Рішення № 129252266, 01.08.2025, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/22552/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою Територіального управління Служби судової охорони у Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м.Одеса ) про визнання протиправним та скасування постанови,

встановив:

I. Зміст позовних вимог.

До суду з позовною заявою звернулось Територіальне управління Служби судової охорони у Одеській області ( далі позивач ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Одеса ) ( далі відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 , в якій просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Пхіденка О.С. ВП №75298207 від 07.07.2025 про накладення на територіальне управління Служби судової охорони у Одеській області штрафу у сумі 5100 грн.

ІI. Позиція учасників справи.

На обґрунтування вказаних вимог позивач вказує, що оскаржуваною постановою відповідачем на ТУ ССО у Одеській області накладено штраф у розмірі 5100 грн, яку вважає протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки відповідно до ч. 7 ст. 161 Закону України «Про судоустрій статус суддів» фінансування Служби судової охорони здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. При цьому, головним розпорядником бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення діяльності Служби судової охорони є Державна судова адміністрація України, розпорядником бюджетних коштів другого рівня є центральний орган управління Служби судової охорони та відповідні територіальні управління Служби судової охорони є розпорядниками бюджетних коштів третього рівня. З метою виконання рішення суду від 20.12.2023 по справі № 420/28126/23 позивач листом від 13.02.2024 за вих.№46.07-109/ССО звернувся до центрального органу управління Служби судової охорони щодо виділення додаткових кошторисних призначень в сумі 396 064,52 грн. Крім того, у зв`язку з отримнням постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 75298207 від 14.06.2024 на адресу центрального органу управління Служби судової охорони була надіслана доповідна записка від 25.07.2024 за вих.№ 46.06-831/вн щодо виділення додаткових кошторисних призначень по КЕКВ 2800. Додатково вказує, що в межах загального фонду бюджету на 2024 рік ТУ ССО у Одеській області за вищевказаною бюджетною програмою було виділено 454 597 грн., які в безспірному стягнуті в повному обсязі з реєстраційного рахунку ТУ ССО у Одеській області органами Державної казначейської служби відповідно до черговості надходження заяв стягувачів, визначеної органами Державної казначейської служби. Згодом в межах загального фонду бюджету на 2025 рік ТУ ССО у Одеській області передбачено виділення 383 161 грн., в червні 2025 надійшли асигнування у розмірі 81 038 грн., які в безспірному порядку стягнуті на виконання виконавчого документу у справі №420/12785/23. Протягом липня 2025 очікується надходження асигнувань у розмірі 302 123 грн. Тобто, кошторисні призначення для виконання вищевказаного рішення суду в частині виплати додаткової винагороди ОСОБА_1 позивач від центрального органу управління Служби не отримав. Таким чином вважає, що в межах компетенції ТУ ССО у Одеській області було вжито вичерпних заходів для вирішення питання щодо виконання вищевказаного рішення суду, з огляду на що не було виконано у повному обсязі з причин, що не залежали від волевиявлення та дій територіального управління.

Відповідач не скористався правом надати суду відзив на позовну заяву, про що було вказано в ухвалі суду від 14 липня 2025 року про відкриття провадження у справі, примірник якої доставлено до електронного кабінету відповідача 15 липня 2025 року , що підтверджується відповідною довідкою, наявної в матеріалах справи

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

23 та 25 липня 2025 року від третьої особи - ОСОБА_1 надійшли клопотання, в яких вказує що дії державного виконавця щодо накладення штрафу за невикоання ршіення суду по спраіві № 420/28126/23 є законними та обґрунтованими, а доводи позивача щодо відсутності підстав для накладення штрафу є необґрунтованими та спрямовані на відтягування часу, у зв?язку з чим просить відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

III. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 14 липня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами, передбаченими статтею 287 КАС України, призначено судове засідання на 25 липня 2025 року о 15:00 год. Даною ухвалою залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 ;

Цією ж ухвалою зобов`язано ОСОБА_1 надати суду протягом п`яти днів з дати отримання даної ухвали належним чином засвідчені копії паспорту та ідентифікаційного номеру та відповідача протягом п`яти днів з моменту отримання даної ухвали надати до суду належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження ВП № 75298207 у межах якого відповідачем винесено оскаржувану постанову.

У судове засідання призначене на 25 липня 2025 року oсоби, які беруть участь у справі не з`явились, про що складено довідку про нездійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Ухвалою суду від 25 липня 2025 року вирішено подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження за наявними в ній матеріалами без виклику учасників справи.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

За даними КП ДСС рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2023 року по справі № 420/28126/23 адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Територіального управління Служби судової охорони у Одеській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Одеській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 з 01 квітня 2022 року по 20 січня 2023 року включно додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Зобов`язано Територіальне управління Служби судової охорони у Одеській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час с дії воєнного стану», в розмірі 30000 грн на місяць, починаючи з 01 квітня 2022 року по 20 січня 2023 року включно.

15 квітня 2024 року Одеським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 420/28126/23 про зобов`язання Територіальне управління Служби судової охорони у Одеській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час с дії воєнного стану», в розмірі 30000 грн на місяць, починаючи з 01 квітня 2022 року по 20 січня 2023 року включно.

14.06.2024 р. старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Семиразумом Євгенієм Володимировичем ( далі -старший державний виконавець) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №75298207 примусового виконання вище вказаного виконавчого листа.

25.07.2025 р. ТУ ССО в Одеській області листом № 46.06-887 повідомило старшого державного виконавця, що з метою виконання постанови про відкриття виконавчого провадження від 14.06.2024 р. №75298207, ТУ ССО в Одеській області, який є розпорядником бюджетних коштів третього рівня, був здійснений розрахунок потреби в коштах та 13.02.2024 та надіслано до центрального органу управління Служби судової охорони лист щодо виділення додаткових кошторисних призначень на виконання рішення суду по КЕКВ 2800 «Інші видатки» в сумі 396 064,52 грн., а також 25.07.2024 надіслана доповідна записка щодо виділення додаткових кошторисних призначень по КЕКВ 2800 «Інші видатки» на нарахування та виплату додаткової винагороди в сумі - 333 825,81 грн., та 32000,00 грн. на стягнення виконавчого збору. Відтак, посилаючись на положення ч. 2 ст. 6 ЗУ Про виконавче провадження та ч. 1 ст. 3 ЗУ Про гарантії держави щодо виконання судових рішень, зазначає що виконання зазначеного рішення відбудеться в найкоротші терміни, з урахуванням надходжень відповідних асигнувань за бюджетною програмою КПКВК 0501150.

До вказаного листа були додані: копія листа ТУ ССО у Одеській області №46.07-109/CCO від 13.02.2024 (з копією розрахунку потреби в коштах на виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди); та копія доповідної записки №46.06-831/вн від 25.07.2024.

07.07.2025 р. керуючись статей 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження" старшим державним виконавцем відповідно до вимог, за невиконання рішення було винесено постанову ВП № №75298207 про накладення штрафу у розмірі 5 100 грн., оскільки вимоги виконавчого документа боржником не виконано в повному обсязі.

V. Норми права, які застосував суд.

Статтею 129-1 Основного Закону України передбачено, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначено Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) (в редакції, яка була чинною на момент прийняття спірних постанов), зокрема

- виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню ( стаття 1 Закону № 1404-VIII);

- підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України. (пункт 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VIII);

- виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. (частина 1 статті 18 Закону № 1404-VIII);

- виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст. 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення. (пункт 1 частини 1 ст. 26 Закону № 1404-VIII);

- за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. ( частина 1 статті 63 Закону № 1404-VIII);

- у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. ( частина 2 ст. 63 Закону № 1404-VIII );

- виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. ( частина 3 ст. 63 Закону № 1404-VIII);

- у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. ( частина 1 статті 75 Закону № 1404-VIII).

VI. Оцінка суду.

З системного аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому ст. 8 Конституції України принципу верховенства права.

При цьому, законодавцем визначено, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання (виконати судове рішення).

Така відповідальність настає за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин і в строк, встановлений державним виконавцем.

Державний виконавець має встановити відсутність поважних причин невиконання рішення.

Надаючи оцінку тому чи правомірно на боржника накладено штраф за невиконання судового рішення потрібно з`ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк. Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об`єктивно) перешкодило виконати судове рішення.

Верховний Суд у постанові від 15.05.2020 по справі № 812/1813/18 зазначив, що умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Відтак, невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України "Про виконавче провадження". Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Поважними, в розумінні наведених норм Закону України "Про виконавче провадження", можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Аналогічна позиція висловлена Постановах Верховного Суду від 10 вересня 2019 року у справі №0840/3476/18, від 07 листопада 2019 року у справі № 420/70/19 та від 15 квітня 2020 року у справі №811/1324/18.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, підставою прийняття відповідачем оскаржуваної постанови про накладення штрафу у розмірі 5 100,00 грн., є не виконання боржником- ТУ ССО в Одеській області рішення Одеського окружного адміністративного суду від від 20 грудня 2023 року по справі № 420/28126/23 щодо виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ від 28 лютого 2022 року №168, в розмірі 30000 грн на місяць, починаючи з 01 квітня 2022 року по 20 січня 2023 року.

При цьому, за позицією позивача не виконання судового рішення пов`язано з недостатнім виділенням головним розпорядником, яким є Державна судова адміністрація України, бюджетних коштів для здійснення виплати ОСОБА_1 вказаної додаткової винагороди, оскільки позивач є розпорядником бюджетних коштів третього рівня, розпорядником бюджетних коштів другого рівня є центральний орган управління Служби судової охорони.

Оскільки відповідачем не висловлена власна позиція щодо правомірності оскаржуваної постанови, суд надає правову оцінку підставам накладення на боржника штрафу за не виконання судового рішення у вказаній частині, з урахуванням наявних у справі документів.

Відповідно до статті 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, поліцейських, співробітників Служби судової охорони та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах бюджетних асигнувань на заробітну плату (грошове забезпечення), затверджених для бюджетних установ у кошторисах.

При цьому, згідно частини 3 статті 148 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" головним розпорядником бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення діяльності Служби судової охорони є Державна судова адміністрація України.

З огляду на вказане, виконання позивачем рішення суду у частині виплати нарахованої заборгованості поставлено в залежність від отримання ним коштів від розпорядників вищого рівня.

При цьому, судом встановлено, що адресу відповідача були направлені докази неможливості виконання рішення суду щодо виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ від 28 лютого 2022 року № 168, через недостатнє фінансування.

Так, позивач надав до суду лист від 13.02.2024 р.. №46.07-109/ССО адресований на ім`я голови Служби судової охорони з проханням виділити додаткові кошторисні призначення по КЕКВ 2800 в сумі 396 064,52 грн. для здійснення виплати додаткової винагороди - 333 825,81 грн. та нарахування - 62 238.71 грн., до якого додав розрахунок (виправлений) потреби в коштах на виплату співробітнику ТУ ССО в Одеській області (1 категорії ) додаткової винагороди на період воєнного стану з 01 квітня 2022 по 20 січня 2023 р. в загальному розмірі 396 064,52 грн.

Крім того, листи № 46.06-831/вн від 25.07.2024 р., №46.06-127/вн від 07.02.2025 р., адресовані на ім`я голови Служби судової охорони, яким позивач направив доповідні записки про виділення додаткових кошторисних призначень на виконання постанов у виконавчих провадженнях, у т.ч. виконавчого провадженняч № 75298207 щодо примусового виконання виконавчого листа у справі № 420/28126/23, що виданий Одеським окружним адміністративним судом 15.04.2024, де стягувачем є ОСОБА_1 .

Відповідно до наявного в матеріалах справи листа Міністерства фінансів України від 08.12.2023 року за вих.№08020-01-3/34132, у Державному бюджеті України на 2024 рік Державній судовій адміністрації України за бюджетною програмою за КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя» з метою виконання рішень судів стосовно всіх працівників системи правосуддя передбачено призначення в обсязі 10,0 млн. гривень.

Згідно із затвердженим Кошторисом на 2024 рік, Територіальному управлінню Служби судової охорони в Одеській області за вищевказаною бюджетною програмою виділено лише 454 597 грн.

В рамках зазначеної програми ТУ ССО у Одеській області 04.01.2024 р. в Головному управління Державної казначейської служби України в Одеській області відкрито рахунок за КПКВК 0501150 "Загальний фонд", що підтверджується виписками з рахунку.

Відповідно до плану асигнувань загального фонду бюджету на 2024 рік. ТУ ССО в Одеській області за бюджетною програмою за КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя» за вищевказаною бюджетною програмою виділено 454 597 грн. в липні 2024 року у розмірі 67 054 грн. та в серпні 2024 року в розмірі 387 543 грн.

Відповідно до плану асигнувань загального фонду бюджету на 2025 рік ТУ ССО в Одеській області за бюджетною програмою за КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя» за вищевказаною бюджетною програмою виділено 383 161 грн., за вищевказаною програмою очікується надходження асигнувань у червні 2025 р. в розмір 81 038 грн. та в липні 2025 р .в розмірі 302 123 грн.

Отже, вищепереліченими доказами підтверджуться, що причиною невиконання Територіальним управлінням Служби судової охорони в Одеській області рішення суду в частині виплати ОСОБА_1 розрахованої суми додаткової винагороди є відсутність відповідного бюджетного фінансування, а відтак не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.

Верховний Суд у постанові від 24.01.2018 року у справі №405/3663/13-а дійшов правового висновку, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Враховуючи, що наявними у справі доказами підтверджується вчинення позивачем всіх необхідних дій для повного виконання рішення суду, суд дійшов висновку, що під час прийняття оскаржуваної постанови відповідачем помилково не враховано наявність поважних причин невиконання позивачем рішення суду № 420/28126/23 в частині здійснення виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди. передбаченої постановою КМУ від 28 лютого 2022 року №168 починаючи з 01 квітня 2022 року по 20 січня 2023 року в загальному розмірі 396 064,52 грн., а саме через відсутність відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів на ці цілі, що стало наслідком протиправного накладення на позивача штрафу за не виконання судового рішення без поважних причин.

VII. Висновок суду.

Частиною 1 ст. 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази відповідача на підтвердження правомірності свого рішення, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню.

VIIІ. Розподіл судових витрат.

Розподіл судових витрат відповідно до статті 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Позов Територіального управління Служби судової охорони у Одеській області (вул. Софіївська, буд. 19, м. Одеса, 65082, код ЄДРПОУ: 43163579) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (вул. Разумовська, буд. 37, м. Одеса, Одеська обл., 65091, код ЄДРПОУ: 43315529) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) про визнання протиправними та скасування постанови - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати Постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Пхіденка О.С. ВП № 75298207 від 07.07.2025 про накладення на територіальне управління Служби судової охорони у Одеській області штрафу у сумі 5100 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя В.А. Дубровна