Рішення № 129262374, 19.06.2025, Новомиколаївський районний суд Запорізької області

НОВОМИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

с-ще Новомиколаївка

Іменем України

РІШЕННЯ

19 червня 2025 рокуСправа № 322/61/25

Новомиколаївський районний суд Запорізької області у складі головуючого судді Губанова Р.О., секретарка судового засідання Блажко О.П., розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики.

Короткий зміст позовних вимог і рух справи.

20січня 2025року через систему "Електронний суд" до Новомиколаївського районного суду Запорізької області надійшов зазначений цивільний позов. В заяві позивач просив суд:

- стягнути з ОСОБА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром маркет", код ЄДРПОУ 43311346 суму заборгованості за Договором позики №75647196 в сумі 50820,00 грн, з яких: 15000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 32820,00 грн - сума заборгованості за відсотками;

- стягнути з ОСОБА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром маркет", код ЄДРПОУ 43311346 сплачений судовий збір в сумі 2422,40 грн та витрати понесені на професійну правничу допомогу в сумі 3500,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив таке.

13 липня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та відповідачкою було укладено договір позики №75647196 за умовами якого позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 15000,00 грн строком на 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 1,99 % в день. Договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання одноразового ідентифікатора.

Позикодавцем того ж дня на виконання п.1 договору позики виконано свої зобов`язання та передано відповідачу у власність грошові кошти у розмірі 15000,00 грн шляхом перерахування на банківський рахунок відповідача № НОМЕР_2 .

21.12.2021 ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Управління активами» (ідентифікаційний код юридичної особи 35017877) уклали Договір факторингу №2112 від 21.12.2021 за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики №75647196 від 13.07.2021.

31.03.2023 ТОВ «Фінансова компанія «Управління активами» та ТОВ «Фінпром маркет» (ідентифікаційний код юридичної особи 43311346) уклали Договір факторингу №310323-ФМ від 31.03.2023 за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики №75647196 від 13.07.2021.

Згідно з реєстру боржників до договору факторингу №310323-ФМ від 31.03.2023 ТОВ «Фінпром маркет» набуло право вимоги до ОСОБА_1 в сумі 50820,00 грн, з яких 15000,00 грн- сума заборгованості за основною сумою боргу, 35820,00 грн- сума заборгованості за відсотками.

Посилаючись на положення ст.ст.205,512,512,514,525,526,598,599,610-611,615,625,639,641,644,1048 - 1050,1054,1055 ЦК України, позивач просив задовольнити позов.

Ухвалою від 21 січня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики відкрито провадження та ухвалено здійснювати розгляд в порядку спрощеного позовного провадження, витребувано у Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» інформацію про видачу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) платіжної картки № НОМЕР_2 , строк її дії, вид та інше, а також докази зарахування на картку № НОМЕР_2 грошових коштів у сумі 15000,00 грн, які були перераховано за договором позики №75647196 (виписка з карткового рахунку/платіжне доручення/меморіальний ордер тощо) за період з 13.07.2021 по 16.07.2021.

Копія ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі від 21.01.2025 вважається отримана відповідачем відповідно до п.5 ч.6 ст.272 ЦПК України 31.01.2025.

18.02.2025 на адресу суду від АТ КБ «ПриватБанк» надійшла відповідь на ухвалу суду про витребування доказів.

05.03.2025 відповідачем подано відзив на позовну заяву. У відзиві останній просить поновити йому строк на подачу відзиву на позовну заяву, який пропущений останнім з поважних причин.

Ухвалою суду від 05.03.2025 поновлено відповідачу строк на подачу відзиву, прийнявши його до розгляду.

Також, у відзиві відповідач зазначив, що не погоджується з позовними вимогами позивача, оскільки, між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір позики №75647196 (на умовах повернення позики в кінці строку позики) (далі Договір №75647196). Пунктом 1 Договору №75647196 передбачено, що позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами Договору строк шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики. У підпунктах 2.1-2.3 п. 2 Договору №75647196 сторони обумовили параметри та умови позики, параметри, порядок і графік повернення позики та сплати процентів. Зокрема, сума позики становила 15 000,00 грн; строк позики (строк договору) 30 днів; процентна ставка 1,99%/день (фіксована); дата надання позики 13.07.2021; дата повернення позики (останній день) 12.08.2021. Так, відповідно до умов Договору №75647196, що були погоджені сторонами, позивач як правонаступник первинного позикодавця TOB «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» має право на стягнення суми наданої позики та відсотків з відповідача лише у межах строку позики у розмірі базової процентної ставки, що узгоджується із положеннями п.п.2.3. п.2 Договору №75647196. Відповідач вважає помилковими посилання позивача, на положення п.6.5 та 6.9 Правил надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики) як на підставу для нарахування відсотків у розмірі 32820,00 грн. Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Оскільки, відповідач свої зобов`язання за Договором №75647196, в частині сплати відсотків за користування сумою позики протягом усього строку позики не виконав, то розмір заборгованості по відсоткам складає - 8 955 грн (15 000 грн (сума позики) х 1,99% (процентна ставка (базова) згідно п.п.2.3 п.2 Договору №75647196) х 30 днів (строк позики). Враховуючи вказане, надані позивачем відомості щодо заборгованості за відсотками у розмірі 32820,00 грн не відповідають умовам Договору №75647196 та нормам чинного законодавства, а відтак розмір заборгованості по несплаченим відповідачем відсоткам перед первісним позикодавцем за Договором №75647196 від 13.07.2021 становить 8 955 грн, а сума заборгованості в загальному розмірі 23955,00 грн (15000,00 грн сума отриманої позики + 8955,00 грн).

Отже, позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за Договором №75647196 в сумі 50820,00 грн є недоведеною та необґрунтованою.

07.03.2025 на адресу суду надійшла відповідь на відзив, зі змісту якої випливає, що посилання відповідача, на правові висновки викладені у постановах Великої палати Верховного суду та Верховного суду України помилковими. Договір позики укладений в порядку ЗУ «Про електронну комерцію», з яким відповідач ознайомився та підписав в електронному вигляді. У відповіді на відзив позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Заперечення відповідачем не подано.

Позивач надав заяву, в якій просив суд розглянути справу без участі останнього, позов задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з`явився, причину неявки суду не повідомив, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, будь-яких заяв по суті справи або відкладення не подав.

У зв`язку з неявкою у судове засідання сторін на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Судом постановлена ухвала про заочний розгляд справи.

Фактичні обставини встановлені судом,

мотиви з яких виходив суд і застосовані норми права.

13.07.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики №75647196, за умовами якого позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 15000,00 грн строк позики 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 1.99 % в день (базова процентна ставка/фіксована). Договір підписано електронним підписом позичальника.

Даний Договір підписаний ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Позикодавець на виконання п.1 договору позики №75647196 від 13.07.2021 року, виконав свої зобов`язання, зокрема передав відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 15000,00 грн шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача № НОМЕР_3 , за посередництвом платіжної установи (ТОВ «ФК Фінекспрес» діє на підставі ліцензії на надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку (платіжний інструмент для перерахування коштів на картковий рахунок фізичної особи), так як перерахунок коштів з банківського рахунку Позикодавця на картковий рахунок фізичної особи технічно неможливий. Наведене, підтверджується електронною платіжною інструкцією №8449с3f2-4a6f-4549-9856-74e8f1b71b82 від 13.07.2021, яка у свою чергу є первинним бухгалтерським документом, що складений та підписаний в електронній формі та інформацією, випискою по рахунку відповідача, наданою АТ КБ «ПриватБанк» на виконання вимог ухвали про витребування доказів.

21.12.2021 ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Управління активами» (ідентифікаційний код юридичної особи 35017877) уклали Договір факторингу №2112 від 21.12.2021 за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики №75647196 від 13.07.2021.

31.03.2023 ТОВ «Фінансова компанія «Управління активами» та ТОВ «Фінпром маркет» (ідентифікаційний код юридичної особи 43311346) уклали Договір факторингу №310323-ФМ від 31.03.2023 за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики №75647196 від 13.07.2021.

Так, згідно п.5.2. зазначеного Договору факторингу встановлено, що перехід від Клієнта до Позивача/Фактора прав вимог за портфелем заборгованості відбувається в момент підписання Актів прийому передачі Реєстру заборгованостей, після чого Позивач/Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Портфеля заборгованості та набуває відповідних Прав Вимог. Підписані сторонами Акти прийому-передачі Реєстру Заборгованостей підтверджують факт переходу від Клієнта до Позивача/Фактора відповідних Прав Вимоги та є невід`ємними частинами цього Договору.

Відповідно до Реєстру прав вимог від 31.03.2023 до договору факторингу №310323-ФМ від 31.03.2023 ТОВ «Фінпром маркет» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 50820,00 грн, з яких 15000,00 грн- сума заборгованості за основною сумою боргу, 35820,00 грн- сума заборгованості за відсотками.

Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення позову, суд виходить з такого.

Щодо доводів відповідача за надмірне нарахування процентів за користування кредитом, слід зазначити таке.

Відповідно до п.5.2. договору позики №75647196, позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цього договору, а також зазначена в правилах процедура і наслідки оформлення позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, йому зрозумілі.

Згідно із п.6.5 Правил, у редакції, що діяла на час укладення договору позики, передбачено, що у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення позики та процентів, позичальнику на таку неповернуту позику (або її частину) товариство має право нараховувати проценти у розмірі, передбаченому договором позики, за кожний день понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частини) та процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів. Позичальник розуміє та погоджується з тим, що нарахування процентів на позику (або її частину) за понадстрокове користування позикою за договором позики не є штрафом, пенею чи будь-якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, а застосовується виключно в якості процентної ставки на позику за понадстрокове користування.

Позичальник розуміє та погоджується з тим, що нарахування процентів на позику (або її частину) за понадстрокове користування позикою за договором позики не є штрафом, пенею чи будь-якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, а застосовується виключно в якості процентної ставки на позику за понадстрокове користування.

Отже, укладаючи договір позики, сторони узгодили порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування ним поза межами строку кредитування.

Згідно з ст.ст.12, 13 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін.

Зі змісту ст.ст.76 -79 ЦПК України випливає, що доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст.82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Положеннями ч.1 ст.89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ЗУ «Про електронну комерцію», ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг».

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 626, 628 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

У відповідності до ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ст.1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним (що відповідає належному виконанню відповідно до ст.516 ЦК України). Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 отримала позику у визначеній в Договорі суму. Остання у визначений строк не повернула суму позики і не сплатила проценти за користування нею.

В подальшому право вимоги до відповідача перейшло до позивача на правомірних підставах.

На переконання суду наведений позивачем розрахунок розміру заборгованості є правильним.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню в повному обсязі.

За правилами ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.1), інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п.3 ч.2).

До позовної заяви додано платіжну інструкцію кредитового переказу коштів від 16.01.2026 №579931574.1, якою підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 2422,40 грн, отже відповідна сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).

Частиною другою статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч.3 ст.137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.4 ст.137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За приписами ч.5 ст.137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.6 ст.137 ЦПК України).

Позивачем на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3500,00 грн надано: договір про надання правничої допомоги від 01.11.2024 №01-11/24; витяг з акту №2-П приймання-передачі наданої правничої допомоги за Договором про надання правничої допомоги №01-11/24 від 1 листопада 2024 року від 06.12.2024, акт приймання-передачі справ на надання правничої допомоги, платіжна інструкція кредитового переказу коштів № 579930930.1 від 18.12.2024. Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу суд визнає таким, що відповідає критеріям, передбаченим ч.4 ст.137 ЦПК України.

Клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги відповідачем не заявлялось, отже, розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить: 3500,00 грн.

Інші судові витрати, понесені учасниками справи, відсутні.

Керуючись ст.ст.258, 259, 263 265, 268, 273 ЦПК України, суд

вирішив:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» до ОСОБА_1 , задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» заборгованість за Договором позики №75647196 від 13 липня 2021 року в сумі 50820,00 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» судовий збір в сумі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп) та 3500,00 (три тисячі п`ятсот гривень 00 копійок) грн витрат на професійну правничу допомогу.

Реквізити учасників справи:

- позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет», 08200, Київська область, м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, буд. 9А, офіс 204, ідентифікаційний код 43311346;

відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Запорізького апеляційного суду.

Повне судове рішення складено 30.06.2025.

Суддя Р.О. Губанов