Рішення № 129271323, 01.07.2025, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 227/1190/24

(2/199/1784/25)

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

01.07.2025 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпра

у складі головуючого судді Авраменка А.М.,

при секретарі судового засідання Циганок К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Добропільської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області, Добропільської міської ради про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

15 квітня 2024 року до Добропільського міськрайонного суду Донецької області звернулась позивач із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого послалась на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер син позивача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживав та був зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , а також був інвалідом з дитинства першої А групи, потребував постійного стороннього догляду. Після смерті сина залишилось спадкове майно, а саме частка у праві власності на квартиру за адресою АДРЕСА_2 . Однак оформити свої спадкові права позивачу не вдалося через постанову нотаріуса Добропільської ДНК про відмову у вчинення нотаріальної дії, а саме у видачі свідоцтва про право на спадщину, яка мотивована пропуском позивачем строку для подання заяви про прийняття спадщини. За таких обставин позивач звернулась до суду із даним позовом, в якому просила встановити факт її спільного проживання із спадкодавцем (сином) на час відкриття спадщини, що підтверджується, за переконанням позивача, долученими до позову доказами.

Ухвалою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 22 квітня 2024 року відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 15 травня 2024 року підготовче провадження закрито, а справу призначено до судового розгляду по суті.

На підставі рішення Вищої ради правосуддя від 24 вересня 2024 року №2797/0/15-24 про зміну територіальної підсудності Добропільського міськрайонного суду Донецької області до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська надійшли вищевказані матеріали цивільної справи, а 26 грудня 2024 року здійснено автоматизований розподіл цієї цивільної справи, яку у відповідності до ст.ст.14, 33, 34 ЦПК України передано для розгляду судді Авраменко А.М.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 січня 2025 року цивільну справу прийнято до провадження та вирішено здійснювати її розгляд спочатку в порядку загального позовного провадження. Цією ж ухвалою витребувано копію спадкової справи.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 березня 2025 року, постановленою без оформлення окремим процесуальним документом та із занесенням до протоколу судового засідання, підготовче провадження закрито, а справу призначено до судового розгляду по суті.

В судове засідання сторони повторно не заявились, своїх представників не направили, відповідачі правом на подання відзиву не скористались. Натомість від сторони позивача до суду надійшли заяви про розгляду справи за відсутності позивача та її представника, а також про підтримання позовних вимог в повному обсязі.

За таких обставин у відповідності до ст.ст.211, 223, 240, 280, 281 ЦПК України суд вважає за можливе провести судове засідання за відсутності сторін та здійснити розгляд справи по суті в заочному порядку відповідно до Глави 11 Розділу ІІІ ЦПК України, а також без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису у відповідності до положень ст.247 ч.2 ЦПК України.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.

Судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер син позивача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок чого відкрилась спадщина на належне останньому спадкове майно, зокрема на частку у праві власності на квартиру АДРЕСА_3 . За життя спадкодавець заповіту та/або спадкового договору не складав/не укладав. Викладене підтверджується копією паспорту позивача, копією свідоцтва про смерть, копією свідоцтва про право власності на житло, копією свідоцтва про народження, копією інформаційної довідки зі Спадкового реєстру.

Бажаючи оформити свої спадкові права як спадкоємець за законом першої черги, позивач 08 квітня 2024 року звернулась до Добропільської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті сина, а саме на вищевказану частку у нерухомому майні, однак постановою державного нотаріуса від тієї ж дати було відмовлено позивачу у вчиненні нотаріальної дії видачі бажаного свідоцтва про право на спадщину за законом. Відмова мотивована тим, що позивач у встановлений законом строк із заявою про прийняття спадщини після смерті сина не зверталась, доказів постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не надала. При цьому за відомостями зі Спадкового реєстру та листа вказаної державної нотаріальної контори спадкова справа після смерті сина не відкривалась. Дані обставини підтверджуються копією листа державної нотаріальної контори, копією довідки зі Спадкового реєстру, постановою державного нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Позивач зареєстрована за адресою АДРЕСА_4 , де також до 09 квітня 2015 року був зареєстрований і сина позивача ОСОБА_2 , що підтверджується відміткою у копії паспорту позивача, копією будинкової книги.

Спадкодавець ОСОБА_2 з 09 квітня 2015 року по день своєї смерті був зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 . На день своєї смерті спадкодавець за вказаною адресою був зареєстрований один. Викладене підтверджується копією довідки відділу реєстрації Добропільської міської ради Донецької області.

Разом з тим судом встановлено, що сина позивача ОСОБА_2 з дитинства був інвалідом, мав інвалідність першої групи А, внаслідок чого потребував постійного догляду, що підтверджується копією медичних документів на ім`я померлого спадкодавця.

Згідно довідки голови правління ОСББ «Затишок» м. Добропілля від 08 квітня 2024 року в квартирі за адресою АДРЕСА_1 з 2015 року був зареєстрований ОСОБА_2 , 1995 року народження, але не проживав до 2019 року, однак з 2019 року по день своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 проживав у зазначеній квартирі разом зі своєю матір`ю позивачем по справі, що підтверджують сусіди.

Правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовані нормами Конституції України, ЦК України, Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5 (далі Порядок).

Так, відповідно до ст.124 Конституції України, ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Згідно ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

За змістом положень ст.41 Конституції України, ст.ст.179, 181, 316, 317, 319, 321, 328 ЦК України правом власності є право особи на річ (нерухоме майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, які він здійснює на власний розсуд. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом, та на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За змістом норм ст.ст.1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст.ст.1220, 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст.1261-1265 ЦК України (спадкування за законом). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини, яким є день смерті спадкодавця (час відкриття спадщини).

За змістом ст.ст.1233, 1235, 1236, 1247, 1248 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.

Згідно ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст.1259 ЦК України.

Нормою ст.1261 ЦК України визначено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

За змістом норм ст.ст.1268-1270, 1272 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 ЦК України (шість місяців з часу відкриття спадщини), він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст.1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Нормою ст.29 ЦК України передбачено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Підпунктом 3.20 п.3 глави 10 розділу ІІ Порядку (в редакції станом на день смерті спадкодавця) передбачено, що у разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем може бути: довідка органу реєстрації місця проживання про те, що місце проживання спадкоємця на день смерті спадкодавця було зареєстровано за однією адресою зі спадкодавцем.

За змістом норм ст.3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст.2 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин смерті спадкодавця) місце проживання житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), у яких особа отримує соціальні послуги. Декларування місця проживання особи повідомлення особою органу реєстрації адреси свого місця проживання шляхом надання декларації про місце проживання в електронній формі з використанням Єдиного державного веб-порталу електронних послуг з подальшим внесенням такої інформації до реєстру територіальної громади. Реєстрація місця проживання (перебування) особи внесення за заявою про реєстрацію місця проживання (перебування), поданою особою в паперовій формі, до реєстру територіальної громади інформації про місце проживання (перебування) особи.

Згідно ст.1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцезнаходженням нерухомого майна, а за відсутності нерухомого майна місцезнаходженням основної частини рухомого майна зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцезнаходженням нерухомого майна, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходженням основної частини рухомого майна.

За змістомположень ст.ст.1296,1297ЦК Україниспадкоємець,який прийнявспадщину,може одержатисвідоцтво проправо наспадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Положеннями ст.41 Конституції України, ст.321 ЦК України, ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, крім випадків та у порядку, встановленому законом. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

За змістом ст.ст.12, 13, 76, 81, 89 ЦПК України суд розглядає справи в межах вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не можу ґрунтуватись на припущеннях. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд вважає їх належними, допустимими, достовірними та достатніми для прийняття рішення у справі по суті.

Аналізуючи встановлені судом на підставі таких доказів фактичні обставини в контексті викладених норм законодавства, суд приходить до висновку про обґрунтованість та доведеність заявлених позовних вимог, а отже і про можливість задоволення позову, мотиви для чого є наступними.

Так, вирішуючи позовні вимоги про встановлення факту постійного проживання позивача зі спадкодавцем, суд виходить з того, що за змістом норм чинного процесуального законодавства (ст.ст.293, 315 ЦПК України), якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо ж між сторонами правовідносин із встановлення такого факту вбачається спір про право, питання про його встановлення вирішується в порядку позовного провадження. Схожі за змістом роз`яснення надано у п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30 травня 2008 року.

Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 01 січня 2004 року тощо. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04 березня 2021 року по справі №521/19930/19.

Юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини. До таких висновків дійшов Верховний Суду у постанові від 12 листопада 2020 року по справі №750/12880/19.

При вирішенні судом позовних вимог про встановлення факту постійного проживання позивача зі спадкодавцем необхідно враховувати, що відсутність реєстрації місця проживання позивача за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі ст.2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені ч.3 ст.1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року по справі №404/2163/16-ц, від 10 січня 2019 року по справі №484/747/17, від 01 липня 2020 року по справі №222/1109/17, від 21 жовтня 2020 року по справі №643/16216/17, від 21 липня 2021 року по справі №706/874/18, від 07 червня 2022 року по справі №175/4514/20, від 07 червня 2023 року по справі №227/5018/21.

Стосовно обставин спірних правовідносин сторін, то судом в ході розгляду справи з наявних у справі письмових доказів, як прямих (про голови ОСББ та сусідів), такі і опосередкованих (медичні документи на ім`я спадкодавця, адреси його зареєстрованих місць проживання, які співпадають із тим, де зареєстрована його мати-позивач), інших матеріалів справи у їх сукупності достеменно встановлено, що хоча позивач та її син-спадкодавець на день смерті останнього були зареєстрованими за різними адресами проживання, однак позивач з 2019 року фактично мешкав разом із сином за адресою реєстрації останнього до моменту смерті спадкодавця, що зумовлено було наявністю інвалідності у спадкодавця, яка зумовлювала потребу останнього у постійному сторонньому догляді, який йому надавала мати. Докази протилежного в матеріалах справи відсутні. За таких обставин позовна вимога про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем є обґрунтованою та доведеною, а отже підлягає задоволенню. Встановлюючи факт постійного проживання позивача зі спадкодавцем, суд враховує, що визначені пп.3.20п.3глави 10розділу ІІ Порядку документи є вичерпним переліком доказів, на підставі яких здійснюється підтвердження факту постійного проживання із спадкодавцем, лише для нотаріусів, а не для суду, оскільки суд при розгляді і вирішенні справ використовує ширше коло джерел та засобів доказування, що вбачається зі змісту ст.ст.76, 89 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.41, 124 Конституції України, ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, ст.ст.11, 15, 16, 29, 179, 181, 316, 317, 319, 321, 328, 1216-1218, 1220, 1223, 1233, 1235, 1236, 1247, 1248, 1258, 1261, 1268-1270, 1272, 1296, 1297 ЦК України, пп.3.20 п.3 глави 10 розділу ІІ Порядку, ст.3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст.2 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», ст.ст.2, 5, 12, 13, 76-81, 89, 95, 133, 141, 223, 258, 259, 263-265, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_5 ) до Добропільської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області (ЄДРПОУ 44836120; адреса місцезнаходження: 85004, Донецька область, Покровський район, м. Добропілля, вул.Першотравнева, 83), Добропільської міської ради (ЄДРПОУ 32897190; адреса місцезнаходження: 85004, Донецька область, Покровський район, м.Добропілля, вул.Першотравнева, 83) про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини задовольнити.

Встановити факт постійного проживання спадкоємця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , разом зі спадкодавцем її сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в квартирі АДРЕСА_6 на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя А.М. Авраменко