Рішення № 129263390, 02.07.2025, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/1108/25

Провадження № 2-а/761/491/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2025 року суддя Шевченківського районного суду м.Києва Савицький О.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

08.01.2025 р. на адресу суду надійшла в електронній формі позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, у якому просить скасувати постанову про адміністративне правопорушення № ВОБр-762 від 30.12.2024 р., а також закрити справу про адміністративне правопорушення.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що його було притягнуто до відповідальності з недотриманням встановленого порядку, постанова прийнята з порушенням його прав та чинного законодавства, є необґрунтованою, незаконною та підлягає скасуванню. Підставою для притягнення до адміністративної відповідальності стало те, що позивач не оновив свої облікові дані у встановлений законом термін, в результаті чого не дотримався вимог абз.2 ст. 17 Закону України «Про оборону України» та не виконав свій військовий обов`язок (визначений ч.3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу»), чим порушив правила військового обліку військовозобов`язаних, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 30.12.2022 р. № 1487, за що передбачена відповідальність згідно з ч.3ст. 210 КУпАП. Разом з тим, оскільки позивач не визнав порушення, що ставилось йому за вину, зазначив, що правила військового обліку військовозобов`язаних не порушував та посадовою особою відповідача не було вжито всіх заходів для повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи, що мали значення для вирішення її в точній відповідності із законом, а тому звернувся до суду з даним адміністративним позовом з метою захисту своїх порушених прав.

Ухвалою від 27.01.2025 р. відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення копії даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

З матеріалів справи вбачається, що копію ухвали про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви разом з копіями доданих до неї документів відповідачем отримано, про що свідчить відповідна відмітка у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.

Разом з тим, у встановлений в ухвалі строк відповідач відзив на позовну заяву до суду не подав.

За даних обставин, суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч.2 ст. 175 КАС України.

Дослідивши та оцінивши докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, 30.12.2024 р. начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковник ОСОБА_2 виніс відносно позивача постанову, якою притягнув останнього до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210 КУпАП. Підставою для притягнення до адміністративної відповідальності стало те, що позивач не оновив свої облікові дані у встановлений законом термін, в результаті чого не дотримався вимог абз.2 ст. 17 Закону України «Про оборону України» та не виконав свій військовий обов`язок (визначений ч.3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу»), чим порушив правила військового обліку військовозобов`язаних, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 30.12.2022 р. № 1487, за що передбачена відповідальність згідно з ч.3 ст. 210 КУпАП.

Згідно з п.5 ч.1 ст. 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.

Статтею 235 КУпАП передбачено, що Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

В силу ч.1 ст. 210 КУпАП (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку - тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч. 3 наведеної статті вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, ст. 210 КУпАП визначає відповідальність за порушення, призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, в тому числі в особливий період.

Також ст. 210 КУпАП містить примітку, згідно з якою положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Згідно з абз.5 ч.1 ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 64/2022 на території України введено воєнний стан з 24 лютого 2022 р., який триває і на час ухвалення рішення в цивільній справі.

Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» № 2105-IX від 03 березня 2022 р., затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 р. №65/2022 «Про загальну мобілізацію», яким оголошено проведення загальної мобілізації, яка триває, і на час ухвалення рішення по цій справі.

Відповідно до п.9 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

18 травня 2024 р. набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» № 3633-ІХ від 11 квітня 2024 р. Цим Законом положення ч.10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» викладено в новій редакції, згідно якої, зокрема встановлено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Відповідно до абз.4 пп.1 п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані: у разі перебування на території України - шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста (за наявності).

Отже, правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях чи бездіяльності відповідного складу правопорушення.

Таким чином, суд зазначає, що диспозиція ч.3 ст.210 КУпАП передбачає порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, вчинено в особливий період.

Зазначена норма є бланкетною, тобто при її застосуванні необхідно застосовувати законодавчі акти, які визначають, зокрема, правила військового обліку.

На виконання ст. 254 КУпАП України про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 256 КУпАП України у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.

Керуючись ст. 283 КУпАП України розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення.

Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акту, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Однак, оскаржувана постанова № ВОБр-762 від 30.12.2025р., не містить жодних відомостей про конкретний пункт Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, який було порушено позивачем, при цьому, відповідач зазначав, що позивач не з`явився вчасно до центру комплектування та соціальної підтримки для оновлення своїх облікових данних, відповідачем не було зазначено, який саме строк не дотримано позивачем та коли такий строк завершився. Відсутні в оскаржуваній постанові, посилання на докази, якими обґрунтовується вина позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210 КУпАП.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що стороною відповідача в порядку ст. 251 КУпАП суду не надавалось жодних доказів вчинення позивачем правопорушення, визначеного в оспорюваній постанові.

Отже, стороною відповідача не підтверджено належними та допустимими доказами факту порушення позивачем правил військового обліку військовозобов`язаних.

З огляду на вказане, суд приходить до висновку, що посадовою особою відповідача в порушення вимог ст. 280 КУпАП додатково не було встановлено, чи було вчинено правопорушення, чи винен позивач в його вчиненні, чи підлягає він адміністративній відповідальності та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Слід зазначити, що норми ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Принцип презумпції невинуватості, передбачає, що всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

За таких обставин факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210 КУпАП, на думку суду, в даному випадку є недоведеним.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

В той же час, в порушення вказаних вимог, посадовою особою відповідача не було вжито всіх заходів для повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставини справи, що мали значення для її правильного вирішення.

Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 р. № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до ч.6 ст. 77 КАС України, якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Однак, стороною відповідача не надано суду жодних доказів в обґрунтування правомірності дій посадової особи під час винесення відносно позивача оспорюваної постанови.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має правоскасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

За таких обставин, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупність, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а тому вважає за необхідне визнати неправомірною та скасувати постанову про адміністративне правопорушення № ВОБр-762 від 30.12.2024 р., винесену посадовою особою відповідача, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено на нього адміністративне стягнення, а також закрити справу про адміністративне правопорушення.

Крім того, відповідно до ст. 139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у сумі 605,60 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 286, 293, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Визнати неправомірною та скасувати постанову про адміністративне правопорушення № ВОБр-762 від 30.12.2024 р., винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_3 , якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн.

Закрити справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст. 210 КУпАП.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у сумі 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп.

Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Суддя: