Ухвала суду № 129261639, 30.07.2025, Перечинський районний суд Закарпатської області

Справа № 304/787/25 Провадження № 1-кс/304/430/2025

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2025 року м. Перечин

Слідчий суддя Перечинського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 , подане на підставі матеріалів досудового розслідування, внесених до ЄРДР за № 72025071010000015 від 21 березня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 233 КК України, про арешт майна,

У С Т А Н О В И В :

прокурор звернувся до слідчого судді з даним клопотанням про накладення арешту у вигляді заборони на відчуження та користування нерухомим майном, що є речовим доказом у кримінальному провадженні, а саме будівлі літер А-1, А-3, В, В-1, И, Є, що розташовані по вулиці Закарпатській, 33 у місті Ужгород Закарпатської області та належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Геєвський цегельний завод» (ЄДРПОУ 33463948) на праві власності, а також будівлі літер А (2), Б, В (2), П, Р, С, Т, У, Ш, Щ, Ю, І, ІІ, ІІІ, ІV та № 5, що розташовані по вулиці Закарпатській, 33 у місті Ужгороді, та не мають власника.

Клопотання мотивує тим, що посадовими особами ТОВ «Цегельний завод № l» (код 31402817), за сприяння невстановлених осіб, здійснено незаконну приватизацію державного майна будівлі адмінкорпусу літери Є, а також інших літер складових комплексу будівель по вул. Закарпатській, 33 у місті Ужгороді шляхом використання підроблених приватизаційних документів.

Вказує, що рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради № 122 від 25 липня 2001 року «Про оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна» вирішено видати свідоцтва про право власності ВАТ «Будівельні матеріали» на споруди з літерами И, А(3), В, В (1), А (1) по вул. Закарпатській, 33. У подальшому рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради № 144 від 29 серпня 2001 року «Про оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна» вирішено видати свідоцтва про право власності у зв`язку реорганізацією ВАТ «Будівельні матеріали» ТОВ «Цегельний завод № l» на споруди з літерами И, A(3), В, В (1), А (1) по вул. Закарпатській, 33.

При цьому відомості у Єдиному реєстрі речових прав на нерухоме майно містять додатково літеру Є, яка є адміністративним корпусом та у рішеннях виконавчого комітету Ужгородської міської ради не фігурує, що свідчить про незаконну приватизацію державного майна.

Крім цього прокурор вказує, що на території за адресою вул. Закарпатська, 33 в м. Ужгороді згідно інвентарної справи розташоване інше нерухоме майно: літери А (2), Б, В (2), П, Р, С, Т, У, Ш, Щ, Ю, І, ІІ, ІІ, IV та № 5, відомості про власника цього нерухомого майна у органу досудового розслідування відсутні.

При цьому Фонд Державного майна у Закарпатській області повідомив про те, що адреса по вул. Закарпатська 33 в м. Ужгород не була предметом приватизації, при цьому Фондом було здійснено приватизацію ВАТ «Будівельні матеріали».

Згідно приватизаційної справи об`єкти нерухомого майна складові комплексу будівель не були окремо предметом приватизації, їх вартість найімовірніше було включено у вартість акцій об`єкту приватизації.

Таким чином, за позицією детектива, частина нерухомого майна на території комплексу будівель не облікована за жодним власником, а літера Є приватизована на підставі підроблених документів. На даний час територія комплексу будівель по вул. Закарпатська, 33 у м. Ужгороді огороджена парканом, будівлі розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 2110100000:51:001:0737, загальною площею 1,45 га, яка належить Ужгородській міській раді.

Згідно з інформаційною довідкою з реєстру речових прав на нерухоме майно будівлі літер А-1, А-3, В, В-1, И, Є належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Геєвський цегельний завод» (ЄДРПОУ 33463948) на праві приватної власності; при цьому інформація про власника земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:51:001:0737, загальною площею 1,45 га, розташованої за адресою: м. Ужгород вул. Закарпатська, 33, з цільовим призначенням земельної ділянки «11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, включаючи об`єкти оброблення відходів, зокрема із енергогенеруючим блоком», у Державному земельному кадастрі відсутні.

При цьому детектив вказує, що 10 листопада 2022 рішенням № 986 двадцять сьомої сесії 8 скликання Ужгородської міської ради Товариству з обмеженою відповідальністю «Цегельний завод № 1» поновлено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:51:001:0737, загальною площею 1,45 га, за адресою м. Ужгород вул. Закарпатська, 33, та передано її в оренду строком на 10 років, однак договір оренди товариством не укладено.

Також зазначає, що 25 березня 2025 року розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 2110100000:51:001:0737 об`єкти нерухомого майна за літерами И, А(3), В, В (1), A (1) A (2), Б, В (2), П, Р, С, Т, У, Ш, Щ, Ю, І, І, ШІ, IV визнані речовими доказами у кримінальному провадженні на тій підставі, що вони є матеріальними об`єктами, які буде використано як доказ обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а також є об`єктом кримінально протиправних дій.

Отже накладення арешту на майно в частині заборони користування та розпорядження таким дозволить органу досудового розслідування досягнути мети кримінального провадження, провести відповідні експертизи та притягнути винних до відповідальності, при цьому орган досудового розслідування жодним чином не втручається у право власності у частині володіння майном, тому прокурор просить клопотання задовольнити, а також у порядку ч. 2 ст. 172 КПК України розглянути клопотання без повідомлення власника чи іншого володільця майна.

У судове засідання ініціатор клопотання не з`явився, направив слідчому судді заяву, в якій клопотання підтримав у повному обсязі та просив таке задовольнити.

Представник власника майна у порядку ч. 2 ст. 172 КПК України про розгляд даного клопотання про арешт майна не повідомлявся.

На підставі ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів не проводиться.

Вивчивши подане клопотання та надані матеріали, зваживши доводи викладені у клопотанні, слідчий суддя прийшов до такого висновку.

Пунктом 4 частини 2 статті 36 КПК України передбачено, що прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений доручати слідчому, органу досудового розслідування проведення у встановлений прокурором строк слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій або давати вказівки щодо їх проведення чи брати участь у них, а в необхідних випадках особисто проводити слідчі (розшукові) та процесуальні дії в порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна. Відповідно до ч. 5 ст. 132 цього Кодексу під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 цього Кодексу арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Частиною 3 вказаної статті передбачено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Як видно з матеріалів клопотання, 21 березня 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено відомості щодо кримінального провадження №72025071010000015 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 233 КК України та розпочато досудове розслідування за фактом використання посадовими особами ТОВ «Цегельний завод № 1» (ЄДРПОУ 31402817) за сприяння невстановлених осіб підроблених приватизаційних документів та здійснення незаконної приватизації державного майна будівлі адмінкорпусу літери Є, а також інших літер складових комплексу будівель по вулиці Закарпатській, 33 у м. Ужгороді.

Також з матеріалів клопотання видно, що рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради № 122 від 25 липня 2001 року «Про оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна», серед іншого Відкритому акціонерному товариству «Будівельні матеріали» вирішено видати свідоцтво про право власності, зокрема на споруди з літерами И, А(3), В, В (1), А (1) по вул. Закарпатській, 33, як правонаступнику ВАТ «Ужгородське заводоуправління будівельних матеріалів».

Рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради № 144 від 29 серпня 2001 року «Про оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна» вирішено видати свідоцтва про право власності у зв`язку реорганізацією ВАТ «Будівельні матеріали» ТОВ «Цегельний завод № l» на споруди з літерами И, A(3), В, В (1), А (1) по вул. Закарпатській, 33.

При цьому за Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 419532306 від 25 березня 2025 року у приватній власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Геєвський цегельний завод» перебувають будівлі літ. А', А-3, В, В', И, а також «Є» за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, вулиця Закарпатська, будинок 33, яка у свою чергу є адміністративним корпусом та у рішеннях виконавчого комітету Ужгородської міської ради не фігурує.

Інформація про власника земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:51:001:0737, загальною площею 1,45 га, розташованої за адресою: м. Ужгород вул. Закарпатська, 33, з цільовим призначенням «11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, включаючи об`єкти оброблення відходів, зокрема із енергогенеруючим блоком», у Державному земельному кадастрі відсутня, зо підтверджується витягом від 25 березня 2025 року.

За повідомленням Управління забезпечення реалізації повноважень у Закарпатській області Регіонального відділення фонду Державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях фонд Державного майна України від 06 листопада 2024 року № 19-02-00946, відповідно до інформаційно-пошукової системи «ЕТАП-Приватизація» Кирпично-Черепичний завод № 1 за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Закарпатська, 33, не перебував у процесі приватизації, відповідно й відсутні документи щодо його приватизації. За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Закарпатська, 33, обліковується ТОВ «Цегельний завод № 1» (ЄДРПОУ 31402817).

Згідно з приватизаційною справою, об`єкти нерухомого майна складові комплексу будівель не були окремо предметом приватизації, їх вартість найімовірніше було включено у вартість акцій об`єкту приватизації, а відтак частина нерухомого майна на території комплексу будівель не облікована за жодним власником, а літера «Є», за позицією органу досудового розслідування, приватизована на підставі підроблених документів.

Крім цього, рішенням двадцять сьомої сесії 8 скликання Ужгородської міської ради № 986 від 10 листопада 2022 року «Про поновлення та відмову у поновленні дії договорів оренди земельних ділянок» Товариству з обмеженою відповідальністю «Цегельний завод № 1» поновлено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:51:001:0737, загальною площею 1,45 га, за адресою м. Ужгород вул. Закарпатська, 33, та передано її в оренду строком на 10 років, однак відомості про укладення договору оренди у матеріалах клопотання відсутні.

Постановою старшого детектива ОСОБА_4 від 25 березня 2025 року про приєднання до справи речових доказів, вказану земельну ділянку та розташовані на ній об`єкти нерухомого майна визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №72025071010000015 від 21 березня 2025 року.

Зі змісту ч. 2 ст. 173 КПК України вбачається, що при вирішенні питання про арешт майна суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; 4) наслідки арешту майна для інших осіб; 5)розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Враховуючи всі наведені вище обставини, на переконання слідчого судді, наразі наявні підстави для накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів, оскільки земельна ділянка є матеріальним об`єктом, який буде використано як доказ обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а також об`єктом кримінально протиправних дій.

На підставі наведеного слідчий суддя прийшов до висновку, що прокурором доведено, що зазначене майно, відповідно до положень ст. 170 КПК України відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, постановою детектива від 25 березня 2025 року визнано речовим доказом, має суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні, оскільки може бути використаний як доказ події кримінального правопорушення, доведення вини осіб, які його вчинили, та інших обставин, що підлягають доказуванню під час досудового розслідування кримінального провадження №72025071010000015 від 21 березня 2025 року.

Аналізом положень ч. 2, 3 ст. 170 КПК України встановлено, що майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

З огляду на наведене, арешт майна з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, по суті являє собою форму забезпечення доказів та являється самостійною правовою підставою для арешту майна, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні та не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна, на відміну від інших правових підстав.

За результатами дослідження матеріалів клопотання та з урахуванням наведених вище обставин кримінального правопорушення слідчий суддя вважає обґрунтованими наведені прокурором доводи про наявність підстав для застосування арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Згідно з ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Відповідно до ч. 4 ст. 173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Згідно з ч. 5 цієї статті у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, зокрема, заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно.

Вирішуючи питання доцільності заборони або обмеження розпоряджатися або користуватися майном, визначеним у клопотанні прокурором, слідчий суддя враховує конкретні обставини провадження, а також пропорційності втручання в права та інтереси власника майна.

У даному кримінальному провадженні слідчим суддею встановлені обставини, які свідчать, що незастосування заборони розпорядження (відчуження) може призвести до відчуження майна. Тому, слідчий суддя вважає доведеним наявність ризиків, зазначених прокурором у клопотанні, а тому заборона користування та розпорядження майном виправдає у цьому випадку ступінь втручання у право власності.

Щодо розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, слідчий суддя враховує, що вказані критерії є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді.

Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. При цьому, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Beyeler проти Італії (Рішення Великої Палати від 5 січня 2000 року, заява № 33202/96, параграф 107). При цьому, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (серед інших, James та інші проти Сполученого Королівства (Рішення від 21 лютого 1986 року, заява № 8793/79, параграф 50).

Слідчим суддею не встановлено негативних наслідків та обмежень застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, який в цьому випадку є найбільш дієвим та виправдовує ступінь втручання у право власності.

Накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, а носить тимчасовий характер застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження, тому відповідні обмеження є розумними і співмірними з огляду на завдання кримінального провадження.

З огляду на викладене слідчий суддя вважає доведеним, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, оскільки це сприятиме досягненню дієвості цього кримінального провадження, таке втручання у право на власність є пропорційним, оскільки, завдяки цьому заходу забезпечення кримінального провадження може бути виконане завдання, для виконання якого прокурор звернувся із клопотанням, а тому таке в частині накладення арешту на будівлі по вулиці Закарпатській, 33 у м. Ужгород у вигляді заборони на розпорядження (відчуження) підлягає задоволенню.

Що ж стосується інших вимог прокурора (в частині заборони користування зазначеним у клопотанні майном), то згідно з положеннями ст. 170 КПК України, заборона або обмеження користування майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна, а наявність таких обставин прокурором не доведено, що, на переконання слідчого судді, свідчить про відсутність підстав для задоволення клопотання в цій частині.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень», зокрема ухвали про арешт майна у кримінальних провадженнях оприлюднюються в електронній формі не раніше дня їх звернення до виконання.

Керуючись ст. 36, 131, 132, 170-173, 175, 309 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И В :

клопотання прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 , подане на підставі матеріалів досудового розслідування, внесених до ЄРДР за № 72025071010000015 від 21 березня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 233 КК України, про арешт майна задовольнити частково.

Накласти арешт на будівлі літер А-1, А-3, В, В-1, И, Є, що розташовані по вулиці Закарпатській, 33 у місті Ужгород Закарпатської області та належать на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Геєвський цегельний завод» (ЄДРПОУ 33463948), а також будівлі літер А (2), Б, В (2), П, Р, С, Т, У, Ш, Щ, Ю, І, ІІ, ІІІ, ІV та № 5, що розташовані по вулиці Закарпатській, 33 у місті Ужгород Закарпатської області, заборонивши розпоряджатися вказаним майном.

У задоволенні вимог решти клопотання відмовити.

Виконання зазначеної ухвали покласти на прокурора відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 .

Згідно із ст. 175 КПК України ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.

Роз`яснити, що відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: ОСОБА_1