Ухвала суду № 129276295, 04.08.2025, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/24066/23

1-кп/522/1/25

УХВАЛА

01 серпня 2025 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3

захисників - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

обвинувачених - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку застосованих запобіжних заходів у виді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , у виді домашнього арешту відносно обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 та відсторонення від посади обвинуваченого ОСОБА_9 , клопотання захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_10 , про зміну запобіжних заходів відносно обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 42022160000000279 від 29.08.2022 року за обвинуваченням: ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27 ч. ч. 2, 3 ст.146, ч. 5 ст. 185, ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 27 ч. ч. 2, 3 ст. 28, ч. 2 ст. 365, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 368 КК України; ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 146, ч. 5 ст.185, ч. 4 ст.189, ч. ч. 1, 2 ст. 263, ч. 2, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 365, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 368 КК України; ОСОБА_8 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 365, ч. 3 ст. 368 КК України; ОСОБА_9 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 163, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 189, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 365, ч. 5 ст. 27, ч.3 ст. 368 КК України,

установив:

У провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебуває кримінальне провадження № 42022160000000279 від 29.08.2022 року, за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.27 ч.ч.2, 3 ст.146, ч.5 ст.185, ч.4 ст.189, ч.3 ст.27 ч.ч.2, 3 ст.28, ч.2 ст.365, ч.3 ст.27, ч.3 ст.28, ч.3 ст.368 КК України, ОСОБА_7 , у вчиненні злочинів, передбачених ч.ч.2, 3 ст. 146, ч.5 ст.185, ч.4 ст.189, ч.ч.1, 2 ст.263, ч.2, ч.3 ст.28, ч.2 ст.365, ч.3 ст.28, ч.3 ст.368 КК України, ОСОБА_8 , у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.146, ч.2 ст.28, ч.2 ст.365, ч.3 ст.368 КК України, ОСОБА_9 , у вчиненні злочинів, передбачених, ч.5 ст.27, ч.2 ст.146, ч.2 ст.163, ч.5 ст.27, ч.4 ст. 189, ч.5 ст.27, ч.2 ст.28, ч.2 ст.365, ч.5 ст. 27, ч.3 ст. 368 КК України.

Прокурор у судовому засіданні підтримав подані клопотання про продовження застосування до кожного з обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, до кожного з обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту та про продовження відсторонення від посади обвинуваченого ОСОБА_9 . В обґрунтування заявлених клопотань прокурор зазначив, що ризики, які були підставою для застосування запобіжного заходу до кожного з обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 під час досудового розслідування не зникли та існувати не перестали.

Потерпілі ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 та представники потерпілих ОСОБА_17 , ОСОБА_18 - адвокати ОСОБА_21 , ОСОБА_22 будучи належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явились. При цьому, матеріали справи містять заяви потерпілих про здійснення судового провадження за їх відсутності, тому суд вважає за можливе провести судове засідання за відсутності вказаних потерпілих та їх представників, у зв`язку з невідкладністю розгляду заявлених клопотань.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_4 заперечили проти задоволення клопотання прокурора.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_4 зазначив, що попереднє рішення суду про продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_6 було ухвалене два місяці тому. Вказаним рішенням також було передбачено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, однак обвинувачений не скористався цією можливістю у зв`язку з відсутністю необхідних матеріальних ресурсів. Сторона захисту вивчила мотивувальну частину вказаної ухвали, згідно з якою суд виходив із того, що триває дослідження письмових доказів, тобто на той момент відсутня можливість надати їм остаточну правову оцінку. Водночас, протягом останніх півтора року сторона обвинувачення не надала жодних нових обґрунтованих доводів, які б підтверджували існування актуальних ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Захист наголошує, що прокурор зобов`язаний враховувати обставини, що пом`якшують відповідальність обвинуваченого, а не лише ризики. Обвинувачений перебуває під вартою вже третій. Щодо ризику знищення доказів то усі докази вже знаходяться у розпорядженні сторони обвинувачення, доступу до них обвинувачений не має, а отже не може на них впливати. Вплив на свідків також виключається: ОСОБА_23 звільнений з органів поліції, не має збережених службових зв`язків, раніше не судимий, має постійне місце проживання, міцні соціальні зв`язки, утримує неповнолітню дитину та батька похилого віку. З огляду на викладене, захист просить суд:

відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження тримання під вартою та застосувати більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний із триманням під вартою або ж визначити розмір застави у розмірі, що забезпечить можливість обвинуваченому внести цю суму.

Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав доводи свого захисника.

Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечили проти задоволення клопотання прокурора.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_5 зазначила, що стороною обвинувачення не було надано жодного належного та допустимого доказу, який би підтверджував наявність ризиків, передбачених статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України. Матеріали, надані прокурором у підтвердження ризиків, зводяться виключно до витягів, які самі по собі не є допустимими доказами. Крім того, сам факт того, що суд неодноразово продовжував запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, не може вважатися доказом наявності ризиків. Такий підхід суперечить принципу презумпції невинуватості, гарантованому статтею 62 Конституції України. На цей момент жодного вироку щодо її підзахисного не ухвалено, його винуватість судом не встановлена. У матеріалах справи, зокрема в томі 7, наявні документи, які позитивно характеризують особу обвинуваченого, серед яких - характеристика з місця проживання, а також медичні довідки, що підтверджують наявність у нього хронічних захворювань, які потребують регулярної медичної допомоги, що не може бути забезпечена в умовах тримання під вартою. Зазначило, що підзахисний добросовісно дотримується процесуальних прав та обов`язків, не порушує встановлених обмежень, не контактує з потерпілими та свідками у кримінальному провадженні, не вчиняє жодних протиправних дій. З урахуванням того, що на утриманні обвинуваченого перебувають двоє малолітніх дітей, що він має позитивні характеристики, серйозні медичні показання, дотримується всіх процесуальних вимог і не демонструє жодних ознак ризикової поведінки, захист вважає за доцільне застосувати до нього більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний із триманням під вартою, зокрема - цілодобовий домашній арешт.

Захисник ОСОБА_4 та обвинувачений ОСОБА_8 в судовому засідання заперечили проти клопотання прокурора.

Захисник ОСОБА_4 у судовому засіданні зазначив, що його підзахисний, ОСОБА_8 , має постійне місце проживання, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, утримує трьох осіб та характеризується позитивно. Богуш не є організатором у межах висунутих обвинувачень і обвинувачується у вчиненні лише одного епізоду. До матеріалів справи долучено довідку про можливість офіційного працевлаштування обвинуваченого у разі зміни запобіжного заходу. У зв`язку з викладеним, захисник ОСОБА_4 просить суд частково задовольнити клопотання прокурора та обрати щодо ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту.

Обвинувачений ОСОБА_8 підтримав позицію свого захисника.

Захисник ОСОБА_4 , діючи в інтересах обвинуваченого ОСОБА_24 , заперечив проти задоволення клопотання прокурора про продовження дії чинного запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту. У своєму зверненні він просив змінити цей захід на більш м`який - нічний домашній арешт, посилаючись на те, що всі покладені на обвинуваченого обов`язки виконувались у повному обсязі, жодних порушень за час дії запобіжного заходу не зафіксовано. Захисник також наголосив, що ризики, на які посилається сторона обвинувачення, залишаються недоведеними, а ОСОБА_24 вже тривалий час перебуває під домашнім арештом. Обвинувачений має постійне місце проживання, міцні соціальні зв`язки та, після зняття електронного браслета, щоразу з`являється до суду в установлені строки.

Обвинувачений ОСОБА_24 повністю підтримав позицію свого захисника.

Щодо продовження строку відсторонення від посади обвинуваченого ОСОБА_24 захисник ОСОБА_4 та обвинувачений ОСОБА_24 не заперечували.

Розглядаючи клопотання прокурора про продовження застосування до обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд зазначає таке.

За змістом ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом, а тому питання обґрунтованості підозри, яке порушено в клопотаннях прокурора, на даній стадії не є предметом розгляду судом та мало місце коли особи перебували у процесуальному статусі підозрюваних.

Разом із цим, питання, які суд повинен вирішити при застосуванні відносно особи запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, визначені змістом ст.ст.177, 178, 183 КПК України.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст.177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини. При цьому зазначено, що встановлення небезпеки перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя, слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, вимірюватись суворістю можливого покарання, рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

При цьому слід звернути увагу на те, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. При цьому КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому. Ризик втечі повинен оцінюватися у світлі таких факторів, як характер людини, її моральні принципи, місце проживання, робота, засоби до існування, сімейні зв`язки, а також будь-які інші зв`язки з країною, в якій особу притягнуто до кримінальної відповідальності (рішення у справі «Becciev v. Moldova», п. 58).

Розглядаючи клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення суд, відповідно до вимог ст.178 КПК України, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Крім того, судом враховується позиція Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. У рішенні по справі «Летельє проти Франції» Європейський суд з прав людини визначив, що тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу суд враховує засаду верховенства права, закріплену у ст.8 КПК України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - Суд, ЄСПЛ), яка у відповідності до вимог ч.2 зазначеної статті підлягає обов`язковому застосуванню під час кримінального провадження.

Вирішуючи питання щодо клопотань прокурора про продовження застосування до обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , стосовно кожного окремо, суд оцінює тяжкість покарання, що загороджує обвинуваченим у разі визнання їх винуватими у вчиненні інкримінованих їм злочинів, за однин з яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна; вік та стан здоров`я обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , щодо яких на день розгляду клопотання відсутні відомості, які б перешкоджали триманню їх під вартою; розмір шкоди, який завданий потерпілим у даному кримінальному провадженні внаслідок вчинення інкримінованих їм протиправних дій та про відшкодування якої потерпілі звернулись до суду з позовними заяви.

Також, суд враховує той факт, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 інкримінується умисний тяжкий корисливий корупційний злочин, передбачений ч. 3 ст. 368 КК України, відповідальність за який встановлена у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років з позбавленням права обіймати певні посади або займатись певною діяльністю на строк до 3-х років, з конфіскацією майна та у разі визнання їх винуватими, відповідно до положень ст.ст. 74 та 75 КК України, стосовно них, не може бути застосовано звільнення від покарання та його відбування.

Водночас, з урахуванням того, що ОСОБА_7 та ОСОБА_6 мають значний досвід роботи в органах поліції, тобто мають стійкі зв`язки з іншими структурними підрозділами державної влади, зокрема з іншими співробітниками правоохоронних органів Одеської області, що незважаючи на їх звільнення з органів поліції, дають обвинуваченим можливість отримати паролі для безперешкодного проходження пунктів пропуску та здійснити виїзд за межі України.

Вищезазначені обставини дають підстави вважати, що існує ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема можливе переховування обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 від суду з метою уникнення відповідальності як кримінальної так і цивільної.

Окрім того, враховуючи те, що судовий розгляд у цьому кримінальному провадженні буде розпочатий спочатку, у зв`язку із чим судом згідно із засадою безпосередності дослідження показань, встановленої ст. 23 КПК України, не допитані обвинувачені, потерпілі та свідки, які підлягають безпосередньому допиту судом, суд вважає, що в даному випадку існує ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливого незаконного впливу обвинуваченими ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на потерпілих та свідків, шляхом їх залякування з метою зміни, викривлення або відмови від наданих ними показань.

При цьому, судом також враховується той факт, що обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 достеменно відомі анкетні данні свідків та потерпілих, в тому числі місця їх проживання та з урахуванням наявності у кожного з обвинувачених стійких зв`язків з іншими структурними підрозділами органів державної влади, з огляду на їх тривалий час праці в органах поліції, дають змогу останнім самостійно або за допомогою третіх осіб незаконно впливати на свідків та потерпілих у даному кримінальному провадженні.

Суд також вважає, що до теперішнього часу в зазначеному кримінальному провадженні існує ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки судовий розгляд зазначеного кримінального провадження перебуває на початковому етапі, та з урахуванням досвіду ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в системі органів поліції, будучи обізнаними з тактикою та методикою розслідування кримінальних правопорушень, кожен з обвинувачених може вчинити певні дії щодо перешкоджання кримінальному провадженню.

Таким чином, враховуючи вищевикладені у їх сукупності, стосовно кожного з обвинувачених окремо, суд вважає, що наявні достатні підстави вважати, що ризики, які були підставою для застосування відносно ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до кожного окремо запобіжного заходу у виді тримання під вартою, на даний час не відпали, оскільки є обґрунтовані підстави вважати, що перебуваючи на волі кожен із обвинувачених може переховуватись від суду; незаконно впливати на свідків та потерпілих у даному кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що було доведено прокурором у судовому засіданні та не спростовано стороною захисту.

За таких обставин суд вважає клопотання прокурора про продовження строку застосування відносно ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , стосовно кожного окремо, запобіжного заходу у виді тримання під вартою обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, суд враховує посилання захисника ОСОБА_4 , що у обвинуваченого ОСОБА_7 є сім`я, зокрема двох неповнолітніх дітей, батька та матері пенсійного віку, яка страждає на ряд тяжких хронічних захворювань, ці обставини вже оцінювались судом у минулих рішеннях, а тому не можуть слугувати беззаперечними стримуючими факторами та гарантувати належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Водночас згідно частини 4 статті 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Однак суд враховує, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 перебувають під вартою вже більше 2 років, ухвалою суду від 07.01.2025 вирішено проводити судовий розгляд справи спочатку.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні; рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Отже, положення КПК України та практика ЄСПЛ орієнтують суд на такі критерії, які слід врахувати при визначенні розміру застави: обставини кримінального правопорушення; особливий характер справи; майновий стан підозрюваного; його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; масштаб його фінансових операцій; дані про особу підозрюваного; встановлені ризики, відповідно до ст. 177 КПК України; «професійне середовище» підозрюваного; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин шкода, завдана кримінальним правопорушенням.

За таких обставин суд вважає, що він має право скористатися своїм диспозитивним правом, зазначеним частиною 4 статті 183 КПК України, та визначити розмір застави достатньої для забезпечення виконання обвинуваченими ОСОБА_6 та ОСОБА_7 обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Приймаючи до уваги фактичні обставини кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дані про особи обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , їх майновий та сімейний стан, інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, суд вважає доцільним визначити обвинуваченим ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , у відповідності до абзацу 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, заставу у розмірі, який перевищує 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме: 480 (чотириста вісімдемят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 1 453 440 грн 00 коп. (один мільйон чотириста п`ятдесят три тисячі чотириста сорок гривень 00 копійок).

Враховуючи наведені вище фактори, суд вважає, що застава саме у зазначеному вище розмірі здатна у разі її внесення забезпечити виконання обвинуваченими ОСОБА_6 та ОСОБА_7 процесуальних обов`язків, а саме: вказаний розмір застави здатний стримувати можливу протиправну поведінку обвинувачених під загрозою звернення застави в дохід держави.

Вирішуючи питання щодо клопотання прокурора про продовження відносно обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 строку застосування запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, суд зазначає таке.

Згідно з вимогами ст.181 КПК домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передається для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного, обвинуваченого. Строк дії ухвали про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.

При вирішенні клопотань прокурора про продовження відносно обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , стосовно кожного окремо, строку застосування запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, суд оцінює тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим, зокрема ОСОБА_8 у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих йому злочинів, за одне з яких, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна, ОСОБА_9 у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих йому злочинів, за одне з яких, передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна; вік та стан здоров`я обвинувачених; наявність постійного місця проживання у кожного із обвинувачених.

Зазначені вище обставини свідчать про існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливого переховування обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 від суду з метою їх ухилення від кримінальної відповідальності.

Окрім того, враховуючи те, що судовий розгляд у цьому кримінальному провадженні буде розпочатий спочатку, у зв`язку із чим судом згідно із засадою безпосередності дослідження показань, встановленої ст. 23 КПК України, не допитані обвинувачені, потерпілі та свідки, які підлягають безпосередньому допиту судом, суд вважає, що існує ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливого незаконного впливу кожним із обвинувачених на потерпілих та свідків, шляхом їх залякування з метою зміни, викривлення або відмови від наданих ними показань.

Також, враховуючи те, що обвинуваченим ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , кожному окремо, у разі визнання їх винуватими у вчиненні інкримінованих їм злочинів загрожує додаткове покарання у виді конфіскації майна, є підстави вважати, що обвинувачені можуть вчинити дії, спрямовані на приховування речей та відчуження майна, яке може бути конфісковане, тобто існує ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що прокурором доведено існування в зазначеному кримінальному провадженні ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4 ч.1 ст. 177 КПК України, водночас з урахуванням того, що обвинувачені ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , кожен окремо, не порушували покладені на них процесуальні обов`язки, суд вважає, що запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту в повній мірі забезпечує виконання ними їх процесуальних обов`язків, та буде достатнім для запобігання зазначених вище ризиків, у зв`язку із чим вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора щодо продовження відносно ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , стосовно кожного окремо, строку застосування запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту на два місяці.

Надаючи оцінку позиції сторони захисту щодо застосування запобіжного заходу у виді нічного домашнього арешту до кожного з обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_24 , судом зазначається, що соціальні зв`язки кожного з обвинувачених, їх стан здоров`я та їх процесуальна поведінка беззаперечно мають істотне значення при вирішенні питання про вид запобіжного заходу, однак в цьому випадку зазначені обставини не дають підстав для застосування запобіжного заходу у виді нічного домашнього арешту кожному з обвинувачених, оскільки ризики негативної поведінки обвинувачених та небезпека наслідків такої поведінки, яка загрожує належній реалізації мети та досягнення завдань кримінального провадження, мають більш вагоме значення з точки зору публічного інтересу в контексті обставин, що обумовлюють необхідність застосування такого запобіжного заходу (перебуваючи не під цілодобовим домашнім арештом можуть переховатись від суду, здійснити вплив на потерпілих та свідків та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином) та запобіжний захід у виді нічного домашнього арешту, не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинувачених.

Суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що нічний домашній арешт не зможе запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього. При цьому слід звернути увагу на те, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. При цьому КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, у зв`язку з чим доводи захисників про можливість застосування запобіжного заходу у виді нічного домашнього арешту до кожного обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_24 суд визнає необґрунтованими та до уваги не приймає.

Суд вважає, що цілодобовий домашній арешт із покладанням певних процесуальних обов`язків визначених у ч. 5 ст.194 КПК, зможе уберегти від існуючих ризиків переховування обвинувачених від суду, незаконного їх впливу на свідків та потерпілих, перешкоджанню кримінальному провадженню іншим чином та забезпечить належну процесуальну поведінку обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

Разом з тим, враховуючи, що Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», а також в зв`язку з проведенням активних воєнних дій на території Держави Україна збройними силами російської федерації, майже на всій території України лунають повітряні тривоги, що сповіщають цивільне населення про необхідність прослідувати до найближчого укриття, суд вважає за можливе надати обвинуваченим ОСОБА_8 та ОСОБА_9 відповідний дозвіл на перебування у бомбосховищі, чи іншому укритті на час оголошення повітряної тривоги у місцевості за місцем фактичного проживання, та у випадках необхідності отримання невідкладної медичної допомоги залишати житло, під час перебування під цілодобовим домашнім арештом.

Також, беручи до уваги консультаційний висновок спеціаліста КНП «Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр» ООР № 1 від 13.06.2025, яким обвинуваченому ОСОБА_8 рекомендовано уникати механічного впливу та тертя шкіри правої гомілки, спричиненого носінням електронного браслета, суд не вважає за необхідне покладати на нього обов`язок, передбачений п. 9 ч. 5 ст. 194 КПК України щодо носіння електронного засобу контролю.

Заслухавши доводи прокурора про необхідність продовження відсторонення обвинуваченого ОСОБА_9 від посади, позиції інших учасників кримінального провадження, суд приходить до такого.

Згідно п. 4 ч. 2 ст. 131 КПК України відсторонення від посади є заходом забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен громадянин має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, а тому будь-які обмеження щодо реалізації цього права, у тому числі і відсторонення особи від посади під час кримінального провадження, повинно здійснюватися виключно з підстав та у порядку, передбаченому КПК України.

Згідно із ч. 5 ст. 65 Закону України «Про запобігання корупції», особа, якій повідомлено про підозру у вчиненні нею злочину у сфері службової діяльності, підлягає відстороненню від виконання повноважень на посаді в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст. 156 КПК України відсторонення від посади може бути здійснено щодо особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого злочину, і незалежно від тяжкості злочину - щодо особи, яка є службовою особою правоохоронного органу. Відсторонення від посади здійснюється на підставі рішення слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження на строк не більше двох місяців. Строк відсторонення від посади може бути продовжено відповідно до вимог статті 158 цього Кодексу.

Як передбачено вимогами ч. 2 ст. 157 КПК України, при вирішенні питання про відсторонення від посади слідчий суддя, суд зобов`язаний врахувати такі обставини: правову підставу для відсторонення від посади; достатність доказів, які вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; наслідки відсторонення від посади для інших осіб.

Отже, аналіз зазначених норм права дає підстави зробити висновок, що за результатом розгляду клопотань про продовження відсторонення від посади суд встановлює, чи є достатні підстави вважати, що такий захід необхідний для припинення кримінального правопорушення, припинення або запобігання протиправній поведінці обвинуваченого, незаконними засобами впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження або іншими діями протиправно перешкоджати кримінальному провадженню.

З матеріалів провадження вбачається, що інкриміновані ОСОБА_9 злочини вчиненні останнім з використанням ним посади та службового становища, у зв`язку із чим є достатні підстави вважати, що ОСОБА_9 , перебуваючи на посаді керівника Відділення №28 (Одеса) Мережа відділень №1 (Одеса) Регіональна мережа №5 (Одеса) Національна дирекція Операційна дирекція, під час судового розгляду кримінального провадження, може використовувати свої службові повноваження та можливості у власних інтересах та інтересах третіх осіб впливати на свідків, потерпілих та перешкоджати кримінальному провадженню.

Також, суд зазначає, що займана обвинуваченим посада керівника Відділення №28 (Одеса) Мережа відділень №1 (Одеса) Регіональна мережа №5 (Одеса) Національна дирекція Операційна дирекція, свідчить про об`єктивну потребу здійснення організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських заходів щодо забезпечення діяльності підприємства та вимагає від ОСОБА_9 комунікації з працівниками вказаного підприємства. Однак зміст і характер спілкування вказаних осіб не може бути предметом контролю з боку прокурора або суду. Суд не виключає, що у такий спосіб обвинувачений матиме можливість прямо або опосередковано впливати на позицію свідків та потерпілих, здійснювати на них відповідний тиск з метою домогтися вигідних для себе свідчень під час судового розгляду.

Отже, суд дійшов висновку, що кількісно ті ризики, які стали підставою для відсторонення від посади, на даний час не зникли та існувати не перестали.

Протягом дії попередньої ухвали суду забезпечити досягнення цілей, заради яких було здійснено відсторонення від посади, іншими засобами було неможливо.

Враховуючи те, що прокурором доведено наявність достатніх підстав вважати, що обвинувачений перебуваючи на посаді може продовжити використовувати займану посаду в особистих цілях та в інтересах третіх осіб, а відтак клопотання прокурора підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 331, 369-372, 376 КПК України, суд, -

постановив:

Клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Застосований до обвинувачених ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до кожного з них окремо, запобіжний захід у виді тримання під вартою продовжити строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 29 вересня 2025 року.

Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обов`язків, передбачених КПК України у розмірі 480 (чотириста вісімдемят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 1 453 440 грн 00 коп. (один мільйон чотириста п`ятдесят три тисячі чотириста сорок гривень 00 копійок).

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на рахунок ТУ ДСА України в Одеській області, з призначенням платежу: застава за обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , провадження по справі 1-кп/522/1/25.

Обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави.

У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого обов`язки строком на 2 (два) місяці, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:

1)прибувати за кожною вимогою до суду;

2)повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

3)утримуватися від спілкування із іншими обвинуваченими, потерпілими, свідками у цьому кримінальному провадженні та іншими особами з приводу обставин кримінального правопорушення, окрім суду, прокурорів та своїх захисників у цьому провадженні;

4)здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 наслідки невиконання вказаних обов`язків, а саме: у разі, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до суду, без поважних причин не повідомить про причину своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 обов`язків, передбачених КПК України у розмірі 480 (чотириста вісімдемят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 1 453 440 грн 00 коп. (один мільйон чотириста п`ятдесят три тисячі чотириста сорок гривень 00 копійок).

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на рахунок ТУ ДСА України в Одеській області, з призначенням платежу: застава за обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , провадження по справі 1-кп/522/1/25.

Обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави.

У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого обов`язки строком на 2 (два) місяці, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:

1) прибувати за кожною вимогою до суду;

2) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

3) утримуватися від спілкування із іншими обвинуваченими, потерпілими, свідками у цьому кримінальному провадженні та іншими особами з приводу обставин кримінального правопорушення, окрім суду, прокурорів та своїх захисників у цьому провадженні;

4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 , наслідки невиконання вказаних обов`язків, а саме: у разі, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до суду, без поважних причин не повідомить про причину своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

Застосований до обвинуваченого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_2 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, із забороною цілодобово залишати житло де він мешкає, за виключенням випадків необхідності отримання невідкладної медичної допомоги та/або у разі оголошення повітряної тривоги з метою перебування в укритті та покладені на обвинуваченого ОСОБА_8 , обов`язки, передбачені п.п. 1, 2, 3, 4, 8, ч. 5 ст. 194 КПК України продовжити строком на 2 (два) місяці.

Застосований до обвинуваченого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, із забороною цілодобово залишати житло де він мешкає, за виключенням випадків необхідності отримання невідкладної медичної допомоги та/або у разі оголошення повітряної тривоги з метою перебування в укритті та покладені на обвинуваченого ОСОБА_9 , обов`язки, передбачені п.п. 1, 2, 3, 4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України продовжити строком на 2 (два) місяці.

Виконання ухвали суду в частині продовження застосування запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту до обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 покласти на прокурора, який підтримує публічне обвинувачення у кримінальному провадженні.

Продовжити строк відсторонення обвинуваченого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , від посади керівника Відділення №28 (Одеса) Мережа відділень №1 (Одеса) Регіональна мережа №5 (Одеса) Національна дирекція Операційна дирекція, строком на 2 місяці, тобто до 29 вересня 2025 року.

Строк дії ухвали суду в частині продовження щодо кожного з обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою становить до 29 вересня 2025 року.

Строк дії ухвали суду про продовження застосування до обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту та покладених обов`язків закінчується 29 вересня 2025 року.

Строк дії ухвали суду про продовження відсторонення від посади обвинуваченого ОСОБА_9 становить до 29 вересня 2025 року.

Ухвала в частині продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченими, які тримаються під вартою, - в той же строк з моменту вручення їм копії ухвали. В іншій частині ухвала апеляційному оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1