Рішення № 129276579, 16.01.2025, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/2963/24

Провадження № 2/752/929/25

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

16 січня 2025 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Плахотнюк К.Г.,

за участі секретаря судового засідання: Нікітенко А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в:

У лютому 2024 року КП «Київтеплоенерго» звернулося до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що з 01.05.2018 постачання теплової енергії здійснює КП «Київтеплоенерго». 05.02.2019 між КП «Київтеплоенерго» та відповідачем укладено договір № 9196014-0202 на постачання теплової енергії, відповідно до умов якого позивач зобов`язався постачати теплову енергію відповідачу, а відповідач зобов`язалася отримувати теплову енергію та оплачувати її вартість відповідно до умов, викладених у цьому договорі. Цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 15.04.2019 року. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін. Відповідно до п. 1 додатку 3 до договору, розрахунки з відповідачем за відпущену теплову енергію проводяться згідно з тарифами на теплову енергію, затвердженими відповідним органом у встановленому законодавством порядку для КП «Київтеплоенерго» без урахування ПДВ за кожну відпущену гігакалорію для потреб опалення - 1511,40 грн.. Будинок по АДРЕСА_2 обладнаний будинковим приладом обліку. Позивач свої зобов`язання виконав, постачав відповідачу теплову енергію. Відповідач своєчасно не вносила плату за поставлену теплову енергію в повному обсязі. В результаті чого, з лютого 2019 року по листопад 2023 року, утворилася заборгованість, яка становить 18707,13 грн.. Крім того, на підставі ст. 625 ЦК України, позивач просить стягнути інфляційні втрати в розмірі 9093,18 грн. та три проценти річних в розмірі 2531,37 грн..

Позивач просив суд стягнути з відповідача користь КП «Київтеплоенерго» заборгованість за отриману теплову енергію в розмірі 18707,13 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 9093,18 грн., три відсотки річних у розмірі 2531,37 грн. та судовий збір.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва Плахотнюк К.Г. від 12 лютого 2024 року відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін (а.с. 116-117). Відповідачу був наданий строк для надання відзиву.

20 лютого 2024 року відповідач подала до суду заяву, в якій просить суд застосувати строк позовної давності та відмовити в задоволенні позову, зазначивши, що з 10.02.2020 вона не є власником приміщення за яким рахується заборгованість (а.с. 126).

В судовому засіданні сторони відсутні, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Відповідно до ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний, оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно з ст. 19, 25 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію і у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії теплопостачальної організації остання має право на стягнення заборгованості.

Судом встановлено, що розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10 квітня 2018 року № 591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

Відтак, з 1 травня 2018 року надання послуг з центрального опалення та постачання гарячої води здійснює КП «Київтеплоенерго».

05.02.2019 між КП «Київтеплоенерго» та відповідачем укладено договір № 9196014-0202 на постачання теплової енергії, відповідно до умов якого позивач зобов`язався постачати теплову енергію відповідачу, а відповідач зобов`язалася отримувати теплову енергію та оплачувати її вартість відповідно до умов, викладених у цьому договорі. Цей договір набуває чинності з 1 травня 2018 року та діє до 15.04.2019 року (п. 8.1 договору).

Договір вважається пролонгованим на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п. 8.4 договору).

Відповідно до п. 2.2.1 договору позивач зобов`язався постачати відповідачу теплову енергію на потреби: опалення та вентиляції - в період опалювального сезону в кількості та в обсягах згідно з додатком № 1 до Договору.

Відповідно до п. 2 додатку № 4 до договору абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує «Теплопостачальній організації» вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії.

Відповідно до п. 3 додатку № 4 до договору абонент щомісяця з 12 по 15 числа самостійно отримує у ЦОК (центр обслуговування клієнтів) за адресою: АДРЕСА_1 розрахункові документи.

Згідно з п. 2.3.1., п. 2.3.2. договору відповідач зобов`язується додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії. Виконувати умови та порядок оплати в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку№ 4 до договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві) абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до статті 901 ЦПК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 903 ЦК України).

У цій справі між сторонами склалися договірні відносини, за якими у нежитлове приміщення відповідача надавалися комунальні послуги, які останній був зобов`язаний оплачувати відповідно до умов договору та вимог закону, оскільки фактично користувався ними від загальнобудинкової системи теплової мережі.

Згідно з пунктами 3, 4 додатку № 1 Договору № 9196014-0202 від 05.02.2019, зміна заявленого споживання теплової енергії за ініціативою абонента оформлюється як додаток до договору за 15 днів до початку розрахункового періоду. Дата зняття абонентом показників приладу обліку 22 число звітного місяця, надання звіту в Центр обслуговування клієнтів за адресою: АДРЕСА_1 , не пізніше 01 числа звітного місяця. При відсутності звіту у встановлений термін розрахунок виконується згідно договірних навантажень.

Додатком № 3 до договору № № 9196014-0202 від 05.02.2019 передбачені тарифи на опалення у розмірі 1511,40 грн/Гкал без урахування ПДВ (а.с. 9).

Також позивачем додано до позовної заяви облікові картки за період з лютого 2019 року по квітень 2020 року, у яких зазначено кількість використаних за цей період Гкал та їх вартість (а.с. 30-38); акти приймання-передавання товарної продукції за період з лютого 2019 року по квітень 2020 року (а.с. 39-47).

До позовної заяви позивачем також додано копії: корінців нарядів для проведення включення абонента за особовим рахунком № НОМЕР_1 у зв`язку із початком опалювального сезону, а також відключення абонента за особовим рахунком № НОМЕР_1 у зв`язку із закінченням опалювального сезону (а.с. 48-54), акту № 603 прийняття теплового вузла обліку від 15.01.2016 (а.с. 56), актів про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи від 07.09.2018 № 7930, від 08.08.2019 № 558, від 25.05.2020 № 2/2-5/05-2197, від 27.05.2021 № 2/2-5/05-4251 (а.с. 57-60), відомостей споживача (добові) споживання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_2 за спірний період (а.с. 62-85).

Додатком № 4 встановлений порядок розрахунку за теплову енергію, а саме пунктом 3 передбачено, що абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в Центрі обслуговування клієнтів облікову картку фактичного споживання теплової енергії за звітний період; акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в ЦОК), акт виконаних робіт.

Відповідно до статті 67 ЖК Української РСР плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені права та обов`язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг, за якими споживач, зокрема, має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, та зобов`язаний оплачувати їх у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 30 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою КМУ 21 серпня 2019 № 830 передбачено що споживач зобов`язаний оплачувати послуги в установлені договором строки та дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг.

Згідно зі статтями 19, 25 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію і у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії теплопостачальної організації остання має право на стягнення заборгованості.

Виходячи зі змісту статті 526 ЦК України, цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

Отже, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якими вони фактично користувалися.

Відповідач за умовами укладеного нею договору є споживачем послуг з постачання теплової енергії, які надавались позивачем, однак оплат спожитих комунальних послуг не здійснювала, а тому у неї виникли невиконані боргові зобов`язання перед КП «Київтеплоенерго».

Як свідчать матеріали справи, будинок АДРЕСА_2 підключений до мереж централізованого опалення, відтак комунальні послуги надавалися до приміщення відповідача і споживалися нею, а від наданих виконавцем послуг у встановленому законом порядку відповідач не відмовлялася.

Разом з тим, як встановлено в судовому засіданні відповідач 10 лютого 2020 року продала нежитлове приміщення, загальною площею 86,2 кв. м, розташоване по АДРЕСА_2 , що підтверджується копією договору купівлі-продажу нежитлового приміщення посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мужейдовою Т.О. (а.с. 122-125).

Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач була споживачем комунальних послуг після 10 лютого 2020 року.

Згідно з розрахунками заборгованості, довідками про нарахування за теплову енергію за період з лютого 2019 року по квітень 2020 року, актом звіряння розрахунків за теплову енергію, за особовим рахунком НОМЕР_2 за вищевказаною адресою станом на 31 грудня 2023 року існує заборгованість по оплаті послуг за постачання теплової енергії в розмірі 18707,13 грн. (а.с. 16, 19-27, 29). Відповідно до вказаного розрахунку заборгованість виникла за період з лютого 2019 року по лютий 2020 року.

Наведені розрахунки стороною відповідача в ході розгляду справи спростовано не було, як і не надано доказів належної сплати за надані послуги.

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (стаття 253 ЦК України).

За загальним правилом перебіг загальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником грошового зобов`язання з оплати наданих послуг є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення заборгованості виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.

Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (рішення у справах «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії» від 20 вересня 2011 року, «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» від 22 жовтня 1996 року).

Згідно частини першої статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Оскільки обов`язок щодо сплати за комунальні послуги виникає у споживача кожного місяця, позовна давність підлягає застосуванню до кожного з платежів окремо.

Позивач звернувся до суду з цим позовом у лютому 2024 року, тобто після спливу позовної давності щодо щомісячних платежів за період, що виник до лютого 2021 року.

Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

У пункті 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності, і всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Крім того, у п. 19 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України було зазначено, що в період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану

Отже, Законом № 540-IX, який набрав чинності 02 квітня 2020 року, було продовжено перебіг позовної давності для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на час дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), тому з урахуванням положень вищенаведеного законодавства, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 06 травня 2021 року у справі № 903/323/20, від 07 вересня 2022 року у справі № 679/1136/21, від 16 листопада 2023 року у справі № 487/1342/21 заява відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності задоволенню не підлягає.

З урахуванням пунктів 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, часу введення в Україні карантину з 02 квітня 2020 року та воєнного стану з 24 лютого 2022 року, позивач звернувся до суду з позовом у межах позовної давності.

Отже, з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за житлово-комунальні послуги в розмірі 18707,13 грн., оскільки вона виникла за період з лютого 2019 року по лютий 2020 року, тобто за період, коли власником нежитлового приміщення, розташованого по АДРЕСА_2 та споживачем комунальних послуг була відповідач.

Щодо вимог про стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 2531,37 грн., нарахованих на суму заборгованості з наданих послуг, та інфляційних втрат у розмірі 9093,18 грн. за вказаний період суд відзначає наступне.

На спірні правовідносини поширюється дія ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями) на всій території України з 12 березня 2020 року було введено карантин, на період дії якого Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» заборонено нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

ЗакономУкраїни "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)" №530-ІХ від 17 березня 2020 року були внесені зміни до ряду нормативно-правових актів. Проте, в пп.4 п.3 Перехідних положень до цього закону вказано, що на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

Також, 24 лютого 2022 року з 5-30 в Україні відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 №64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, введено воєнний стан, який діє на даний час.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» до 29 грудня 2023 року було визначено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.

Ця постанова набрала чинності з дня її опублікування і застосовується з 24.02.2022 до 29.12.2023.

Таким чином, слід відмовити у нарахуванні позивачем 3% річних та інфляційних втрат за період з 12 березня 2020 року по 30 листопада 2023 року, стягнувши з відповідача за несвоєчасне внесення плати за надані послуги за період з 01 березня 2019 року по 11 березня 2020 року 3% річних в сумі 430,91 грн., та інфляційні втрати в сумі 568,29 грн..

Відтак, з огляду на встановлені судом обставини, а також наявні в матеріалах докази, враховуючи норми закону, які регулюють спірні правовідносини, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, сягнувши з відповідача на користь позивача основну суму боргу за надані послуги у утримання будинку та прибудинкової території в сумі 18707,13 грн., 3% річних в сумі 430,91 грн., інфляційних втрат в сумі 568,29 грн., а всього стягнути 19706,33 грн..

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Понесення позивачем судових витрат підтверджується платіжною інструкцією № 14862 від 10 січня 2024 року про сплату судового збору у розмірі 3028 грн. (а.с. 108).

Враховуючи те, що задоволено 64,97 % позовних вимог, то суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1967 грн 29 коп., пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (3028 грн х 64,97 % / 100%).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 141, 265, 268, 280-289 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (місцезнаходження: м. Київ, площа І. Франка, 5, код ЄДРПОУ 40538421):

- заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 18707 (вісімнадцять тисяч сімсот сім) гривень 13 копійок (поточний рахунок № НОМЕР_4 у ТВБВ № 10026/020 філія - Головного управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк», код ЄДРПОУ 40538421);

- інфляційні втрати в розмірі 568 (п`ятсот шістдесят вісім) гривень 29 копійок; 3% річних в розмірі 430 (чотириста тридцять) гривень 91 копійка та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1967 (одна тисяча дев`ятсот шістдесят сім) гривень 29 копійок (поточний рахунок № НОМЕР_5 у ТВБВ № 10026/020 філія - Головного управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк», код ЄДРПОУ 40538421).

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (місцезнаходження: м. Київ, площа І. Франка, 5, код ЄДРПОУ 40538421);

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 ).

Суддя К.Г. Плахотнюк