Рішення № 129284086, 04.08.2025, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/21777/25

Провадження № 2/127/4573/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2025 року м. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Воробйов В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи«Вінницька установавиконання покарань(№1)»про стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 ,в інтересахякого дієадвокат ІвашківськаА.О.на підставідоручення длянадання безоплатноївторинної правничоїдопомоги №0004-00050Авід 18.02.2025року,звернувся досуду зпозовом до Державної установи«Вінницька установавиконання покарань(№1)»про стягнення моральної шкоди.

Позов мотивованотим,що позивач, згідно з вироком Піщанського районного суду Вінницької області від 21.12.2011року, засуджений до довічного позбавлення волі та з 02.06.2010 року відбуває покарання в Державній установі «Вінницька установа виконання покарань (№1), що розташована Документ сформований в системі «Електронний суд» 11.07.2025 за адресою: м.Вінниця, вул. Брацлавська, 2.

Рішенням Вінницькогоокружного адміністративногосуду від08.01.2025року усправі №120/13360/24визнано протиправноюбездіяльність Державноїустанови «Вінницькаустанова виконанняпокарань (№1)»,що полягаєу незабезпеченніправа ОСОБА_1 на здійсненнятелефонних розмов12.07.2024року та09.08.2024року.Так,в наслідокпротиправної бездіяльностівідповідача йомубула завданаморальна шкода,яка полягаєу душевнеихстражданнях,розмір якоївін оцінюєв 2000,00грн.На підставіст.ст.23,1173ЦК України ОСОБА_1 звернувся досуду зцим позовомта просивстягнути з Державного бюджету України на його користь моральну шкоду у розмірі 2000,00 грн.

Ухвалою Вінницькогоміського судуВінницької областівід 14.07.2025 року, у справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін, та запропоновано відповідачу надати суду протягом 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження відзив на позов з наданням усіх доказів, що підтверджують обставини, на яких грунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем.

Відповідач відзивна позовнузаяву досуду неподав.Судову кореспонденцію,разом зухвалою судупро відкриттяпровадження усправі (зроз`ясненням йогопроцесуальних прав)отримав 15.07.2025 року,що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с. 16). Відзив на позов відповідачем у визначений термін не надано.

Враховуючи викладене вище та положення ст. 178, 279 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позов слід частково задовольнити з таких підстав.

Судом встановлено,що рішеннямВінницького окружногоадміністративного судувід 08.01.2025року визнано протиправною бездіяльністьДУ «Вінницька установавиконання покарань(№1)»,що полягаєу незабезпеченіправа засудженогодо довічногопозбавлення волі ОСОБА_1 на здійснення телефонних розмов 12.07.2024року та09.08.2024року (а.с. 5-6).

Зі змістувказаного рішеннясуду вбачається,що ОСОБА_1 відбуває покаранняу видідовічного позбавленняволі в ДУ «Вінницька установа виконання покарань (№1)».

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Засуджений користується всіма правами людини і громадянина, за винятком обмежень, які визначені законом і встановлені вироком суду (частина 3 статті 63 Конституції України).

Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню (частина 1 статті 28 Конституції України).

Відповідно до частини 1 статті 1 Кримінально-виконавчого кодексу України кримінально-виконавче законодавство України регламентує порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими.

Кримінально-виконавче законодавство України складається з цього Кодексу, інших актів законодавства, а також чинних міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Кримінально-виконавчого кодексу України).

Перелік прав та обов`язків засуджених до позбавлення волі наведено у статті 107 Кримінально-виконавчого кодексу України.

На осіб, які відбувають довічне позбавлення волі, поширюються права і обов`язки засуджених до позбавлення волі, передбачені статтею 107цього Кодексу (частина 2 статті 151 Кримінально-виконавчого кодексу України).

Держава поважає і охороняє права свободи і законні інтереси засуджених забезпечує необхідні умови для їх виправлення і ресоціалізації, соціальну і правову захищеність та їх особисту безпеку. Засуджені користуються всіма правами людини та громадянина, передбаченими Конституцією України, за винятком обмежень, визначених цим Кодексом, законами України і встановлених вироком суду (ч.ч. 1, 2 ст. 7 Кримінально- виконавчого кодексу України).

Засуджені мають право, зокрема на гуманне ставлення до них та на повагу їх людської гідності; засуджені не повинні підлягати жорстокому, нелюдському або такому, що принижує їх гідність, поводженню (частина 1 статті 8 КВК України).

Отже державою гарантовано права, свободи і законні інтереси засуджених, які користуються усіма правами людини та громадянина за винятком обмежень, визначених Кримінально-виконавчим кодексом України, законами України і встановлених вироком суду.

Матеріалами справивстановлено,що ДУ «Вінницькаустанова виконанняпокарань (№1)»не забезпечила можливість реалізаціїпозивачем йогоправа нателефонні розмови 12.07.2024року та09.08.2024року,що підтверджуєтьсялистом Вінницькоїокружної прокуратуривід 17.10.2024року.Відтак,відповідачем безпідставноне забезпеченоправо позивачана здійсненнятелефонних розмов 12.07.2024року та09.08.2024року,що підтверджуєтьсярішенням Вінницькогоокружного адміністративногосуду від 08.01.2025 року.

Згідно зі статтею 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

За змістом положень статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих нємайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Вимога ефективності судового захисту узгоджується з міжнародними зобов`язаннями України. Зокрема, стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (п. 64, заява №40450/04 від 15.10.2009) Європейський суд з прав людини зазначив, що засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося.

Тобто, адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту.

Згідно із ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Частиною першою статті 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 2005 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17. Зокрема Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49).

Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п. 52).

Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого (п. 56).

У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. При цьому, в силу статті 1173 Цивільного кодексу України шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача, а протиправність його дій та рішень презюмується. (п. 57).

У постанові від 15.08.2019 року у справі № 823/782/16 Верховний Суд зробив висновок, що відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, має на меті, як компенсацію потерпілому завданих збитків, так і запобігання вчинення суб`єктом владних повноважень такого у майбутньому, зокрема, шляхом здійснення превентивних заходів для удосконалення виконання своїх функцій, спрямованих на інтереси людини.

При цьому, моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати у повному обсязі, оскільки не має (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не є (і не може бути) адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Так, Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Таким чином, під час утримання засудженого ОСОБА_1 в Державній установі «Вінницька установа виконання покарань №1» були порушені його законні права, а саме: на здійснення телефонних розмов 12.07.2024 року та 09.08.2024 року.

З урахуваннямвикладеного тау зв`язкуз порушеннямзаконних прав ОСОБА_1 .Державною установою«Вінницька установавиконання покарань№1»,а саме:на здійсненнятелефонних розмов 12.07.2024року та09.08.2024року,що порушуєстаттю 3Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод,враховуючи характерправопорушення таглибину моральнихстраждань,яких він зазнав, з урахуванням принципу розумності та справедливості, суд вважає, що заявлений розмір заподіяної ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 200,00 грн. є відповідною і достатньою грошовою компенсацією за завдану позивачу моральну шкоду, а тому позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно з частиною шостою статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 березня 2018 року у справі № 761/24881/16-ц, провадження № 14-57цс18, дійшла висновку, що порушені права можуть захищатись як у суді першої інстанції (при пред`явленні позову), так і на наступних стадіях цивільного процесу. Ці стадії судового захисту є єдиним цивільним процесом, завданням якого є справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушеного права.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви майнового характеру фізичною особою справляється судовий збір в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (що еквівалентно 1211,20 грн.) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскільки ОСОБА_1 звільнений відсплати судовогозбору,то судовівитрати заподання позовноїзаяви увигляді судовогозбору підлягаютьвіднесенню зарахунок державипропорційно дозадоволеної частинивимог зурахуванням мінімальноїставки судовогозбору,встановленого начас зверненняз позовом,у розмірі 121,10 грн.

На підставвикладеного,керуючись ст.48Конституції України, ст.ст. 23,1173ЦК України, ст. 5, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 279, 352, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Державної установи«Вінницька установавиконання покарань(№1)»про стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з держави Україназа рахуноккоштів Державногобюджету Українина користь ОСОБА_1 200,00 грн. (двісті гривень 00 коп.) на відшкодування моральної шкоди.

В решті вимог - відмовити.

Судові витратиу виглядісудового зборуза поданняпозовної заявив розмірі 121,10 грн.(стодвадцять однагривня 10коп.) віднести за рахунок держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РНОКПП НОМЕР_1 , відбуває покарання у ДУ «Вінницька установа виконання покарань №1» м. Вінниця, вул. Брацлавська, 2.

Відповідач: Державна установа «Виконання покарань (№1), м. Вінниця, вул. Брацлавська, 2, код ЄДРПОУ 08562602.

Суддя: