Рішення № 129279739, 04.08.2025, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2025 року Справа № 915/289/24(915/708/25)

м. Миколаїв

Суддя Господарського суду Миколаївської області Ржепецький В.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами справу

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс (код ЄДРПОУ 38039872; 03187, м. Київ, пр. Академіка Глушкова, 40, оф. 315)

до відповідача ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 )

у справі про банкрутство Фермерського господарства Південь (код ЄДРПОУ 23035751; 56224, Миколаївська область, Березнегуватський район, с. Новоолександрівка, вул. Шевченка, 45)

ліквідатор Фермерського господарства Південь арбітражний керуючий Косякевич Сергій Олексійович

про: покладення солідарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на керівника боржника,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Господарського суду Миколаївської області перебуває справа № 915/289/24 про банкрутство Фермерського господарства Південь.

03.05.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс подано до суду заяву про покладення на ОСОБА_1 як керівника боржника солідарної відповідальності за зобов`язаннями боржника.

Кредитор просить суд:

1. Прийняти до розгляду заяву ТОВ Компанія НІКО-ТАЙС про покладення солідарної відповідальності (притягнення до солідарної відповідальності) на ОСОБА_1 як керівника Боржника в межах справи справа №915/289/24 про банкрутство Фермерського господарства ПІВДЕНЬ (56224, Миколаївська область, Березнегуватський район, село Новоолександрівка, вулиця Шевченка, будинок 45; ідентифікаційний код 23035751).

2. Задовольнити заяву ТОВ Компанія НІКО-ТАЙС про покладення солідарної відповідальності (притягнення до солідарної відповідальності) на ОСОБА_1 як керівника Боржника в межах справи справа №915/289/24 про банкрутство Фермерського господарства ПІВДЕНЬ (56224, Миколаївська область, Березнегуватський район, село Новоолександрівка, вулиця Шевченка, будинок 45; ідентифікаційний код 23035751).

3. Покласти на ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) солідарну відповідальності за незадоволення вимог кредиторів у справі №915/289/24 про банкрутство Фермерського господарства ПІВДЕНЬ (56224, Миколаївська область, Березнегуватський район, село Новоолександрівка, вулиця Шевченка, будинок 45; ідентифікаційний код 23035751).

4. Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Фермерського господарства ПІВДЕНЬ (56224, Миколаївська область, Березнегуватський район, село Новоолександрівка, вулиця Шевченка, будинок 45; ідентифікаційний код 23035751) 953 730,91 грн. в якості солідарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів Фермерського господарства ПІВДЕНЬ (56224, Миколаївська область, Березнегуватський район, село Новоолександрівка, вулиця Шевченка, будинок 45; ідентифікаційний код 23035751).

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 05.05.2025 справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/708/25 та на підставі ст. 7 КУзПБ визначено головуючим у справі суддю Ржепецького В.О.

Відповідно до приписів ст. 176 ГПК України судом вжито заходи до перевірки адреси зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання (перебування) фізичної особи відповідача.

Згідно відповіді №1412026 від 26.05.2025 з Єдиного державного демографічного реєстру інформації за параметрами запиту: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 не знайдено.

За інформацією Великоолександрівської селищної військової адміністрації Бериславського району Херсонської області за вих. №1419 від 15.05.2025 на території Великоолександрівської територіальної громади реєстрація місця проживання ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 відсутня.

Ухвалою від 28.05.2025 суд постановив: заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс від 03.05.2025 про покладення солідарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі на керівника боржника прийняти до розгляду в межах справи №915/289/24 про банкрутство Фермерського господарства ПІВДЕНЬ, відкрити провадження у справі та присвоїти їй номер 915/289/24(915/708/25); Розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами; Повідомити відповідача у справі - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 про відкриття провадження у справі №915/289/24(915/708/25) за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія НІКО-ТАЙС від 03.05.2025 про покладення солідарної відповідальності на керівника боржника в межах справи № 915/289/24 про банкрутство Фермерського господарства Південь (код ЄДРПОУ 23035751) шляхом розміщення на офіційному вебпорталі судової влади України відповідного оголошення в порядку, передбаченому ч. 4, 5 ст. 122 ГПК України. Судом також ухвалою встановлено сторонам процесуальні строки для подання суду заяв по суті справи.

Відповідно до ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частин 5, 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно з приписами ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Відповідач у справі належним чином повідомлений про розгляд справи судом, заяв по суті справи та з процесуальних питань суду не подав.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України".

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи зазначене вище, суд, керуючись засадами рівності учасників судового процесу перед законом і судом, розумності строків розгляду справи, вважає обґрунтованим постановлення рішення в цій справі у строк, визначений ст. 248 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Ухвалою від 06.05.2024 суд постановив: відкрити провадження у справі № 915/289/24 про банкрутство Фермерського господарства Південь (код ЄДРПОУ 23035751; 56224, Миколаївська область, Березнегуватський район, с. Новоолександрівка, вул. Шевченка, 45); ввести процедуру розпорядження майном боржника на строк до 170 календарних днів; призначити розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Косякевича Сергія Олексійовича (свідоцтво про право на здійснення арбітражного керуючого № 40 від 31.01.2013, 04211, м. Київ, а/с 5).

За результатами попереднього засідання 28.08.2024 судом постановлено ухвалу, якою: визнано додаткові грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс до боржника в сумі 762 713,06 грн, з яких: 733 644,26 грн - вимоги четвертої черги задоволення (основний борг); 29068,80 грн вимоги першої черги задоволення (судовий збір за подання заяви з грошовими вимогами та заяви з додатковими грошовими вимогами); зобов`язано розпорядника майна включити визнані судом вимоги кредитора -Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс до реєстру вимог кредиторів боржника - Фермерського господарства Південь у відповідності до вимог ч. 2 ст. 47, ч. 1 ст. 64 Кодексу України з процедур банкрутства; збори кредиторів та комітету кредиторів призначено на 17.09.2024.

Постановою від 15.11.2024 судом визнано боржника - Фермерське господарство Південь (код ЄДРПОУ 23035751; 56224, Миколаївська область, Березнегуватський район, с. Новоолександрівка, вул. Шевченка, 45) банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором Фермерського господарства Південь (код ЄДРПОУ 23035751; 56224, Миколаївська область, Березнегуватський район, с. Новоолександрівка, вул. Шевченка, 45) арбітражного керуючого Косякевича Сергія Олексійовича (свідоцтво про право на здійснення арбітражного керуючого № 40 від 31.01.2013, 04211, м. Київ, а/с 5, РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідно до 1.6.-1.8. Статуту Фермерського господарства Південь (код ЄДРПОУ 23035751) головою фермерського господарства є ОСОБА_1 , засновником є ОСОБА_2 , членами фермерського господарства є: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

Заявою від 03.05.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс просить суд покласти на ОСОБА_1 як керівника боржника солідарну відповідальності за зобов`язаннями боржника та стягнути зі ОСОБА_1 на користь Фермерського господарства Південь 953730,91 грн в якості солідарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів Фермерського господарства Південь .

В обґрунтування вказаної заяви Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс послалося на те, що починаючи із 2019 року органи управління боржника самоусунулися від участі у господарській діяльності боржника, не вживали жодних дій щодо підтримання та забезпечення господарської діяльності боржника у проведені розрахунків за власними зобов`язаннями, несвоєчасному погашені узгодженої заборгованості в добровільному порядку, невжиття заходів збільшення Статутного фонду, неприйняття управлінських рішень, направлених на недопущення банкрутства підприємства, а також дій, спрямованих на приховування фінансово-майнового стану підприємства, які призвели до порушення провадження у справі про банкрутство та визнання боржника банкрутом. Відповідно до звіту про проведення аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства ФГ Південь , який долучено ліквідатором, станом на 31.12.2019 боржник знаходився у стані надкритичної неплатоспроможності, в результаті вжитих розпорядником майна заходів щодо виявлення майна боржника з`ясовано, що вартості майна боржника недостатньо для задоволення вимог кредиторів та відновлення платоспроможності підприємства, що в силу приписів чинного законодавства є підставою для покладення на органи управління солідарної відповідальності за незадоволення боржником вимог кредиторів. ОСОБА_1 , як керівник боржника, допустив порушення вимог ч. 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства та має бути притягнутий до солідарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів.

Згідно ч.1 ст.2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Відповідно до ч. 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства, боржник зобов`язаний у місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство у разі виникнення неплатоспроможності, зокрема якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами або якщо розмір грошових зобов`язань боржника, строк виконання яких настав, перевищує вартість активів боржника, та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Якщо органи управління боржника допустили порушення цих вимог, вони несуть солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів. Питання порушення органами управління боржника зазначених вимог підлягає розгляду господарським судом під час здійснення провадження у справі. У разі виявлення такого порушення про це зазначається в ухвалі господарського суду, що є підставою для подальшого звернення кредиторів своїх вимог до зазначених осіб.

Солідарна відповідальність керівника боржника - це вид спеціальної цивільно-правової відповідальності, відповідно до якої при здійсненні провадження у справі про банкрутство керівник боржника, який не звернувся до господарського суду в місячний термін у разі наявності загрози неплатоспроможності, підлягає притягненню до солідарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів згідно із заявою кредитора.

Підставою для вимог кредитора про солідарну відповідальність керівника боржника є порушення, прямо визначене частиною шостою статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства, а саме недотримання боржником вимоги щодо обов`язку в місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі у разі загрози неплатоспроможності (якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами).

Згідно з ч. 2 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства під час здійснення своїх повноважень ліквідатор, кредитор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями.

Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.

Надаючи оцінку наведеним вище положенням Закону, господарський суд при розгляді даної справи враховує такі правові позиції, висловлені Верховним Судом у подібних правовідносинах.

Виходячи з буквального прочитання частини шостої статті 34 КУзПБ, нормами якої визначені, зокрема, порядок та умови покладення солідарної відповідальності у справі про банкрутство, а також з положень частини другої статті 61 цього Кодексу, якими передбачено покладення на третіх осіб іншого виду відповідальності за зобов`язаннями боржника - субсидіарної, суд відзначає, що положення частини шостої статті 34, як і положення частини другої статті 61 КУзПБ не відповідають критеріям якості закону в аспекті передбачуваності наслідків їх застосування (див., наприклад, рішення Європейського суду з прав людини у справі "Корецький та інші проти України" (заява № 40269/02) від 03.04.2008, пункт 48).

Наведене підтверджується, зокрема, тим, що за висновками Великої Палати Верховного Суду (постанова від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20, пункт 80)) в абзаці другому частини другої статті 61 КУзПБ термін "субсидіарна відповідальність за зобов`язаннями боржника" використаний в іншому значенні, ніж він використовується у ЦК України, а відповідальність насправді не є відповідальністю перед кредиторами, а є відповідальністю за збитки, завдані боржнику (див. також висновки, сформульовані Верховним Судом у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 19.06.2024 у справі № 906/1155/20 (906/1113/21), пункти 9.13- 9.15).

Принцип конкурсного імунітету кредиторів визначає умови щодо задоволення вимог до боржника, в той час як абзац другий частини четвертої статті 34 КУзПБ передбачає, що встановлення ухвалою господарського суду порушення органами управління боржника вимог абзацу першого частини четвертої статті 34 цього Кодексу є підставою для подальшого звернення кредиторів своїх вимог до зазначених осіб, тобто не до боржника, а до органів управління боржника.

Задоволення кредитором або кредиторами своїх вимог за рахунок солідарної відповідальності керівника та/або органів управління боржника, тобто інших осіб, ніж боржник, не призводить до зміни розміру або складу ліквідаційної маси боржника убік зменшення активів, за рахунок яких підлягають задоволенню кредиторські вимоги, а навпаки, має наслідком зменшення сукупного розміру кредиторських вимог і, як наслідок, більш ефективне задоволення таких кредиторських вимог.

Проте таке задоволення вимог кредиторів в обхід встановленої КУзПБ процедури та порядку їх задоволення суперечить самій процедурі та меті здійснення провадження у справі про банкрутство, відкриття якого передбачає пріоритет колективного задоволення вимог кредиторів боржника (за рахунок його активів у межах відповідної конкурсної процедури з пропорційним у межах черги розподіленням, відповідно до закону, цих активів з метою задоволення вимог кредиторів) над індивідуальним задоволенням вимог окремого кредитора (кредиторів) у межах покладення солідарної відповідальності на керівника/органи управління боржника.

Таким чином, беручи до уваги принцип конкурсного імунітету, що діє разом із принципом судового контролю процедури банкрутства, не допускається стягнення кредитором або кредиторами з керівника / органів боржника коштів у рахунок індивідуального погашення заявлених вимог поза межами конкретної конкурсної процедури.

Викладене узгоджується з позицією Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду викладеною у постанові від 04.09.2024 по справі №908/3236/21.

Крім того, суд зазначає, що у справі про банкрутство солідарна відповідальність покладається за таке порушення (неподання боржником, який перебував у стані загрози неплатоспроможності, заяви про відкриття справи про банкрутство), наслідком якого є такі негативні наслідки, як неможливість виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами у разі задоволення вимог одного або кількох кредиторів боржника.

У зв`язку із цим суд дійшов висновку, що солідарна відповідальність має деліктну природу, що узгоджується із частиною першою статті 1166 ЦК України, якою встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Саме у такому розумінні Велика Палата Верховного Суду витлумачила положення про інший вид відповідальності у справі про банкрутство третіх осіб за зобов`язаннями боржника - про субсидіарну відповідальність, а саме частину другу статті 61 КУзПБ в постанові від 28.09.2021 у справі №761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20, пункти 78- 81), застосувавши підхід, відповідно до якого доведенням боржника до банкрутства боржнику завдаються збитки, які і спричиняють його неплатоспроможність, і завдані не кредиторам боржника, а самому боржнику.

Так, у постанові Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 04.09.2024 по справі №908/3236/21, зокрема, зазначено:

"10.40. Уявлення щодо застосування положень частини шостої статті 34 КУзПБ, відповідно до якого стягнення з винних осіб відбувається на користь кредиторів, а не боржника, не відповідає природі правовідносин, які, як зазначено вище (пункти 10.15, 10.19), полягають у заподіянні збитків саме боржнику. Крім того, таке уявлення не відповідає духу КУзПБ, який спрямований на погашення вимог кредиторів з дотриманням принципів черговості та пропорційності задоволення вимог в межах однієї черги і недопущення порушення принципу конкурсного імунітету (пункти 10.2, 10.3). Таке порушення призвело б до очевидно несправедливих результатів. Адже, якщо з члена органу управління боржника будуть стягнуті кошти на користь окремого кредитора, інші кредитори можуть не отримати задоволення своїх вимог через брак коштів у такого члена органу управління боржника. Тоді кредитор, який першим отримав на свою користь судове рішення, яке набрало законної сили, матиме можливість позачергово задовольнити свої вимоги на шкоду іншим кредиторам, у тому числі і тим, які належать до вищих черг, встановлених законом.

Таким чином, стягнення коштів із члена органу управління боржника на підставі частини шостої статті 34 КУзПБ має здійснюватися на користь боржника з подальшим зарахуванням цих коштів до ліквідаційної маси."

За змістом положень частини другої статті 197, частини першої статті 215, частини першої статті 216 Господарського кодексу України (далі - ГК України), частини четвертої статті 50, частини другої статті 75 Закону України "Про господарські товариства", попри загальне правило про відповідальність безпосередньо юридичної особи за допущені нею порушення у сфері господарювання (порушення своїх зобов`язань перед кредиторами), законодавець визначає також інших суб`єктів (третіх осіб), відповідальних за такі порушення, встановлюючи для цього певні підстави, умови та порядок.

Суб`єкти інші, ніж юридична особа - боржник, що відповідальні за порушення (виконання) зобов`язань боржника перед його кредиторами, визначені також положеннями спеціального нормативного акта з питань банкрутства - Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) у межах покладення на цих суб`єктів за правилами цього Кодексу солідарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство.

Солідарна відповідальність полягає у залученні третіх осіб - керівника боржника (органів управління боржника), який (які) не звернувся (звернулися) до господарського суду про відкриття провадження у справі про банкрутство в місячний термін у разі наявності загрози неплатоспроможності юридичної особи, щодо якої в подальшому відкрито та здійснюється провадження у справі про банкрутство, до солідарного обов`язку з виконання грошових зобов`язань боржника. Тобто солідарна відповідальність є правовим механізмом захисту та відновлення прав кредиторів (які були необізнані з вини боржника про стан його неплатоспроможності як під час вступу з ним у господарські відносини, так й після цього, під час погіршення платоспроможності боржника до стану загрози неплатоспроможності) за рахунок особистого майна керівника (органів управління) боржника, тобто майна, відмінного від майна боржника (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.03.2021 у справі № 910/3191/20, від 15.06.2021 у справі № 910/2971/20, від 14.09.2021 у справі № 902/1023/19, від 30.03.2023 у справі № 910/13909/20, від 20.07.2023 у справі № 924/408/21).

При цьому, господарський суд наголошує, що момент виникнення обов`язку, передбаченого ст. 34 КУзПБ залежить у кожному конкретному випадку від наявності об`єктивних юридичних фактів, що підтверджують виникнення загрози неплатоспроможності і вочевидь свідчать про неможливість продовження нормальної господарської діяльності без негативних наслідків для боржника та його кредиторів.

Умовами для встановлення щодо боржника юридичного факту загрози неплатоспроможності, є одночасна (зокрема, протягом місячного періоду, визначеного частиною шостою статті 34 КУзПБ) наявність таких юридичних фактів: 1) існування у боржника щонайменше перед двома кредиторами зобов`язань, строк виконання яких настав та визначається за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо); 2) розмір всіх активів боржника є меншим, ніж сумарний розмір зобов`язань перед всіма кредиторами боржника, строк виконання яких настав за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо), тобто такий майновий стан боржника за всіма його показниками (основними фондами, дебіторською заборгованістю, строк виконання зобов`язань щодо якої настав, тощо), який за оцінкою сукупної вартості всіх активів боржника очевидно не здатний забезпечити задоволення вимог виконання зобов`язань перед всіма кредиторами, строк виконання яких настав, ні у добровільному, ні у передбаченому законом примусовому порядку.

Водночас зобов`язання, що підтверджують виникнення загрози неплатоспроможності, мають бути реальними та документально підтвердженими.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтями 73, 74 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Так, до господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс надійшла заява про покладення на органи управління боржника солідарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі, в якій кредитор просить притягнути ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 до солідарної відповідальності у справі №915/289/24 про банкрутство Фермерського господарства Південь в порядку та з підстав, передбачених частиною шостою статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства.

В обґрунтування вказаної заяви Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс послалося на те, що органи управління Фермерського господарства Південь, зокрема, керівник ( ОСОБА_1 ) та учасники юридичної особи ( ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 і ОСОБА_5 ), безпідставно самоусунулися від участі у господарській діяльності боржника, не вжили жодних дій щодо проведення розрахунків за грошовими зобов`язаннями вказаної юридичної особи, а також, розуміючи існування реальної загрози неплатоспроможності, не звернулися від імені боржника до господарського суду з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство зазначеного фермерського господарства, що в силу приписів чинного законодавства є підставою для покладення на органи управління солідарної відповідальності за незадоволення боржником вимог кредиторів.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 25.10.2024 у справі №915/289/24, зокрема, задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс про залишення без розгляду частини вимог заяви вих.№04-1/09 від 04.09.2024 про покладення солідарної відповідальності (притягнення до солідарної відповідальності) на органи управління боржника в межах справи №915/289/24 про банкрутство Фермерського господарства Південь; залишено без розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс за вих.№04-1/09 від 04.09.2024 в частині вимог пункту 3 її прохальної частини щодо притягнення ОСОБА_1 та ОСОБА_4 до солідарної відповідальності у справі №915/289/24 про банкрутство Фермерського господарства Південь в порядку та з підстав, передбачених частиною шостою статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства; відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс від 06.09.2024 про покладення на органи управління боржника солідарної відповідальності за зобов`язаннями боржника.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19 лютого 2025 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 25.10.2024 у справі №915/289/24 без змін.

Постановою зокрема встановлено такі обставини:

«З матеріалів справи вбачається, що єдиним кредитором Фермерського господарства Південь виступає Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс, яке звернулося з заявою про відкриття провадження у даній справі про банкрутство та грошові вимоги якого визнані судом першої інстанції.

Водночас у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження існування у боржника протягом місячного періоду, визначеного частиною шостою статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства, зобов`язань, строк виконання яких настав, щонайменше перед двома кредиторами, між тим саме така мінімальна кількість кредиторів згідно з усталеною практикою Верховного Суду є необхідною для можливості виявлення у боржника ознак загрози неплатоспроможності.

Більше того, ні у заяві про покладення на органи управління боржника солідарної відповідальності №04-1/09 від 04.09.2024, ні в апеляційній скарзі Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс не спростовується факт відсутності у Фермерського господарства Південь будь-яких інших кредиторів, крім вказаного товариства.

З огляду на викладене, беручи до уваги недоведеність факту існування у боржника протягом місячного строку, встановленого частиною шостою статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства, щонайменше перед двома кредиторами зобов`язань, строк виконання яких настав, що, в свою чергу, зумовлює відсутність повного юридичного складу ознак загрози неплатоспроможності боржника, яка є необхідною передумовою для притягнення органів управління боржника до солідарної відповідальності за зобов`язаннями Фермерського господарства Південь, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс №04-1/09 від 04.09.2024.»

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Господарський суд відзначає, що Кодексом встановлено спеціальний процесуальний порядок притягнення керівника боржника до солідарної відповідальності за наведені порушення.

Зазначений порядок передбачений наведеними вище положеннями ч. 6 ст. 34 КУзПБ.

Так, в першу чергу має бути встановлено наявність підстав для відповідальності, що здійснюється шляхом розгляду відповідної заяви та постановлення судом, який розглядає справу про банкрутства, відповідного рішення. За результатами такого розгляду учасник справи може пред`явити свої вимоги до винних осіб із визначенням їх розміру.

Тобто, підставою для притягнення до відповідальності керівника боржника та стягнення коштів на користь боржника є наявність судового рішення (ухвали) про встановлення підстав для притягнення винних осіб до відповідальності.

Такий підхід у вирішенні спору про покладення солідарної відповідальності у справі про банкрутство узгоджується із закріпленим статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод правом на ефективний засіб правового захисту.

Як зазначено вище, в цій справі кредитор звернувся з заявою про встановлення підстав для солідарної відповідальності керівництва боржника 06.09.2024.

Водночас наведеними вище рішеннями не встановлено підстав для притягнення винних осіб до відповідальності, виходячи з наведених вище обставин.

Таким чином, враховуючи, що в даній справі встановлено відсутність правових підстав, передбачених ст. 34 КУзПБ для притягнення керівника боржника до солідарної відповідальності, господарський суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс від 03.05.2025 про покладення на ОСОБА_1 як керівника боржника солідарної відповідальності за зобов`язаннями боржника.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс від 03.05.2025 про покладення на ОСОБА_1 як керівника боржника солідарної відповідальності за зобов`язаннями боржника відмовити.

2. Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

3. Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія НІКО-ТАЙС (код ЄДРПОУ 38039872, адреса: 03187, м. Київ, пр. Анадеміка Глушкова, 40, оф. 315)

відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ).

Судове рішення складено та підписано судом 04.08.2025 у зв`язку з перебуванням головуючого у справі судді у відпустці.

Суддя В.О.Ржепецький