Рішення № 129294940, 04.08.2025, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/26448/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Каравана Р.В., розглянув в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправними та скасування наказів.

І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН

ОСОБА_1 20.08.2024 засобами кур`єрської доставки звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (зареєстрований канцелярією суду 21.08.2024), у якому просить суд визнати протиправними накази командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, а саме:

- наказ від 17.04.2024 р. №109, яким військовослужбовця ОСОБА_1 прийнято на посаду старшого кулеметника (бронеавтомобіля) 1-го відділення протитанкових керованих ракет взводу протитанкових керованих ракет роти вогневої підтримки батальйону оперативного призначення (ВОС -101837П);

- наказ від 08.05.2024 р. №133, яким військовослужбовця ОСОБА_1 прийнято на посаду старшого кулеметника 1-го відділення 3-го взводу оперативного призначення 1-ї роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) батальйону оперативного призначення (ВОС-Ю1837П);

- наказ від 07.05.2024 р. №15/ос.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що під час окупації позивач продовжував виконувати свій військовий обов?язок за наказом свого безпосереднього командира, у зв`язку з чим опинився на тимчасово окупованій території. З 03.03.2022 р. по 06.04.2022 р. комісією військової частини НОМЕР_1 НГУ було проведено службове розслідування за фактом дезертирства (самовільного залишення військової частини або місця служби), вчинених військовослужбовцями військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виходу із розташування військової частини у АДРЕСА_1 до місця дислокації у АДРЕСА_2 . 06 квітня 2022 року командиром в/ч НОМЕР_1 НГУ було затверджено Висновок службового розслідування за фактом дезертирства (самовільного залишення військової частини або місця служби), вчинених військовослужбовцями військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виходу із розташування військової частини у АДРЕСА_1 до місця дислокації у АДРЕСА_2 (після прибуття до ПТД). 28.03.2022 р. командир військової частини НОМЕР_1 НГУ видав наказ №57 пуд, згідно з яким начальника варти відділення начальників варт 3-ї стрілецької роти сержанта ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення. Втім, командир військової частини НОМЕР_1 НГУ 17 квітня 2024 року видав наказ №109, яким зобов?язав позивача з 17 квітня 2024 року приступити до виконання обов?язків військовослужбовця за посадовою старшого кулеметника (бронеавтомобіля) 1-го відділення протитанкових керованих ракет взводу протитанкових керованих ракет роти вогневої підтримки батальйону оперативного призначення (ВОС - 101837П), призначеного на цю посаду наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 15.04.2024 р. №17 о/с. Крім того, 08 травня 2024 року командир військової частини НОМЕР_1 НГУ видав інший наказ №133, яким примусив позивача з 08 травня 2024 року виконувати обов?язки військової служби на посаді старшого кулеметника 1-го відділення 3-го взводу оперативного призначення 1-ї роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) батальйону оперативного призначення (ВOC-101837П1), призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 НГУ від 07.05.2024 р. №15 0/c. Вважає, що оскільки існує Висновок службового розслідування щодо самовільного залишення військовослужбовцем ОСОБА_1 військової частини, а відомості про це було внесено до ЄРДР, військова служба позивачу вважається призупиненою з 03.03.2022 р., тобто з дати внесення відомостей про самовільне залишення частини до ЄРДР та відкриття кримінального провадження №42022231270000015 від 03.03.2022 р., до теперішнього часу, допоки судом не буде ухвалено вирок у кримінальному провадженні. Таким чином, накази підлягає скасуванню.

Відповідач з поданим позовом не погодився, вважає його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. У поданому до суду відзиві зазначає, що оскаржувані накази від 07.05.2024 року №15 о/с та від 08.05.2024 року №133 носять кадровий характер, тобто переміщення на посадах в межах військової частини НОМЕР_1 . Відповідно до статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII) та пункту 144 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі - Положення), встановлено, що для військовослужбовців, стосовно яких судом винесено виправдувальний вирок, що набрав законної сили, або стосовно яких закрито кримінальне провадження відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 284 КПК України, військова служба та дія контракту продовжується. У такому разі строк призупинення військові служби зараховується до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії, а також до строку вислуги років для присвоєння чергового військового звання, та поновлюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців. Зазначені підстави для продовження служби є безальтернативними, проте не виключними та не містять прямої заборони для можливості проходження служби військовослужбовцем у статусі особи, щодо якої здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні (перевіряється причетність) підозрюваного або обвинуваченого з моменту добровільного повернення військовослужбовців у військову частину можливе поновлення їх права на грошове забезпечення, при цьому проходження служби військовослужбовцем у статусі особи, щодо якої здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні (перевіряється причетність), підозрюваного або обвинуваченого є підставою визнання періоду призупинення військової служби на час ухилення обґрунтованим, що виключає можливість у відшкодуванні за цей час передбачених законом виплат. Разом з цим повідомляє, що молодшого сержанта ОСОБА_1 , який здав справи і обов`язки за посадою старшого кулеметника 2-го відділення 3-го взводу оперативного призначення 1-ї роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 та переміщеного наказом командувача Національної гвардії України від 30.11.2024 № 330 о/с для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_2 , 03 грудня 2024 року.

ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою суду від 26.08.2024 позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправними та скасування наказів залишено без руху та надано позивачу термін для усунення недоліків - 10 днів з дня отримання копії ухвали.

В ухвалі від 26.08.2024 судом визначено спосіб усунення виявлених недоліків, а саме шляхом надання до суду уточненої позовної заяви з зазначенням поштового індексу місця проживання чи перебування позивача разом з її копією для відповідача та обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску.

На виконання ухвали суду, 28.08.2024 представник позивача засобами кур`єрської служби надіслав на адресу суду заяву про виконання ухвали суду про залишення позову без руху, разом з уточненою позовною заявою та клопотанням про поновлення строку звернення до суду з додатками, яка зареєстрована канцелярією суду 29.08.2024.

Ухвалою суду від 06.09.2024 наведені представником позивача у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду від 28.08.2024 підстави пропуску строку звернення до суду визнані неповажними та позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправними та скасування наказів про визнання протиправними та скасування наказів повернуто позивачеві.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, представник позивача подала апеляційну скаргу до П`ятого апеляційного адміністративного суду, в якій просила ухвалу суду від 06.09.2024 року скасувати, а справу направити до Одеського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2024 року скасовано, справу направлено до Одеського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

27.12.2024 матеріали справи № 420/26448/24 повернулись до Одеського окружного адміністративного суду після закінчення апеляційного провадження та були передані для продовження розгляду судді Каравану Р.В.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 01.01.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадження).

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Суд, дослідивши матеріали справи та обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги і заперечення, а також ті, які мають інше значення для вирішення справи, повно, всебічно та об`єктивно дослідив докази у справі

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 станом на 24 лютого 2022 року проходив військову службу на посаді начальника варти відділення начальників варт 3-ї стрілецької роти (з конвоювання екстрадиції та охорони підсудних) військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, у званні сержант. Адреса дислокації військової частини НОМЕР_1 НГУ на дату 24.02.2022 р. - АДРЕСА_1 .

З 03.03.2022 по 06.04.2022 комісією військової частини НОМЕР_1 НГУ було проведено службове розслідування за фактом дезертирства (самовільного залишення військової частини або місця служби), вчинених військовослужбовцями військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виходу із розташування військової частини у АДРЕСА_1 до місця дислокації у АДРЕСА_2 (після прибуття до ПТД).

06.04.2022 командиром військової частини НОМЕР_1 НГУ було затверджено Висновок службового розслідування за фактом дезертирства (самовільного залишення військової частини або місця служби), вчинених військовослужбовцями військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виходу із розташування військової частини у АДРЕСА_1 до місця дислокації у АДРЕСА_2 (після прибуття до ПТД).

Згідно вказаного висновку, відповідно до рапорту командира 3 стрілецької роти (з конвоювання, екстрадиції тa охорони підсудних) лейтенанта ОСОБА_2 на ім`я командира військової частини НОМЕР_1 від 25.02.2022 встановлено, що близько 18 години 25.02.2022 в ході здійснення перевірки наявності особового складу роти, після виводу особового складу з АДРЕСА_1 та передислокації в АДРЕСА_2 , ним було виявлено відсутність військовослужбовців, які вчинили самовільне залишення військової частини (дезертирство в умовах військового стану), в тому числі начальника варти сержанта ОСОБА_1 .

Вказаний висновок зокрема мотивований тим, що відповідно до інформації, викладеній у витязі з єдиного реєстру досудових розслідувань за номером кримінального провадження № 42022231270000015 від 03.03.2022 встановлено, що вказане кримінальне провадження відкрите за правовою кваліфікацією вчинення військовослужбовцями ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 Кримінального кодексу України.

Вказаним висновком запропоновано зважаючи на вимоги Закону України від 25 березня 1992 por № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (зі змінами) рішення щодо подальшого проходження військової служб військовослужбовцями, які в період з 24.02.2022 по 01.03.2022 самовільно залишили місце розташування військової частини з метою ухилення від військової служби (частково зі зброєю) та умов оголошеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану Україні» з 24.02.2022 воєнного стану, чим можливо вчинили правопорушення відповідальність за яке передбачено ст. 408 Кримінального кодексу Україну «Дезертирство», прийняти після прийнятого стосовно них органом досудового розслідування, судовим органом, правового рішення у відповідності до чинного законодавства України.

Згідно відомостей з офіційного сайту Судова влада України та Єдиного державного реєстру судових рішень в провадженні Центрального районного суду м. Миколаєва перебуває справа № 490/1750/22 щодо розгляду кримінального провадження № 62022080030000069 про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого частиною 5 статті 407 Кримінального Кодексу України, тобто за самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем, а також нез`явлення його вчасно на службу без поважних причин, вчинені в бойовій обстановці, а так само ті самі дії тривалістю понад три доби, вчинені в умовах воєнного стану.

Згідно витягу з наказу командир військової частини НОМЕР_1 НГУ (по стройовій частині) від 28.03.2022 № 57 птд начальника варти відділення начальників варт 3-ї стрілецької роти (з конвоювання, екстрадиції та охорони підсудних) сержанта ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення.

Згідно витягу з наказу командир військової частини НОМЕР_1 НГУ (по стройовій частині) від 17.04.2024 № 109 вирішено уважати таким, що приступив до виконання обов`язків молодшого сержанта ОСОБА_1 з 17 квітня 2024 року за посадою старшого кулеметника (бронеавтомобіля) 1-го відділення протитанкових керованих ракет взводу протитанкових керованих ракет роти вогневої підтримки батальйону оперативного призначення, призначеного на цю посаду наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 15.04.2024 № 17 o/c. Установлено посадовий оклад 2910 гривень за 6 тарифним розрядом. Відповідно до Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, затвердженої наказом МВС від 15.03.2018 № 200, та розпорядження командувача Національної гвардії України від 10.02.2023 № Р-16 установити та виплачувати з 17 квітня 2024 року надбавку за особливості проходження служби в розмірі 50% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років та премію в розмірі 540% від посадового окладу.

Згідно витягу з наказу командир військової частини НОМЕР_1 НГУ (по особовому складу) від 07.05.2024 № 15 о/с вирішено призначити молодшого сержанта ОСОБА_1 старшим кулеметником 1-го відділення 3-го взводу роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) батальйону оперативного призначення, звільнивши його з посади старшого кулеметника (бронеавтомобіля) 1-го відділення протитанкових керованих ракет взводу протитанкових керованих ракет роти вогневої підтримки батальйону оперативного призначення. Призначається на рівнозначну посаду для більш доцільного використання за досвідом роботи.

Згідно витягу з наказу командир військової частини НОМЕР_1 НГУ (по стройовій частині) від 08.05.2024 № 133 вирішено уважати таким, що приступили до виконання обов`язків молодшого сержанта ОСОБА_1 з 08 травня 2024 року за посадою старшого кулеметника 1-го відділення 3-го взводу роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) батальйону оперативного призначення, призначеного на цю посаду наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 07.05.2024 № 15 о/с. Установлено посадовий оклад 2910 гривень за 6 тарифним розрядом. Відповідно до Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, затвердженої наказом МВС від 15.03.2018 № 200, та розпорядження командувача Національної гвардії України від 10.02.2023 № Р-16 установити та виплачувати з 08 травня 2024 року надбавку за особливості проходження служби в розмірі 50% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років та премію в розмірі 540% від посадового окладу.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає та враховує наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати виключно встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Стаття 43 Конституції України закріплює право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно з ч.2 ст.65 Конституції України, громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відносини між Державою в особі її компетентних органів (посадових осіб та службових осіб) та громадянами, що складаються з приводу проходження військової служби, зокрема, регламентовані Законом України Про військовий обов`язок і військову службу від 25.03.1992р. за №2232-ХІІ, Дисциплінарним статутом Збройних Сил України (затв. Законом України від 24.03.1999р. №551-XIV), Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам (затв. наказом МВС України від 15.03.2018р. за №200), Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (затв. Указом Президента України від 10.12.2008р. за №1153/2008), а також Інструкцією про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах (затв. наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 за №170).

У зв`язку із розпочатою військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України і Закону України Про правовий режим воєнного стану від 12.05.2015р. №389-VIII, Указом Президента України від 24.02.2022р. №64/2022 (затв. Законом України від 24.02.2022р. №2102-ІХ) в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022р. строком на 30 діб.

У зв`язку із триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України та у відповідності до згаданих вище положень Конституції України і Закону №389-VIII, Указом Президента України від 14.03.2022р. за №133/2022 було продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26.03.2022р. строком на 30 діб.

У подальшому, як загальновідомо, Указами Президента України від 17.05.2022р. №341/2022 (затв. Законом України від 22.05.2022р. №2263-ІХ), від 12.08.2022р. №573/2022 (затв. Законом України від 15.08.2022р. №2500-ІХ), від 07.11.2022р. №757/2022 (затв. Законом України від 16.11.2022р. №2738-IX), від 06.02.2023р. №58/2023 (затв. Законом України від 07.02.2023р. №2915-IX), від 01.05.2023р. №254/2023 (затв. Законом України від 02.05.2023р. №3057-IX), від 26.07.2023р. №451/2023 (затв. Законом України від 27.07.2023р. №3275-IX), строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався на 90 діб.

Станом на час розгляду справи воєнний стан в Україні триває.

Відповідно до ст.2 Закону №2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я та віком громадян України (за винятком випадків, визначених законодавством), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Проходження військової служби здійснюється громадянами України у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Громадяни України, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

До видів військової служби відносяться, серед іншого, строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Порядок проходження військової служби, права, обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Дисциплінарний статут, у свою чергу, визначає сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців відносно її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг. Усі військовослужбовці Збройних Сил України незалежно від своїх військових звань, службового становища та заслуг повинні неухильно керуватися вимогами цього Статуту.

Частиною 2 ст. 24 Закону №2232-ХІІ передбачено, що військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством.

Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. Підставою для призупинення військової служби є отримання військовою частиною письмового повідомлення правоохоронного органу про внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального правопорушення (витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань).

Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов`язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.

Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.

Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України та інших військових формувань.

Військовослужбовці, військову службу яким призупинено та стосовно яких обвинувальні вироки суду набрали законної сили, підлягають звільненню з військової служби відповідно до пункту "г" частини другої, пункту "г" частини третьої, підпункту "д" пункту 1, підпункту "в" пункту 2 частини четвертої, підпунктів "е" пунктів 1 і 2, підпункту "в" пункту 3 частини п`ятої та підпункту "е" пункту 1, підпункту "д" пункту 2, підпункту "в" пункту 3 частини шостої статті 26 цього Закону, крім військовослужбовців, яким вироком суду визначено міру покарання у виді службового обмеження, арешту з відбуттям на гауптвахті або триманням у дисциплінарному батальйоні.

Військовослужбовці, яким призначено кримінальне покарання у вигляді штрафу, яких звільнено від кримінальної відповідальності на підставах, передбачених статтями 47, 48, 49 Кримінального кодексу України, а також яких звільнено від відбування покарання на підставі амністії, підлягають звільненню з військової служби відповідно до підпункту "ґ" пункту 1 частини четвертої, підпунктів "д" пунктів 1 та 2 частини п`ятої та підпункту "д" пункту 1, підпункту "ґ" пункту 2 частини шостої статті 26 цього Закону.

Для військовослужбовців, стосовно яких судом винесено виправдувальний вирок, що набрав законної сили, або стосовно яких закрито кримінальне провадження відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, військова служба та дія контракту продовжується. У такому разі строк призупинення військової служби зараховується до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії, а також до строку вислуги років для присвоєння чергового військового звання, та поновлюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.

За весь час необґрунтованого призупинення військової служби таким військовослужбовцям виплачується недоотримане грошове та здійснюються недоотримане продовольче, речове та інші види забезпечення.

Порядок призупинення та продовження військової служби визначається положеннями про проходження військової служби.

Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджено Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008.

Відповідно до статті 3 вказаного Указу поширено дію Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого цим Указом, та статті 2 цього Указу на військовослужбовців Національної гвардії України та Державної спеціальної служби транспорту.

Відповідно до приписів пунктів 144-1 144-7 вказаного Положення для військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину або місце служби, дезертирував із Збройних Сил України або добровільно здався в полон, військова служба призупиняється відповідно до частини другої статті 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Військова служба для такого військовослужбовця призупиняється з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.

Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов`язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.

Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.

Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України.

Звільнення з посад військовослужбовців, військову службу яким призупинено, здійснюється командирами (начальниками) військових частин наказами по особовому складу.

Звільнення з посад військовослужбовців, призначених на посади Президентом України, військову службу яким призупинено, здійснюється Президентом України.

У разі відсутності повноважень щодо звільнення з посади військовослужбовця, військову службу якого призупинено, командир (начальник) військової частини подає витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань безпосередньо посадовій особі, яка має таке право, для видання наказу по особовому складу.

Наказ по особовому складу доводиться до військової частини та інших посадових осіб у порядку, визначеному Міністерством оборони України.

Командир (начальник) військової частини на підставі наказу по особовому складу про звільнення військовослужбовця, військову службу якого призупинено, з посади:

видає наказ по стройовій частині про призупинення виплати грошового і здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення військовослужбовця та виключення його із списків особового складу військової частини;

організовує внесення запису до примірника контракту, що зберігається в особовій справі військовослужбовця, про призупинення дії контракту;

надсилає витяг із наказу та облікові документи військовослужбовця до органу військового управління, визначеного Міністерством оборони України.

Облік військовослужбовців, військову службу яким призупинено, здійснюється в порядку, визначеному Міністерством оборони України.

У разі прибуття до місця служби військовослужбовця, військову службу якого призупинено, командир (начальник) військової частини з`ясовує підстави його відсутності і негайно інформує про це орган досудового розслідування та орган управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, у зоні діяльності якого військова частина виконує завдання за призначенням. Командування військової частини або орган управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України здійснює супроводження військовослужбовця до органу досудового розслідування.

Військовослужбовці, військову службу яким призупинено та стосовно яких обвинувальні вироки суду набрали законної сили, підлягають звільненню з військової служби відповідно до пункту "г" частини другої, пункту "г" частини третьої, підпункту "д" пункту 1, підпункту "в" пункту 2 частини четвертої, підпункту "е" пункту 1, підпункту "е" пункту 2, підпункту "в" пункту 3 частини п`ятої та підпункту "е" пункту 1, підпункту "д" пункту 2, підпункту "в" пункту 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", крім військовослужбовців, яким вироком суду визначено міру покарання у виді службового обмеження, арешту з відбуттям на гауптвахті або триманням у дисциплінарному батальйоні.

Військовослужбовці, яким призначено кримінальне покарання у вигляді штрафу, яких звільнено від кримінальної відповідальності на підставах, передбачених статтями 47, 48, 49 Кримінального кодексу України, а також яких звільнено від відбування покарання на підставі амністії, підлягають звільненню з військової служби відповідно до підпункту "ґ" пункту 1 частини четвертої, підпункту "д" пункту 1, підпункту "д" пункту 2 частини п`ятої та підпункту "д" пункту 1, підпункту "ґ" пункту 2 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Звільнення військовослужбовців, військову службу яким призупинено, з військової служби здійснюється командирами (начальниками) військових частин наказами по особовому складу, крім військовослужбовців, які згідно із пунктом 225 цього Положення звільняються з військової служби Президентом України.

Для військовослужбовців, стосовно яких судом винесено виправдувальний вирок, що набрав законної сили, або стосовно яких закрито кримінальне провадження відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, військова служба та дія контракту продовжуються. У такому разі строк призупинення військової служби зараховується до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії, а також до строку вислуги років для присвоєння чергового військового звання, та поновлюються пільги і соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.

За весь час необґрунтованого призупинення військової служби таким військовослужбовцям виплачується недоотримане грошове та здійснюються недоотримані продовольче, речове та інші види забезпечення.

Продовження військової служби та дії контракту з військовослужбовцями, зазначеними у цьому пункті, здійснюється командирами (начальниками) військових частин наказами по особовому складу.

У разі набрання законної сили рішенням суду про оголошення військовослужбовця, військову службу якого призупинено, безвісно відсутнім або померлим, командир військової частини інформує про це орган досудового розслідування, орган військового управління, де здійснювався облік військовослужбовця, орган управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, у зоні діяльності якого військова частина виконує завдання за призначенням, та районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання або реєстрації військовослужбовця.

За наслідком системного аналізу наведених вище правових положень, суд дійшов висновку, що діючи на момент винесення оскаржуваних наказів норми законодавства передбачали виключений перелік підстав для продовження військової служби та дії контракту військовослужбовцям військову службу яких було призупинено, а саме для військовослужбовців обвинувальні вироки суду набрали законної сили, яким визначено міру покарання у виді службового обмеження, арешту з відбуттям на гауптвахті або триманням у дисциплінарному батальйоні та стосовно яких судом винесено виправдувальний вирок, що набрав законної сили, або стосовно яких закрито кримінальне провадження відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України.

За таких умов суд погоджується з доводами позивача про те, що його військову службу було призупинено з 03.03.2022 року допоки судом не буде ухвалено вирок у кримінальному провадженні.

Відповідачем до матеріалів справи не надано доказів прийняття наказу про продовження військової служби та дії контракту, а також наявності обставин, з якими діюче законодавство передбачає можливість продовження військової служби та дії контракту позивача.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність правових та фактичних підстав для визнання протиправними наказів командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, а саме наказу від 17.04.2024 р. №109, від 07.05.2024 р. №15/ос та від 08.05.2024 р. №133.

При цьому суд зауважує, що відповідно до приписів пункту 2 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Оскільки суд дійшов висновку про протиправність наказів від 17.04.2024 р. №109, від 07.05.2024 р. №15/ос та від 08.05.2024 р. №133, відповідно останні також підлягають скасуванню.

Суд відхиляє наведені у відзиві на позовну заяву доводи позивача, що з моменту добровільного повернення військовослужбовців у військову частину можливе поновлення їх права на грошове забезпечення, при цьому проходження служби військовослужбовцем у статусі особи, щодо якої здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні (перевіряється причетність), підозрюваного або обвинуваченого є підставою визнання періоду призупинення військової служби на час ухилення обгрунтованим, що виключає можливість у відшкодуванні за цей час передбачених законом виплат.

Вказані доводи відповідача стосуються виключно випадків, коли військовослужбовця було зараховано наказом по особовому складу в розпорядження посадових осіб, які мають право призначення на посади, для вирішення питання щодо дальшого їх службового використання, а не випадків призупинення військової служби для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон.

Окрім того, відповідачем до матеріалів справи не надано доказів прийняття наказу щодо зарахування позивача в розпорядження посадових осіб, які мають право призначення на посади.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бендерський проти України від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 5 статті 139 КАС України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Приймаючи до уваги те, що позивача звільнено від сплати судового збору та матеріали справи не містять доказів понесення ним інших судових витрат, суд вирішує розподіл судових витрат у цій частині не здійснювати.

Керуючись статтями 2, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправними та скасування наказів задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати накази командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, а саме:

- наказ від 17.04.2024 р. №109, яким військовослужбовця ОСОБА_1 прийнято на посаду старшого кулеметника (бронеавтомобіля) 1-го відділення протитанкових керованих ракет взводу протитанкових керованих ракет роти вогневої підтримки батальйону оперативного призначення (ВОС -101837П);

- наказ від 08.05.2024 р. №133, яким військовослужбовця ОСОБА_1 прийнято на посаду старшого кулеметника 1-го відділення 3-го взводу оперативного призначення 1-ї роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) батальйону оперативного призначення (ВОС-Ю1837П);

- наказ від 07.05.2024 р. №15/ос.

Рішення суду, відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Повне найменування сторін:

Позивач ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків (РНОКПП) НОМЕР_3 .

Відповідач Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України, місцезнаходження: АДРЕСА_4 ; ідентифікаційний код в ЄДРПОУ НОМЕР_4 .

Суддя Роман КАРАВАН