Рішення № 129294969, 04.08.2025, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/9689/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Бабенка Д.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеського ліцею №121 Одеської міської ради, третя особа ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_1, про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

02 квітня 2025 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Одеського ліцею №121 Одеської міської ради, третя особа ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2 , в якій позивач просить суд:

визнати неправомірними дії щодо наданої відповіді від 01.04.2025 року №36 Одеського Ліцею №121 Одеської міської ради через неналежного розгляду в повному об`ємі "заяву про персональні данні " від 07.03.2025 року, ОСОБА_1 ;

зобов`язати Одеський ліцей №121 Одеської міської ради розглянути повторно " заяву про персональні данні" від 07.03.2025 року, ОСОБА_1 у відповідності до висновків суду і надати копії запитів та відповідей з документами, які надавалися невідомій особі на адвокатський запит, про які зазначено у відповіді відповідача від 01.04.2025 року №36.

Також в позові позивачем заявлено клопотання про встановлення судового контролю, а саме зобов`язати суб`єкт владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач подав до Одеського ліцей №121 Одеської міської ради заяви щодо персональних даних дитини позивача - ОСОБА_2 та позивача особисто.

Як вказано у позові, заяви стосувались можливих особистих даних дитини позивача ОСОБА_2 та позивача особисто , у запиті позивач ставив наступні питання:

повідомляти заявників в разі надходження запитів або звернення будь-якої особи (фізичної та/або юридичної особи) стосовно персональних даних, що безпосередньо стосується ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та його малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом надсилання листа на електрону пошту ІНФОРМАЦІЯ_3 на протязі однієї доби;

надавати всі копії звернень, листів або інша назва документа, які будуть направлені до (фізичних та/або юридичної особи) стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та його малолітньої дитини ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_2 , з моменту отримання даного листа;

надавати всі копії листів, звернень з додатками або інша назва документів, які будуть надходити від інших (фізичних та/або юридичної особи) стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та його малолітньої дитини ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_2 , з моменту отримання даного листа;

надати копії листа з додатками які надійшли від Каращенко Ю.В. адвоката, стосовно малолітньої дитини ОСОБА_2 , про який повідомлено 07.03.2025 року;

надати копії листа з додатками, які надані на адвокатський запит адвокату Каращенко Ю.В. стосовно малолітньої дитини ОСОБА_2 , про який повідомлено 07.03.2025.

Позивач зазначає, що у відповіді на його заяву про захист персональних даних 01.04.2025 директор ліцею Людмила Семенюк повідомила про надходження адвокатського запиту, який містить інформацію про персональні дані позивача та його доньки, проте, як зауважує позивача, відповідач не надав копію самого адвокатського запиту, відповідь на нього та додатки, які до нього надійшли, що є, на переконання позивача, порушенням законодавства України щодо позивача та його дитини в частині отримання інформації про дитину.

Вважаючи такі дії протиправними, позивач вимушений звернутись до суду за захистом своїх прав.

Суд ухвалою від 07.04.2025 відкрив провадження у справі №420/9689/25, ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ст. 262 КАС України, а також відмовив у задоволенні клопотання позивача про допит свідків.

27 квітня 2025 року представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що Ліцей не погоджується із доводами, викладеними у позові, вважає їх безпідставними, недоведеними, необґрунтованими, такими, що не підлягають задоволенню.

Так, у відзиві вказано, що позивач грубо ігнорує положення Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», зокрема гарантії адвоката, а також зобов`язання Ліцею зберігати адвокатську таємницю, яка стала відома. Наголошуємо, що ОСОБА_1 не здійснив жодних дій направлених на отримання дозволу адвоката Каращенко Ю.В. щодо надання йому права ознайомитись зі змістом адвокатського запиту, який становить адвокатську таємницю.

Представник відповідача звернув увагу, що у позові відсутні правові обґрунтування того, що Ліцей зобов`язаний надавати саме документи, які містять певні дані про позивача, натомість, сповіщати його про отримання таких документів та про направлення документів у відповідь, тобто, про сам факт отримання та направлення документів, що містять певні дані про особу, Ліцей повинен, що власне ліцей виконував та виконує. На переконання Ліцею , такою своєю поведінкою, позивач не намагається захистити певні свої права, які на його думку порушені Ліцеєм, а, навпаки, злісно зловживає своїми правами.

На переконання представника відповідача, інформація, що міститься в адвокатському запиті, становить адвокатську таємницю та не може бути розголошена третім особам, а згідно чинного законодавства, таке розголошення неможливе без наданої на те згоди адвоката та його клієнта, в інтересах якого цей запит був направлений. Разом з тим, з одночасним дотриманням вимог чинного законодавства, Ліцей продовжує в повній мірі дотримувати вимоги позивача, викладені у заяві про персональні дані, повідомляє позивача про кожний документ, який так чи інакше стосується його та ОСОБА_2 , протягом однієї доби, з моменту отримання документа та/або з моменту направлення документа.

У відзиві також акцентується увага на тому, що Конвенція про контакт з дітьми, ратифікована Законом України №166-V від 20.09.2006, регулює питання відносин між батьками та дитиною, а не між батьками та ліцеєм, тож, посилання на дану Конвенцію доцільне у разі подання цивільного позову з приводу захисту певних прав стосовно дитини.

Інші доводи відзиву стосуються виконання відповідачем рішень судів, які набрали законної сили, а також наведення аргументів щодо виконання звернень позивача в повному обсязі.

29 квітня 2025 року позивач подав до суду відповідь на відзив, в якій наведено аргументи та доводи, тотожні доводам та аргументам, що зазначені у позовній заяві.

Додатково зазначив, що адвокатська таємниця не розповсюджується на відповідача, а також не стосується наданих відповідачем відповідей на адвокатські запити.

Позивач також звернув увагу, що Конвенція про контакт з дітьми зазначає, що контакт з дітьми це не лише перебування дитини протягом обмеженого періоду разом з особою, чи зустріч з такою особою але будь-яку форму спілкування між дитиною й такою особою, та надання інформації такій особі про дитину або дитині про таку особу.

Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї доказами, ознайомившись з відзивом та відповіддю на відзив, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, і перевіривши їх доказами, суд встановив такі обставини.

Позивач - ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданого 24.01.2018 року (повторно).

07 березня 2025 року позивач звернувся до Одеського ліцею №121 Одеської міської ради із заявою про персональні дані ОСОБА_1 та його доньки ОСОБА_2 (додаткова), в якій, зокрема просив:

повідомляти заявників в разі надходження запитів до відповідача або звернення будь якої особи (фізичної та/або юридичної особи) стосовно персональних даних, що безпосередньо стосується ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 та його малолітньої дитини ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом надсилання листа на електрону пошту ІНФОРМАЦІЯ_3 на протязі однієї доби;

надавати всі копії звернень, листів або інша назва документа , які відповідачу будуть направлені до (фізичних та/або юридичної особи) стосовно ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , та його малолітньої дитини ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 з моменту отримання даного листа;

надавати всі копії листів , звернень з додатками або інша назва документів, які будуть надходити до відповідача від інших (фізичних та/або юридичної особи) стосовно ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 та його малолітньої дитини ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , з моменту отримання даного листа;

надати копії листа з додатками, які надійшли від Каращенко Ю.В. адвоката, стосовно малолітньої дитини ОСОБА_2 , про який відповідач повідомив позивача 07.03.2025 року;

надати копії листа з додатками, які відповідачем надані на адвокатський запит адвокату Каращенко Ю.В. стосовно малолітньої дитини ОСОБА_2 , про який відповідач повідомив позивача 07.03.2025 року.

Відповідь щодо даної заяви, позивач просив направити письмово у встановлений законом строк до 5 днів за електронною адресою заявника - ІНФОРМАЦІЯ_3

24 березня 2025 року щодо заяви позивача від 07.03.2025 Адміністрація Одеського ліцею №121 Одеської міської ради надіслала на адресу позивача лист від 24.03.2025 №09, в якому, зазначено:

«… Адміністрація Одеського ліцею №121 Одеської міської ради повідомлятиме Вас у разі надходження запитів до ліцею або звернення будь-якої особи (фізичної та/або юридичної) стосовно персональних даних, що безпосередньо стосуються Вас, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , та Вашої малолітньої дитини ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом надсилання листа на електрону пошту ІНФОРМАЦІЯ_3 протягом однієї доби. При нагоді звертаємо Вашу увагу, що повідомлення про надходження будь-яких запитів або звернень, що стосуються Вас та/або ОСОБА_2 надсилаюсться пану ОСОБА_1 протягом однієї доби (вих. №14 від 11.02.2025, №16 від 11.02.2025, №24 від 07.03.2025, №26 від 07.03.2025, №30 від 11.03.2025).

Адміністрація ліцею надаватиме всі копії звернень, листів або інша назва документа, які будуть направлені до (фізичних та/або юридичної особи) стосовно ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , та його малолітньої дитини ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 з моменту отримання даного листа в рамках чинного Законодавства. При нагоді звертаємо увагу, що такий факт вже відбувся 11.03.2025 року при направленні заяви-повідомлення до Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), яка містить Ваші персональні дані та персональні дані Вашої доньки, ОСОБА_5 . Таким чином, вимога щодо повідомлення Вас про подання документів, які містять персональні дані Вас та Вашої доньки, що викладені в Вашій заяві про персональні дані від 04.01.2025 та заяві про персональні дані від 07.03.2025 (додаткова), виконано (№30 від 11.03.2025).

Адміністрація Одеського ліцею №121 Одеської міської ради надаватиме всі копії листів, звернень з додатками або інша назва документів, які будуть надходити до Ліцею від інших (фізичних та/або юридичних осіб) стосовно ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 та його малолітньої дитини ОСОБА_2 …».

Суд також встановив, у листі від 24.03.2025 №09 міститься таке застереження:

відповідно до ст.10 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» лист від адвоката Каращенко Ю.В. становить адвокатську таємницю та не може бути розголошений третім особам.

01 квітня 2025 року Адміністрація Одеського ліцею №121 Одеської міської ради надіслала на адресу позивача лист №36. В якому зазначено:

«Адміністрація Одеського ліцею 121 Одеської міської ради повідомляє, що на електронну пошту ліцею був отриманий адвокатський запит, який містить інформацію про персональні дані Вас та Вашої доньки.

Таким чином, вимога щодо повідомлення Вас про документи, які надходять до закладу освіти та містять персональні дані Вас та Вашої доньки, що викладені в Вашій заяві про персональні дані від 07.03.2025, виконано.».

Згідно листів Департаменту освіти та науки Одеської міської ради від 08.04.2025 №1269/01-14/1827 та Служби освітнього омбудсмена від 14.04.2025 №25/1380-03, Адміністрацією Одеського ліцею №121 Одеської міської ради допущено протиправну бездіяльність щодо надання відповідей у повному обсязі на питання, які були вказані у зверненнях ОСОБА_1 , у зв`язку з чим директора Одеського ліцею №121Одеської міської ради Семенюк Л.М. притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани.

Вважаючи неправомірними дії щодо неналежного розгляду в повному обсязі заяву про персональні данні від 07.03.2025, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступних приписів законодавства.

Згідно з п.7 ч.1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.

Відповідно до ч. 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 34 Конституції України передбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Згідно зі ст. 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Спірні правовідносини врегульовані, зокрема, але не виключено, Конституцією України, Законом України «Про інформацію», Законом України «Про доступ до публічної інформації», Законом України «Про захист персональних даних», Сімейним кодексом України, Законом України «Про охорону дитинства».

Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про інформацію» №2657-XII (далі - Закон №2657-ХІІ), інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Згідно з положеннями статті 5 Закону №2657-ХІІ, кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Відповідно до частини другої статті 7 Закону №2657-ХІІ, ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом.

Положеннями статті 9 Закону №2657-XII обумовлено, що всі громадяни України, юридичні особи і державні органи мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, та до інформації, що становить суспільний інтерес, визначено Законом України від 13 січня 2011 року №2939-VI «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон №2939-VI).

Згідно зі ст. 1 Закону №2939-VІ, публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 3 цього Закону закріплює гарантії забезпечення права на доступ до публічної інформації.

Згідно з вказаною статтею, право на доступ до публічної інформації гарантується: 1) обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; 2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; 3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; 4) доступом до засідань колегіальних суб`єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; 5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; 6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

Згідно із частиною першою статті 6 Закону №2939-VI, інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.

Частиною другою статті 6 Закону №2939-VI, передбачено, що обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Згідно ст. 16 Закону України «Про захист персональних даних», порядок доступу до персональних даних третіх осіб визначається умовами згоди суб`єкта персональних даних на обробку цих даних, наданої володільцю персональних даних, або відповідно до вимог закону. Порядок доступу третіх осіб до персональних даних, які перебувають у володінні розпорядника публічної інформації, визначається Законом України «Про доступ до публічної інформації», крім даних, що отримує від інших органів центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову та бюджетну політику, під час здійснення верифікації та моніторингу державних виплат.

Суб`єкт відносин, пов`язаних з персональними даними, подає запит щодо доступу (далі - запит) до персональних даних володільцю персональних даних.

У відповідності до ст. 17 Закону України «Про захист персональних даних», відмова у доступі до персональних даних допускається, якщо доступ до них заборонено згідно із законом.

Відповідно до ст.141, 157 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвитку дитини.

Згідно з ч. 1, 2 ст.15 Закону України «Про охорону дитинства», дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про охорону дитинства», контакт з дитиною - реалізація матір`ю, батьком, іншими членами сім`ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання їм інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини.

Відповідно до ст.4 Конвенції про контакт з дітьми, яка ратифікована Україною 20.09.2006, дитина та її батьки мають право встановлювати й підтримувати регулярний контакт один з одним і такий контакт може бути обмежений або заборонений лише тоді, коли це необхідно в найвищих інтересах дитини; якщо підтримання неконтрольованого контакту з одним з батьків не відповідає найвищим інтересам дитини, то розглядається можливість контрольованого особистого контакту чи іншої форми контакту з одним з таких батьків.

Згідно зі ст. 2 Конвенції, для цілей цієї Конвенції «контакт» означає, серед іншого, надання інформації такій особі про дитину або дитині про таку особу.

Тобто, діюче законодавство спрямоване на захист прав батьків щодо контакту зі своїми дітьми шляхом, зокрема надання інформації про дитину і керівним у вирішенні спорів з даного питання визначає найвищий інтерес самої дитини.

Суд встановив, що Позивач - ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданого 24.01.2018 року.

Судом встановлено, що спірні правовідносини у цій справі виникли у зв`язку з відмовою Одеського ліцею №121 Одеської міської ради надати копію адвокатського запиту адвоката Каращенко Ю.В., який безпосередньо стосувався позивача та його доньки, а також відповідь на нього та додатків, які до нього надійшли.

Мотивуючи відмову у наданні такої інформації, відповідач зазначив, що він обмежений адвокатською таємницею, а тому не може надати позивачу адвокатський запит.

Суд зазначає, що, відповідно до ч.1 ст.22 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатською таємницею є будь-яка інформація, що стала відома адвокату, помічнику адвоката, стажисту адвоката, особі, яка перебуває у трудових відносинах з адвокатом, про клієнта, а також питання, з яких клієнт (особа, якій відмовлено в укладенні договору про надання правничої допомоги з передбачених цим Законом підстав) звертався до адвоката, адвокатського бюро, адвокатського об`єднання, зміст порад, консультацій, роз`яснень адвоката, складені ним документи, інформація, що зберігається на електронних носіях, та інші документи і відомості, одержані адвокатом під час здійснення адвокатської діяльності.

Згідно з ч.3 ст.22 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», обов`язок зберігати адвокатську таємницю поширюється на адвоката, його помічника, стажиста та осіб, які перебувають у трудових відносинах з адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням, а також на особу, стосовно якої припинено або зупинено право на заняття адвокатською діяльністю. Адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання зобов`язані забезпечити умови, що унеможливлюють доступ сторонніх осіб до адвокатської таємниці або її розголошення.

З урахуванням наведених правових норм, суд зазначає, що обов`язок щодо збереження адвокатської таємниці жодним чином не стосується Одеського ліцею №121 Одеської міської ради, а також не стосується, відповідно, його посадових осіб, Одеський ліцей №121 Одеської міської ради не є надавачем адвокатських послуг.

Крім того, суд зауважує, що, відповідно до ч.1 ст.24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об`єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правничої допомоги клієнту.

За приписами ч.2 ст.24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов`язані не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.

З урахуванням наведеного, суд зауважує, що адвокатський запит також не може відноситись до адвокатської таємниці, а суб`єкт владних повноважень, зі свого боку, пов`язаний обов`язком щодо збереження конференційної інформації.

Тобто, суб`єкт владних повноважень, при наданні відповіді на адвокатський запит, має обов`язок щодо забезпечення конфіденційності персональних даних, та жодним чином не є суб`єктом адвокатської таємниці та не пов`язаний обов`язком із збереження адвокатської таємниці.

За таких підстав, суд доходить висновку про необґрунтованість та безпідставність тверджень відповідача про те, що надання адвокатського запиту позивачу є порушення адвокатської таємниці.

З цих же підстав суд відхиляє твердження відповідача у відзиві, що позивач не запитує документи стосовно своєї доньки, а лише запитує документи, що становлять адвокатську таємницю.

Суд зауважує, що 01 квітня 2025 року Адміністрація Одеського ліцею №121 Одеської міської ради надіслала на адресу позивача лист №36, в якому повідомлено, що на електронну пошту ліцею був отриманий адвокатський запит, який містить інформацію про персональні дані позивача та його доньки.

Позивач обґрунтовано покликається на правову позицію Верховного Суду у постанові від 27.04.2020 року у справі №813/4351/16, відповідно до якої саме по собі надання будь-якої відповіді на звернення громадянина у визначені законом строки не слід вважати повним і належним виконанням свого обов`язку суб`єктом владних повноважень. Так, істотною умовою такої відповіді є її належне обґрунтування і вирішення поставлених у зверненні питань (із урахуванням суті відповідного звернення і на підставі його ґрунтовного й всебічного вивчення).

Отже, з урахуванням наведених правових норм, суд доходить висновку, що відповідач, шляхом відмови у наданні запитуваної інформації позивачем, порушує права позивача на інформацію, яка, своєю чергою, безпосередньо стосується його та його доньки.

Водночас, обставин в цій справі, які б вказували на те, що контакт з дитиною шляхом надання інформації батьку про дитину не відповідає найвищим інтересам дитини, судом не встановлено, як і не встановлено наявність будь-яких обмежувальних приписів щодо позивача по справі.

Згідно зі ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так у справі Богданов проти України Європейський суд зазначив, що відмова працівників поліції розкрити заявнику інформацію про місцеперебування його сина призвела до неможливості для заявника скористатися своїм правом на доступ до дитини та на інформацію про особисті обставини дитини протягом близько п`яти місяців. Європейський суд звернув увагу, що судові рішення на національному рівні не містили оцінки негативних практичних наслідків оскаржуваного нерозкриття для батьківських прав заявника, яких він формально не був позбавлений і які не були обмежені, у тому числі право на доступ до його дитини та до відомостей про неї.

Європейський суд зазначив, що працівники поліції та суди не навели достатнього обґрунтування для виправдання надання переваги правам на приватне життя матері дитини, а не батьківським правам заявника, і не оцінили, чи було це здійснено в найкращих інтересах дитини. Процес ухвалення рішень не передбачав встановлення справедливого балансу конкуруючих прав та інтересів. З огляду на це Європейський суд констатував порушення статті 8 Конвенції.

З урахуванням наведеного вище, суд відхиляє за безпідставністю твердження відповідача у відзиві про те, що Конвенція про контакт з дітьми, ратифікована Законом України №166-V від 20.09.2006, регулює питання відносин між батьками та дитиною, а не між батьками та ліцеєм, тож, посилання на дану Конвенцію доцільне у разі подання цивільного позову з приводу захисту певних прав стосовно дитини.

За результатом розгляду цієї справи, суд доходить висновку про протиправність дій Одеського ліцею №121 Одеської міської ради щодо відмови у наданні інформації позивачу щодо його дитини.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

При цьому, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Відмова у задоволенні запиту на інформацію повинна бути мотивованою, тобто у відмові розпорядник інформації зобов`язаний обґрунтувати наявність передбачених ст. 17 Закону України «Про захист персональних даних» та частиною другою статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» підстав обмеження у доступі.

Відсутність висновку розпорядника інформації щодо наявності хоча б однієї з трьох складових, передбачених указаною правовою нормою, означає, що відмова в доступі до публічної інформації є необґрунтованою.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не було обґрунтовано наявність підстав для обмеження запитуваної інформації.

Отже, суд вважає, що відповідачем вчинені протиправні дії щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 про персональні дані від 07.03.2025.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що дії відповідача щодо ненадання запитуваної інформації та документів є порушенням права позивача на отримання повної інформації, реалізація якого визначена ч. 2 ст. 34 Конституції України, а тому є підставою для визнання протиправними дії відповідача щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 про персональні дані від 07.03.2025.

Для повного відновлення порушеного права позивача суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про персональні дані від 07.03.2025, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Суд вважає, що саме такий спосіб захисту порушеного права позивача є належним та достатнім в даному випадку.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Щодо вимоги позивача зобов`язати суб`єкт владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 5 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, за письмовою заявою заявника суд під час ухвалення рішення суду може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене таке рішення, подати звіт про його виконання.

Перебіг строку для подання звіту починається з дня набрання законної сили рішенням суду.

Заява, передбачена абзацом першим цієї частини, може бути подана не пізніше завершення судових дебатів, а якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження - не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, за приписами вказаної норми покладення на суб`єкта владних повноважень зобов`язань подати звіт про виконання рішення є правом, а не обов`язком суду. Наразі у суду відсутні підстави вважати, що відповідач не виконає рішення суду, а позивачем не наведено достатніх та переконливих аргументів в обґрунтування необхідності встановлення судового контролю.

Відтак суд вважає за необхідне відмовити у встановленні судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому, суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Суд звертає увагу на те, що принцип пропорційності при стягненні судового збору у разі часткового задоволення позову щодо позовних вимог немайнового характеру не застосовується.

Судом встановлено, що під час подання позовної заяви позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 968,96 гривень, який підлягає відшкодуванню.

Інших доказів понесених судових витрат позивач до суду не надав.

Керуючись статтями 2, 9, 72, 76, 77, 78, 80, 120, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Одеського ліцею №121 Одеської міської ради, третя особа ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_1, про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Одеського ліцею №121 Одеської міської ради щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 про персональні дані від 07.03.2025.

Зобов`язати Одеський ліцей №121 Одеської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про персональні дані від 07.03.2025, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Одеського ліцею №121 Одеської міської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.

Відмовити ОСОБА_1 у встановленні судового контролю шляхом зобов`язання Одеського ліцею №121 Одеської міської ради подати звіт про виконання рішення суду з дня набрання ним законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Одеський ліцей №121 Одеської міської ради, код ЄДРПОУ 25428977, місцезнаходження: вул. Льва Толстого, 1, м. Одеса, Одеська область, 65023.

Третя особа: ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Д.А. БАБЕНКО