, суд виходить з таких міркувань.

Згідно з пунктом "д" статті 36 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Статтею 38 Закону України "Про професійну (професійно-технічну) освіту" визначено, що час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Аналогічна за змістом норма міститься і у абзаці першому пункту 26 Положення про професійно-технічний навчальний заклад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.1998 №1240, відповідно до якої час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі до безперервного і до стажу роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за одержаною професією не перевищує трьох місяців.

Тож необхідними умовами для зарахування до пільгового стажу часу навчання в професійно-технічному навчальному закладі є те, що перерва між днем закінчення навчання та днем зарахування на роботу не повинна перевищувати трьох місяців та те, що після закінчення навчання особа повинна бути зарахована на роботу за здобутою спеціальністю.

Позивач разом із заявою. про призначення пенсії надав пенсійному органу копії диплома молодшого спеціаліста серії НОМЕР_2 з додатком №063216, де зазначено, що ОСОБА_1 у період з 01.09.1997 по 27.06.2002 навчався у Павлоградському технікумі Національної гірничої академії України на денній формі навчання за освітньо-професійною програмою підготовки молодшого спеціаліста, термін навчання 3 роки 10 місяців та рішенням державної екзаменаційної комісії від 21.06.2002 присвоєно кваліфікацію гірничий технік-електромеханік /а.с. 82-85/.

У трудовій книжці ОСОБА_1 наявні записи:

- №6 від 01.09.1997: Національна гірнича академія України Павлоградський технікум - зарахований на перший курс денного відділення;

- №7 від 27.06.2002 - відрахований із числа студентів у зв`язку із закінченням навчання /а.с. 69/.

Також у трудовій книжці ОСОБА_1 наявні записи:

- №1 від 11.06.2001 - шахта "Самарська" Павлоградське виробниче об`єднання по видобутку вугілля "Павлоградвугілля" - прийнятий учнем електрослюсаря підземного з повним робочим днем в шахті, на час проходження виробничої практики;

- №2 від 28.06.2001 - звільнений у зв`язку із закінченням терміну виробничої практики, п. 2 ст. 36 КЗпП України;

- №3 від 01.03.2002 - прийнятий учнем електрослюсаря підземного з повним робочим днем в шахті, на час проходження виробничої практики;

- №4 від 15.04.2002 - переведений електрослюсарем 3 розряду підземним з повним робочим днем в шахті, на час проходження виробничої практики;

- №5 від 03.05.2002 - звільнений у зв`язку із закінченням терміну виробничої практики, п. 2 ст. 36 КЗпП України /а.с. 67-68/.

Таким чином, суд визнає доведеним факт навчання позивача у Павлоградському технікумі Національної гірничої академії України у період з 01.09.1997 по 27.06.2002 загальною тривалістю 3 роки 10 місяців, а також роботи на шахті "Самарська" Павлоградського виробничого об`єднання по видобутку вугілля "Павлоградвугілля" під час проходження виробничої практики з 11.06.2001 по 28.06.2001 та з 01.03.2002 по 03.05.2002.

Позивач відрахований з Павлоградського технікуму Національної гірничої академії України у зв`язку із закінченням навчання 27.06.2002, а 13.08.2002 прийнятий на роботу на шахту "Самарська" Павлоградського виробничого об`єднання по видобутку вугілля "Павлоградвугілля" електрослюсарем 3 розряду підземним з повним робочим днем в шахті /а.с. 69/.

Оскільки між завершенням навчання та влаштуванням на роботу за спеціальністю минуло менше трьох місяців, позивач має право на зарахування періоду навчання у Павлоградському технікумі Національної гірничої академії України до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до частини третьої статті 114 Закону №1058-IV.

Зі змісту розрахунку стажу ОСОБА_1 суд встановив, що до спеціального (пільгового) стажу роботи позивача зараховано періоди з 11.06.2001 по 28.06.2001 та з 01.03.2002 по 03.05.2002 /а.с. 47/. Період навчання у Павлоградському технікумі Національної гірничої академії України з 01.09.1997 по 10.06.2001 тривалістю 3 роки 9 місяців 10 днів зараховано лише до загального стажу /а.с. 47/.

Щодо зарахування періодів з 29.06.2001 по 28.02.2002 та з 04.05.2002 по 27.06.2002 суд зауважує, що вони мають бути враховані в межах загальної тривалості навчання, зазначеної у додатку №063216 до диплома молодшого спеціаліста серії НОМЕР_2 - 3 роки 10 місяців.

За вищевикладених обставин суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно не врахував період навчання ОСОБА_1 у Павлоградському технікумі Національної гірничої академії України з 01.09.1997 по 27.06.2002 в межах загальної тривалості навчання (3 роки 10 місяців) до стажу роботи позивача, який дає право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до частини третьої статті 114 Закону №1058-IV.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

У постанові Верховного Суду від 28.11.2022 у справі №826/6029/18 викладено правовий висновок, відповідно до якого у контексті вимог частини другої статті 2 КАС України нормативне обґрунтування прийнятого рішення та його співвідношення з фактичними обставинами не є формальною вимогою, оскільки суд має перевірити чи діяв суб`єкт владних повноважень, у тому числі (…) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень; принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішенням було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

У постанові Верховного Суду від 12.09.2023 у справі №420/14943/21 зазначено, що критеріями обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень є: 1) логічність та структурованість викладення мотивів, що стали підставою для прийняття відповідного рішення; 2) пов`язаність наведених мотивів з конкретно наведеними нормами права, що становлять правову основу такого рішення; 3) наявність правової оцінки фактичних обставин справи (поданих документів, інших доказів), врахування яких є обов`язковим у силу вимог закону під час прийняття відповідного рішення; 4) відповідність висновків, викладених у такому рішенні, фактичним обставинам справи; 5) відсутність немотивованих висновків та висновків, які не ґрунтуються на нормах права.

Суд також враховує, що суб`єкт владних повноважень у рішенні про відмову у задоволенні певного прохання особи, як-то про призначення пенсії, має наводити всі без винятку підстави для такої відмови.

Повертаючись до обставин справи, що розглядається, суд акцентує увагу на тому, що рішення ГУПФ України в Полтавській області від 03.12.2024 №046350017948, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії, взагалі не містить обґрунтувань, з яких підстав до спеціального стажу роботи позивача не зарахований період навчання.

Суд звертає увагу на те, що пенсійний орган, аналізуючи надані особою документи, перш за все має виходити з їх змісту, а не лише суто з форми, адже органи Пенсійного фонду, переслідуючи в цілому законну мету попередження зловживання громадянами своїми правами та запобігання необґрунтованому призначенню пенсії, при виконанні своїх повноважень повинні діяти обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та пропорційно, як це передбачено частиною другою статті 2 КАС України, з тим, щоб не створювати штучних і необґрунтованих перешкод для реалізації особами їх прав.

Наведене вище у своїй сукупності є підставою для висновку про неправомірність рішення ГУПФ України в Полтавській області від 03.12.2024 №046350017948, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, а тому таке рішення належить визнати протиправним та скасувати, а позов в цій частині - задовольнити.

Крім того, зважаючи на підтвердження факту навчання позивача у Павлоградському технікумі Національної гірничої академії України з 01.09.1997 по 27.06.2002 та працевлаштування за спеціальністю в межах тримісячного строку після завершення навчання, відповідача належить зобов`язати зарахувати період навчання ОСОБА_1 у Павлоградському технікумі Національної гірничої академії України тривалістю 3 роки 10 місяців до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до частини третьої статті 114 Закону №1058-IV.

Визначаючись щодо наявності у позивача права на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до частини третьої статті 114 Закону №1058-IV суд враховує, що єдиною умовою для призначення пенсії за віком з підстави, передбаченої зазначеною нормою, законодавець передбачив наявність в особи стажу роботи на підземних і відкритих гірничих роботах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, - не менше 25 років.

Суд враховує, що відповідач обчислив стаж роботи ОСОБА_1 , який дає право на на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до частини третьої статті 114 Закону №1058-IV, тривалістю 22 роки 06 місяців 02 дні.

За результатами розгляду справи у суді підтверджено наявність у позивача права на зарахування до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до частини третьої статті 114 Закону №1058-IV, періоду навчання у Павлоградському технікумі Національної гірничої академії України тривалістю 3 роки 10 місяців.

Отож загальний стаж роботи ОСОБА_1 , який дає право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до частини третьої статті 114 Закону №1058-IV, становитиме понад 25 років, що надає позивачу право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку.

У силу статті 2 КАС України метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Ця мета узгоджується зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Абзацами 5, 6, та 7 вступної частини Рекомендації Rec (2004) 6 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам "Щодо вдосконалення національних засобів правового захисту", ухваленої на 114-й сесії 12.05.2004, передбачено, що, відповідно до вимог статті 13 Конвенції, держави-члени зобов`язуються забезпечити будь-якій особі, що звертається з оскарженням порушення її прав і свобод, викладених в Конвенції, ефективний засіб правового захисту в національному органі; крім обов`язку впровадити такі ефективні засоби правового захисту у світлі прецедентної практики Європейського суду з прав людини, на держави покладається загальний обов`язок розв`язувати проблеми, що лежать в основі виявлених порушень; саме держави-члени повинні забезпечити ефективність таких національних засобів як з правової, так і практичної точок зору, і щоб їх застосування могло привести до вирішення скарги по суті та належного відшкодування за будь-яке виявлене порушення.

Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України", №40450/04, пункт 64).

Зі змісту пункту 49 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі "Єфименко проти України" можливо дійти висновку про те, що не розглядається у якості ефективного засіб захисту, який: "є залежним від розсуду відповідних органів влади і не є безпосередньо доступним для того, кого він стосується".

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

А відповідно до частин першої, другої статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Отже невід`ємною частиною конституційного права на судовий захист є можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог щодо поновлення яких встановлена у належній судовій процедурі та формалізована у судовому рішенні, що забезпечено конкретними гарантіями, які б дозволяли реалізувати його в повному об`ємі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя.

За обставин цієї справи суд, зважаючи на наявність у позивача спеціального стажу роботи тривалістю понад 25 років, що є достатнім для призначення пенсії за віком відповідно до частини третьої статті 114 Закону №1058-IV, дійшов висновку про наявність підстав для зобов`язання пенсійного органу призначити ОСОБА_1 пенсію за віком, оскільки позивачем виконані усі умови для призначення такої пенсії.

При цьому суд враховує, що за висновком Верховного Суду, наведеним у постанові від 24.12.2019 у справі №823/59/17, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Отже, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. А втручанням у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень може бути прийняття судом рішення не про зобов`язання вчинити дії, а саме прийняття ним рішень за заявами заявників замість суб`єкта владних повноважень.

У цій справі пенсійний орган не уповноважений на встановлення умов для призначення особі пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, натомість такі умови визначені законом, а при їх досягненні особа має право на відповідний вид соціального захисту.

Оскільки у спірних відносинах компетентним органом для розгляду заяви ОСОБА_1 від 27.11.2024 про призначення пенсії за віком на підставі приписів пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846, визначено ГУПФ України в Полтавській області, то саме останній має завершити процедуру призначення позивачу пенсії за віком.

За вищевикладених обставин, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне зобов`язати ГУПФ України в Полтавській області призначити ОСОБА_1 з 27.11.2024 пенсію за віком відповідно до частини третьої статті 114 Закону №1058-IV.

Обраний судом у конкретному випадку спосіб захисту порушеного права ОСОБА_1 відповідає завданням адміністративного судочинства, вимогам справедливості й забезпечить ефективне поновлення позивача в правах.

Зважаючи на встановлені у ході судового розгляду фактичні обставини справи та беручи до уваги норми чинного законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 частково з одночасним виходом за межі позовних вимог задля гарантування позивачу найбільш ефективного способу захисту порушеного права та вирішення спору в межах одного судового провадження.

Розподіл судових витрат

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 968,96 грн, що зарахований до спеціального фонду Державного бюджету /а.с. 34, 35/.

Інші судові витрати у справі відсутні.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Разом з цим, як визначено частиною восьмою цієї статті, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

А відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Оскільки передумовою для виникнення цього спору є протиправне рішення ГУПФ України в Полтавській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком та спір носив немайновий характер, суд вважає за необхідне стягнути судові витрати позивача зі сплати судового збору у повному розмірі за рахунок бюджетних асигнувань ГУПФ України в Полтавській області.

Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вийти за межі позовних вимог.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 03.12.2024 №046350017948 про відмову в призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати ОСОБА_1 період навчання в Павлоградському технікумі Національної гірничої академії України з 01.09.1997 по 10.06.2001, з 29.06.2001 по 28.02.2002 та з 04.05.2002 по 27.06.2002 в межах загальної тривалості навчання 3 роки 10 місяців до спеціального стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до частини третьої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та призначити ОСОБА_1 з 27.11.2024 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до частини третьої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 968,96 грн (дев`ятсот шістдесят вісім гривень дев`яносто шість копійок).

Позивач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ; АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (унікальний ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України 13967927; вул. Гоголя, 34, м. Полтава, Полтавська область, 36000).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів після складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

СуддяОлександр КУКОБА