Рішення № 129284025, 01.08.2025, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/16190/25

Провадження № 2-а/127/132/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" серпня 2025 р. м. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Каленяк Р.А. розглянувши в порядку спрощеного судового провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом адвоката Чорного Сергія Олександровича, який представляє інтереси ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови серії ЕНА № 4510623 від 15.04.2025, у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 121 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ДПП Департаменту патрульної поліції про скасування постанови серії ЕНА № 4510623 від 15.04.2025, у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 121 КУпАП.

Позивач мотивував адміністративний позов наступним.

15.04.2025 року о 23 год. 42 хв. у м. Вінниці по вул. Пирогова, 126 інспектором УПП у Вінницькій області молодшим лейтенантом поліції Колосом О.Р. було винесено Постанову серії ЕНА № 4510623 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн.

Згідно із зазначеною Постановою, гр. ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «AUDI Q7», р/н НОМЕР_1 , 15 квітня 2025 року перевозила пасажира, який був непристебнутий ременем безпеки, чим порушила п. 2.3.в Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306.

Позивач зазначає, що вона була зупинена патрульними поліцейськими безпідставно та незаконно. ОСОБА_1 , 15 квітня 2025 року пересуваючись по вулиці Пирогова, нічого не порушуючи, була зупинена патрульним поліцейським, а саме молодшим лейтенантом поліції Колосом О.Р..

На неодноразові прохання ОСОБА_1 назвати причину зупинки, інспектор поліції повідомив, що причиною зупинки є порушення ПДР України, а саме - не читався поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що зафіксовано на відео з нагрудної бодікамери Колоса О.Р ..

Після перевірки документів та перевірки на стан сп`яніння спецзасобом Drager Alkotest, та не виявивши порушень, працівники поліції повідомили, що стосовно ОСОБА_1 буде винесена постанова у зв`язку з перевезенням пасажира, який був непристебнутий ременем безпеки.

Крім того, з наявного відеозапису є очевидним те, що про нібито порушення правил користування ременями безпеки працівникам поліції стало відомо в момент, коли автомобіль не рухався, а був припаркований і вони побачили непристебнутого пасажира. Більш того, до моменту зупинки, працівники поліції рухались позаду транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 та не могли з даного ракурсу помітити те, що пасажир нібито не користується ременем безпеки. Наведене свідчить про те, що працівники поліції не могли виявити факт вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП.

На думку позивача постанова є незаконною та такою, що підлягає скасуванню з огляду на те, що у її діях відсутній склад адміністративного правопорушення, оскільки правопорушення, у якому її визнав винним інспектор поліції, остання не здійснювала та ПДР України не порушував.

Крім того, позивач стверджує, що інспектор поліції Колосом О.Р. при винесені постанови не керувався жодними доказами, які б підтверджували її вину у скоєнні правопорушення.

Також позивач в поданому до суду позові вказував, що інспектором поліці грубо порушено вимоги законодавства при складанні постанови та безпідставно не враховано її пояснення щодо невинуватості у вчиненні правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 КАС України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Справи незначної складності визначаються ч. 6 ст. 12 КАС України.

Згідно із ч. 1 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Ухвалою суду від 27.05.2025 призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження без виклику сторін. Окрім того, відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву.

17.06.2025, від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву. З відзиву на адміністративний позов про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення вбачається, що під час несення служби 15.04.2025 року в м. Вінниці по вул. Пирогова, 126 інспектором взводу 1 роти № 4 БУПП у Вінницькій області ДПП молодшим лейтенантом поліції Колосом Олексієм Руслановичем було зупинено автомобіль AUDI Q7 днз НОМЕР_1 , водійка якого ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом обладнаним засобами пасивної безпеки та була непристебнутий ременем безпеки, чим порушила п. 2.3.в ПДР України.

Встановивши всі обставини правопорушення, керуючись ст. 33 та 284 КУпАП інспектором було прийнято рішення притягти водія до адміністративної відповідальності та в подальшому винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі ЕНА № 4510623 за ч. 5 ст. 121 КУпАП.

Крім того, разом із відзивом на адміністративний позов надано диск з відеофіксацією скоєного правопорушення.

Повно та всебічно з`ясувавши обставини в адміністративній справі, які підтверджені дослідженими доказами, відповідно та при дотриманні норм матеріального і процесуального права, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 15.04.2025 в м. Вінниці по вул. Пирогова, 126, водій ОСОБА_1 керуючи тз марки «AUDI Q7» р/н НОМЕР_1 обладнаним засобами пасивної безпеки перевозив пасажира, який був непристебнутий ременем безпеки, чим порушила п. 2.3.в ПДР. Порушення правил користування ременями безпеки. Інспектором взводу 1 роти № 4 БУПП у Вінницькій області ДПП молодшим лейтенантом поліції Колосом Олексієм Руслановичем, було винесено постанову про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 4510623, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення положень ч. 5 ст. 121 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 гривень.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу проводиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом.

Згідно п. 2.3 (в) ПДР України, крім іншого, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів.

Частина 5 ст. 121 КпАП зазначає, порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Таким чином, з врахуванням процесуальних особливостей адміністративного судочинства, доведення факту неправомірності дій позивача покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 251 КУпАП України, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому такі кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу ( групи доказів).

Крім того, на підтвердження правомірності оскаржуваного рішення представник відповідача надав суду відеозапис з нагрудної камери поліцейського, з якого судом встановлено, що на відео зафіксовано, зупинений транспортний засіб марки «AUDI Q7» р/н НОМЕР_1 , і розмова водія з інспектором поліції. Також з дослідженого відеозапису вбачається, що інспектором поліції без розгляду справи та оцінки доказів була винесена постанова серії ЕНА № 4510623.

До того ж, при дослідженні відеозапису з нагрудної бодікамери інспектора поліції Колоса О.Р. вбачається, що інспектор поліції повідомляє водія, що причиною зупинки є порушення ПДР України, а саме - не читався поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Проте, ОСОБА_1 винною не визнавалась та до адміністративної відповідальності не притягувалась. Посилання на ч. 1 ст. 126 КУпАП та п. 2.1.ґ Правил дорожнього руху України в постанові відсутні.

Більш того, після перевірки документів та перевірки на стан сп`яніння спецзасобом Drager Alkotest, та не виявивши порушень, інспектор поліції повідомив, що стосовно водія ОСОБА_1 буде винесена постанова у зв`язку з перевезенням пасажира, який був непристебнутий ременем безпеки. Однак, до моменту зупинки, працівники поліції рухались позаду транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 ..

Тобто, наведене свідчить про те, що працівники поліції не могли виявити факт вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП.

Отже, з наданих доказів представником відповідача, судом не встановлено, яким чином інспектор поліції дійшов висновку, що водій ОСОБА_1 керуючи тз марки «AUDI Q7» р/н НОМЕР_1 , обладнаним засобами пасивної безпеки перевозила пасажира, який був непристебнутий ременем безпеки, оскільки відповідних доказів суду не надано та у відзиві на адміністративний позов не зазначено.

Таким чином, відеоінформація, яка відображена на вказаному відеозаписі жодним чином не доводить факту вчинення позивачем порушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП.

Докази того факту, що відповідачем дотримана процедура розгляду справи при винесенні постанови серії ЕНА № 4510623 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП судом не встановлено та відповідачем до суду не надано.

П. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, поясненнями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, шляхом співставлення зібраних по справі доказів, з врахуванням встановленого КАС України обов`язку доведення, суд прийшов до висновку про недоведеність вини позивача в скоєнні адміністративного правопорушення.

Суд вважає, що відповідачем не доведено факт вчинення позивачем порушень правил дорожнього руху, оскільки в матеріалах справи відсутні документи та матеріали, які б могли бути визнані судом як докази про вчинення адміністративного правопорушення.

У відповідності до ч. 3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.

Оцінюючи матеріали справи у їх сукупності, ту обставину, що відповідачем не було надано до суду належних доказів в підтвердження вини ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП, суд приходить до висновку про те, що постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності була винесена без достатніх правових підстав.

Повноваження адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, визначені ст. 286 КАС України.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку, що постанова по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 4510623 від 15.04.2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 121 КУпАП та накладення на неї адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 510,00 гривень підлягає скасуванню.

Враховуючи наведе вище, позов підлягає задоволенню.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позовні вимоги задоволено в повному обсязі, з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань підлягає відшкодуванню сплачений позивачем при подачі даного позову до суду судовий збір в розмірі 605,60грн.

Крім того, адвокат Чорний С.О., який представляє інтереси ОСОБА_1 просив стягнути з ДПП як розпорядника бюджетних асигнувань, витрати на професійну правничу допомогу.

Дослідивши зміст наданих доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу суд дійшов висновку, що такі витрати дійсно були пов`язані саме із розглядом цієї справи та підтверджені документально.

Водночас відповідно до правової позиції Верховного Суду, наведеної у додатковій постанові від 05.09.2019 по справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Суд зазначає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 по справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказала, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому в разі вирішенні питання про відшкодування позивачам витрат на професійну правничу допомогу адвоката слід враховувати положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якою врегульовано правила розподілу судових витрат, до яких окрім інших віднесено й витрати на професійну правничу допомогу.

Так, відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З огляду на викладене, враховуючи обсяг позовної заяви, кількість доказів та фактичних даних, які підлягали дослідженню адвокатом, а також наявність сталої судової практики у вирішенні аналогічних справ, суд дійшов висновку, що розмір правничої допомоги є співмірним зі складністю справи.

Відтак, враховуючи значення справи для позивача, обсяг наданих адвокатом послуг, їх складність та час, необхідний для їх надання, а також те, що даний позов задоволено у повному обсязі, суд доходить висновку, що з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань підлягає відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката 2000 грн., що відповідатиме вимогам розумності та співмірності.

На підставі викладеного, керуючись ст. 33, 121, 293 КУпАП, ст. 90, 77, 139, 227, 228, 241 - 246 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов адвоката Чорного Сергія Олександровича, який представляє інтереси ОСОБА_1 - задовольнити.

Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 4510623 від 15.04.2025 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 121 КУпАП.

Провадженні по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 - закрити, зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок судового збору.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 2000 (дві тисячі гривень).

Рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 246 КАС України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Представник позивач: адвокат Чорний Сергій Олександрович, РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: місто Вінниця, вулиця Магістратська, будинок 84, офіс 25, 21020, ел. пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2

Відповідач: Департамент патрульної поліції, код ЄДРПОУ 40108646, адреса: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3.

Суддя