Рішення № 129293097, 04.08.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2025 рокуСправа № 160/28471/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рянської В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в місті Дніпрі у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом керівника Західної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави до Дніпровської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Комунального підприємства «Міські активи» Дніпровської міської ради, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява керівника Західної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави до Дніпровської міської ради про:

- визнання протиправною бездіяльності Дніпровської міської ради, яка полягає у непроведенні державної реєстрації права комунальної власності на захисні споруди цивільного захисту (сховища) № 13027 та № 13186, розташовані за адресою: м. Дніпро, вул. Автотранспортна, 2;

- зобов`язання Дніпровської міської ради вчинити дії щодо реєстрації права комунальної власності на захисні споруди цивільного захисту (сховища) № 13027 та № 13186, розташовані за адресою: м. Дніпро, вул. Автотранспортна, 2.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що вказані захисні споруди прийнято з державної у комунальну власність територіальної громади міста Дніпра відповідно до рішення Дніпровської міської ради № 62/2 від 27.01.2021. Їх балансоутримувачем є Комунальне підприємство «Міські активи» Дніпровської міської ради. Станом на 24.10.2024 право комунальної власності на захисні споруди № 13027 та № 13186 не зареєстровано. За наслідками оцінки стану готовності захисних споруд, оформленої актами від 08.02.2024, встановлено, що захисні споруди не готові для використання за призначенням. Несвоєчасне проведення державної реєстрації речових прав може мати наслідком вибуття майна з власності територіальної громади міста Дніпра, унеможливлює належне утримання через відсутність можливості фінансування за рахунок місцевого бюджету їх утримання, реконструкції та приведення у стан готовності до використання, що може призвести до втрати майна, збитків територіальної громади, загрози для життя та здоров`я жителів громади у зв`язку з бойовими діями в умовах воєнного стану. Дніпровською міською радою допущено бездіяльність щодо забезпечення проведення державної реєстрації права комунальної власності на захисні споруди цивільного захисту (сховища) № 13027 та № 13186. Інтерес держави у даному випадку включає інтереси жителів територіальної громади міста Дніпра, які полягають у суворому дотриманні встановлених законом правил набуття та реєстрації права власності на нерухоме майно. Порушення прав територіальної громади свідчить про порушення державних інтересів, суперечить конституційному обов`язку держави щодо забезпечення прав людини та гарантування належного функціонування місцевого самоврядування. Зважаючи на те, що повноваження щодо звернення за реєстрацією права власності на комунальне майно належить органу місцевого самоврядування, беручи до уваги відсутність у таких правовідносинах іншого органу, уповноваженого на захист інтересів держави, прокурор звертається з позовом до суду в інтересах держави як позивач.

Ухвалою суду від 30.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, залучено до участі у справі третю особу, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

14.11.2024 надійшов відзив, у якому відповідач просив відмовити в задоволенні позову. Зазначив, що оскільки спір стосується державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, справа непідсудна адміністративному суду та має розглядатися господарським судом. Строк проведення державної реєстрації права власності з моменту передачі майна у комунальну власність чинним законодавством не встановлено. Рішення Дніпровської міської ради № 62/2 від 27.01.2021 «Про прийняття з державної у комунальну власність захисних споруд № 13027, № 13186 по вул. Автотранспортній, 2» є правовстановлюючим документом на вказані об`єкти. Відповідачем не було допущено оскаржувану бездіяльність. Дніпровською міською радою проводиться робота щодо приведення у відповідність документів, необхідних для реєстрації права комунальної власності на захисні споруди № 13027, № 13186.

До відзиву додано заяву відповідача із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою від 18.11.2024 вказану заяву відповідача залишено без задоволення.

19.11.2024 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій прокурор зазначив, що даний спір є публічно-правовим, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів. Відповідач як орган місцевого самоврядування має забезпечувати реалізацію державної політики у сфері володіння, користування і розпорядження об`єктами комунальної власності на відповідній території, у тому числі щодо державної реєстрації права власності на об`єкти, розташовані в адміністративних межах Дніпровської міської ради. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до закону, виникають з моменту такої реєстрації.

17.02.2025 надійшло клопотання відповідача про долучення до матеріалів справи доказів реєстрації за Дніпровською міською радою права власності на захисну споруду цивільного захисту № 13186, розташовану за адресою: м. Дніпро, вул. Автотранспортна, 2.

09.05.2025 до суду надійшло клопотання керівника Західної окружної прокуратури міста Дніпра про відмову від позовних вимог в частині зобов`язання Дніпровської міської ради вчинити дії щодо реєстрації права комунальної власності на захисну споруду цивільного захисту (сховище) № 13186, розташовану за адресою: м. Дніпро, вул. Автотранспортна, 2, та закриття провадження у справі щодо цієї частини позовних вимог.

Ухвалою від 04.08.2025 прийнято часткову відмову керівника Західної окружної прокуратури міста Дніпра від позову, закрито провадження в адміністративній справі за позовом керівника Західної окружної прокуратури міста Дніпра до Дніпровської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Комунального підприємства «Міські активи» Дніпровської міської ради щодо частини позовних вимог про зобов`язання Дніпровської міської ради вчинити дії щодо реєстрації права комунальної власності на захисну споруду цивільного захисту (сховище) № 13186, розташовану за адресою: м. Дніпро, вул. Автотранспортна, 2.

Станом на час розгляду справи інші заяви по суті справи, у тому числі пояснення третьої особи, до суду не надійшли.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.10.2020 у справі № 26/5005/8456/2011 було зобов`язано Дніпровську міську раду прийняти до комунальної власності територіальної громади міста Дніпра без додаткових умов захисні споруди № 13027 та № 13186, розташовані за адресою: м. Дніпро, вул. Автотранспортна, 2.

Рішенням Дніпровської міської ради № 62/2 від 27.01.2021 «Про прийняття з державної у комунальну власність захисних споруд № 13027, № 13186 по вул. Автотранспортній, 2» вирішено прийняти з державної у комунальну власність територіальної громади міста Дніпра вказані захисні споруди.

Балансоутримувачем захисних споруд № 13027, № 13186 є Комунальне підприємство «Міські активи» Дніпровської міської ради, про що зазначено в облікових картках та паспортах захисних споруд цивільного захисту, довідках вказаного комунального підприємства.

Відповідно до актів оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту від 08.02.2024 захисні споруди № 13027, № 13186 не готові для використання за призначенням.

Листом Дніпровської міської ради від 04.09.2024 № 7/11-2021 повідомлено керівника Західної окружної прокуратури міста Дніпра про те, що міською радою ведеться робота щодо приведення у відповідність документів, необхідних для подальшої реєстрації права комунальної власності територіальної громади міста Дніпра на захисні споруди № 13027, № 13186.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 03.05.2025 № 425284241 право власності на захисну споруду цивільного захисту № 13186, розташовану за адресою: м. Дніпро, вул. Автотранспортна, 2, на підставі ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 15.10.2020 у справі № 26/5005/8456/2011 зареєстровано за Дніпровською міською радою, дата державної реєстрації - 05.11.2024, підстава внесення запису - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 76741721 від 22.01.2025.

Щодо доводів відповідача про підсудність цієї справи господарському суду суд зазначає таке.

Згідно з пунктом першим частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Пунктом 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України).

Отже, до юрисдикції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій, чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Публічно-правовим вважається, зокрема спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

Разом з тим, суд зазначає, що приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною другою статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до пункту шостого частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці.

У справі, що розглядається, відповідач як орган місцевого самоврядування виконує публічно-владні управлінські функції. Майно, щодо реєстрації права комунальної власності на яке прокурором заявлено позовні вимоги, не є предметом спору у цій справі. Беручи до уваги вищенаведене, на дану справу поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 131-1 Конституції України встановлено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом (пункт 3 частини першої). Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Тобто Конституція України визначає дві обов`язкові вимоги для виникнення у прокурора права на представництво інтересів держави: доведення, що обставини звернення є виключним випадком і здійснення представництва в порядку, визначеному законом.

За приписами частини першої статті 2 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII) на прокуратуру покладаються такі функції: 1) підтримання державного обвинувачення в суді; 2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом та главою 12 розділу III Цивільного процесуального кодексу України; 3) нагляд за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; 4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Статтею 23 Закону № 1697-VII врегульоване питання представництва інтересів громадянина або держави в суді, відповідно до частини першої якої представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з абзацами першим та другим частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Частиною четвертою статті 23 Закону № 1697-VII встановлено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

У разі відсутності суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави, а також у разі представництва інтересів громадянина або представництва інтересів держави у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави з метою встановлення наявності підстав для представництва прокурор має право:

1) витребовувати за письмовим запитом, ознайомлюватися та безоплатно отримувати копії документів і матеріалів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ і організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, що знаходяться у цих суб`єктів, у порядку, визначеному законом;

2) отримувати від посадових та службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ та організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування усні або письмові пояснення. Отримання пояснень від інших осіб можливе виключно за їхньою згодою.

Відповідно до частини шостої статті 23 Закону № 1697-VII під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження: 1) звертатися до суду з позовом (заявою, поданням); 2) вступати у справу, порушену за позовом (заявою, поданням) іншої особи, на будь-якому етапі судового провадження; 3) ініціювати перегляд судових рішень, у тому числі у справі, порушеній за позовом (заявою, поданням) іншої особи; 4) брати участь у розгляді справи; 5) подавати цивільний позов під час кримінального провадження у випадках та порядку, визначених кримінальним процесуальним законом; 6) брати участь у виконавчому провадженні при виконанні рішень у справі, в якій прокурором здійснювалося представництво інтересів громадянина або держави в суді; 7) з дозволу суду ознайомлюватися з матеріалами справи в суді та матеріалами виконавчого провадження, робити виписки з них, отримувати безоплатно копії документів, що знаходяться у матеріалах справи чи виконавчого провадження.

Частиною першою статті 24 Закону № 1697-VII визначено, що право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист

Згідно з частинами третьою та четвертою статті 5 КАС України до суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право.

Суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

За приписами частин третьої, четвертої ї статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

У позовній заяві керівника Західної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави до Дніпровської міської ради обґрунтовано, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора з огляду на відсутність органу, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Згідно з пунктом 14 частини 1 статті 2 Кодексу цивільного захисту України захисні споруди цивільного захисту - інженерні споруди, призначені для захисту населення від впливу небезпечних факторів, що виникають внаслідок надзвичайних ситуацій, воєнних дій або терористичних актів.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 21 Кодексу цивільного захисту України громадяни України мають право на забезпечення засобами колективного та індивідуального захисту та їх використання.

За змістом частини 2 статті 19 Кодексу цивільного захисту України до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері цивільного захисту належить:

23) виконання вимог законодавства щодо створення, використання, утримання, експлуатації та реконструкції об`єктів фонду захисних споруд цивільного захисту;

24) визначення за погодженням з місцевими державними адміністраціями потреби в об`єктах фонду захисних споруд цивільного захисту, необхідних для укриття всіх категорій населення за місцем роботи та за місцем проживання, а також інших категорій населення за місцем тимчасового перебування, у визначених законодавством випадках;

26) прийняття рішень про подальше використання об`єктів фонду захисних споруд цивільного захисту державної та комунальної власності у разі банкрутства (ліквідації) суб`єкта господарювання, на балансі якого вона перебуває, та безхазяйних захисних споруд;

27) ведення обліку фонду захисних споруд цивільного захисту територіальної громади, створення загальнодоступних інформаційних ресурсів та доведення до населення інформації про об`єкти такого фонду, у тому числі у доступній для осіб з порушеннями зору та слуху формі;

28) здійснення контролю за станом утримання об`єктів фонду захисних споруд цивільного захисту;

29) організація проведення технічної інвентаризації захисних споруд цивільного захисту, виключення їх за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, з фонду захисних споруд цивільного захисту.

Постановою Кабінету Міністрів України № 138 від 10.03.2017 «Деякі питання використання захисних споруд цивільного захисту» затверджено Порядок створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту, включення об`єктів до складу та виключення таких об`єктів з фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку.

Терміни, що вживаються у цьому Порядку, мають таке значення:

балансоутримувачі - власники, користувачі, юридичні особи, на балансі яких перебувають об`єкти фонду захисних споруд (у тому числі ті, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації);

утримання об`єктів фонду захисних споруд - комплекс заходів організаційного, матеріально-технічного, інженерного, фінансового та іншого характеру, що спрямовані на забезпечення готовності об`єктів фонду захисних споруд до використання за призначенням.

Згідно з пунктами 9, 11 цього Порядку утримання об`єктів фонду захисних споруд у готовності до використання за призначенням здійснюється їх балансоутримувачами. Балансоутримувач забезпечує утримання об`єктів фонду захисних споруд у стані, необхідному для приведення у готовність до використання за призначенням відповідно до вимог щодо утримання, облаштування та експлуатації об`єктів фонду захисних споруд, крім об`єктів, що мають перебувати в постійній готовності.

Пунктом 17 цього Порядку передбачено, що суб`єкти господарювання здійснюють облік об`єктів фонду захисних споруд, які перебувають у них на балансі (на утриманні, в управлінні тощо). Керівники таких суб`єктів господарювання несуть персональну відповідальність за забезпечення обліку, проведення інвентаризації, державної реєстрації права власності і речового права на захисні споруди, та достовірне і своєчасне подання відомостей про об`єкти фонду захисних споруд до міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, до сфери управління яких вони належать та до власності (господарського управління, оперативного управління) яких належать захисні споруди державної власності, що перебувають у суб`єктів господарювання приватної форми власності на підставі іншого речового права (користування, володіння тощо).

Згідно з частиною 1 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Частинами 3, 5 статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Згідно з частинами 1, 2, 5 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Відповідно до частини 1 статті 316, частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 327 Цивільного кодексу України визначено, що у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Згідно з частиною 4 статті 334 Цивільного кодексу України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Пунктом 1 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 цього Закону державній реєстрації прав підлягають право власності та право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов`язання на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов`язання на майбутній об`єкт нерухомості.

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі.

Частинами 1, 2, 3, 4 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що загальними засадами державної реєстрації прав є зокрема: 1) гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; 2) обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті у випадках, визначених статтею 28 цього Закону, та в інших випадках, визначених законом.

Судом встановлено, що рішенням Дніпровської міської ради № 62/2 від 27.01.2021 «Про прийняття з державної у комунальну власність захисних споруд № 13027, № 13186 по вул. Автотранспортній, 2» вирішено прийняти з державної у комунальну власність територіальної громади міста Дніпра вказані захисні споруди.

Балансоутримувачем захисних споруд № 13027, № 13186 є Комунальне підприємство «Міські активи» Дніпровської міської ради. Державну реєстрацію права комунальної власності на захисну споруду № 13186 проведено після звернення прокурора до суду з цим адміністративним позовом. Станом на час розгляду справи відомості про проведення державної реєстрації права комунальної власності на захисну споруду № 13027 у матеріалах справи відсутні.

Щодо доводів відповідача про те, що нормами Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не встановлено строки для виконання власником дій щодо реєстрації права власності суд зазначає, що відповідачем не вчинено таких дій з 2021 року після прийняття рішення Дніпровської міської ради № 62/2 від 27.01.2021, що свідчить про допущену ним бездіяльність протягом тривалого часу.

За таких обставин, з огляду на визначені Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» повноваження Дніпровської міської ради щодо управління майном, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Дніпра, обов`язковість державної реєстрації прав на нерухоме майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, запроваджену Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», суд дійшов висновку, що Дніпровська міська рада не вжила належних заходів щодо проведення державної реєстрації права комунальної власності на захисну споруду цивільного захисту № 13027, допустивши таким чином протиправну бездіяльність.

З системного аналізу матеріалів справи, наведених норм законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності Дніпровської міської ради, яка полягає у непроведенні державної реєстрації права комунальної власності на захисну споруду цивільного захисту (сховище) № 13027, розташовану за адресою: м. Дніпро, вул. Автотранспортна, 2, та зобов`язання Дніпровської міської ради вчинити дії щодо реєстрації права комунальної власності на вказану захисну споруду цивільного захисту (сховище) підлягають задоволенню.

Оскільки ухвалою суду від 04.08.2025 закрито провадження щодо частини позовних вимог про зобов`язання Дніпровської міської ради вчинити дії щодо реєстрації права комунальної власності на захисну споруду цивільного захисту (сховище) № 13186, розташовану за адресою: м. Дніпро, вул. Автотранспортна, 2, враховуючи проведення державної реєстрації права власності на захисну споруду цивільного захисту № 13186, розташовану за адресою: м. Дніпро, вул. Автотранспортна, 2, за Дніпровською міською радою, підстави для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності Дніпровської міської ради, яка полягає у непроведенні державної реєстрації права комунальної власності на захисну споруду цивільного захисту (сховище) № 13186 відсутні.

Відповідно до частини 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки матеріали справи не містять доказів понесення прокурором витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 77, 90, 243-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов керівника Західної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави до Дніпровської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Комунального підприємства «Міські активи» Дніпровської міської ради, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Дніпровської міської ради, яка полягає у непроведенні державної реєстрації права комунальної власності на захисну споруду цивільного захисту (сховище) № 13027, розташовану за адресою: м. Дніпро, вул. Автотранспортна, 2.

Зобов`язати Дніпровську міську раду вчинити дії щодо реєстрації права комунальної власності на захисну споруду цивільного захисту (сховище) № 13027, розташовану за адресою: м. Дніпро, вул. Автотранспортна, 2.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Позивач: керівник Західної окружної прокуратури міста Дніпра, місцезнаходження: 49006, м. Дніпро, вул. Робоча, буд. 24а, код ЄДРПОУ 0290993821.

Відповідач: Дніпровська міська рада, місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, буд. 75, код ЄДРПОУ 26510514.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Комунальне підприємство «Міські активи» Дніпровської міської ради, місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Мечникова, буд. 6, код ЄДРПОУ 03341763.

Повний текст рішення суду складено 04.08.2025.

Суддя В.В. Рянська