Рішення № 129260187, 23.07.2025, Голованівський районний суд Кіровоградської області

Справа № 386/217/24

Провадження № 2/386/164/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2025 року селище Голованівськ

Голованівський районний суд Кіровоградської області

В складі головуючого судді Гут Ю. О.

за участю: секретаря судового засідання Корніцької Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Фермерського господарства «Центр» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору- ОСОБА_2 , про відшкодування майнової шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, -

встановив

Фермерське господарство «Центр`звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, шляхом направлення позову засобами поштового з`язку, який надійшов до суду 19.02.2024.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 10 березня 2023 року о 21 годині 05 хвилин в смт Голованівськ Голованівського району Кіровоградської області по вулиці Матросова, 40 відбулася дорожньо-транспортна пригода за участі спеціалізованого вантажного сідлового тягача SCANIA G400 з реєстраційним номером НОМЕР_1 , який перебуває у користуванні позивача, та транспортним засобом КАМАЗ 5320 з номерним знаком НОМЕР_2 з причепом KRONE із номерним знаком НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 під час керування транспортним засобом не вжив всіх заходів, щоб не допустити його самовільного руху, внаслідок чого транспортний засіб здійснив рух заднім ходом, що призвело до зіткнення із спеціалізованим вантажним сідловим тягачем SCANIA G400 з реєстраційним номером НОМЕР_1 , внаслідок чого транспортний засіб SCANIA G400 з реєстраційним номером НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження.

Постановою Голованівського районного суду Кіровоградської області від 17.04.2023 у справі №386/322/23 ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні ДТП. Представник позивача вказав, що актом огляду транспортного засобу № НОМЕР_1 (дефектній відомості) від 29 березня 2023 року був встановлений перелік пошкоджень отриманих спеціалізованим вантажним сідловим тягачем SCANIA G400 (реєстраційним номером НОМЕР_1 ) у результаті ДТП, на підставі якого оцінювачем, експертом - автотоварознавцем ФОП ОСОБА_3 складено звіт про вартість матеріального збитку №3/23 про незалежну експертну оцінку спеціалізованого вантажного сідлового тягача SCANIA G400 від 05квітня 2023 року та встановлено вартість відновлювального ремонту, яка необхідна для відшкодування завданої шкоди, в розмірі 148811 гривен 19 копійок.

За результатом виконання робіт з оцінки був складений Акт прийому-передачі виконаних робіт по виконанню експертної оцінки майна від 04 квітня 2023 року, відповідно до якого загальна вартість робіт склала 4 300 (чотири тисячі триста) гривень 00 копійок. Оплата послуг оцінювача у відповідності до пункту 3 Договору на виконання експертної оцінки майна від 29 березня 2023 року була здійснена позивачем в повному обсязі 29 березня 2023 року, про що свідчить Платіжна інструкція №554 від 29 березня 2023 року.

Страхове відшкодування відповідно до Страхового акта №019037/-24208/23/1 було виплачене ФГ «Центр» 08 червня 2023 року у сумі 13 576,16 грн., про що свідчить Платіжна інструкція №162222881 від 08 червня 2023 року.

Різниця між вартістю відновлювального ремонту і страховою виплатою становить 135 235,03 грн., яка розрахована наступним чином: 148 811,19 грн. (вартість відновлювального ремонту) - 13 576,16 грн. (розмір сплаченого страхового відшкодування) = 135 235,03 грн.

У зв`язку з наведеним, представник позивача просить стягнути з відповідача на користь позивача на відшкодування майнової шкоди, завданної в результаті дорожньо-транспортної пригоди суму в розмірі 135235 грн., 03 коп; стягнути з відповідача на користь позивача витрати на оплату вартості експертного оцінювання у розмірі 4300 грн. та судові витрати.

Разом з позовною заявою представник позивача подав до суду клопотання про витребування доказів, в якому просив витребувати у Головного центру МВС відомості з Єдиного державного реєстру транспортних засобів щодо реєстраційного номеру облікової картки платника податків та адреси реєстрації місця проживання ОСОБА_2 , за яким зареєстрований транспортний засіб КАМАЗ 5320 із номерним знаком НОМЕР_2 , оскільки місце проживання відповідача позивачу невідоме.

23.02.2024 ухвалою суду позовна заява залишена без руху.

04.03.2024 постановленоухвалу суду,якою прийнято вказанупозовну заявудо розгляду,відкрито провадженняпо справі,призначено дату,час імісце проведенняпідготовчого судовогозасідання.Витребувано у Головного центру МВС відомості з Єдиного державного реєстру транспортних засобів щодо реєстраційного номеру облікової картки платника податків та адреси реєстрації місця проживання ОСОБА_2 , за яким зареєстрований транспортний засіб КАМАЗ 5320 із номерним знаком НОМЕР_2 .

На виконання ухвали суду Головний центр МВС 28.03.2024 надіслав до суду витребувану інформацію.

Представник ОСОБА_2 ОСОБА_4 через систему «Електронний суд» 29.04.2024 надіслав до суду відзив на позовну заяву, який не прийнято судом оскільки відзив подано до суду після закінчення строку його подання.

06.08.2024 представник позивача через систему «Електронний суд» надіслала до суду клопотання про письмове опитування учасниківсправи яксвідків, подане в порядку, передбаченому ст. 93 ЦПК України.

12.08.2024 постановлено ухвалу суду про письмове опитування свідків.

02.09.2024 представник позивача ОСОБА_5 через систему «Електронний суд» надіслала до суду відповідь на відзив на позовну заяву.

09.09.2024 представник ОСОБА_2 ОСОБА_4 через систему «Електронний суд» надіслав до суду заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву.

Представник ОСОБА_2 на виконання ухвали суду про письмове опитування ОСОБА_2 , надав суду заяву, в якій на задані питання надав відповіді, які прийняті судом.

17.10.2024 ухвалою суду замінено первісного відповідача ОСОБА_2 уцивільній справіналежним відповідачем: ОСОБА_1 . Замінено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_1 на третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 .

04.12.2024 представник ОСОБА_2 ОСОБА_4 через систему «Електронний суд» надіслав до суду пояснення третьої особи щодо позову або відзиву, який поданий до суду з порушення норм ст.ст. 178, 181 ЦПК України, тобто після спливу п`ятнадцяти днів з дня вручення копії даної ухвали.

05.12.2024 надійшла заява представника позивача ОСОБА_5 , в якій міститься прохання залишити вимогу представника ОСОБА_2 про стягнення з ФГ «Центр» витрат на правову допомогу у розмірі 13250 грн. без задоволення.

14.01.2025 представник ОСОБА_2 ОСОБА_4 через систему «Електронний суд» надіслав до суду додаткові пояснення у справі, в яких просив стягнути з ФГ «Центр» витрати на правову допомогу у розмірі 13250 грн.

14.01.2025 надійшли пояснення представника позивача ОСОБА_5 , в якій міститься прохання залишити вимогу представника ОСОБА_2 про стягнення з ФГ «Центр» витрат на правову допомогу у розмірі 13250 грн. без розгляду.

03.03.2025 за клопотанням представника позивача постановлено ухвалу суду про витребування у Державної міграційної служби України відомості щодо реєстраційного номеру облікової картки платника податків, актуального місця реєстрації та відомостей про документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На виконання ухвали суду ДМС надала суду відповідь про неможливість надати витребувану інформацію за її відсутності.

25.03.2025 за клопотанням представника позивача постановлено ухвалу суду про витребування у Гайворонського відділу державної виконавчої служби у Голованівському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відомостей щодо реєстраційного номеру облікової картки платника податків та актуального місця реєстрації громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На виконання ухвали суду Гайворонський відділ державної виконавчої служби у Голованівському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надав суду витребувану інформацію та повідомив про РНОКПП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - НОМЕР_4 .

Ухвалою суду від 05.05.2025 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 28 травня 2025 року на 11 годин 00 хвилин в залі судових засідань Голованівського районного суду Кіровоградської області.

Представник позивача Єленич О.В. в судове засідання не з`явилась, направила заяву про розгляд справи за наявними матеріалами без участі позивача та його представника, позовні вимоги підтримала та просила позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання 23.07.2025 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, відповідно до ст.ст. 128, 130 ЦПК України, заяви про розгляд справи за його відсутності чи відкладення розгляду справи до суду не подав.

Третя особа, яка не заявляє самостіи?них вимог, та його представник в судове засідання в судове засідання 23.07.2025 не з`явились, в додаткових поясненнях у справі від 14.01.2025 просили суд розглянути справу №386/217/24 без участі ОСОБА_2 та його представника.

Враховуючи норми ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання учасників справи не перешкоджає розгляду справи по суті, оскільки вони належним чином повідомлені про дату, час і місце засідання, тому суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін і ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів.

За відсутності заперечень позивача про ухвалення заочного рішення, враховуючи належне повідомлення інших учасників справи про дату, час і місце судового засідання, які не з`явилися в судове засідання і не повідомили про причини неявки, суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1ст. 4 ЦПК України).

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1ст. 13 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Судом встановлено, що 10 березня 2023 року о 21 годині 05 хвилин ОСОБА_1 керував транспортним засобам КАМАЗ 5320 з номерним знаком НОМЕР_2 з причепом KRONE із номерним знаком НОМЕР_3 по вулиці Матросова, 40 в смт Голованівськ Голованівського району Кіровоградської області, не вжив всіх заходів, щоб не допустити його самовільного руху, внаслідок чого транспортний засіб, яким керував ОСОБА_6 здійснив рух заднім ходом, що призвело до зіткнення із спеціалізованим вантажним сідловим тягачем SCANIA G400 з реєстраційним номером НОМЕР_1 .

Як вбачається з копії постанови Голованівського районного суду Кіровоградської області у справі №386/322/23 від 17.04.2023 ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Згідно відповіді за вих. №31/83АЗ-1110-2024 від 15 січня 2024 року Головного сервісного центру МВС було встановлене наступне: «За результатами розгляду, з урахуванням вимог закону України «Про дорожній рух», постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року №260 «Деякі питання надання інформації про зареєстровані транспортні засоби, їх власників та належних користувачів», повідомляємо, що в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів, станом на 12 січня 2024 року, містяться відомості: транспортний засіб КАМАЗ 5320, зі вказаним Вами в запиті номерним знаком, 1983 року випуску, № шасі: НОМЕР_5 , об`єм двигуна: 10850 см. куб., перереєстровано 23 березня 2017 року в ТСЦ 5142 на фізичну особу ОСОБА_7 (актуальний власник); транспортний засіб KRONE AZP 18, зі вказаним Вами в запиті номерним знаком, 1992 року випуску, № шасі: НОМЕР_6 , перереєстровано 28 вересня 2021 року в ТСЦ 3545 на фізичну особу - ОСОБА_8 (актуальний власник)».

Тобто, станом на дату ДТП власником транспортного засобу КАМАЗ 5320 5320 з номерним знаком НОМЕР_2 був ОСОБА_2 , а спеціалізований вантажний сідловий тягач SCANIA G400 з реєстраційним номером НОМЕР_1 перебував у користуванні Фермерського господарства «Центр» згідно Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_7 від 17 червня 2022року.

У результаті ДТП транспортний засіб позивача - спеціалізований вантажний сідловий тягач SCANIA G400 з реєстраційним номером НОМЕР_1 зазнав порушень геометричних розмірів форм з пошкодженням, деформацією, розривами, вм`ятинами, подряпинами наступних складників, що потребували заміни, інформація про що міститься у Акті огляду транспортного засобу № НОМЕР_1 (дефектній відомості) від 29 березня 2023 року, який є додатком №3 до Звіту №3/23 про незалежну експертну оцінку спеціалізованого вантажного сідлового тягача SCANIA G400 від 05 квітня 2023 року.

Згідно Звіту №3/23 про незалежну експертну оцінку спеціалізованого вантажного сідлового тягача SCANIA G400 від 05 квітня 2023 року ринкова вартість колісного транспортного засобу (прим. - спеціалізованого вантажного сідлового тягача SCANIA G400 з реєстраційним номером НОМЕР_1 ) без зазначених пошкоджень (на момент ДТП) становить 2 961 887 (два мільйони дев`ятсот шістдесят одна тисяча вісімсот вісімдесят сім) гривень 17 копійок; величина втрати товарної вартості колісного транспортного засобу та вартість матеріального збитків, завданого власнику майна станом на 10.03.2023 складає 78069,91 грн, вартість відновлювального ремонту станом на 10.03.2023 - 148811,19 грн.

Отже, відповідно до ремонтної калькуляції №3/23 від 05.04.2023, спеціалізованого вантажного сідлового тягача SCANIA G400 з реєстраційним номером НОМЕР_1 , загальна вартість ремонту становить 148811,19 грн.

Також позивачу було виплачене страхове відшкодування відповідно до Страхового акта №019037/-24208/23/1 08 червня 2023 року у сумі 13 576,16 грн., про що свідчить Платіжна інструкція №162222881 від 08 червня 2023 року.

Різниця між вартістю відновлювального ремонту і страховою виплатою становить 135 235,03 грн., яка розрахована наступним чином: 148 811,19 грн. - 13 576,16 грн. = 135 235,03 грн.

Крім цього за результатом виконання робіт сторонами Договору на виконання експертної оцінки майна від 29 березня 2023 року був складений Акт прийому-передачі виконаних робіт від 04 квітня 2023 року, відповідно до якого загальна вартість робіт склала 4300,00 гривень. Оплата послуг оцінювача у відповідності до пункту 3 Договору на виконання експертної оцінки майна від 29 березня 2023 року була здійснена позивачем в повному обсязі 29 березня 2023 року, про що свідчить Платіжна інструкція №554 від 29 березня 2023 року.

Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди визначено статтею 22 Цивільного кодексу України.

В силу вимог ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу Україниособа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно доч.2ст.22Цивільного кодексуУкраїни збиткамиє:втрати,яких особазазнала узв`язкузі знищеннямабо пошкодженнямречі,а такожвитрати,які особазробила абомусить зробитидля відновленнясвого порушеногоправа (реальнізбитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно із частиною 3 загаданої статті збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року №6, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Згідно із частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до вимог ч. 2ст. 1166 ЦК Україниособа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Отож, за загальним правилом відповідальність за шкоду несе особа, яка завдала шкоду.

Відповідно до пункту 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01березня 2013 року, яка міститься таке роз`яснення:«Особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).Не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до статті 1191 ЦК».

У свою чергу пунктом 13 згаданої вище постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ було визначено:«Враховуючи, що відповідно до статей 386, 395, 396 ЦК положення щодо захисту права власності поширюються також на осіб, які хоч і не є власниками, але володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором (речове право), такі особи також мають право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну.До таких осіб належить і особа, яка керувала транспортним засобом без доручення, але на підставі документів, визначених пунктом 2.1 Правил дорожнього руху України (посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційного документа на транспортний засіб).При розгляді таких спорів суд має вирішити питання про залучення до участі у справі власника майна як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача у порядку, передбаченому статтями 35, 36 ЦПК, оскільки рішення у справі може вплинути на його права та обов`язки щодо однієї зі сторін».

Аналогічна позиція знайшла своє відображення у постанові Верховного Суду у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 жовтня 2019 року в справі №300/193/17 (про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином, передбаченим ч. 1 ст. 286 КК України (порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами), у якій зазначалося:«Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. Особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України)».

Отже,для визначенняособи,якою булазавдана шкода,та якамає нестивідповідальність зазавдання шкоди,повинні бутив наявностіодночасно такіфакти: наявність у особи під час керування транспортним засобом посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; наявність у особи під час керування транспортним засобом реєстраційного документа на транспортний засіб, переданий їй власником (або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб); відсутність у особи, яка керувала транспортним засобом трудових (службових) обов`язків із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Під час розгляду справи судом встановлено наявність у ОСОБА_1 під час керування транспортним засобом КАМАЗ 5320 з номерним знаком НОМЕР_2 та спричинення ДТП, у результаті якого була завдана шкода позивачеві, посвідчення водія на право керування транспортним засобом категорії С, що підтверджується Листом Головного сервісного центру МВС №31/2621АЗ276422024 від 20 вересня 2024 року. Також судом встановлено наявність у ОСОБА_1 під час керування транспортним засобом КАМАЗ 5320 з номерним знаком НОМЕР_2 реєстраційного документа на транспортний засіб, переданого йому власником (станом на дату ДТП) ОСОБА_2 , що підтверджується заявою свідка від 27 серпня 2024 року.

Суд також встановив відсутність у ОСОБА_1 під час керування транспортним засобом КАМАЗ 5320 з номерним знаком НОМЕР_2 трудових (службових) обов`язків із особою, яка на праві власності станом на дату ДТП володіла транспортним засобом ОСОБА_2 , що підтверджується Листом Головного управління ПФУ в Одеській області №1500-0603-8/134925 від 02 вересня 2024 року, Листом Державної податкової служби України №34108/6/15-32-24-07-06 від 03 вересня 2024 року, Адвокатським запитом від 29 серпня 2024 року, Листом Одеського обласного центру зайнятості №3650/06-01-33/42-24 від 04вересня 2024 року.

Враховуючи викладене особою, на яку покладається відповідальність за завдання позивачеві шкоди, є ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст.16ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав, передбачених ч. 2 ст. 16 ЦК України, є припинення правовідношення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 319, 321ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти будь-які дії щодо свого майна. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до положень ст. 82 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов`язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанова суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, вина відповідача у завданні шкоди доведена належним чином та відповідно до ч.4 ст.82ЦПК України доведенню не підлягає.

Статтею 1166 ЦК Українипередбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

При визначенні розміру майнової шкоди слід враховувати розмір такої шкоди, спричиненої майну або особистим немайновим правам потерпілих осіб. Під шкодою, що має бути відшкодована, слід розуміти втрату або зменшення блага потерпілих осіб внаслідок порушення їхніх прав або втрату нематеріальних благ (життя, здоров`я тощо) (постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди").

Відповідно до п. 4 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки - незалежно від наявності вини.

Таким чином шкода, завдана позивачу внаслідок ДТП, має бути відшкодована відповідачем.

Відповідно до ч 2ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, а п. 1 ч. 1ст. 1188 ЦК Українипередбачає, що шкода завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

За змістом ч. 2ст. 1192 ЦК Українирозмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно з пунктом 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженоїнаказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 року № 142/5/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395 (далі - Методика) вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі - КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Відповідно до п. 11 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4, за вибором потерпілого вимога про відшкодування шкоди може бути пред`явлена безпосередньо до винної особи.

З моменту, коли сталася ДТП у позивача виникло право вимоги до безпосереднього заподіювача шкоди.

Проаналізувавши встановлені у справі обставини відповідно до наведених правових норм, з урахуванням того, що стороною відповідача не надано жодних доказів на спростування розміру завданої позивачу майнової шкоди, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.

Відповідно до ч.ч. 1-3ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ч.1ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Аналізуючи положення вищезазначених процесуальних норм, під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.

Враховуючи те, що обставини, на які посилалась сторона позивача у позовній заяві знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а стороною відповідача не надано жодних доказів та заперечень, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Доведення необґрунтованості дій є прямим обов`язком особи, яка про це заявляє. Це випливає з частини 3 статті 12 ЦПК України, якою визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, ч. 2ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з Платіжною інструкцією №205 від 09 лютого 2024 року, позивачем за подачу до суду позову в даній справі сплачено судовий збір в розмірі 3 028,00 грн., що підлягає відшкодуванню відповідачем.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Згідно із частиною 1 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Позивачем у позовній заяві повідомлено, що орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу адвоката, які очікує понести господарство, складає 30 000 (тридцять тисяч) грн. Водночас посилаючись на ч. 8 ст. 141 ЦПК України представник позивача зазначив, що докази розміру судових витрат будуть надані суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 137, ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З огляду на викладене, при прийнятті рішення питання розподілу витрат на правничу допомогу адвоката судом не вирішується.

Суд вважає за необхідне роз`яснити представнику позивача про необхіність подати в п`ятиденний строк з дня винесення рішення (з дня складення повного судового рішення) суду підтвердження судових витрат на правничі послуги з врахуванням ст.ст. 137-138 ЦПК України

Підстави для допущення до негайного виконання судового рішення відсутні.

На підставі викладеного, керуючись 4, 5, 12, 13, 76-89, 141, 142, 200, 206, 258, 259, 263-265, 280-282ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Фермерського господарства «Центр» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору- ОСОБА_2 , про відшкодування майнової шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Фермерського господарства «Центр» шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 135 235 (сто тридцять п`ять тисяч двісті тридцять п`ять) грн. 03 коп., витрати на оплату вартості експертного оцінювання у розмірі 4 300 (чотири тисячі триста) грн. 00 коп. та витрати на судовий збір в розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп., всього у розмірі 142 563 (сто сорок дві тисячі п`ятсот шістдесят три) грн. 03 коп.

Роз`яснити представнику позивача про необхіність подати в п`ятиденний строк з дня винесення рішення (з дня складення повного судового рішення) суду підтвердження судових витрат на правничі послуги з врахуванням ст.ст. 137-138 ЦПК України

Місцезнаходження позивача Фермерського господарства «ЦЕНТР»: провул. Сагайдачного Петра, буд. №2, смт. Добровеличківка Новоукраїнський район Кіровоградська області, поштовий індекс 27000. ЄДРПОУ 03756655.

Місце проживання відповідача ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Місце проживання третьої особи ОСОБА_2 : невідоме.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строку, встановленого ЦПК України, не подані заяви про його перегляд або після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення: 01 сепня 2025 року.

Суддя: Гут Ю. О.