Рішення № 129276588, 04.02.2025, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/12919/24

Провадження № 2-а/752/42/25

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

04 лютого 2025 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Плахотнюк К.Г.,

за участі секретаря судового засідання: Нікітенко А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

в с т а н о в и в:

В червні 2024 року ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Сафронов Ю.І., звернувся до суду з вказаним позовом посилаючись на те, щопро адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (за місцезнаходження юридичної особи) на території України, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 8500 грн.. Зі змісту вказаної постанови вбачається, що ОСОБА_1 28 травня 2024 року, о 17 год. 19 хв., на автодорозі Н-11, км 76+702, Дніпропетровська область, допустив рух транспортного засобу марки «MAN TGХ 18.440», реєстраційний номер НОМЕР_1 , із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР: перевищення загальної маси транспортного засобу на 5,413 % (2,165 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності на підставі ч. 2 ст. 132-1 КУпАП. Свою вину позивач категорично заперечує та з вказаною постановою не погоджується в повній мірі. Зазначив, що вказаний транспортний засіб зареєстрований за ОСОБА_2 , тому відповідач не мав повноважень на притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Крім того, відповідач при винесенні оскаржуваної постанови не врахував факт приєднання до тягача «MAN TGХ 18.440», реєстраційний номер НОМЕР_1 , напівпричепу-контейнеровозу, не ідентифікував його, що призвело до помилкового обрахунку відсоткового значення перевищення нормативних параметрів, встановлених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху. Крім того, відповідач під час винесення оскаржуваної постанови повинен був врахувати похибку у 2 відсотки, яка встановлена Правилами проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами. Також зазначив, що оспорювана постанова не відповідає вимогам інструкції та порядку 1174, оскільки не містить марки, моделі, державного номерного знаку напівпричепу, який також є транспортним засобом. Відповідач вказує на кількість осей (5 шт.), які зафіксувало вагове обладнання, як на доказ ідентифікації напівпричепу. Проте, фіксація кількості осей, фото номерного знаку тягача та напівпричепу. В цілому составу транспортних засобів - є лише фіксацією і не може підміняти собою функції ідентифікації, які повинен виконувати спеціаліст під час оброблення та аналізу метаданих вагового комплексу, отриманих в результаті фіксації. Вважає, що оскаржувана постанова є необґрунтованою та такою, що не відповідає нормам КУпАП. Зазначив, що оскаржувану постанову позивач отримав 31.05.2024, тому десятиденний строк для звернення із даним позовом до суду не пропустив.

Позивач просить суд поновити строк на звернення до суду з позовом; визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті серії АА № 00020062 від 29.05.2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 8500 грн. та провадження у справі закрити.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду від 16 вересня 2024 року відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін (а.с. 45-46).

03.01.2025 в системі «Електронний суд» представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому заперечили проти позову, вважаючи позовні вимоги позивача необґрунтованими та безпідставними. Звернули увагу на те, що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу у пункті «власність» зазначено, що ОСОБА_2 не є власником, тому відповідачем вірно встановлено належного користувача транспортного засобу, оскільки позивач згідно відомостей Єдиного державного реєстру транспортних засобів на час вчинення адміністративного правопорушення, розгляду справи та прийняття постанови обліковується як належний користувач транспортного засобу. Щодо обставин справи зазначили, що старшим державним інспектором Головня Т.С. складено оспорювану постанову, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності на підставі ч. 2 ст. 132-1 КУпАП. Правопорушення, викладене в постанові, зафіксоване в автоматичному режимі за допомогою комплексного технічного засобу WIM 78, WAGA-WIM 35, зав. № 16. Старшим державним інспектором Головня Т.С. встановлено, що 28.05.2024, о 17 год. 19 хв., за адресою Н-11 км 76+702, Дніпропетровська область, автоматичним пунктом фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті зафіксовано транспортний засіб «MAN TGХ 18.440», реєстраційний номер НОМЕР_1 . Відповідальна особа допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів, зазначених пунктом 2.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 5,413% (2,165 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 132-1 КУпАП. На позивача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 8500 грн.. Інструкцією з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України від 27.09.2021 № 512 затверджено форму, а не вимоги до змісту постанови. Дана форма визначає перелік інформаційних даних, які можуть міститися у постанові в залежності від обставин вчинення правопорушення. Конкретний обсяг внесених інформаційних даних залежить від індивідуальних порушень та має включати їх достатню кількість для ідентифікації суб`єктного та об`єктного складу правопорушення. Позивачем не надано доказів перевезення контейнеру із відповідним маркуванням. Відсутність контейнеру підтверджується і фотознімками, зробленими під час фіксації факту порушення. Разом з тим, відповідно до п. 17.9 Правил № 363, приймання вантажів для перевезення в контейнерах здійснюється: при наявності договору - на підставі заявки, а при відсутності договору - разового договору. Саме договір про перевезення вантажу контейнеровозом, а не товарно-транспортна накладна. Зазначене вказує на відсутність належних доказів перевезення вантажів за допомогою контейнерів, тому фактична маса для такого транспортного засобу має бути не більше 40 тон. Отже оспорювана постанова відповідає усім встановленим критеріям та містить усю необхідну інформацію. Просить поновити строк на подання відзиву, оскільки відповідачем ухвалу судді Голосіївського районного суду м. Києва від 16.09.2024 відповідачем отримано 23.12.2024.

03.02.2025 в системі «Електронний суд» представником позивача подано додаткові пояснення у справі, де зазначено, що аналогічний спір за участю позивача та відповідача вже мав місце під час розгляду справи Голосіївським районним судом м. Києва, в якій рішенням суду від 16.08.2024 позов задоволено. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2024 рішення суду змінено в мотивувальній частині. Просить суд під час розгляду даної справи врахувати зазначену постанову суду.

Враховуючи, що учасники справи будучи належним чином повідомленні про розгляд справи, із запереченнями щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін на адресу суду не зверталися, відповідач у встановленні судом строки подав відзив на позов, тому суд вважає за можливе провести розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

В силу вимог ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалось.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 КАС України встановлено критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень передбаченим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого ст. 9 КАС України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За ч. 1 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 12 ст. 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Судом встановлено, що 29.05.2024 року старшим державним інспектором відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Головня Т.С. прийнято постанову серії АА № 00020062 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 8500 грн..

Судом з копії постанови (а. с. 22) встановлено, що ОСОБА_1 28 травня 2024 року, о 17 год. 19 хв., за адресою Н-11, км 76+702, Дніпропетровська область, допустив рух транспортного засобу марки «MAN TGХ 18.440», реєстраційний номер НОМЕР_1 , із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР: перевищення загальної маси транспортного засобу на 5,413 % (2,165 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон. Зафіксовано параметри транспортного засобу: кількість вісей - 5; спарені колеса - 2 вісь; відстань між вісями: 1-2: 3622 мм, 2-3: 6000 мм, 3-4: 1320 мм, 4-5: 1310 мм; навантаження на вісь: 1- 7450 кг, 2- 12350 кг, 3- 9000 кг, 4 - 9000 кг, 5 - 9050 кг; загальна маса - 46850 кг; висота - 3,85 м, ширина - 2,584 м, довжина - 16,026 м.; загальна маса з урахуванням похибки - 42165 кг.

У відповідності до ч. 4 ст. 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

На виконання вимог абзацу 4 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 442 від 10.09.2014 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади», утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті та підпорядкувавши Службі, що утворюється, Державну спеціальну службу транспорту.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Положення).

Відповідно до п.1 Положення Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Укртрансбезпека у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства (п.3 Положення).

Згідно з п.п.1 п.4 Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування міському електричному, залізничному транспорті.

За приписами п. 5 Положення Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема: 2) здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; 15) здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів у зонах габаритно-вагового контролю; 29) у випадках, передбачених законом, складає протоколи про адміністративні правопорушення, розглядає справи про адміністративні правопорушення і накладає адміністративні стягнення.

Згідно п.7 Положення Укртрансбезпека для виконання покладених на неї завдань має право, зокрема: використовувати у своїй діяльності транспортні засоби, спеціалізовані та засоби вимірювальної техніки; у разі виявлення порушень законодавства щодо габаритно-вагового контролю під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) копіювати, сканувати документи, які пред`являють водії транспортних засобів під час проведення такої перевірки, та використовувати їх як доказ під час розгляду справ про порушення законодавства; використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, зокрема в автоматичному режимі.

Частиною 2 ст. 29 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмірі плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

У силу п. 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30, рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізником Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22,5 Правил дорожнього руху України, на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Відповідно до пп. 4 п. 2 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 (далі - Порядок №879), габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідальності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрами і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Відповідно до п. 3 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху.

Отже, положеннями чинного законодавства визначені повноваження Укртрансбезпеки щодо контролю за рухом транспортних засобів з перевищенням габаритно-вагових параметрів, а також порядок здійснення такого контролю.

Указане узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати від 12.02.2020 у справі № 917/210/19.

Так, згідно з ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

За приписами п. 1.9 Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху України передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Згідно з п. 22.5 ПДР України, рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Частиною 2 ст. 132-1 КпАП України передбачено, що перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%.

Як вбачається із матеріалів справи, постановою серії АА №00020062 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 8500 грн..

Так, відповідно до ст. 14-3 КУпАП, адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою і третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

У відповідності до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення. Під складом адміністративного правопорушення розуміється встановлена в адміністративно правових нормах відповідною статтею Особливої частини КУпАП сукупність ознак, які визначають громадську небезпечність, винність, протиправність вчинку, що призводить до застосування адміністративно-правових санкцій. До складу правопорушення входять: об`єкт правопорушення; об`єктивна сторона правопорушення; суб`єкт правопорушення; суб`єктивна сторона правопорушення. Відсутність хоча б одного з елементів складу виключає правову відповідальність.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначає, що транспортний засіб «MAN TGХ 18.440», реєстраційний номер НОМЕР_1 , зареєстрований за ОСОБА_2 , що виключає наявність в його діях складу правопорушення, визначеного ч. 2 ст. 132-1 КУпАП тому відповідач не мав повноважень на притягнення його до адміністративної відповідальності.

Разом з тим, у відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначає, що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу у пункті «власність» зазначено, що ОСОБА_2 не є власником, тому відповідачем вірно встановлено належного користувача транспортного засобу, оскільки позивач згідно відомостей Єдиного державного реєстру транспортних засобів на час вчинення адміністративного правопорушення, розгляду справи та прийняття постанови обліковується як належний користувач транспортного засобу.

Постановою КМУ від 14.11.2018 №1197 затверджено Порядок внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, відповідно до пункту 3 якого підставами для внесення до Реєстру відомостей про належного користувача є: визначення належного користувача безпосередньо власником транспортного засобу у зв`язку з передачею фізичній особі транспортного засобу в користування; визначення керівником юридичної особи, яка є власником транспортного засобу або отримала в установлений законодавством спосіб право користуватися ним, свого працівника належним користувачем; оформлення на фізичну особу нотаріально посвідченої довіреності на право користування транспортним засобом; користування фізичною особою транспортним засобом на підставі договору оренди (найму, позички); користування фізичною або юридичною особою транспортним засобом на підставі договору фінансового або оперативного лізингу; оформлення на фізичну особу, щодо якої вносяться відомості як про належного користувача, тимчасового реєстраційного талона. Внесення до Реєстру відомостей про належного користувача, якого визначив безпосередньо власник транспортного засобу, здійснюється у сервісному центрі МВС у присутності власника транспортного засобу (його представника за довіреністю) та належного користувача.

Підпункт 3 пункту 2 встановлює, що належний користувач - фізична особа, яка на законних підставах користується транспортним засобом, що їй не належить, а також керівник юридичної особи - лізингоодержувача (особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи - лізингоодержувача) або працівник, визначений керівником юридичної особи, яка є власником транспортного засобу або отримала в установлений законодавством спосіб право користуватися ним, які в разі внесення щодо них відомостей до Реєстру, відповідно до статті 14-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення несуть відповідальність за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).

Пунктом 3 Порядку № 1197 встановлено, що підставами для внесення до Реєстру відомостей про належного користувача є: визначення належного користувача безпосередньо власником транспортного засобу у зв`язку з передачею фізичній особі транспортного засобу в користування; визначення керівником юридичної особи, яка є власником транспортного засобу або отримала в установлений законодавством спосіб право користуватися ним, свого працівника належним користувачем; оформлення на фізичну особу нотаріально посвідченої довіреності на право користування транспортним засобом; користування фізичною особою транспортним засобом на підставі договору оренди (найму, позички); користування фізичною або юридичною особою транспортним засобом на підставі договору фінансового або оперативного лізингу; оформлення на фізичну особу, щодо якої вносяться відомості як про належного користувача, тимчасового реєстраційного талона.

Відповідно до п. 5 порядку відомості про належного користувача до Реєстру вносяться через: територіальні органи з надання сервісних послуг МВС (далі - сервісні центри МВС); веб-додаток, розміщений на офіційному веб-сайті Головного сервісного центру МВС; Єдиний державний вебпортал електронних послуг.

Якщо власником транспортного засобу є фізична особа, то внесення до Реєстру відомостей про належного користувача через веб-додаток, розміщений на офіційному веб- сайті Головного сервісного центру МВС або через Єдиний державний вебпортал електронних послуг, здійснюється нею особисто (абз. 1 п. 19 Порядку № 1197).

Внесення до Реєстру відомостей про належного користувача, якого визначив безпосередньо власник транспортного засобу, здійснюється у сервісному центрі МВС у присутності власника транспортного засобу (його представника за довіреністю) та належного користувача (п. 21 Порядку № 1197).

Внесення до Реєстру відомостей про належного користувача, який користується транспортним засобом на підставі договору оренди (найму, позички), здійснюється в сервісному центрі МВС за заявою належного користувача (п. 30 Порядку № 1197).

Відповідно до пункту 31 Порядку № 1197 до сервісного центру МВС подаються: заява за формою згідно з додатком 4: (надається згідно Додатку до пояснень); свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; належним чином засвідчена копія договору оренди (найму, позички) транспортного засобу (у разі внесення відомостей згідно з пунктом 32 цього Порядку - сканований оригінал чи сканована належним чином засвідчена копія такого договору); документ, що посвідчує особу, підтверджує громадянство України чи спеціальний статус особи; довідка про реєстрацію місця проживання - у разі відсутності в документі, що посвідчує особу, підтверджує громадянство України чи спеціальний статус особи, відомостей про зареєстроване місце проживання на території України; довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для внутрішньо переміщених осіб); довідка про звернення за захистом в Україні (для осіб, які звернулися із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту); відомості про реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); посвідчення водія, яке підтверджує право керування транспортним засобом відповідної категорії, який зазначено у заяві, - якщо право керування підтверджується посвідченням водія іноземної держави.

Постанова КМУ від 8 жовтня 2022 року № 1145 «Про затвердження Порядку внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів» визначає процедуру внесення до Єдиного державного реєстру транспортних засобів (далі - Реєстр) відомостей про належного користувача транспортного засобу (далі - належний користувач) для автоматизованого обліку.

Пункт 3 Порядку № 1145 підставою для внесення до Реєстру відомостей про належного користувача є електронна заява або заява, сформована та подана заявниками, якою визначено належного користувача безпосередньо власником транспортного засобу у зв`язку з передачею фізичній або юридичній особі транспортного засобу в користування.

Відомості про належного користувача до Реєстру вносяться через: територіальні органи з надання сервісних послуг МВС (далі - сервісні центри МВС); електронний кабінет водія; Портал Дія (п. 5 Порядку № 1145).

Внесення до Реєстру відомостей про належного користувача, якого визначив безпосередньо власник транспортного засобу, здійснюється в сервісному центрі МВС у присутності власника транспортного засобу (його представника за довіреністю або за дорученням, якщо власником транспортного засобу є юридична особа) та належного користувача (п. 14 Порядку № 1145).

У разі коли власником транспортного засобу є фізична особа, внесення до Реєстру відомостей про належного користувача або їх виключення через електронний кабінет водія або через Портал Дія здійснюється нею особисто (п. 15 Порядку № 1145).

Відповідно до пункту 17 Порядку № 1145 до сервісного центру МВС заявниками подаються: заява за формою згідно з додатком 1: (надається згідно Додатку до пояснень); паспорт громадянина України або паспорт громадянина України для виїзду за кордон, або тимчасове посвідчення громадянина України, або посвідка на постійне проживання, або посвідка на тимчасове проживання, або посвідчення біженця, або посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, або посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист, чи пред`являється один із зазначених документів в електронній формі засобами Порталу Дія.

У разі відсутності у визначених абзацом першим цього підпункту документах відомостей про задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) на території України заявник подає довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, у якій зазначено фактичне місце проживання (для внутрішньо переміщених осіб), або витяг з реєстру територіальної громади про задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування), чи пред`являє один із зазначених документів в електронній формі засобами Порталу Дія; довідка про звернення за захистом в Україні (для осіб, які звернулися із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту); відомості про реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності); документи, що підтверджують повноваження представника (у разі звернення уповноваженого представника); посвідчення водія належного користувача, яке підтверджує право керування транспортним засобом відповідної категорії, що зазначений у заяві (у разі, коли право керування підтверджується посвідченням водія іноземної держави, що відповідає вимогам Конвенції про дорожній рух 1968 року, записи в якому виконані або продубльовані літерами латинського алфавіту).

Заява разом із документами, на підставі яких до Реєстру внесено відомості про належного користувача, формується в окрему справу, прошивається і зберігається в сервісному центрі МВС протягом трьох років (п. 24 Порядку № 1145).

Відповідно до пункту 25 Порядку № 1145, внесення до Реєстру відомостей про належного користувача, якого визначив власник транспортного засобу на підставі електронної заяви, здійснюється заявниками через: електронний кабінет водія шляхом заповнення електронної заяви за формою згідно з додатком 1 із накладенням електронних підписів заявників; Портал Дія шляхом заповнення електронної заяви в довільній формі, придатній для сприйняття її змісту, із зазначенням відомостей, передбачених додатком 1. із накладенням віддаленого кваліфікованого електронного підпису "Дія. Підпис" ("Дія Ш") або електронного підпису заявників та кваліфікованої електронної печатки технічного адміністратора Порталу Дія.

У разі наявності у Реєстрі відомостей про належного користувача в належного користувача засобами мобільного додатка Порталу Дія (Дія) автоматично формується електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу у формі електронного відображення інформації в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021 р. № 1453 «Про затвердження Порядку формування та перевірки електронного посвідчення водія, електронного свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, їх електронних копій» (Офіційний вісник України, 2022 р., № 10, ст. 521) (п. 28 Порядку № 1145).

Відповідно, внесенню до ЄДРТЗ підлягають лише власники транспортних засобів (фізичні та юридичні особи) або належні користувачі транспортних засобів, які несуть відповідальність, згідно правил встановлених статтею 14-3, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 132-1 КУпАП лише у випадку такого їх внесення до ЄДРТЗ. Саме зазначені відомості надаються уповноваженій посадовій особі відповідача на її запит при розгляді нею справи про адміністративне правопорушення.

За відсутності відомостей про належного користувача у ЄДРТЗ, уповноваженій посадовій особі відповідача, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, надаються відомості про особу за якою зареєстрований транспортний засіб.

Внесення відомостей до ЄДРТЗ щодо належного користувача транспортного засобу є виключно правом особи, уповноваженої на подання відповідної заяви в порядку, передбаченому Порядком №1145.

Невнесення відомостей до ЄДРТЗ щодо належного користувача транспортного засобу, незалежно від підстав такого невнесення викликає автоматичне визначення відповідальною особою за вчинення адміністративних правопорушень саме особу, за якою зареєстрований транспортний засіб або ж керівника юридичної особи, за якою він зареєстрований.

Отже, у разі, якщо належний користувач не звертається до сервісного центру МВС з відповідною заявою Порядку № 1145, особа за якою зареєстрований транспортний засіб або представник юридичної особи не позбавлений можливості внесення до ЄДРТЗ відомостей про належного користувача через веб-додаток, розміщений на офіційному веб- сайті Головного сервісного центру МВС або через Єдиний державний вебпортал електронних послуг особисто, що встановлено Порядком №1145.

Як свідчать матеріали справи, 30.09.2023 транспортний засіб MAN TGА 18.440, номерний знак НОМЕР_1 та транспортний засіб - напівпричеп CODER, номерний знак НОМЕР_2 , зареєстрований за ОСОБА_2 , що підтверджується копіями свідоцтв про реєстрацію вказаних транспортних засобів (а.с. 30-31, 32-33).

При цьому, в матеріалах справи відсутні відомості про належного користувача у ЄДРТЗ та відповідач таких даних до суду не надав.

Таким чином, враховуючи наведене, суд вважає, що ОСОБА_1 не є особою, яка в даному випадку несе адміністративну відповідальність за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.132-1 КУпАП, оскільки, на момент винесення оскаржуваної постанови, транспортні засоби MAN TGА 18.440, номерний знак НОМЕР_1 та транспортний засіб - напівпричеп CODER, номерний знак НОМЕР_2 , були зареєстровані за ОСОБА_2 ..

Таких висновків дійшов Шостий апеляційний адміністративний суд в постанові від 3 грудня 2024 року по справі № 752/12917/24.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що ключові аргументи, необхідні та достатні для ухвалення даного рішення, отримали достатню оцінку.

Відповідно до п. 3 ч. 3ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд, як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, а тому оскаржувану постанову слід скасувати, провадження по справі відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП слід закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Натомість суд не вбачає підстав для задоволення вимог в частині визнання протиправною постанови, оскільки прийняття такого рішення не передбачено ст. 286 КАС України, у зв`язку з чим у задоволенні вимог в цій частині необхідно відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Позивачем при подачі позову до суду було сплачено судовий збір на суму 484,48 грн., що підтверджується копією квитанції (а.с. 34).

Враховуючи вищевикладене, відповідно до ч. 1 ст.139 КАС України з відповідача слід стягнути на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 484 грн. 48 коп..

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 14-3, 132-1 ч. 2, 245, 251, 280, 283, 284, 293 КУпАП, ст. ст. 2, 6, 19, 77, 132, 139, 242-246, 250, 268, 286 КАС України, суд,

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, задовольнити частково.

Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі відносно ОСОБА_1 від 29.05.2024 року серії АА № 00020062, винесену Державною службою України з безпеки на транспорті за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, справу про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 484 (чотириста вісімдесят чотири) гривні 48 копійок за рахунок бюджетних асигнувань, призначених для Державної служби України з безпеки на транспорті.

Рішення може бути оскаржене в Шостому апеляційному адміністративному суді шляхом подання апеляційної скарги на судове рішення протягом десяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя К.Г. Плахотнюк