Рішення № 129251926, 31.07.2025, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/13932/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючої судді - Бойко О.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОПІЙКА-ЦЕНТР» до Одеської митниці про визнання противоправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA500590/2025/000005/2 від 24.02.2025 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500590/2025/000012 від 24.02.2025, вирішив адміністративний позов задовольнити.

І. Суть спору

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю «КОПІЙКА-ЦЕНТР», до відповідача, Одеської митниці, в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA500590/2025/000005/2 від 24.02.2025;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в митному оформленні (випуску) товарів № UA500590/2025/000012 від 24.02.2025.

ІІ. Аргументи сторін

(а) Позиція позивача

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.

Позивач зазначив, що при здійсненні імпортування товару на митну територію України на підтвердження заявленої ним митної вартості за ціною контракту було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, закріпленого ч. 2 ст. 53 МК України, які підтверджують визначення митної вартості наданих для митного оформлення товарів відповідно до законодавства України. Отже, позивач під час митного оформлення товарів надав документи, що містять необхідні відомості для визначення митної вартості товарів основним методом - за ціною договору.

(б) Позиція відповідача

26.05.2025 від відповідача у справі надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник просить відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог в повному обсязі.

Представник звернув увагу, що оскільки в документах, які надані позивачем до митного органу разом з митною декларацією містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п. 2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, були підставою для прийняття митницею рішень про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

При цьому, у рішенні про коригування митної вартості наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, також у цьому рішенні про коригування митної вартості визначені джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, а саме: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), у яких міститься інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю.

Таким чином, відповідач під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення діяв у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушував права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову.

ІІІ. Процедура та рух справи

12.05.2025 ухвалою Одеський окружний адміністративний суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

ІV. Обставини справи, встановлені судом, та докази на їх підтвердження

Позивачем разом із продавцем компанією Yiwu Unigator Trading Co., Ltd (місцезнаходження: 1STFLOOR, UNIT 1, BUILDING 39, YIAN 1st DISTRICT, HOUZHAI STREET, YIWU, ZHEJIANG, CHINA 322000 (Китай); реєстраційний номер: 91330782MA2EA3XB6A) було погоджено поставку товару на територію України згідно контракту від 18.03.2021 року № 13/CH/2021.

Разом з митною декларацією № 25UA500590000269U5 від 21.02.2025 року позивачем з метою митного оформлення поставленого за вказаним контрактом товару до митного органу були подані наступні документи: пакувальний лист № 20 від 17.10.2024 року; рахунок-фактура (інвойс) № 20 від 17.10.2024 року; коносамент № UTRUST24120582 від 21.12.2024 року; автотранспортна накладна № TG017789 від 18.02.2025 року; сертифікат про походження товару № 20 від 17.10.2024 року; банківський платіжний документ № 261240066248482 від 26.12.2024 року; документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 7707 від 19.02.2025 року; договір та додаткову угоду від 31.01.2022 року; № 2 від 31.12.2023 року, № 3 від 15.05.2024 року, № 4 від 24.09.2024 року; специфікація № 20 від 17.10.2024 року до Договору; договір № 003/21 від 02.02.2021 року на надання брокерських послуг; договір (контракт) про перевезення № 006/23 від 17.11.2023 року.

24.02.2025 відповідач виніс рішення про коригування митної вартості товарів № UA500590/2025/000005/2, у п. 33 якого зазначено:

- у якості документа, що має підтвердити включення витрат на транспортування, навантаження, вивантаження та обробку до місця ввезення на митну територію України (пункти 5 та 6 частини десятої статті 58 МКУ), уповноваженою особою надані відомості виключно про довідку ТОВ «СІТНЕЙ ЛТД» від 19.02.25 № 7707, яка містить відомості про вартість міжнародного морського перевезення за маршрутом порт Ningbo (China) порт Constanta (Romania) та транспортно-експедиторського обслуговування за межами державного кордону України. Проте, відповідно до інформації, яка отримана з мережі Інтернет (https://www.maersk.com/tracking/#tracking/PONU8163484), маршрут перевезення товарів включає вивантаження, обробку, зберігання та завантаження у порту Port Said (Egypt).

- відповідно до п. 1.2 договору транспортно-експедиторського обслуговування від 17.11.23 № 006/23 між ТОВ «КОПІЙКА-ЦЕНТР» та ТОВ «СІТНЕЙ ЛТД», послуги надаються на підставі заявки на організацію транспортно-експедиторських послуг (додаток № 1) або додаткової угоди до договору, в якій вказуються, зокрема, розмір плати. Проте, відомості про заявку (додаток № 1) або додаткову угоду відсутні у МД.

- відповідно до п. 6.1.1 Контракту протягом 7 днів з моменту письмового підтвердження заявки, покупець повинен сплатити 20 % загальної вартості контракту, яка зазначена в підтвердженому замовленні, а відповідно до п. 6.1.2 Контракту за 14 календарних днів до прибуття судна в порт призначення, покупець повинен сплатити 80 % загальної вартості контракту, яка зазначена в підтвердженому замовленні. Отже, враховуючи, що оплата за товари має бути здійсненою, документами, які підтверджують митну вартість товарів, відповідно до положень частини другої статті 53 МКУ, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваних товарів, інші платіжні або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезених товарів. Проте, у наданих банківських документах від 17.10.24 № 171040063862678 та від 26.12.24 № 261240066248482 зазначено лише реквізити Контракту та відсутні посилання на заявку або замовлення (п. 6.1.1 та 6.1.2 Контракту), що не дає змоги ідентифікувати надані банківські документи з оплатою за оцінювані товари. Відповідно до п. 2.2 Постанови Правління НБУ від 28.07.08 № 216, платник заповнює реквізит «Призначення платежу» в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів в іноземній валюті або банківських металах. Повноту інформації забезпечує платник з урахуванням вимог законодавства України. Отже, уповноваженою особою не надано належних документальних підтверджень ціни, що фактично сплачена за оцінювані товари.

- у графі 44 МД уповноваженою особою для Контракту зазначено код 4104, що згідно з Класифікатором документів, сертифікатів, дозволів та додаткової інформації, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 20.09.12 № 1011, є зовнішньоекономічним контрактом купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів. Однак, зазначене не підтверджується поданою до митного оформлення специфікацією від 17.10.24 № 20 у зв`язку з відсутністю в ній відомостей щодо виробника товарів, які у відповідності із п. 1.2 Контракту мають бути зазначені в специфікації. Крім того, відповідно до інформації з мережі Інтернет (http://cn-unigator.com сторінка продавця товарів), Yiwu Unigator Trading Co., Ltd. є компанією, яка надає послуги із пошуку товарів та виробників у Китаї, із закупівлі товарів в Китаї, яка працює як із шоурумами на ринках Китаю, так й напряму із виробниками, яка є посередником на Taobao, Alibaba тощо, тобто надає посередницькі послуги. Зазначене свідчить про недостовірність декларування відомостей про виробника товарів.

Також відповідач склав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500590/2025/000012: у зв`язку із прийняттям у відповідності із положеннями статті 55 Митного кодексу України, затвердженого Законом України від 13.03.2012 № 4495-VІ рішення про коригування митної вартості від 24.02.2025 № UА500590/2025/000005/2, порушуються вимоги, які визначені статями 257 та 266 Митного кодексу України, затвердженого Законом України від 13.03.2012 № 4495-VІ, а також правила заповнення граф 43 та 47 митної декларації, які визначені Порядком заповнення митних декларацій за формою єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 651. Рішення про відмову у митному оформленні може бути оскаржено у порядку передбаченому главою 4 Митного кодексу України, затвердженого Законом України від 13.03.12 № 4495-VІ або у суді.

V. Джерела права та висновки суду

Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить до задоволення. Свій висновок вмотивовує наступним чином.

Статтею 49 Митного кодексу України визначено, що митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами 4 та 5 статті 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

У відповідності до частини 3 статті 318 Митного кодексу України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Статтею 50 Митного кодексу України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Частиною 1 статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 52 Митного кодексу України декларант який заявляє митну вартість товару зобов`язаний подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Стаття 57 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

При декларуванні товару позивач визначив його митну вартість виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно до умов контракту, інвойсів та інших документів постачальника.

Згідно з частиною 1 статтею 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Частиною 2 встановлений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Відповідно до частин 1, 2 статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1-3 статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Також згідно з частиною 6 вищевказаної статті, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Таким чином, витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені приписи зобов`язують Митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, Митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Суд наголошує, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 05.03.2019 по справі № 815/5791/17.

Із матеріалів справи суд встановив, що з метою підтвердження заявленої митної вартості товарів позивач подав до відповідача повний пакет документів для підтвердження визначеної ним митної вартості товару, передбачений статтею 53 Митного кодексу України.

Відповідач в оскаржуваному рішенні зазначив, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.

Проте суд критично оцінює зазначені висновки відповідача з огляду на таке.

Щодо посилань відповідача у спірному рішенні про документи на підтвердження витрат на транспортування, навантаження, вивантаження та обробку до місця ввезення на митну територію України, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 5.4 контракту № 13/CH/2021 від 18.03.2021 року ціна товару містить в собі експортну упаковку, маркування, завантаження та пакування товару.

Вартість упаковки та палету врахована в ціні товару (п. 8.3. Договору).

Пункти 8.1. та 8.2. договору містять положення щодо маркування товару та його упаковки, які повинні відповідати вимогам законодавства країни Продавця.

З урахуванням наведеного, поставка товару була здійснена у тарі продавця товару, відповідно її вартість входить у ціну товару.

Також, декларант при заповненні графі « 37. Процедура» митної декларації вказав наступне значення «ZZ00», яке позначає незворотну тару та свідчить про відсутність особливостей переміщення товару, визначених Класифікатором.

Крім того, відповідно до п. 1.1 договору № 006/23 від 17.11.2023 року транспортно-експедиторського обслуговування предметом цього договору є надання Експедитором Клієнту послуг з транспортно-експедиторського обслуговування експортних, імпортних, транзитних та інших вантажів Клієнта, в тому числі з організації перевезень різними видами транспорту, перевалки у портах та надання інших узгоджених сторонами послуг.

Суд встановив, що експедитор позивача - ТОВ «СІТНЕЙ ЛТД» листами № 7 та № 8 від 24.02.2025 року направило на електронну адресу Одеської митниці заперечення та додаткові документи, зокрема довідку про транспортні витрати № 7707 від 19.02.2025 року та рахунок на оплату № 78 від 19.02.2025 року в спростування вказаних митницею недоліків.

Щодо твердження відповідача про те, що відповідно до п. 1.2 договору транспортно-експедиторського обслуговування від 17.11.23 № 006/23 послуги надаються на підставі заявки на організацію транспортно-експедиторських послуг (додаток № 1) або додаткової угоди до договору, в якій вказуються, зокрема, розмір плати, проте відомості про заявку (додаток № 1) або додаткову угоду відсутні у МД, то суд вказує на таке.

Відповідно до п. 1.2 договору транспортно-експедиторського обслуговування від 17.11.23 № 006/23 послуги надаються на підставі заявки на організацію транспортно-експедиторських послуг (додаток № 1) або додаткової угоди до договору (надалі Заявка), в якій вказуються: вид послуги, вид, найменування вантажу, відправник, отримувач, пункт відправлення та призначення вантажу, розмір плати Експедитору та інші погоджені Сторонами умови. Заявка, направлена/передана з використанням засобів електронного/факсимільного зв`язку прирівнюється до оригіналу.

Отже, суд погоджується з позивачем, що вказаним договором не передбачена обов`язкова письмова форма заявки для здійснення господарських взаємовідносин, як і зобов`язання сторін щодо їх зберігання та часу їх письмового оформлення.

В п. 8.6 Договору йдеться про те, що договір, додатки та додаткові угоди до нього, підписані та/або передані з використанням факсимільного або електронного зв`язку, мають юридичну силу. При цьому, сторони зобов`язані докласти всіх зусиль аби в найкоротший час обмінятися оригіналами таких документів.

Згідно п. 4.1 Договору Клієнт оплачує рахунки Експедитора протягом 3 (трьох) календарних днів з дати їх виставлення шляхом переказу зазначених у відповідному рахунку сум на розрахунковий рахунок Експедитора, якщо інший порядок розрахунків не погоджений Сторонами у Заявках. Клієнт погоджується, що Експедитор має право направити Клієнту рахунок з використанням засобів електронного зв`язку.

Таким чином, вказані обставини не впливають на визначення митної вартості поставлених товарів, а відтак не можуть бути підставою для її коригування.

Щодо посилань відповідача про недоліки банківських платіжних документів на підтвердження ціни, що фактично сплачена за оцінювані товари, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що в пп. 6.1.1 та 6.1.2 договору деталізуються строки та розміри платежів у відсотковому значенні до вартості контракту та підтвердженій заявці до нього.

Відповідно до п. 6.3 Договору допускається сплата товару частинами. Продавець, на підтвердження здійснення Покупцем сплати частинами, приймає документальне підтвердження банківських переказів, які надаються банком Покупця за кожною частиною оплати.

Згідно положень Договору найменування, ціна і кількість Товару, що поставляється, узгоджуються Сторонами в Специфікаціях, які підписуються на кожну окрему партію товару, і є невід`ємними частинами цього контракту (п.п. 2.1., 3.1., 5.2., 5.3., 6.3., 12.7. Договору).

Оскільки особливі вимоги щодо оформлення банківських платіжних документів чинним законодавством України не передбачені, а ідентифікація платежу зазначена в банківських платіжних документах, що стосується товару, за банківськими платіжними документами № 171040063862678 від 17.10.2024 та № 261240066248482 від 26.12.2024 року, шляхом посилання в графі « 70» на контракт на поставку товарів № 13/CH/2021 від 18.03.2021 року, де сума всіх платежів повністю відповідає загальній сумі інвойсу № 20 від 17.10.2024 року, не може свідчити про заниження ТОВ «КОПІЙКА-ЦЕНТР» митної вартості товарів.

Щодо твердження відповідача у спірному рішенні про недостовірність декларування відомостей про виробника товарів, то суд вказує на наступне.

Відповідно до п. 1.2 Контракту в Специфікації вказується, окрім іншого, найменування товару з вказівкою виробника.

Згідно з Специфікацією № 20 від 17.10.2024 року Сторони Контракту визначили виробником товару юридичну особу за законодавством Китайської Народної Республіки Yiwu Unigator Trading Co., Ltd (Місцезнаходження: 1STFLOOR, UNIT 1, BUILDING 39, YIAN 1st DISTRICT, HOUZHAI STREET, YIWU, ZHEJIANG, CHINA 322000 (Китай); реєстраційний номер: 91330782MA2EA3XB6A), яка з огляду на поширену практику в міжнародній торгівлі може розміщати замовлення для виробництва товару на різних виробничих потужностях.

Зазначене підтверджується маркуванням товару, де його виробником вказано юридичну особу за законодавством Китайської Народної Республіки Yiwu Unigator Trading Co., Ltd.

Крім того, положення ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначають виробника як особу, яка виготовляє або імпортує товар.

Таким чином, суд погоджується з позивачем, що імпортер несе такі ж зобов`язання, як і виробник, щодо якості та безпечності продукції.

Відповідно до положень Закону України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності» імпортер відповідає за відповідність продукції вимогам технічних регламентів так само, як і виробник.

Отже, вказані обставини не впливають на визначення митної вартості поставлених товарів, а відтак не можуть бути підставою для її коригування.

Щодо посилань в оскаржуваному рішенні, що джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару, суд зазначає наступне.

Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації баз даних, зокрема, АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС Держмитслужби України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Наведена позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду в аналогічних (подібних) правовідносинах, викладених, зокрема, у постановах Верховного Суду від 30.06.2022 у справі № 280/1824/19, від 25 листопада 2020 року у справі № 1.380.2019.001657, від 19.02.2019 у справі № 805/2713/16-а та від 08.02.2019 року у справі № 825/648/17 тощо.

При цьому, торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Суд звертає увагу, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованих позивачем товарів від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватись як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 55 МК України та наказу Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору», рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються. Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 808/9123/15.

Таким чином, дослідивши надані позивачем для митного оформлення документи, копії яких містяться у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позивач надав усі документи, необхідні для визначення митної вартості, документи містять повну інформацію про митну вартість та її складові частини.

У свою чергу, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами обставин надання неповних відомостей, а також існування розбіжностей, неточностей, які б впливали на рівень митної вартості товарів, ознак підробки цих документів або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява обґрунтована та підлягає задоволенню.

VI. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач сплатив судовий збір у загальній сумі 6271,75 грн.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 6271,75 грн.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2,77,139, 244-246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA500590/2025/000005/2 від 24.02.2025.

3.Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500590/2025/000012 від 24.02.2025.

4.Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Одеської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОПІЙКА-ЦЕНТР» судовий збір в розмірі 6271 (шість тисяч двісті сімдесят одна),75 грн.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду подається протягом тридцяти днів. Якщо розглянуто справу в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «КОПІЙКА-ЦЕНТР», адреса: 65007, м. Одеса, вул. Болгарська, 1, код ЄДРПОУ 37678707.

Відповідач: Одеська митниця, адреса: 65078, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, 21-А, код ЄДРПОУ 44005631.

Суддя Оксана БОЙКО