Рішення № 129262795, 24.07.2025, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/3715/25

пр.№ 2/464/1816/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.07.2025 року

Сихівський районний суд міста Львова

у складі: головуючого судді Бойко О.М.,

секретар судового засідання Білінська К.-М.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Санфорд Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» звернулось до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 27689,78 грн., що складається із заборгованості за основною сумою боргу - 7561,79 грн., нарахованими та несплаченими відсотками в сумі 14525,20 грн., інфляційні витрати в сумі 4117,82 грн. та 3% річних в сумі 1484,97 грн. В обґрунтування позовних вимог покликалось на те, що 28.12.2017 року між Публічним Акціонерним Товариством «Ідея Банк» та відповідачем ОСОБА_1 укладено угоду №С-203-012432-17-980, за умовами якого банк надав останньому грошові кошти у тимчасове платне користування на поточні потреби, ліміт кредитної лінії доступний клієнту на могмент укладення договору - 5 000 грн., максимальний ліміт кредитної лінії - 200000 грн., а позичальник зобов`язався повернути кредит разом з процентними платежами (процентами та комісією) згідно з умовами договору. Однак, свої забов`язання за угодою №С-203-012432-17-980 відповідач виконав лише частково. Згідно з виписки по рахунку позичальника за весь строк з моменту укладення Угоди і до моменту звернення з цим позовом позичальник сплатив банку в рахунок погашення основного боргу та сплати лише 15289,14 грн. Останній платіж здійснено 07 липня 2019 року, внаслідок чого у позичальника сформувалась заборгованість перед банком в загальній сумі 22086,99 грн. 16.11.2023 між АТ «Ідея Банк»» та Фінансовою компанією «Сонаті» укладено договір факторингу №16/11-23, за яким Фінансова компанією «Сонаті» набуло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за угодою№С-203-012432-17-980від 28.12.2017 року. 29.12.2023 між Фінансовою компанією «Сонаті» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» було укладено договір факторингу №29/12-23 згідно якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» набуло право вимоги за вказаними зобов`язаннями.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги заперечує та просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, покликаючись на необгрунтованість розрахунку боргу, безпідставність нарахування інфляційниї втарт та 3%річних, а також просить застосувати строк позовної дасвності .

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав заяву, у якій просить розглядати справу у його відстуності.

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні позов заперечив, дав пояснення аналогічні змісту відзиву та просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника відповідача, з`ясувавши дійсні обствини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку, що позов необхідно задоволити частково з таких підстав.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу ( ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Судом встановлено, що 28.12.2017 року між Публічним Акціонерним Товариством «Ідея Банк» та відповідачем ОСОБА_1 укладено угоду №С-203-012432-17-980 за умовами якого банк надав останньому грошові кошти у тимчасове платне користування на поточні потреби, ліміт кредитної лінії доступний клієнту на момент укладення договору - 5 000 грн., максимальний ліміт кредитної лінії - 200000 грн. Вказана угода підписана сторонами, таким чином, сторонами погоджені умови, строк кредиткування, зобов`язання та відповідальність сторін.

Цього ж дня відповідачем підписано паспорт споживчого кредиту, в якому йому була надана інформація щодо умов кредитування .

Відповідно до п.2 Угоди №С-203-012432-17-980про відкриттякредитної лініїБанк відкриває клієнту поточний рахунок у валюті гривня. Відповідно до п.3 Угоди процентна ставка за користування коштами кредитної лінії становить 24% річних.

Банк свої зобов`язання виконав в повному обсязі, відкривши поточний рахунок у валюті гривня та надавши відповідачу можливість користуватись кредитними коштами в в межах кредитного ліміту, визначеного Угодою. Однак, свої забов`язання за Угодою №С-203-012432-17-980 щодо повернення заборгованості та сплаті відсотків за користування кредитною лінією відповідач виконав лише частково, що підтверджується випискою по рахунку відповідача. Факт не повернення всіх отриманих в кредит коштів не заперечив і сам відповідач під час розгляду справи.

Згідно наданих позивачем матеріалів заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором становить 22086,99 грн. та складається із неповерненої основної суми кредиту - 7561,79 грн. та нарахованих і несплачених відсотків - 14525,20 грн.

16.11.2023 між АТ «Ідея Банк»» та Фінансовою компанією «Сонаті» укладено договір факторингу №16/11-23, за яким Фінансова компанією «Сонаті» набуло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за угодою№С-203-012432-17-980від 28.12.2017 року. 29.12.2023 між Фінансовою компанією «Сонаті» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» було укладено договір факторингу №29/12-23 згідно якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» набуло право вимоги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч.1 ст.514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, ТОВ «Санфорд Капітал»набуло право грошової вимоги до відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

За змістом статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Зважаючи на те, що відповідач порушив умови кредитного договору, не повернувши отриманих в кредит коштів, поданий позивачем розрахунок боргу в частині основної суми неповернутих коштів та нарахованих відсотків відповідачем не спростовано, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за угодою №С-203-012432-17-980від 16.11.2023 в загальному розмірі 22086,99 грн.

Покликання відповідача на застосування строку позовної давності є безпідставним, з огляду на те, що умовами кредитного договору сторонами обумовлено збільшення такого строку до 10 років, що відповідає вимогам ст.259 Цивільногго кодексу України, а відтак, такий позивачем не пропущено.

Щодо вимоги про стягнення передбачених ст.625 Цивільного кодексу України інфляційних втрат та 3% річних, то така вимога не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до п.18 Перехідних та Прикінцевих положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеноїстаттею 625цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Позивачем заявлено, що такі суми інфляційних втратта 3%річних нараховані за період до 23.02.2022, проте, із матеріалів справи вбачається, що договори факторингу було укладено лише у 22023 році, а із реєстру боржників вбачається, що на час укладення договорів факторингу у 2023 році заборгованість відповідача становила 22086,99 грн. Відтак, з врахуванням положень п.18 Перехідних та Прикінцевих положень Цивільного кодексу України підстави для стягнення сум передбачених ст.625 Цивільного кодексу України відсутні, як і підставність стягнення таких за період до укладення договору факторингу.

Щодо стягнення із відповідача витрат за надання професійної правничої допомоги суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Судові витрати згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (ч. 3 цієї статті).

Положеннями частин 1, 2 ст. 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При цьому, за приписами частини 3 наведеної статті, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 141 ЦПК України).

Так, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представник ТОВ «Санфорд Капітал»Маслюженко М.П. подав до суду копії наступних документів: договору про надання правової допомоги від 01.04.2024, укладеного між ТОВ «Санфорд Капітал»та АО «АЛЬЯНС ДЛС»; ордеру на надання правничої допомоги від 19.08.2024; акту приймання-передачі послуг з правничої допомоги №4 від 16.12.2024 .

Таким чином, з врахуванням виконаної адвокатом роботи, враховуючи категорію справи, обсяги виконаної роботи, а також враховуючи принципи пропорційності, співмірності та розумності судових витрат, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7200 грн. з кожного.

Окрім цього, з врахуванням ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в розмірі 2422,40 грн.

Керуючись статтями2,81,89,142, 247,263 - 265, 280, 282 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ухвалив:

Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» (ЄДРПОУ 43575686, адреса місцезнаходження: 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, будинок 21, 5 поверх, приміщення 68, 69) заборгованість за угодою №С-203-012432-17-980 від 28.12.2017 року в розмірі 22086 грн. 99 коп., витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в розмірі 2422 грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 200 гривень.

В решті вимог позову - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текстсудового рішенняскладено 10.03.2025.

Суддя Бойко О.М.