Постанова № 129288681, 04.08.2025, Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №949/1146/25

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2025 року м.Дубровиця

Суддя Дубровицького районного суду Рівненської області Оборонова І.В., розглянувши матеріали справи, що надійшли від відділення поліції №1 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , непрацюючого, проживаючого по АДРЕСА_1 ,

за ч.5 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

11травня 2025року о11-15год.в с.Лютинськ Сарненськогорайону Рівненськоїобласті, ОСОБА_1 ,повторно протягомроку,керував автомобілеммарки «BMW»з державнимномерним знаком НОМЕР_1 ,не маючиправа керуваннятаким транспортнимзасобом,а саме,не отримувавпосвідчення водіявідповідної категорії,чим порушиввимоги п.2.1«а» Правилдорожнього руху та ст.15 Закону України «Про дорожній рух».

При складанні протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 від дачі пояснень, підпису у протоколі та від отримання його копії відмовився.

Після надходження до суду вказаного адміністративного матеріалу, ОСОБА_1 неодноразово викликався до суду, проте конверти з поштовими повідомленнями повернулися до суду не врученими (а.с.10-11, 12). Також він викликався до суду розміщенням на веб-порталі судової влади України оголошення про його виклик до суду (а.с.13), але на розгляд справи до суду не з`явився. Інших засобів зв`язку з особою, яка притягається до адміністративного правопорушення, зокрема абонентського номера телефону чи електронної пошти, матеріали справи не містять.

Крім того, відповідно до матеріалів справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 був проінформований, що розгляд справи про притягнення його до адміністративної відповідальності буде проводитися в Дубровицькому районному суді Рівненської області. Вказаний факт підтверджується, як складеним протоколом (а.с.2), так і відеозаписом з боді-камери працівника поліції (а.с.8).

Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.14) наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого щодо них судового провадження.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнов проти України» зазначено, що сторона яка задіяна у ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Верховним Судом в п. 34 постанови від 12 березня 2019 року по справі № 910/9836/18 також зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна особа має право на розгляд її справи упродовж розумного строку судом встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти неї обвинувачення. Тому, розгляд даної справи без невиправданої затримки не буде відповідати інтересам особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнов проти України", в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Згідно ч.1 ст.268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи, і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Суд звертає увагу на те, що ч. 2 ст. 268 КУпАП не передбачено обов`язкової участі особи, яка притягається до відповідальності під час розгляду справи про адміністративні правопорушення за ч.5 ст.126 КУпАП.

З огляду на те, що ОСОБА_1 , який притягується до адміністративної відповідальності, був обізнаний про складання відносно нього вказаного протоколу про адміністративне правопорушення та був повідомлений у передбачений законом спосіб про час та місце розгляду справи, проте на розгляд справи до суду не з`явився, будь-яких клопотань до суду не подавав, а також враховуючи, що за вказаною статтею, не передбачено обов`язкової участі особи, яка притягається до відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, суд вважає за можливе розглянути справу про притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності.

Дослідивши повно й об`єктивно обставини вчинених адміністративних правопорушень та матеріали справ, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, а його вину доведено повністю, що підтверджується письмовими доказами, які не були спростовані під час судового розгляду, зокрема:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №327012 від 11 травня 2025 року (а.с.2);

- витягом та довідкою з підсистеми «адмінпрактика» інформаційного порталу Національної поліції України (а.с.5), з яких встановлено, що 20 січня 2025 року ОСОБА_1 притягувався до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП (а.с.6,7);

- переглянутим відеозаписом, який було долучено працівниками поліції до матеріалів справи на DVD-диску (а.с.8).

Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ч.1 ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідальність за ч.5 ст.126 КУпАП, настає за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою ст.126 КУпАП.

Відповідно до ст.15 Закону України «Про дорожній рух», право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. На території України відповідно доКонвенції про дорожній рухдіють національні та міжнародні посвідчення водія.Порядок видачі, обміну та встановлення терміну дії таких посвідченьвизначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.2.1 «а» ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

При накладенні адміністративного стягнення відносно ОСОБА_1 , суд враховує характер скоєного правопорушення та особу правопорушника.

Обставин, які пом`якшують чи обтяжують відповідальність ОСОБА_1 за вчинене ним адміністративне правопорушення суд не вбачає.

Як встановлено із довідки, яка наявна в адміністративних матеріалах, ОСОБА_1 посвідчення водія не отримував (а.с.7).

Санкцією ч.5 ст.126 КУпАП, передбачено адміністративне стягнення на водіїв у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п`яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.

Тобто, для водіїв адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, є безальтернативним. При цьому, суд не вправі, при визнанні особи винуватою, призначити інше покарання, ніж передбачене санкціями статтей, або ж перейти до іншого виду стягнення чи звільнити від стягнення, оскільки Законом України встановлена пряма заборона застосування пом`якшення стягнення чи звільнення від стягнення.

Європейським судом з прав людини у багаточисельних рішеннях висловлена правова позиція щодо розгляду національними судами справ про адміністративні правопорушення. Так, у рішенні Суду «Енгель та інші проти Нідерландів» були визначені критерії, за наявності одного із них будь-яке правопорушення повинне розцінюватись як кримінальне і розглядатись за процедурою, визначеною національним законодавством для кримінальних правопорушень.

Такими критеріями є: «критерій національного права», який визначає те, що будь-яке протиправне діяння є злочином, якщо воно передбачене як злочин відповідним національним законодавством; «критерій кола адресатів», відповідно до якого правопорушення повинне розглядатись як кримінальне, якщо відповідальність за нього поширюється на невизначене коло осіб; «критерій мети та тяжкості наслідків» за змістом якого, вчинене правопорушення розглядається за природою кримінального злочину якщо санкція за його вчинення є достатньо суворою і передбачає елемент покарання. Зазначені положення знайшли в подальшому своє відображення у чисельних рішеннях ЄСПЛ, зокрема: «Лутц проти Німеччини», «Карелін проти Російської Федерації», «Гурепка проти України», «Лучанінова проти України» та інших.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Наведене вказує на те, що зазначене вище правопорушення повинне розглядатись за процедурою кримінального судочинства. У зв`язку із цим, при розгляді даної справи, при наданні оцінки доказам та вирішенні питання про законність та обґрунтованість судового рішеннясуд вважає за необхідне застосовувати відповідні положення кримінального процесуального закону, в тому числі і щодо сутності адміністративного правопорушення, яке за своєю юридичною природою фактично є обвинуваченням.

У зв`язку з наведеним, вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення, суд приймає до уваги висновки Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладені у постанові від 04 вересня 2023 року по справі №702/301/20 згідно з яким, особі, яку визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого відповідною частиною статей 286, 286-1 КК, суд може призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення кримінального правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.

Крім того, в даній постанові зазначено, що підхід щодо неможливості призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами особі, яка не отримувала посвідчення водія на право керування транспортними засобами, не відповідає засаді справедливості та принципу рівності всіх перед законом, а також нівелює попереджувальну мету покарання.

При вирішенні питання про застосування ОСОБА_1 додаткового стягнення, то суд вважає, що оскільки до протоколу не додано належних доказів того, що транспортний засіб марки BMW» з державним номерним знаком НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 належить останньому на праві приватної власності, а тому не має підстав для накладення на нього додаткового стягнення у виді конфіскації транспортного засобу.

За таких підстав, враховуючи те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративні правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами, і враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, суд приходить до висновку, що необхідним та достатнім буде призначити ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами та без конфіскації транспортного засобу, оскільки саме такий вид стягнення є необхідним і достатнім для його виховання у дусі додержання законів України, поваги до суспільних правил та запобігання вчиненню ним нових правопорушень.

Відповідно до вимогст.40-1 КУпАП України, особою, на яку накладено адміністративне стягнення, сплачується судовий збір.

Керуючись ст.ст.40-1,284,287,294 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення та застосувати відносно нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800,00 грн. (сорок тисяч вісімсот гривень) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п`ять) років та без оплатного вилучення транспортного засобу;

Реквізити для оплати штрафу:

- отримувач коштів: ГУК у Рівненській області (21081300)

- код отримувача: (код за ЄДРПОУ) 38012494

- банк отримувача: Казначейство України ЕАП

- рахунок отримувача: UA218999980313020149000017001

- код класифікації доходів бюджету: 21081300

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Державної судової адміністрації України судовий збір в розмірі 605,60 грн. (шістсот п`ять гривень 60 коп.) грн.

Реквізити для оплати судового збору:

- отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106;

- код за ЄДРПОУ: 37993783;

- банк отримувача: Казначейство України (ЕАП):

- код банку отримувача 899998;

- рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001;

- кодкласифікації доходів бюджету: 22030106.

Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено, її захисником до Рівненського апеляційного суду через Дубровицький районний суд протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постановине пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, тобто 81600,00 грн. (вісімдесят одну тисячу шістсот гривень).

Суддя: підпис

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Суддя Дубровицького

районного суду

Рівненської області Оборонова І.В.