Ухвала суду № 129295075, 04.08.2025, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/25766/23

УХВАЛА

04 серпня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: Головуючого - судді Єфіменка К.С., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішенняпо справі за адміністративним позовомза адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/25766/23 від 12 грудня 2023 року, визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати майору ОСОБА_1 з 16 грудня 2022 року по 30 січня 2023 року грошового забезпечення, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премії, надбавки за роботу в умовах режимних обмежень (з 04.01.2023 по 30.01.2023), грошової допомоги в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби при звільненні та грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткових, як учаснику бойових дій відпусток при звільненні, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідні тарифні коефіцієнти;

зобов`язано військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) здійснити майору ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) з 16 грудня 2022 року по 31 грудня 2022 року включно перерахунок грошового забезпечення, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премії, виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року (2102 гривні), на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», та провести їх виплату з урахуванням раніше сплачених сум;

зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) здійснити майору ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) з 01 січня 2023 року по 30 січня 2023 року включно перерахунок грошового забезпечення, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премії, надбавки за роботу в умовах режимних обмежень, одноразової грошової допомоги в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби при звільненні та грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної і додаткових як учаснику бойових дій відпусток при звільненні виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року (2102 гривні), на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», та провести їх виплату з урахуванням раніше сплачених сум;

визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати майору ОСОБА_1 з 04 січня 2023 року по 30 січня 2023 року грошового забезпечення, а саме: надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 10% посадового окладу, грошової допомоги в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби при звільненні та грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткових відпусток, як учаснику бойових дій при звільненні, з урахуванням наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 04.01.2023 № 4 (по стройовій частині);

зобов`язано військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) здійснити майору ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) з 04 січня 2023 року по 30 січня 2023 року включно перерахунок грошового забезпечення, а саме: надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 10% посадового окладу, грошової допомоги в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби при звільненні та грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткових, як учаснику бойових дій відпусток при звільненні, з урахуванням наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 04.01.2023 № 4 (по стройовій частині), та провести їх виплату з урахуванням раніше сплачених сум;

визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати майору ОСОБА_1 з 01 січня 2023 року по 30 січня 2023 року грошового забезпечення, а саме: премії у розмірі 204% посадового окладу згідно 13 тарифного розряду, грошової допомоги в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби при звільненні та грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткових, як учаснику бойових дій відпусток при звільненні відповідно до пункту 1 Додатку 1 доручення Міністра оборони України від 01.02.2023 № 2683/з (яке застосовується з 01.01.2023);

зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити майору ОСОБА_1 з 04 січня 2023 року по 30 січня 2023 року включно перерахунок грошового забезпечення, а саме: премії у розмірі 204% посадового окладу згідно 13 тарифного розряду, грошової допомоги в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби при звільненні та грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткових, як учаснику бойових дій відпусток при звільненні відповідно до пункту 1 Додатку 1 доручення Міністра оборони України від 01.02.2023 № 2683/з (яке застосовується з 01.01.2023), та провести їх виплату з урахуванням раніше сплачених сум;

визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати майору ОСОБА_1 грошової допомоги в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби при звільненні та грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткових, як учаснику бойових дій відпусток при звільненні, з урахуванням додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168;

зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити майору ОСОБА_1 грошової допомоги в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби при звільненні та грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткових, як учаснику бойових дій відпусток при звільненні, з урахуванням додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, та провести їх виплату з урахуванням раніше сплачених сум.

Рішення набрало законної сили 12 лютого 2024 року.

Оскільки рішення суду не було виконано боржником, 09квітня 2024р. позивач звернувся до суду із клопотанням про встановлення контролю, зобов`язання надати звіт в порядку ст.382 КАС України в якій заявник просив:

- встановити судовий контроль за виконання рішення Одеського окружногоадміністративного суду від 12.12.2023 року по справі № 420/25766/23;

- встановити Військовій частині НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) в особі командира військової частини або особи, що виконує його обов`язки, строк дляподання суду звіту про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.12.2023 року по справі № 420/25766/23 протягом одного календарного місяця після дати отримання копії ухвали про встановленнясудового контролю;

- покласти обов`язок виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.12.2023 року по справі № 420/25766/23 на командираВійськової частини НОМЕР_1 (особу, що виконує його обов`язки);

- звернути увагу Військової частини НОМЕР_1 , що за результатами розгляду питання, щодо подання звіту та виконання рішення суду, у разі невиконання рішеннясуду у наведеній вище частині, на командира військової частини (особу, що виконує його обов`язки) може бути накладено штраф у розмірі від двадцяти досорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 26.11.2024 року задоволено частково заяву ОСОБА_1 про накладання на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу за невиконання рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/25766/23. Встановлено новий строк для подачі звіту про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/25766/23 від 12 грудня 2023 року та зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 подати до суду звіт про виконання рішення суду у справі №420/25766/23 від 12 грудня 2023 року протягом 30 днів з дня отримання ухвали суду.

13.12.2024 року до суду надійшов звіт Військової частини НОМЕР_1 про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/25766/23.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 13.01.2025 року відмовлено Військовій частині НОМЕР_1 у прийнятті звіту про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/25766/23.Клопотання Військової частини НОМЕР_1 про встановлення нового строку для виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/25766/23 задоволено.Встановлено Військовій частині НОМЕР_1 новий строк для подання звіту про виконання судового рішення у справі №420/25766/23. Зобов`язано Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) подати до суду письмовий звіт про виконання рішення суду по справі №420/25766/23 від 12 грудня 2023 року у тримісячний термін з дня отримання копії ухвали.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 07.07.2025 року задоволено клопотання Військової частини НОМЕР_1 про встановлення нового строку для виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/25766/23.Встановлено Військовій частині НОМЕР_1 новий строк для подання звіту про виконання судового рішення у справі №420/25766/23.Зобов`язано Військової частини НОМЕР_1 подати до суду письмовий звіт про виконання рішення суду по справі №420/25766/23 від 12 грудня 2023 року у тримісячний термін з дня отримання копії ухвали.

До суду надійшла ОСОБА_2 , в якій останній проситьзмінити спосіб і порядок виконання рішення Одеського окружногоадміністративного суду від 12.12.2023 у справі № 420/25766/23, шляхом стягнення зВійськової частини НОМЕР_1 на користь майора ОСОБА_1 нарахованогодо виплати грошового забезпечення у сумі 392005,05 грн. із одночасноюкомпенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядкувиплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, щоутримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат,одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового іначальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від15 січня 2004 року № 44.

В обґрунтування зазначеної заяви вказано, що рішення Одеськогоокружного адміністративного суду від 12.12.2023 у справі № 420/25766/23 невиконано.

Згідно із частиною першою та третьою статті 378 КАС України за заявою сторони суд,який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочитивиконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановленихзаконом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання провідстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядкувиконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення,яке підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судовоїсправи у зв`язку з їх витребуванням судом апеляційної або касаційної інстанції неперешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крімвипадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції абозупинення виконавчого провадження.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстроченнячи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюютьвиконання рішення або роблять його неможливим.

Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набралозаконної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання,одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам,виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат тапільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги,захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовимрішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такогосудового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

Від військової частини НОМЕР_1 надійшли заперечення на заяву позивача зазначивши, що зміна способу виконання рішення на шлях безпосереднього стягненнявсієї суми грошового забезпечення в обхід загального порядку,встановленого рішенням суду, суперечить суті самого рішення, аджерішення зобов`язує відповідача провести перерахунок, нарахування івиплату грошового забезпечення у визначеному обсязі що і здійснюєтьсяпоступово за наявності бюджетного ресурсу.

Позивачем надано відповідь на заперечення в яких наполягав на її задоволенні.

Розглянувши клопотання, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.

Приписами ч.2 ст.14 КАС України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до ч.3 ст.33 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р. №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Положеннями ч.1 ст.378 КАС України визначено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, яке підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв`язку з їх витребуванням судом апеляційної або касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.

Відповідно ч.2 ст.378 КАС України заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника.

Частиною 3 ст.378 КАС України передбачено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

Суд зауважує, що поняття спосіб і порядок виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Спосіб виконання судового рішення це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, що встановлено КАС України. Натомість порядок виконання судового рішення означає визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем.

Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти вжиття адміністративним судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановленими раніше порядку і способом. Ці заходи повинні забезпечити виконання конкретного судового рішення і не поширюватися на відносини, які виникли після його ухвалення.

Водночас, змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті, торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду, а також змінювати обраний судом при ухваленні цього рішення спосіб відновлення порушеного права позивача.

Обґрунтовуючи необхідність зміни способу та порядку виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.12.2023 року позивач зазначив, що станом на даний час рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.12.2023 року залишається не виконаним у повному обсязі, зокрема відповідачем не здійснено виплату позивачу суми пенсії у розмірі 392005,05 грн.

Суд зазначає, що ст.3 Закону № 4901-VI встановлює особливості виконання рішень суду про стягнення коштів з державного органу.

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону № 4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Виконання рішення суду про стягнення коштів за час роботи стягувача на посаді помічника-консультанта народного депутата України, у тому числі при звільненні з такої посади, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для виконання рішень суду, що гарантовані державою, відповідальним виконавцем якої він є.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду №420/25766/23 від 12.12.2023 року стосується зобов`язання військової частини НОМЕР_1 вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган, а не стягнення коштів.

Згідно зі ст.1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Обов`язки і права виконавців, обов`язковість вимог виконавців визначені ст.18 Закону № 1404-VIII.

Так, ч.1 ст.18 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пункт 1 ч.2 ст.18 Закону № 1404-VIII визначає, що виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ч.3 ст.18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону (п.1); з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну (п.3).

За приписами ч.1 ст.13 Закону № 1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п.18 ч.3 ст.18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Згідно з вимогами ч.1 ст.75 Закону № 1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

За змістом абз.3 ч.3 ст.63 Закону № 1404-VIII у разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення.

Отже, нормами Закону № 1404-VIII передбачено послідовність дій державного виконавця у процедурі примусового виконання виконавчого документа.

Враховуючи те, що завданням виконавчого провадження є, зокрема примусове виконання рішень суду у разі невиконання їх у добровільному порядку, аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що під час примусового виконання судового рішення, що набрало законної сили і є обов`язковим до виконання на всій території України, державний виконавець зобов`язаний вжити усіх заходів примусового характеру, у тому числі застосувати засоби впливу на боржника. Такі повноваження надані йому саме з метою забезпечення безумовного виконання судового рішення, а застосування заходів відповідальності за невиконання вимог державного виконавця, не звільняє боржника від виконання основного зобов`язання - виконати вимоги виконавчого документа.

Позивачем не надано до суду доказів щодо відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду №420/25766/23 від 12.12.2023 року, про зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатитипозивачувідповідну суму грошового забезпечення та додаткових виплат.

Суд зазначає, що ст.3 Закону № 4901-VI встановлює особливості виконання рішень суду про стягнення коштів з державного органу.

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду №420/25766/23 від 12.12.2023 року стосується зобов`язання військової частини НОМЕР_1 вчинити певні дії, а саме: здійснити виплату позивачу суми пенсії, а не стягнення певної суми коштів.

Натомість особливості виконання рішень суду про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна визначені у ст.7 Закону № 4901-VI.

За правилами ч.1 ст.7 Закону № 4901-VI виконання рішень суду про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Суд зазначає, що Конституційний Суд України у своїх рішеннях зазначав, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Також, Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, у пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.

Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 23 квітня 2020 року у справі №560/523/19, від 1 лютого 2022 року у справі №420/177/20 та від 18 травня 2022 року у справа №140/279/21.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із частиною третьою статті 33 цього Закону за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Відповідно до частини першої статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

У постанові Верховного Суду від 14 серпня 2024 року у справі № 200/2961/21-а зазначено, що, у разі необхідності встановлення або зміни способу або порядку виконання судового рішення необхідно звернути увагу на те, що:

1) із відповідною заявою варто звертатися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції;

2) із такою заявою можуть звернутися стягувач чи виконавець (у випадках, встановлених законом);

3) для зміни способу або порядку виконання судового рішення повинні існувати обставини, що істотно ускладнюють належне виконання рішення або роблять його неможливим;

4) на виконання вимог процесуального законодавства потрібно надати суду належні та допустимі докази на підтвердження вищевказаних обставин як підстави для задоволення судом відповідної заяви.

Тобто, процесуальна можливість встановити чи змінити спосіб або порядок виконання судового рішення виникає за наявності виняткових обставин, які б ускладнювали його виконання або робили його виконання неможливим, адже в такий спосіб змінюються висновки вже прийнятого судового рішення. Разом із тим, зміна способу чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення повинна узгоджуватися з тими обґрунтуваннями судового рішення, на які спираються висновки суду, що містяться в резолютивній частині судового рішення. Здійснюючи зміну способу і порядку виконання судового рішення, суд не може змінювати зміст резолютивної частини рішення або змінити обраний судом спосіб захисту порушеного права. Висновки судового рішення щодо способу і порядку його виконання чітко визначені та не можуть бути змінені іншим судовим рішенням без відповідного обґрунтування виняткової необхідності застосування такої зміни рішення.

З аналізу положень частин першої, третьої статті 378 КАС України колегія суддів Верховного Суду робить висновок, що підставою для застосування правил цієї норми є настання обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі, ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення такою обставиною може бути недостатність коштів на рахунку, стихійне лихо, а для зміни способу чи порядку виконання судового рішення - неможливість виконання судового рішення внаслідок відсутності, пошкодження або знищення об`єкта стягнення або з інших причин. Тобто, зміна способу і порядку виконання рішення суду - це прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими судом. Отже, суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, однак не змінюючи при цьому його змісту, або ж відмовити в задоволенні такої заяви.

Подібна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 червня 2019 року у справі № 800/203/17.

Судом встановлено, що з метою виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.12.2023 у справі №420/25766/23 військовою частиною НОМЕР_1 здійснено наступні заходи:

- Подано клопотання до командира військової частини НОМЕР_4 вих.№897/1203 від 04.04.2024 про не оскарження судового рішення у справі №420/25766/23;

- Отримано погодження вх. №370/6088 від 05.07.2024 року від командування військової частини НОМЕР_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про неоскарження судового рішення у справі №420/25766/23 від 12.12.2023р.

- 08.04.2025 року за вих. №897/4/950 подано заявку-розрахунок на фінансування для виплати грошового забезпечення та підйомної допомоги виконання рішень суддів «КЕКВ2800» на суму 1 352 318 грн.;

- 09.05.2025 року за вих. №897/4/1013 подано заявку-розрахунок на фінансування для виплати грошового забезпечення та підйомної допомоги виконання рішень суддів «КЕКВ2800» на суму 1 232 399 грн.;

- 11.02.2025 року за вих. №897/4/633 подано заявку-розрахунок на фінансування для виплати грошового забезпечення та підйомної допомоги виконання рішень суддів «КЕКВ2800» на суму 1 175 000 грн.;

- Потреба в коштах станом на 1 березня 2025 року на виконання рішень судів та сплати судового збору.

Станом на поточну дату кошти на КЕКВ 2800 щодо виконання судового рішення не надійшли.

Суд враховує, що виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/25766/23 на залежить лише від відповідача - Військової частини НОМЕР_1 , а як зазначалося фінансування військових частин здійснюється на підставі затвердженого кошторису та внесених змін до нього. А внесення замін до нього та затвердження додаткових видатків здійснюється Департаментом Соціального забезпечення Міністерства оборони України.

Суд враховує, що виконання рішення суду у даній справі становить складну процедуру, а також, що відповідачем вживаються можливі заходи щодо його виконання.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про зміну способу та порядку виконання рішення суду у даній справі.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про зміну способу та порядку виконання рішення суду у даній справі.

Керуючись статтями 5-11, 241, 243, 248, 256, 293-295, 370, 378 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення по справі за адміністративним позовом за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до П`ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293,295 КАС України.

Суддя К.С. Єфіменко