Рішення № 129251686, 31.07.2025, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/14753/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Вовченко О.А., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Одесі адміністративну справу за

позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасувати рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 12.05.2025 року надійшов позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом від 13.02.2025 № 7 про відмову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , у наданні відстрочки на підставі пункту 3 частини 1 статті 3 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 , Код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , щодо надання відстрочки від призову під час мобілізації та прийняти рішення, яким надати відстрочку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , від призову на військову службу під час мобілізації Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", у зв`язку з перебуванням на утриманні трьох дітей.

Ухвалою суду від 14 травня 2025 року судом прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 . Відкрито провадження у адміністративній справі та визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: м.Херсон, фактично мешкає як внутрішньо переміщена особа за адресою: 08150, Київська область, Фастівський район, м. Боярка, разом із своєю сім`єю: дружиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , та трьома неповнолітніми дітьми: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . Станом на день звернення до суду родина є внутрішньо переміщеними особами та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідками про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 04.03.2025 №3223-5003623293 ОСОБА_2 , від 04.03.2025 №3223-5003623294 ОСОБА_3 , 04.03.2025 №3223-5003623295 ОСОБА_5 , 04.03.2025 №3223-5003623297 ОСОБА_4 . ОСОБА_1 є військовозобов`язаним, перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_8 , що підтверджується витягом з Резерв+, військово-обліковий документ № 901074, та був звільнений від мобілізації на підставі абзацу 3 пункту 1 частини 1 статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію. У лютому 2025 року ним подано втретє заяву про звільнення від мобілізації до ІНФОРМАЦІЯ_9 . Копію рішення не отримано. На запит адвоката надано лист ІНФОРМАЦІЯ_10 від 06.05.2025 № 10/4950, яким повідомлено, що рішенням комісії при ІНФОРМАЦІЯ_8 , оформленому протоколом від 13.02.2025 № 7 про надання відстрочки на підставі пункту 3 частини 1 статті 3 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та у наданні відстрочки відмовлено. Підставами для відмови наведено, що з наданих документів не вбачається, що останній є батьком трьох неповнолітніх дітей, які перебувають на його утриманні. Вважаючи рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 оформленому протоколом від 13.02.2025 № 7 про відмову ОСОБА_1 у наданні відстрочки на підставі пункту 3 частини 1 статті 3 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», протиправним та таким, що підлягає скасуванню позивач звернувся до суду з позовною заявою та зазначив, що ефективним способом захисту є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву про надання відстрочки.

28.07.2025 року до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, де зазначено, що відповідач вважає, що позовні вимоги не можуть бути задоволені. 01.02.2025 року ОСОБА_1 звернувся до комісії з розгляду питань щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_8 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». До заяви були надані копії документів згідно яких ОСОБА_1 має двох своїх дітей: ОСОБА_4 , 2019 р. н, ОСОБА_5 , 2021 року та падчерку ОСОБА_3 , 2011 р.н. Законодавством визначено чіткий алгоритм та порядок оформлення документів, які підтверджують факт утримання військовозобов`язаним дітей. Позивач, комісії таких документів не надав , а надані документи не підтверджують, що біологічний батько ОСОБА_3 , 2011 р. н. ОСОБА_6 , не може з поважних причин утримувати свою доньку, навпаки, рішенням Новотроїцького районного суду Херсонської області від 17.03.2015 року, яким шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 було розірвано, останній був зобов`язаний судом утримувати свою неповнолітню доньку ОСОБА_3 , 2011 р.н. Рішення виконавчого комітету Боярської міської ради від 15.10.2024 року про доцільність позбавлення ОСОБА_6 батьківських прав на неповнолітню доньку ОСОБА_3 , 2011 р.н. до уваги прийматися не можуть, так як тільки рішенням суду можливо позбавити батьківських прав та й викликає сумнів достовірність таких документів, так як ОСОБА_1 , проживає в АДРЕСА_2 , даних про те, що він змінив місце проживання на м. Боярка, Київської області не має, тому як він може утримувати там дітей не зрозуміло. Комісія прийняла рішення, оформлене протоколом № 7 від 13.02.2025 року про відмову в наданні відстрочки ОСОБА_1 , про що його було повідомлено по телефону.

Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою, дослідивши обставини, якими обґрунтовано позовні вимоги, перевіривши їх наданими доказами, судом встановлено наступне.

Згідно інформації зазначеної у паспорті громадянина України, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 24.12.2021 року зареєстрованим місцем проживання зазначено є: АДРЕСА_3 (а.с. 12-13).

З електронного застосунку «Резерв +», ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_12 , звання солдат, ВОС 901074, категорія обліку: військовозобов`язаний діловод, згідно постанови ВЛК від 05.11.2024 року: придатний (а.с. 23-24).

18 серпня 2018 року укладено шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджено свідоцтвом про шлюб від 18.08.2018 року серії НОМЕР_4 (а.с. 14 зв.).

У позивача від шлюбу з ОСОБА_2 є двоє спільних неповнолітніх дітей:

- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 від 26.03.2019 року, (а.с. 15 зв.);

- ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_6 від 30.06.2021 року, (а.с. 16).

Судом досліджено свідоцтво про народження серії НОМЕР_7 від 11.04.2011 року виписане ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , де зазначено: батько ОСОБА_6 ; мати ОСОБА_7 , (а.с. 15).

З рішення Новотроїцького районного суду Херсонської області від 17 березня 2015 року у справі № 662/368/15-ц вбачається, що позов ОСОБА_6 про розірвання шлюбу, задоволено. Шлюб укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , зареєстрований 14.08.2010 року відділом РАЦС Дніпровського РУЮ у місті Херсоні, актовий запис № 342 розірвано. Після розірвання шлюбу ОСОБА_7 , яка змінила дівоче прізвище під час державної реєстрації шлюбу, залишити шлюбне прізвище " ОСОБА_8 ". Роз`яснено ОСОБА_6 про обов`язок утримувати неповнолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка залишається проживати з матір`ю-відповідачкою, та спілкуватися з нею. Відповідачці ОСОБА_7 роз`яснити про обов`язок не перешкоджати дитині спілкуватися з батьком (а.с. 24зв. -25).

Згідно довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 04.03.2025 року № 3223-5003623293, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 фактично проживає/перебуває: АДРЕСА_4 , (а.с. 17зв.)

Згідно довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 04.03.2025 року № 3223-5003623294, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 фактично проживає/перебуває: АДРЕСА_4 , (а.с. 16зв.)

Згідно довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 04.03.2025 року № 3223-5003623297, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 фактично проживає/перебуває: АДРЕСА_4 , (а.с. 17).

Згідно довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 04.03.2025 року № 3223-5003623295, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , фактично проживає/перебуває: АДРЕСА_4 , (а.с. 18).

На підставі заяви гр. ОСОБА_1 з метою обстеження умов проживання, комісією Служби у справах дітей Боярської міської ради, складено Акт обстеження умов проживання від 26.06.2024 року, за адресою: АДРЕСА_4 , де проживають: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (батько); ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (мати); ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . Стосунки, традиції сімї дружні, сімейні. (а.с. 19).

Представником позивача, адвокатом Рева С.Л. 22 квітня 2025 року направлено запит до керівника ІНФОРМАЦІЯ_10 щодо надання інформації за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 , НОМЕР_8 , про звільнення від мобілізації на підставі абзацу 3 пункту 1 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", поданої у лютому 2025 року (а.с.25 зв.).

06 травня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_8 повідомлено листом № 10/4950 від 06.05.2025 року, адвоката Рева С.Л., що відповідно до рішення комісії при ІНФОРМАЦІЯ_8 , оформленого протоколом від 13.02.2025 р. № 7 розглянуто заяву гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про надання відстрочки на підставі пункту 3 частини 1 статті 3 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та у наданні відстрочки відмовлено. … В свою чергу, з наданих заявником документів не вбачається, що останній є батьком трьох дітей та які перебувають на його утриманні, а отже комісія вирішила, що відсутні підстави для надання відстрочки на підставі п.3 ч.1 ст. 3 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (а.с. 26).

Позивач вважаючи рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_10 , оформлене протоколом від 13.02.2025 р. № 7 про відмову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у наданні відстрочки на підставі п.3 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» протиправним, звернувся з позовною заявою до суду.

Ухвалою суду від 14 травня 2025 року витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_1 належним чином засвідчені копії: заяви ОСОБА_1 про звільнення його від мобілізації за результатами розгляду якої прийнято рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом від 13.02.2025 № 7 про відмову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , у наданні відстрочки на підставі пункту 3 частини 1 статті 3 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»; рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом від 13.02.2025 № 7 про відмову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , у наданні відстрочки на підставі пункту 3 частини 1 статті 3 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

До суду відповідачем надано витребувані документи з яких вбачається, що ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , подав до керівника ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву від 01.10.2024 року про оформлення довідки про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Заява ОСОБА_1 від 01.02.2025 року зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_8 10.02.2025 року

Згідно протоколу № 7 засіданні постійно діючої комісії з питань відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період від 13.02.2025 року, комісія вирішила відмовити в наданні відстрочки від мобілізації зокрема і ОСОБА_1 .

Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України визначено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який неодноразово продовжувався та діє станом на теперішній час.

Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 р. № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ (далі Закон № 2232-ХІІ)

Згідно ч.1 ст. 2 Закон № 2232-ХІІ, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

В ст. 1 Закону № 2232-ХІІ передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України (ч.1). Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (ч.5).

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначені в Законі України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі Закон №3543-ХІІ).

Обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації визначені в ст. 22 Закону № 3543-ХІІ.

В ст. 23 Закону № 3543-ХІІ визначено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці (п.3 ч.1).

Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також визначає особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном визначено в Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 № 1487 (далі Порядок №1487)

Відповідно до п. 2 Порядку №1487, військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до п. 1, п. 11 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах (п.1). Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, крім іншого: беруть участь в організації та забезпеченні роботи районних (міських) призовних комісій, готують для розгляду зазначеними комісіями матеріали з питань направлення громадян України для проходження базової військової служби, служби у військовому резерві, надання відстрочки або звільнення їх від направлення для проходження базової військової служби, служби у військовому резерві (п.11).

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, (далі Порядок №560), де визначено, що відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію. (п. 56). Для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі: голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу); члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації) (п.57).

В п. 58 Порядку №560 зазначено, що за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (військовозобов`язані СБУ чи розвідувальних органів - голові Комісії в Центральному управлінні або регіональному органі СБУ чи відповідному розвідувальному органі) за місцем перебування на військовому обліку заяву за формою згідно з додатком 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5 (абз 1). Під час подання заяви військовозобов`язаний пред`являє військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі). Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації в день її подання (абз. 2).

В п.п. 3 п. 1 додатку 5 Порядку №560 визначено, що військовозобов`язані, які мають право на відстрочку відповідно до статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»: жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці: подають документи для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації: свідоцтво про народження кожної дитини із зазначенням батьківства військовозобов`язаного та (або) рішення суду про встановлення факту перебування дитини (дітей) на утриманні військовозобов`язаного (за наявності), інші документи, на підставі яких у військовозобов`язаного виник обов`язок утримувати падчерку, пасинка до досягнення ними 18 років відповідно до статті 268 Сімейного кодексу України (за наявності), та один з таких документів: свідоцтво про шлюб з матір`ю (батьком) дітей (трьох і більше); рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір`ю), що є військовозобов`язаним; рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання дітей з батьком (матір`ю), що є військовозобов`язаним; письмовий договір між батьками про те, з ким з батьків будуть проживати діти, та про участь другого з батьків у їх вихованні; свідоцтво про шлюб з матір`ю (батьком) дітей (трьох і більше) та документи, які свідчать про відсутність у малолітніх, неповнолітніх падчерки, пасинка матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або про те, що такі особи не можуть з поважних причин надавати їм належне утримання (свідоцтво про смерть; витяг з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин; рішення суду про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим; вирок суду, за яким особа відбуває покарання у місцях позбавлення волі; висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я чи витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, якщо зазначені мати, батько, дід, баба, повнолітні брати та сестри самі потребують постійного догляду; рішення суду про позбавлення батьківських прав матері, батька); інформація з Єдиного реєстру боржників про відсутність в Реєстрі відомостей про військовозобов`язаного за категорією стягнення (характером зобов`язання) стягнення аліментів з датою формування такої інформації не пізніше ніж за п`ять днів до дня подання заяви про надання відстрочки.

Приписами п.60 Порядку №560 передбачено, що Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Орган державної влади, інший державний орган здійснює розгляд відповідного запиту протягом п`яти робочих днів з дати його отримання (абз 1). Підтвердження достовірності та/або перевірка відомостей, зазначених у заяві, здійснюються шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних (абз 2). Комісія зобов`язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів (абз 3). На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом (абз 4). У разі коли комісія надіслала відповідні запити до органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, строк розгляду заяви та документів, що підтверджують право військовозобов`язаного на відстрочку, не перевищує 15 календарних днів. У разі неотримання від органу державної влади, іншого державного органу відповіді на запит комісія не пізніше ніж на п`ятнадцятий день з дати реєстрації заяви приймає рішення на підставі поданих заявником документів. Про відсутність відповіді від органу державної влади, іншого державного органу на запит зазначається в протоколі (абз 5). Про прийняте комісією рішення заявникові повідомляється у спосіб, зазначений військовозобов`язаним у заяві про надання відстрочки, засобами телефонного, електронного або поштового зв`язку не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення (абз 6). У разі позитивного рішення військовозобов`язаному видається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою згідно з додатком 6 (абз 7). Про відмову у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляється письмово із зазначенням причини відмови за формою згідно з додатком 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку (абз 8). Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період надається на строк дії відповідних законних підстав, але не більш як на строк проведення мобілізації, встановлений Указом Президента України. У разі продовження строку проведення мобілізації відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язаному продовжується автоматично, але не більш як до настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави на відстрочку (абз 10). Перевірка підстав у військовозобов`язаного щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період (крім випадків, коли відстрочка від призову оформляється та надається автоматично відповідно до пункту 59 цього Порядку) здійснюється посадовими особами територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів) відповідно до їх функціональних обов`язків за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз (банків) даних (абз 11). Перевірка підстав у військовозобов`язаного на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період здійснюється протягом п`яти днів у разі: подання військовозобов`язаним заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період; видання указу Президента України про проведення мобілізації (продовження строку проведення мобілізації); надходження звернення органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування; отримання офіційної інформації (повідомлення) про втрату особою законних підстав для відстрочки (абз 12).

З аналізу наведених норм випливає, що прийняттю рішення комісією про надання або відмову у наданні відстрочки передує звернення військовозобов`язаного на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу із заявою за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5 Порядку №560.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що право на відстрочку від призову на строкову військову службу, військову службу під час мобілізації, особливого періоду, кореспондує з обов`язком призовників, військовозобов`язаних, резервістів дотримуватися правил військового обліку. При цьому, право на відстрочку від призову на військову службу повинно бути реалізоване військовозобов`язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом.

З досліджених матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у лютому 2025 року подав до ІНФОРМАЦІЯ_10 заяву про звільнення від мобілізації на підставі абзацу 3 пункту 1 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Відповідно до рішення комісії при ІНФОРМАЦІЯ_8 , оформленого протоколом від 13.02.2025 р. № 7 розглянуто заяву гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про надання відстрочки на підставі пункту 3 частини 1 статті 3 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» відмовлено. Підставами для відмови зазначено, що з наданих документів не вбачається, що останній є батьком трьох неповнолітніх дітей, які перебувають на його утриманні.

В позовній заяві зазначено, що визначальним фактом є не батьківство, а саме утримання трьох і більше дітей, а надані документи свідчать про те, що на утриманні позивача перебуває троє дітей, які не досягли 18 років: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 15), батьком зазначено ОСОБА_6 , з яким раніше перебувала у шлюбі дружина позивача.

Відповідно до ч. 2 та ч. 4 ст. 3 Сімейного кодексу України, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає (ч.2). Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства (ч.4).

Приписами ст. 180 СК України, передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

В ст. 141 СК України зазначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою (ч.1). Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу (ч.2).

Згідно з ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними (ч.1). За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі (ч.2). За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (ч.3).

Приписами ч.1 ст. 260 СК України визначено, що якщо мачуха, вітчим проживають однією сім`єю з малолітніми, неповнолітніми пасинком, падчеркою, вони мають право брати участь у їхньому вихованні.

Відповідно до ч. 1 ст. 268 СК України, мачуха, вітчим зобов`язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу.

З зазначених приписів Сімейного кодексу України вбачається, що батьки повинні утримувати неповнолітню дитину. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій формі і (або) натуральній формі.

В свою чергу, обов`язок з утримання у мачухи, вітчима неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, виникає виключно, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу.

З дослідженого свідоцтва про народження ОСОБА_3 (а.с. 15) суд встановив, що батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 є ОСОБА_6 та згідно приписів ст. 180 СК України, ОСОБА_6 , зобов`язаний утримувати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 до досягнення нею повноліття.

Щодо наданих позивачем документів, суд зазначає таке.

Позивачем надано: договір оренди нерухомого майна від 08.10.2023 року на обєкт оренди - будинок житловий за адресою: АДРЕСА_4 , для проживання сімї з 5 осіб, укладений між ОСОБА_1 , та ОСОБА_9 ; акт обстеження умов проживання від 26.06.2024 року де зазначено, що за адресою: АДРЕСА_4 проживають: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (батько); ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (мати); ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . Стосунки, традиції сімї дружні, сімейні. (а.с. 19).

Суд зазначає, що договір оренди нерухомого майна та акт обстеження підтверджує факт спільного проживання, а не обов`язок утримання позивачем неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

З рішення виконавчого комітету Боярської міської ради від 15.10.2024 року № 9/65 вбачається, що виконком міської ради вирішив вважати за доцільне позбавити батьківських прав гр. ОСОБА_6 по відношенню до малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 19зв.).

З витягу з протоколу засідання Комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Боярської міської ради № 11 від 03.10.2024 року, вбачається, що комісія вирішила за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_6 по відношенню до малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 22).

Суд звертає увагу, що позбавлення батьківських прав здійснюється в судовому порядку при цьому відповідно до ч. 2 ст. 166 СК України, особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

При цьому суд зазначає, що рішення суду про позбавлення батьківських прав ОСОБА_6 , до суду не надано.

З урахуванням вище викладеного та встановлених обставин справи, суд дійшов висновку, що оскільки обов`язок по вихованню та утриманню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , приписами Сімейного кодексу України покладено на її батьків: ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , а відповідно до ч. 1 ст. 260 СК України ОСОБА_1 реалізовує таке право на добровільних засадах, а тому відсутні обґрунтовані правові підстави вважати, що на позивача, за обставин цієї справи, розповсюджуються положення п. 3 ч. 1 статті 23 Закону № 3543-XII.

До аналогічних висновків також дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду при розгляді подібних до спірних правовідносин у постанові від 03.10.2024 у справі № 160/17962/23.

За таких обставин твердження позивача про перебування на його утриманні трьох дітей віком до 18 років є необґрунтованими та не підтвердженими належними доказами.

З огляду на викладене, враховуючи, що позивачем не надано доказів перебування на його утриманні трьох і більше дітей віком до 18 років, відповідно рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 оформлене протоколом № 7 від 13.02.2025 року про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», як чоловіка, на утриманні якого перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, є правомірним.

Щодо позовних вимог про зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 , повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , щодо надання відстрочки від призову під час мобілізації та прийняти рішення, яким надати відстрочку ОСОБА_1 , від призову на військову службу під час мобілізації, суд зауважує, що вказані вимоги є похідними.

Оскільки не підлягає задоволенню вимога про визнання протиправним та скасування рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом від 13.02.2025 № 7, відповідно відсутні правові підстави для задоволення позовної заяви в частинні вимог про зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 , повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , щодо надання відстрочки від призову під час мобілізації та прийняти рішення, яким надати відстрочку ОСОБА_1 , від призову на військову службу під час мобілізації.

Інші доводи та заперечення сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначені норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для відмови у задоволені позову.

Оскільки судом відмовлено у задоволенні позовних вимог, розподіл судових витрат на виконання ст. 139 КАС України, не проводиться.

Керуючись ст. ст. 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправним та скасування рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом від 13.02.2025 № 7 про відмову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , у наданні відстрочки на підставі пункту 3 частини 1 статті 3 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та про зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 , Код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , щодо надання відстрочки від призову під час мобілізації та прийняти рішення, яким надати відстрочку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , від призову на військову службу під час мобілізації Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", у зв`язку з перебуванням на утриманні трьох дітей - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_6 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 )

Суддя O.A. Вовченко

.