Рішення № 129273400, 31.07.2025, Тетіївський районний суд Київської області

31.07.2025 Провадження по справі № 2/940/412/25

Справа № 940/902/25

РІШЕННЯ

Іменем України

31 липня 2025 року Тетіївський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Мандзюка С.В.

за участю секретаря судового засідання Мудрик Н.А.

розглянувши в приміщенні суду в м. Тетієві в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (надалі по тексту - ТОВ «Укр Кредит Фінанс») звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідачки ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 1438-5111 від 23.08.2024 в розмірі 49806,29 грн та понесені судові витрати у розмірі 2422,40 грн.

Позовна заява мотивована тим, що 23.08.2024 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту(info@navse.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1438-5111.

Відповідно до умов цього договору позивач взяв на себе зобов`язання надати відповідачці кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту - 16500,00 грн, строк кредитування - 300 днів; базовий період - 14 днів; комісія за видачу кредиту - 20,00 % від суми кредиту; знижена % ставка - 0,90 % в день; стандартна % ставка - 1,00 % в день.

Як зазначено, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» виконало взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачці кредит відповідно до умов договору.

Натомість, відповідачкою ОСОБА_1 порушені взяті на себе договірні зобов`язання, внаслідок чого станом на 24.02.2025 заборгованість за кредитним договором становить 49806,29 грн., яку позивач просить стягнути з відповідачки.

Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 22.05.2025 відкрито провадження в справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідачка ОСОБА_1 28.05.2025 надіслала до суду відзив на позовну заяву, в якому просить позовні вимоги ТОВ «Укр Кредит Фінанс» задовольнити частково, а саме стягнути з неї на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» суму основного тіла кредиту у розмірі 13200,00 гривень, вказуючи, що дійсно нею було оформлено кредитний договір №1438-5111 від 23.08.2024 року з ТОВ «Укр Кредит Фінанс», однак категорично не згодна з нарахованою сумою заборгованості, вважаючи її необґрунтованою та такою, що містить незаконні нарахування.

Як зазначила відповідачка, згідно з кредитним договором, зокрема, комісія за видачу кредиту становить 20,00% від суми виданого кредиту. Таким чином, з суми кредиту 16500,00 гривень фактично було утримано 3300,00 гривень. Тобто, фактично отримана сума, якою вона могла розпоряджатися, складала 13200,00 гривень, а не 16500,00 гривень, як зазначає позивач у якості основного боргу. Вважає, що нарахування комісії по суті є додатковою платою за видачу коштів, що вже охоплюється процентами за користування кредитом.

Водночас, відповідачка вважає, що розмір нарахованих штрафів є непропорційним та необґрунтованим. Крім того, стверджує, що розмір нарахованих процентів, що становить 27489,00 гривень, значно перевищує фактично отриману суму кредиту та може свідчити про кабальні умови договору.

Зрештою відповідачка просить суд ретельно перевірити наявність та чинність відповідних довіреностей, а також обсяг повноважень представника позивача, особливо з огляду на розбіжності в датах та можливі обмеження повноважень.

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 23.08.2024 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту(info@navse.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, укладений електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1438-5111.

Цей договір укладений у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) згідно із Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до умов зазначеного договору ТОВ «Укр Кредит Фінанс» взяло на себе зобов`язання надати відповідачці ОСОБА_1 кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту - 16500,00 грн, строк кредитування - 300 днів; комісія за видачу кредиту - 20,00 % від суми кредиту; знижена % ставка - 0,90 % в день; стандартна % ставка - 1,00 % в день.

ТОВ «Укр Кредит Фінанс» виконало взяті на себе зобов`язання за договором, а саме надано відповідачці ОСОБА_1 можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором.

На підтвердження укладення договору з відповідачкою ОСОБА_1 , а саме надання коштів за кредитним договором, позивач надав довідку про перерахування суми кредиту, згідно з якою ТОВ «Укр Кредит Фінанс» перерахувало на картковий рахунок відповідачки грошові кошти в сумі 16500,00 грн за допомогою платіжної системи LiqPay.

Натомість, відповідачка не виконує належним чином зобов`язання за договором, внаслідок чого, згідно з наданим ТОВ «Укр Кредит Фінанс» розрахунком, заборгованість за договором № 1438-5111 станом на 24.02.2025 становить 49806,29 грн, з яких: 16500,00 грн - заборгованість за кредитом; 27489,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами; 1897,29 грн - заборгованість по комісії; 3920,00 грн - заборгованість по штрафам.

Надаючи правову оцінку встановленим фактам і правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з п. 6 ч. 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до ч. 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону).

Згідно з ч. 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Такий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 16.12.2020 у справі №561/77/19.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частинами 1 та 2 статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Так, судом встановлено, що договір про відкриття кредитної лінії № 1438-5111 підписаний відповідачкою ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора (одноразовим паролем) А6719.

Факт укладення між сторонами 23.08.2024 договору підтверджується належними та допустимими доказами та не заперечується відповідачкою, про що зазначено у відзиві на позовну заяву.

Водночас, належне виконання позивачем своїх зобов`язань за договором підтверджується довідкою АТ КБ «ПриватБанк» від 26.02.2025 про перерахування через систему платежів LiqPay на платіжну картку відповідачки № НОМЕР_1 із зазначенням номеру платежу 2507421755 суми кредиту в розмірі 16500,00 грн.

У кредитному договорі в розділі 13 «Реквізити сторін» зазначено номер особистого електронного платіжного засобу ОСОБА_1 : НОМЕР_1 .

Доказів того, що фактично отримано на картку суму кредиту лише в розмірі 13200,00 грн, відповідачка не надала.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позивач довів належними та допустимими доказами факт укладення з ОСОБА_1 кредитного договору та надання кредитних коштів, тобто виконання належним чином своїх обов`язків та прострочення виконання відповідачкою взятих на себе зобов`язань.

Крім того, суд не бере до уваги доводи відповідачки щодо несправедливого розміру відсотків за користування кредитом, з огляду на таке.

Так, згідно з п. 4.3. договору, плата за видачу кредиту передбачена у формі процентів за користування кредитом та комісії за видачу кредиту (якщо п. 4.7. цього договору передбачає сплату комісії за видачу кредиту). Тип процентної ставки за користуванням кредитом - фіксована. Процентна ставка за користуванням кредитом не змінюється протягом усього строку користування кредитом, однак позичальнику на умовах, вказаних у цьому договорі (програма лояльності), може надаватися можливість скористатися кредитом за зниженою процентною ставкою. Надана клієнту в межах програми лояльності знижена ставка діє і залишається незмінною протягом усього періоду дії пропозиції в межах програми лояльності за умови дотримання позичальником умов, за яких позичальнику надається можливість сплати процентів за зниженою процентною ставкою, передбачених п. 10.2. цього договору. Тип комісії - одноразова комісія (нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі кредиту, якщо п. 4.7. цього договору передбачає сплату комісії за видачу кредиту).

Згідно з п. 4.5. договору, сплату процентів за користування кредитом та комісії за видачу кредиту (якщо п. 4.7. цього договору передбачає сплату комісії за видачу кредиту) позичальник зобов`язаний здійснювати у визначені графіком платежів за договором за зниженою ставкою (який є додатком 2 до цього договору) дати, які є останніми днями відповідних базових періодів. Отримані кредитодавцем від позичальника грошові кошти зараховуються в якості оплати процентів за користування Кредитом та комісії за видачу кредиту за загальним правилом в останній день кожного базового періоду згідно графіку платежів (який є додатком 2 до цього договору). У випадку сплати позичальником прострочених процентів за користування кредитом та простроченої комісії за видачу кредиту отримані кредитодавцем від позичальника грошові кошти зараховуються в рахунок оплати вказаної заборгованості в дату їх надходження на банківський рахунок кредитодавця. Позичальник підписанням цього договору підтверджує та розуміє, що після ініціювання позичальником переказу коштів з власного рахунку на рахунок кредитодавця проходить певний час до моменту зарахування сплачених позичальником коштів на рахунок кредитодавця, а також те, що ризики того, що сплачені позичальником кошти можуть надійти на рахунок кредитодавця із затримкою, несе позичальник.

Згідно з п. 4.6. договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, за наступною ставкою: стандартна процентна ставка становить 1.00% (одна ціла, нуль сотих відсотки(-ів)) за кожен день користування кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії цього договору, за виключенням строку використання позичальником права користування кредитом за зниженою процентною ставкою).

Отже, зі змісту договору № 1438-5111 від 23.08.2024 встановлено, що сторонами погоджено процентну ставку, яку має сплатити відповідачка у межах строку кредитування (300 календарних днів) за користування кредитними коштами.

Судом встановлено, що позивачем ТОВ «Укр Кредит Фінанс» нарахування відсотків здійснювалося відповідно до погоджених умов договору та в обумовлений сторонами строк кредитування.

Розмір процентів за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України.

Відповідачка ОСОБА_1 , підписуючи договір була ознайомлена з його умовами, відповідно розуміла їх зміст та розмір процентів, і надала свою згоду на отримання кредитних коштів.

Водночас, у цій справі відповідачка не зверталася до суду з вимогами про визнання недійсними певних пунктів кредитного договору. Позивач перед укладенням договору повідомив позичальника та ознайомив з усіма його умовами, а також надав їй інформацію щодо сукупної вартості кредиту, з урахуванням відсоткової ставки за ним.

Суд бере до уваги, що кредитний договір підписано сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності та досягли згоди з усіх істотних умов договору, волевиявлення сторін було вільним і відповідало їх внутрішній волі.

Відтак, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» нарахування відсотків здійснювалося відповідно до погоджених умов договору та в обумовлений сторонами строк кредитування.

Більш того, наданий ТОВ «Укр Кредит Фінанс» розрахунок заборгованості відповідає вимогам Закону, є чітким, зрозумілим, узгоджується з умовами кредитного договору.

Натомість, відповідачка не спростувала наданий позивачем розрахунок заборгованості та не надала власного розрахунку на спростування доводів і розрахунку ТОВ «Укр Кредит Фінанс» або доказів про погашення заборгованості та її відсутності.

З огляду на зазначене, суд вважає доведеними ті обставини, що відповідачка ОСОБА_1 , отримавши грошові кошти у порядку та на умовах, що визначені укладеним кредитним договором, взяті на себе зобов`язання не виконала, у передбачені в договорі строки, отримані у кредит грошові кошти та нараховані відсотки не повернула, у зв`язку з чим у неї виникла заборгованість за договором.

Крім того, щодо стягнення з відповідачки ОСОБА_1 заборгованості по комісії у розмірі 1897,29 гривень суд зазначає таке.

Відповідно до абзацу третього ч. 4 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування») кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Згідно з ч. 5 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування») до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування») продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Згідно з пунктом 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин 1, 2, 5 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними, проте, враховуючи ультраактивну форму дії Закону України «Про захист прав споживачів», визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до пункту 4 ч. 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до ч. 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за отримання кредиту.

Як вбачається з додатку № 2 до договору про відкриття кредитної лінії № 1438-5111 від 23.08.2024 в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором № 1438-5111 у розділі «Платежі за супровідні послуги» та підрозділі «кредитодавця» (графа 8) передбачена комісія за надання кредиту. Також, комісія за надання кредиту відображена і в тексті кредитного договору, який підписаний відповідачкою, що свідчить про обізнаність останньої щодо включення комісії за надання кредиту до загальних витрат за кредитним договором.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про стягнення з відповідачки ОСОБА_1 комісії у розмірі 1897,29 грн.

Щодо вимоги про стягнення з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості по штрафам у розмірі 3920,00 гривень, суд зазначає таке.

Так, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15 березня 2022 року №2120-ІХ, зокрема внесено зміни до розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України та доповнено його пунктом 18 наступного змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Дія п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України розповсюджується на кредитний договір.

Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23.

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який триває по теперішній час.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги, що штраф за договором № 1438-5111 від 23.08.2024 нарахований в період дії в Україні воєнного стану, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав щодо стягнення з відповідачки на користь позивача штрафу у розмірі 3920,00 гривень.

Щодо самопредставництва представника позивача ТОВ «Укр Кредит Фінанс», суд зазначає, що відповідно до ст. 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника.

Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Так, з 29 грудня 2019 року самопредставництво юридичної особи, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування (в адміністративному судочинстві - також суб`єкта владних повноважень, який не є юридичною особою) у цивільному, господарському й адміністративному судочинстві можуть здійснювати будь-які фізичні особи, уповноважені на це саме відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту). У разі, якщо такого договору (контракту) у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов`язків працівника (наприклад, є посилання на посадову інструкцію), то поряд із підтвердженням наявності трудових відносин, такий працівник подає відповідний документ юридичної особи (зокрема, посадову інструкцію), у якому визначений його обов`язок представляти інтереси цієї особи в суді (діяти за правилами її самопредставництва), а за наявності - також обмеження відповідних повноважень. Наявність або відсутність у ЄДР даних про такого працівника, який поряд із керівником має право вчиняти дії від імені юридичної особи, не впливає на обов`язок останньої підтвердити повноваження цього працівника діяти у судовому процесі на підставі закону, статуту, положення, трудового договору (контракту), зокрема обсяг цих повноважень.

Такий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 8 червня 2022 року у справі № 303/4297/20.

Відповідно п. 4.7 розділу 4 «Права» Посадової інструкції юрисконсульта відділу юридичного стягнення заборгованості ТОВ «Укр Кредит Фінанс», що затверджена наказом директора ТОВ «Укр Кредит Фінанс» № 103-П від 29 грудня 2023 року, працівник має право представляти інтереси Товариства в судових органах без додаткового уповноваження (довіреності) в порядку самопредставництва юридичної особи.

Водночас, згідно з довідкою, виданою 26.12.2024 № 55 ТОВ «Укр Кредит Фінанс», Дідиченко Д.Г. дійсно працює у ТОВ «Укр Кредит Фінанс» з 22 липня 2024 на посаді юрисконсульта відділу юридичного стягнення заборгованості за основним місцем роботи по теперішній час.

Отже, відповідно до Посадової інструкції юрисконсульта відділу юридичного стягнення заборгованості ТОВ «Укр Кредит Фінанс», Дідиченко Д.Г. має право представляти інтереси ТОВ «Укр Кредит Фінанс» в судових органах без додаткового уповноваження (довіреності) в порядку самопредставництва юридичної особи.

З огляду на наведені вище норми права, встановлені фактичні обставини справи, враховуючи, що відповідачка ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала, кредитні кошти разом з відсотками своєчасно не повернула, внаслідок чого виникла заборгованість, розмір якої підтверджено наданим позивачем розрахунком та відповідачкою не спростовано, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, зокрема, стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 1438-5111 від 23.08.2024 у розмірі 45886,29 гривень, з яких: 16500,00 грн - заборгованість за кредитом; 27489,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками; 1897,29 грн - заборгованість по комісії; у задоволенні іншої частини позовних вимог щодо стягнення заборгованості по штрафам у розмірі 3920,00 грн - відмовити.

Разом з тим, відповідно до ст. 264 ЦПК України суд під час ухвалення рішення вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як встановлено судом, позивач поніс судові витрати у вигляді судового збору за подання позовної заяви в сумі 2422,40 грн.

Оскільки, у ході судового розгляду суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в сумі 45886,29 грн, відтак, стягненню з відповідачки на користь позивача підлягає сума судового збору у розмірі 2231,51 грн.

Європейський суд з прав людини зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).

Відтак, у контексті вищенаведеного, суд вважає наведене обґрунтування цього рішення достатнім.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 10, 12, 76, 81, 82, 137, 141, 178, 247, 264-268, 279, 354 ЦПК України, статтями 207, 509, 512, 514, 525, 526, 527, 536, 610, 611, 626, 628, 633, 634, 1048, 1054, 1055 ЦК України, суд

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути зОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», код ЄДРПОУ 38548598, адреса: бульвар Лесі Українки,буд. 26, офіс 407, м. Київ, 01133, заборгованість за кредитним договором №1438-5111 від 23.08.2024 у розмірі 45886 (сорок п`ять тисяч вісімсот вісімдесят шість) гривень 29 копійок та частково понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 2231 (дві тисячі двісті тридцять один) гривень 51 копійка.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного рішення суду: 04 серпня 2025 року.

Суддя С.В. МАНДЗЮК