Рішення № 129280158, 31.07.2025, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

31.07.2025м. СумиСправа № 920/137/24

Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду заяву представника Фізичної особи-підприємця Салій Любові Володимирівни від 09.07.2025, б/н (вх.№3888 від 09.07.2025) про ухвалення додаткового рішення у справі №920/137/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Котельня північного

промислового вузла» (вул. Ковпака, буд. 6, м. Суми, 40020,

код ЄДРПОУ 44360724)

до відповідача Фізичної особи-підприємця Салій Любові Володимирівни

( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 )

про стягнення 31709 грн 01 коп.,

за участю представників сторін:

від позивача: Шевченко Д.О.,

від відповідача: не прибув,

при секретарі судового засідання Ляскевич М.О.

Стислий виклад прийнятих судових рішень та заяви відповідача.

Ухвалою суду від 04.07.2025 позовну заяву (вх.№748 від 09.02.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю «Котельня північного промислового вузла» залишено без розгляду.

09.07.2025 через систему «Електронний суд» відповідачем надано до суду заяву (вх.№3888) про ухвалення додаткового рішення у справі №920/137/24, відповідно до якого просить суд ухвалити додаткове рішення у справі, яким стягнути з позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Котельня північного промислового вузла» на користь відповідача - Фізичної особи - підприємця Салій Любов Володимирівна понесені витрати в сумі 10000 грн.

10.07.2025 через систему «Електронний суд» відповідачем надано до суду клопотання (вх.№3330) про долучення доказів, згідно з положеннями якого просить суд долучити до матеріалів, доданих до заяви про стягнення з позивача понесених витрат на надання правничої допомоги, копію ордера, який містить підпис адвоката.

Ухвалою суду від 21.07.2025 призначено заяву представника Фізичної особи-підприємця Салій Любові Володимирівни від 09.07.2025, б/н (вх.№3888 від 09.07.2025) про ухвалення додаткового рішення у справі №920/137/24 до розгляду у судовому засіданні з повідомленням сторін на 31.07.2025, 09:50.

30.07.2025 через систему «Електронний суд» відповідачем надано до суду заяву (вх.№3608) про проведення судового засідання за відсутності представника відповідача.

Представник відповідача у судове засідання 31.07.2025 не прибув, про час, дату та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

У судовому засіданні 31.07.2025 представник відповідача проти задоволення заяви (вх.№ 3888) відповідача заперечував, у зв`язку з необґрунтованістю заявленої до стягнення суми понесених відповідачем витрат на правову допомогу.

Розглянувши заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення у справі, суд приходить до наступних висновків.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Частиною 2 статті 226 ГПК України передбачено, що про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до частини 5 статті 130 ГПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Процедура розгляду заяви про розподіл судових витрат у випадку залишення позовної заяви без розгляду має здійснюватися з урахуванням особливостей, визначених частиною 5 статті 130 ГПК України, та з урахуванням загальної чи спрощеної процедури позовного провадження, яка застосовувалася щодо розгляду позовної заяви в конкретній справі. У такому випадку процесуальним законом відповідачу надається право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, яким він може скористатись або не скористатись.

Задоволення заяви про компенсацію здійснених витрат відповідача відповідно до частини 5 статті 130 ГПК України не є усуненням судом неповноти судового рішення, а залежить виключно від волевиявлення самого відповідача, не передбачає дискреційних повноважень та власної ініціативи суду щодо розгляду вказаного питання, на противагу приписам статті 244 ГПК України.

Ухвала суду про компенсацію судових витрат після закриття провадження у справі чи залишення позову без розгляду є судовим рішенням про розподіл судових витрат, яке приймається за наслідком розгляду відповідного клопотання відповідача з урахуванням принципів диспозитивності та змагальності сторін.

Такий правовий висновок висловлено Великою Палатою Верховного Суду у пунктах 7.37 - 7.39 постанови від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21.

Відтак, з урахуванням наведеної правової позиції Великої Палати Верховного Суду питання щодо компенсації здійсненних відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, при залишенні позову без розгляду вирішується судом виключно на підставі відповідної заяви відповідача, та у порядку передбаченому частинами 5, 6 статті 130 ГПК України.

Згідно з частиною 6 статті 130 ГПК України у випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу.

Положеннями абзацу 1 частини 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

13.02.2024 між Салій Любов Володимирівною (далі - Клієнт) та Сергеєвою Світланою Анатоліївною (далі - Адвокат) було укладено Договір про надання правової (правничої) допомоги (далі - Договір), відповідно до якого Клієнт доручає, а Адвокат бере на себе зобов`язання надати правову (правничу) допомогу в обсязі й на умовах, передбачених цим Договором.

Адвокат зобов`язується надати правничу допомогу, передбачену в п. 3.1. цього Договору шляхом здійснення представництва інтересів ФОП Салій Любові Володимирівни при підготовці процесуальних документів (в тому числі адвокатських запитів, відзиву на позовну заяву, інших процесуальних документів) у справі №920/137/24 в Господарському суді Сумської області, та представництва її інтересів як Відповідача при розгляді зазначеної справи.

Договір діє до моменту винесення рішення у справі № 920/137/24 Господарським судом Сумської області (п.1.2. Договору).

Пунктом 4.1. Договору встановлено, що гонорар Адвоката визначається у фіксованому розмірі твердій грошовій сумі: в сумі 10000 (десять тисяч) грн, за підготовку процесуальних документів для звернення до суду, представництво інтересів Клієнта в суді, які сплачуються на зазначений рахунок адвоката при укладенні зазначеного договору, в сумі 5000 грн, при продовженні розгляду справи понад 6 місяців - 5000 грн.

09.07.2025 між Клієнтом та Адвокатом підписано Акт приймання-передачі правничих послуг за Договором від 13.02.2024 року.

Окрім цього, на підтвердження понесених витрат відповідачем до матеріалів справи надано платіжну інструкцію №@PL362918 від 13.02.2024 на суму 5000 грн 00 коп. та платіжну інструкцію №@PL025073 від 09.07.2024 на суму 5000 грн 00 коп.

Повноваження адвоката - Сергеєвої Світлани Анатоліївни підтверджуються Ордером серії ВМ №1046412 від 13.02.2023.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Розмір витрат на професійну правничу допомогу підтверджений матеріалами справи, а саме: Договором про надання правової (правничої) допомоги від 13.02.2024, Актом передачі-приймання наданих послуг від 09.07.2025, платіжною інструкцією №@PL362918 від 13.02.2024 на суму 5000 грн 00 коп. та платіжною інструкцією №@PL025073 від 09.07.2024 на суму 5000 грн 00 коп.

Водночас, суд враховує, що чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Частини 5-7, 9 статті 129 ГПК України встановлює випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені статтею 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правничу допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правничу допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

До того ж, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123 - 130 Господарського процесуального кодексу України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд акцентує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому згідно зі статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.

Дослідивши надані заявником докази та наведене у заяві обґрунтування, беручи до уваги заперечення відповідача щодо вартості наданої позивачу правової допомоги, суд дійшов висновку, що заявлений розмір витрат на оплату послуг адвоката не в повній мірі відповідає наведеним вище критеріям.

Суд, врахувавши рівень складності цієї справи (у контексті поставленого на вирішення суду питання щодо стягнення з відповідача заборгованості за спожиті послуги з постачання теплової енергії), а також ціну позову, суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення відповідачем розмір витрат на правову допомогу не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спірних правовідносин, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

За наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених Фізичною особою-підприємцем Салій Любов Володимирівною на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді, через призму критеріїв, встановлених частиною 5 статті 129 ГПК України, дослідивши докази, надані відповідачем на підтвердження судових витрат, зважаючи на незначну складність справи, ціни позову, заперечень позивача, з урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, ураховуючи критерій розумності розміру витрат, виходячи з конкретних обставин даної справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви представника відповідача про ухвалення додаткового рішення, а саме шляхом стягнення з позивача на користь відповідача 5 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, в решті вимог заяви про ухвалення додаткового рішення - відмовити.

Керуючись ст. 2, 13, 126, 129, 221, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву представника Фізичної особи-підприємця Салій Любові Володимирівни від 09.07.2025, б/н (вх.№3888 від 09.07.2025) про ухвалення додаткового рішення у справі №920/137/24 - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Котельня північного промислового вузла» (вул. Ковпака, буд. 6, м. Суми, 40020, код ЄДРПОУ 44360724) на користь Фізичної особи-підприємця Салій Любові Володимирівни ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) 5 000 (п`ять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. В іншій частині - відмовити.

4. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Повний текст додаткового рішення складено та підписано суддею 04.08.2025.

Суддя С.В. Заєць