Рішення № 129282403, 04.08.2025, Краснокутський районний суд Харківської області

Справа № 627/589/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.08.2025 с-ще Краснокутськ

Краснокутський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Бугаєнко І.В.,

за участі секретаря В`юнник В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в с-щі Краснокутську Харківської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача Гайворонський Олександр Анатолійович, до Головного управління Національної поліції в Харківській області, третя особа: ОСОБА_2 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , через свого представника Гайворонського О.А. звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області, в якому, з урахуванням уточнень, просить: 1) скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5028387 від 20 червня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 121 КУпАП, та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 510 грн.; 2) провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до адміністративної відповідальності закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення; 3) судові витрати по справі, які складаються із судового збору, стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Харківській області.

Позовні вимоги мотивовані тим, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА № 5028387 від 20 червня 2025 року, яку виніс інспектор СПД № 1 (смт Краснокутськ) Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області старший лейтенант поліції Фесенко Денис Валерійович, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн., за те, що 20.06.2025 року о 20 год. 20 хв. позивач керував автомобілем «SКODA OCTAVIA». д.н.з. НОМЕР_1 , обладнаним засобами пасивної безпеки та був не пристебнутий ременем безпеки, чим порушив п. 2.3.В. ПДР порушення правил користування ременями безпеки». Сторона позивача вважає оскаржувану постанову серія ЕНА № 5028387 від 20.06.2025 незаконною, безпідставною, такою, що винесена з грубим порушенням Конституції України та законів України, та такою, що підлягає скасуванню виходячи з наступного.

У позові зазначено, що згідно з відеозаписаписом наданим СПД № 1 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області дії, щодо зупинки транспортного засобу під керуванням позивача, витребування документів, та складання постанови проводив поліцейський - інспектор СПД № 1 (смт Краснокутськ) Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області старший лейтенант поліції Фесенко Д.В., який при зупинці транспортного засобу в порушення ч. 3 статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", не назвав себе та не надав для огляду службове посвідчення, чим порушив право позивача, яке полягає в тому, що водій має право знати, хто його зупинив і вимагати пред`явлення документів, що посвідчують особу поліцейського. Крім того, після зупинки транспортного засобу поліцейським було повідомлено позивачу номери пунктів порушених ПДР, але не роз`яснено, яке саме порушення вчинив позивач, та були витребувані документи позивача, а саме водійське посвідчення, документи на транспортний засіб тощо. Поліцейським не було роз`яснено права та обов`язки позивача та не було запропоновано надати будь-які пояснення з метою встановлення позиції позивача, тобто з приводу зупинки транспортного засобу та порушення правил ПДР, що є грубим порушенням чинного законодавства. Також, поліцейським було проведено відео-зйомку та відповідно до ч. 2 ст. 283 КУпАП постанова повинна містити дані про технічний засіб, яким було здійснено фото- чи відео зйомку, але всупереч чинному законодавству вказана інформація в постанові відсутня.

Представник позивача зазначає, що 20.06.2025 року інспектор при розгляді постанови, проігнорував вимоги п.п. 4, 5 ст. 278 КУпАП, та до п. 5 розділу III Інструкції № 1376 та не встановив чи є взагалі додаткові матеріали, які необхідні для вирішення справи, не вислухав пояснення позивача та, відповідно, не роз`яснивши право позивача на подання клопотань, не з`ясував чи має якісь клопотання позивач щодо складання відносно останнього постанови про вчинене адміністративне правопорушення, та не зазначив у постанові, що позивач не має клопотань та, що додаткові матеріали відсутні.

Крім того, у позові зазначено, що враховуючи відсутність у матеріалах справи належних та допустимих доказів умисного вчинення позивачем правопорушення, оскільки він та свідки ніяких пояснень не надали, скло автомобіля затоноване, поліцейський не міг побачити, що позивач був пристебнутий чи ні. За відсутності доказів невиконання позивачем п. 2.3 (в) ПДР України, представник позивача вважає, що в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 5 ст. 121 КУпАП.

09.07.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву представника позивача Головного управління Національної поліції в Харківській області Коваленко А.Г., в якому зазначено наступне.

Підставою для винесення оскаржуваної постанови серії ЕНА № 5028387 від 20.06.2025 стало те, що 20.06.2025 позивач, керуючи авто марки «SKODA OCTAVIA», д.н.з. НОМЕР_1 , обладнаний засобами пасивної безпеки, був не пристебнутий ременем безпеки, що є порушенням ч. 5 ст. 121 КУпАП. Встановивши факт адміністративного правопорушення, було прийнято рішення про складання адміністративних матеріалів щодо позивача. Отже, зазначений вище обов`язок користуватися засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки) в автомобілях, обладнаними такими засобами є безальтернативним та не може звільнити водія від виконання такого у будь-який спосіб чи за наявності різного роду суб`єктивних причин. Отже, винесення оскаржуваної постанови про притягнення до адміністративної відповідальності позивача відповідало вимогам закону та посадової інструкції інспектора і було спрямоване на дотримання безпеки дорожнього руху. Таким чином, поліцейським було виявлено порушення позивачем вимог підпункту В) пункту 2.3 ПДР України, а тому останній діяв правомірно в межах діючого законодавства, відтак, підстав для скасування постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не вбачається.

Щодо правомірності винесення постанови про адміністративне правопорушення та застосування стягнення у вигляді штрафу, представник відповідача зазначає, що під час патрулювання інспектором СПД № 1 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області старшим лейтенантом поліції Фесенком Денисом Валерійовичем встановлено, що позивач який керував транспортним засобом, «SKODA OCTAVIA», д.н.з. НОМЕР_1 , був не пристебнутий паском безпеки. Так, поліцейський в порядку передбаченому статтями 276, 278 КУпАП розпочав розгляд справи про адміністративне правопорушення. Додатково, в ході спілкування з позивачем було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, зокрема характерний запах алкоголю з ротової порожнини. У зв`язку з чим, додатково відносно ОСОБА_1 було складено відповідний адміністративний протокол за ознаками правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП.

Отже, застосування до позивача санкцій частини 5 статті 121 КУпАП в обставинах, викладених в постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 5028387 від 20.06.2025 року є законним, а тому підстав для скасування постанови про притягнення Позивача до адміністративної відповідальності не вбачається.

Представник відповідача у своєму відзиві просить суд у задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

23.07.2025 до суду від представника позивача адвоката Гайворонського О.А. надійшла відповідь на відзив, у якій останнім викладено правову позицію аналогічну тій, що міститься у позовній заяві.

Позивач та його представник у відкрите судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи судом повідомлялися, від представника позивача надійшла до суду заява, в якій він просить суд проводити розгляд справи без участі позивача та його представника, позицію викладену у позовній заяві та відповіді на відзив підтримали.

Представник відповідача у відкрите судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, у відзиві на позовну заяву просить розгляд справи проводити без участі представника Головного управління Національної поліції в Харківській області.

Третя особа у відкрите судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи судом повідомлялися, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до частини третьої статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши повно, об`єктивно та всебічно матеріали адміністративної справи, дійшов наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.06.2025 відносно ОСОБА_1 було складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5028387, відповідно до якої 20.06.2025 о 20:20, у с-щі Краснокутську по вул. Миру (Леніна), 263 водій керував транспортним засобом обладнаним засобами пасивної безпеки та був не пристебнутий ременем безпеки, чим порушив п.2.3.в ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 5 ст. 121 КУпАП.

Згаданою вище постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП, на позивача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 510 гривень.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" унормовано, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюється Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, порушення яких є підставою для відповідальності згідно із законодавством (п.п. 1.1, 1.9 Правил).

За вимогами п. 1.3 Правил дорожнього руху, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Відповідно до п. 1.4 Правил дорожнього руху, кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.

Відповідно до п.п. «В» п. 2.3. Правил дорожнього руху, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобовязаний: на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів.

За приписами ч. 5 ст. 121 КУпАП порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Статтею 248 КУпАП визначено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

За приписами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов`язана по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно зі статтею 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

У розумінні статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Крім того, згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом з тим, Велика Палата Верховного суду в постанові від 25 червня 2020 року у справі №520/2261/19 (п. 47 постанови) зазначила, що визначений ч.2 ст. 77КАС України обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

За приписами ст. 90 КУпАП суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Досліджуючи зміст оскаржуваної постанови серії ЕНА №5028387 від 20 червня 2025 року, суд установив, що в п. 7 вказаної постанови «До постанови додаються» зазначено, що до постанови додається відеозапис з бодікамери ….. 57280/3 повний номер якої встановити не видається можливим через погану якість копії оскаржуваної постанови.

Відповідачем до відзиву на позовну заяву на підтвердження наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП надано відеозапис із нагрудних камер поліцейських.

Вказані відеозаписи були досліджені судом з метою з`ясування обставин справи.

Разом з тим, з досліджених судом відеофайлів останній позбавлений можливості стверджувати про те, що позивач керував транспортним засобом, не будучи при цьому пристебнутим ременем безпеки. Так, на відео можна спостерігати як рухається транспортний засіб, скло у якому щільно затемнено (затоновано), що позбавляє суд можливості однозначно стверджувати про те, що його водій під час руху не був пристебнутий ременем безпеки. Більш того, на відео взагалі неможливо розгледіти скільки осіб знаходяться в автомобілі.

Фіксація руху транспортного засобу «SKODA OCTAVIA», д.н.з. НОМЕР_1 , проводилася із салону патрульного автомобіля, який стояв в попутному напрямку з автомобілем позивача Так, о 20:20:27 з патрульного автомобіля пролунав звуковий сигнал, з якого в цей час виходив поліцейський з метою зупинки транспортного засобу позивача. О 20:20:29 поліцейський подав відповідний жест водію з метою зупинки транспортного засобу під керуванням останнього. Отже, однозначно стверджувати про те, що поліцейський, перебуваючи в салоні патрульного автомобіля, міг бачити чи був водій пристебнутий ременем безпеки, не можна. Більш того, навіть коли поліцейський наблизився до автомобіля позивача впритул, то навіть тоді неможливо розгледіти чи був водій пристебнутий ременем безпеки, оскільки скло на автомобілі має щільне тонування, крім того, навіть зображення на відеозапису дуже затемнене, що позбавляє суд можливості стверджувати однозначно про наявність порушення з боку ОСОБА_1 . Крім того, з відеозапису вбачається, що автомобіль позивача було зупинено о 20:20:32, поліцейський підійшов до автомобіля о 20:20:46, тобто водій мав змогу відстебнути ремень безпеки, проти дана обставина поліцейським встановлена не була. Після чого на адресу позивача послідувало запитання поліцейського «Все нормально?», на що водій не встиг надати відповідь, оскільки відразу поліцейський зазначив: «причина зупинки 2.3.в», та попрохав водія пред`явити посвідчення водія, при цьому йому не представився, та зазначив своєму напарнику, про те, що йому потрібен планшет щоб скласти постанову. Так, починаючи з 20:21:21 поліцейський тримає в руках документи водія та вводить його дані в планшет, при цьому запитав чи наявна у водія «страховка». Вже о 20:28:37 поліцейський оголошує водію, що відносно останнього розглядається справа про адміністративне правопорушення передбачене ч. 5 ст. 121 КУпАП, а саме, що 20.06.2025 за ОСОБА_1 керував автомобілем «SKODA OCTAVIA», д.н.з. НОМЕР_1 , та не був пристебнутий ременями пасивної безпеки, штраф складає 510 грн., після чого поліцейський зазначає строки оплати штрафу та строки оскарження постанови. О 20:29:26 поліцейський повідомляє, що «дану справу розглянуто «зараз надам вам копію постанови», та переходить до розгляду іншої справи про адміністративне правопорушення, повідомляючи водію про нібито виявлені у нього ознаки сп`яніння.

Відтак, з дослідженого відеозапису неможливо встановити, що на момент керування транспортним засобом позивач (безпосередньо під час руху автомобіля) не був пристебнутий ременем безпеки, та порушив вимоги п. 2.3.в ПДР.

Відповідно до ч. 2 ст. 16, ч.1 ст. 18 Закону України «Про дорожній рух» під час руху на автомобілі, обладнаному ременями безпеки, водій і пасажири зобов`язані бути пристебнутими.

Візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Одна тільки постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, висловленими, зокрема, у постановах від 26.04.2018 у справі № 338/1/17, від 25.06.2020 у справі № 607/1068/17, від 07.02.2019 у справі № 161/11151/17, від 15.10.2020 у справі № 640/8540/19, від 12.06.2020 у справі № 805/3899/17-а.

За встановлених у справі обставин, суд дійшов висновку, що наданий відповідачем доказ, а саме відеозапис, беззаперечно не підтверджує факт відсутності чи наявності пристебнутого ременя безпеки позивача під час керування транспортного засобу, що слугувало підставою для винесення оскаржуваної постанови. Інших належних і допустимих доказів порушення позивачем Правил дорожнього руху матеріали справи не містять.

Крім того, з доданого, як стороною позивача так і стороною відповідача, відеозапису вбачається, що в ході розгляду поліцейський не представився позивачу після зупинки транспортного засобу під керуванням останнього, як і не було роз`яснено поліцейським особі, яка притягується до адміністративної відповідальності права та обов`язки, як не роз`яснено і право на професійну правничу допомогу.

Такими діями інспектор порушив права особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності, тому і порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Такого висновку дійшов КАС ВС у своїй постанові від 18.02.2020 № 524/9827/16-а (К/9901/20742/18).

Відповідно до ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Крім того, суд зазначає, що за приписами ч. 5 ст. 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються органами Національної поліції (посадовими особами ), уповноваженими на те цим Кодексом.

Як визначеност. 279 КУпАП, розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу.

Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року №1395, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за №1408/27853, затверджено Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, відповідно до п.9 р.ІІІ якої, розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.

Проте, в порушення ст. 279 КУпАП та згаданої вище Інструкції, справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 розпочалася з вимоги поліцейського, який не представився, пред`явити документи.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено факту наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП.

Суд зазначає, що відповідач не довів належними та допустимими доказами факт вчинення позивачем зазначеного в оскаржуваній постанові адміністративного правопорушення.

В силу принпицу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення,всі сумніви щодо події порушення та винуватості особи, що притягається до відповідальності, тлумачяться на її користь.

Згідно зі ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За таких обставин, суд вважає, що відповідач не довів належними доказами правомірності оскаржуваної постанови та факт вчинення позивачем зазначеного в оскаржуваній постанові адміністративного правопорушення, відтак і підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності відсутні, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова прийнята без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, що є підставою для її скасування.

Відповідно до ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Повноваження адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, визначені ст. 286 КАС України.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про скасування постанови у зв`язку із недоведеністю вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення в зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі Серії ЕНА № 5028387 від 20.06.2025.

Такі висновки суду узгоджуються з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 31 жовтня 2019 року у справі № 354/512/16-а, від 22 липня 2019 року у справі №757/2757/16-а.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

У справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону України «Про судовий збір», які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають.

Як встановлено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року по справі №543/775/17, з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України про судовий збір при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Отже, розмір судового збору, який необхідно позивачу було сплатити за подання вказаного адміністративного позову станом на день подання позову складав 484 гривень 48 копійок.

Позивачем сплачений судовий збір, що підтверджується квитанцією про сплату №2512-5ZUD-TTRE від 27.06.2025.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, з урахуванням вимог ч. 1 ст. 139 КАС України, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума понесених позивачем судових витрат.

На підставі вище викладеного та керуючись ст.ст. 8,9,183,222,283,284 КУпАП, ст.ст.2,5-10,14,72-79,90,94, 139,229, 241-246,250,251,255,293,295 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , представник позивача Гайворонський Олександр Анатолійович, до Головного управління Національної поліції в Харківській області, третя особа: ОСОБА_2 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5028387 від 20 червня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 121 КУпАП, та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 510 грн.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Судові витрати по справі, які складаються із судового збору у розмірі 484,48 гривень, стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Харківській області.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Представник позивача: Гайворонський Олександр Анатолійович, адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач - Головне управління Національної поліції в Харківській області, місцезнаходження: вул. Жон Мироносиць, 13, м. Харків, ЄДРПОУ 40108599.

Третя особа: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

СуддяІ. В. Бугаєнко