Рішення № 129251469, 31.07.2025, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2025 р. № 400/6152/25 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Величка А.В., у порядку письмового провадження розглянув адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , до відповідачаПершого відділу державної виконавчої служби у Баштанському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), вул. Ювілейна, 89, м. Баштанка, Баштанський р-н, Миколаївська обл.,56101, треті особиПівденне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса), просп. Дмитра Яворницького, 21А, м. Дніпро, Дніпровський р-н, Дніпропетровська обл.,49005, провизнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,ВСТАНОВИВ:

До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивачка) до Першого відділу державної виконавчої служби у Баштанському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (далі - відповідач), за участі третьої особи - Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з позовними вимогами про:

- визнання протиправною бездіяльності Першого відділу державної виконавчої служби у Баштанському районі Миколаївської області щодо не зняття арешту з рахунків: НОМЕР_1 ; UА863052990262096400949175197; UА363052990262086400970797703;

- зобов`язання Першого відділу державної виконавчої служби у Баштанському районі Миколаївської області винести постанову про зняття арешту з вищевказаних рахунків як таких, що мають спеціальний режим використання відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

Позивачка мотивує свої позовні вимоги тим, що вона була боржником у виконавчому провадженні №52394353, відкритому 28.09.2016 року на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Києва по справі №2-1618/11. 18.03.2020 року в межах зазначеного провадження було винесено постанову про арешт коштів боржника. У цій постанові, зокрема, зазначено, що арешт накладається на всі рахунки, відкриті та ті, що будуть відкриті в майбутньому, крім коштів, на які заборонено накладати арешт згідно з законом. 31.03.2020 року провадження було завершено постановою про повернення виконавчого документа стягувану на підставі п. 7 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент винесення постанови). У період з 2022 по 2024 рік позивачкою було відкрито рахунки у АТ КБ «ПриватБанк»: НОМЕР_1 ; НОМЕР_2 ; НОМЕР_3 . Зазначені рахунки призначені виключно для зарахування коштів державної допомоги й не використовуються для будь-яких інших цілей. Кожен із рахунків є спеціалізованим та має особливий режим використання, підтверджений відповідними банківськими договорами та виписками. Позивачка зверталася до відповідача про зняття арешту із рахунку, але отримала відмову.

Ухвалою від 23.06.2025 року Миколаївський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі №400/6152/25 та ухвалив розглядати справу за правилами за правилами загального позовного провадження з урахуванням особливостей встановлених ст.ст.268-273 КАС України щодо розгляду термінових справ та призначив судове засідання на 10.07.2025 року.

10.07.2025 року до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від Першого відділу державної виконавчої служби у Баштанському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що позивачка не надала доказів наявності обставин, які б давали правові підстави для зняття арешту. Без відповідних підстав державний виконавець не має права скасувати арешт з майна.

Представники сторін в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.

На підставі ч. 1 ст. 205 КАС України, суд вважає розглядає справу в порядку письмового провадження.

21.07.2025 року до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, в якій вказала, що арешт її рахунків був неправомірним, незалежно від наявності чи відсутності боргу. Його накладення або невчасне скасування є прямим порушенням спеціальних гарантій, наданих державою.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

28.09.2016 року державним виконавцем Баштанського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Миколаївської області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 52394353 з примусового виконання виконавчого листа № 2-1618/11, виданого 26.11.2013 року Шевченківським районним судом м. Києва про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованості у розмірі 134433,49 грн., витрати з оплати судового збору у розмірі 1344,33 грн. та витрати з оплати ІТЗ у розмірі 120,00 грн., а всього 135897,82 грн.

04.03.2019 року державним виконавцем винесено постанову про розшук майна боржника, а саме оголошено в розшук CHEVROLET AVEO SF69Y номер кузову НОМЕР_4 , державний номер НОМЕР_5 .

18.03.2020 року державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника.

31.03.2020 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу так як протягом року з моменту оголошення в розшук транспортний засіб не виявлено.

У період з 2022 по 2024 рік позивачкою було відкрито рахунки у АТ КБ «ПриватБанк»:

НОМЕР_1 для отримання державної допомоги за програмою «єПідтримка»;

НОМЕР_2 для отримання одноразової натуральної допомоги «Пакунок малюка» після народження дитини;

НОМЕР_3 для участі в програмі державного кешбеку «Зроблено в Україні».

На вказані рахунки було накладено арешт.

ОСОБА_1 звернулася до Першого відділу державної виконавчої служби у Баштанському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) із заявою про зняття арештів з вказаних рахунків, як таких, що мають спеціальний режим використання.

Листом від 14.04.2025 року №20494 позивачку повідомлено, що зняття арешту можливе лише за рішенням суду або в інших випадках, передбачених ст. 59 ЗУ "Про виконавче провадження".

Позивачка не погоджуючись із арештом з грошових коштів на відповідних рахунках, звернулася до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон України №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 статті 18 цього Закону передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до статті 10 Закону України № 1404-VIII, заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Частиною 1 статті 13 цього Закону встановлено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до пункту 7 частини 2 статті 18 Закону України №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (ч. 4 ст. 18 Закону № 1404-VIII).

Статтею 48 Закону № 1404-VIII встановлено порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника.

Так, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову (частина перша).

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до ст. 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до ст.19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до ст.26-1 Закону України "Про теплопостачання", ст. 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом (частина друга).

На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту (частина четверта).

При цьому, стаття 48 Закону №1404-VIII встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.

Статтею 52 згаданого Закону встановлено заборону для виконавця накладати арешт на кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом.

Згідно із частиною 3 статті 52 Закону України №1404-VIII не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Відповідно до пункту першого частини четвертої статті 59 Закону №1404-VIII підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Згідно з абзацом 2 частини 2 статті 59 Закону України №1404-VIII виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банка документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини 1 статті 34 цього Закону.

Перелік видів виплат та сум, на які не здійснюється звернення стягнення відповідно до Закону № 1404-VIII, наведений у статті 73 цього Закону. Так, стягнення не може бути звернено на такі виплати: 1) вихідну допомогу, що виплачується в разі звільнення працівника; 2) компенсацію працівнику витрат у зв`язку з переведенням, направленням на роботу до іншої місцевості чи службовим відрядженням; 3) польове забезпечення, надбавки до заробітної плати, інші кошти, що виплачуються замість добових і квартирних; 4) матеріальну допомогу особам, які втратили право на допомогу по безробіттю; 5) допомогу у зв`язку з вагітністю та пологами; 6) одноразову допомогу у зв`язку з народженням дитини; 7) допомогу при усиновленні дитини; 8) допомогу на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування; 9) допомогу на дітей одиноким матерям; 10) допомогу особам, зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, по догляду за дитиною з інвалідністю, по тимчасовій непрацездатності у зв`язку з доглядом за хворою дитиною, а також на іншу допомогу на дітей, передбачену законом; 11) допомогу на лікування; 12) допомогу на поховання; 13) щомісячну грошову допомогу у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства громадян, які проживають на території, що зазнала радіоактивного забруднення; 14) дотації на обіди, придбання путівок до санаторіїв і будинків відпочинку за рахунок фонду споживання.

При цьому законом, встановлено невичерпний перелік рахунків, кошти на яких не підлягають арешту, оскільки передбачено, що законом можуть бути визначені й кошти на інших рахунках боржника, звернення стягнення та/або накладення арешту на які заборонено законом.

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20).

Суд зазначає, що вимогами законодавства обмежено право виконавця в частині накладення арешту на кошти боржника, звернення стягнення на які заборонено законом, та обов`язок банку (фінансової установи) повернути постанову, якщо рахунок має спеціальний режим використання або на грошові кошти, на які заборонено звертати стягнення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 було відкрито рахунки у АТ КБ «ПриватБанк»:

НОМЕР_1 для отримання державної допомоги за програмою «єПідтримка»;

НОМЕР_2 для отримання одноразової натуральної допомоги «Пакунок малюка» після народження дитини;

НОМЕР_3 для участі в програмі державного кешбеку «Зроблено в Україні».

Як вбачається з матеріалів справи, рахунок НОМЕР_2 «Пакунок малюка» було відкрито для отримання одноразової натуральної допомоги після народження дитини.

Суд зауважує, що рахунок "Пакунок малюка" призначений для цільового використання, гроші на цьому рахунку можна використовувати лише на потреби дитини (одяг, харчування, засоби гігієни тощо).

Тобто "Пакунок малюка" - це грошова компенсація, яка перераховується на поточний рахунок із спеціальним режимом використання.

Суд зазначає, що вимогами законодавства обмежено право виконавця в частині накладення арешту на кошти боржника, звернення стягнення на які заборонено законом, та обов`язок банку (фінансової установи) повернути постанову, якщо рахунок має спеціальний режим використання або на грошові кошти, на які заборонено звертати стягнення.

Згідно ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Зняття арешту з коштів здійснюється виконавцем відповідно до частини 4 статті 59 Закону № 1404-VIII є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності". У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Також суд зазначає, що пунктом 10-2. Розділ XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1404 визначено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України: фізичні особи можуть здійснювати видаткові операції з рахунків, на кошти яких накладено арешт органами державної виконавчої служби, приватними виконавцями, без урахування такого арешту за умови, якщо сума стягнення за виконавчим документом не перевищує 100 тисяч гривень; юридичні особи - боржники можуть здійснювати видаткові операції з рахунків, на кошти яких накладено арешт органами державної виконавчої служби, приватними виконавцями, виключно для виплати заробітної плати в розмірі не більше п`яти мінімальних розмірів заробітної плати в місяць на одного працівника такої юридичної особи, а також сплати податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування; припиняється звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника (крім рішень про стягнення аліментів та рішень, боржниками за якими є громадяни російської федерації); визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

Забороняється відкриття виконавчих проваджень та вжиття заходів примусового виконання рішень на території територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають у тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), відповідно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованої російською федерацією території України, а також прилеглих до неї територій.

ОСОБА_1 звернулася до Першого відділу державної виконавчої служби у Баштанському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) із заявою про зняття арештів з рахунків, як таких, що мають спеціальний режим використання.

Суд зауважує, що до заяви позивачкою було надано документи на підтвердження підстав для зняття арешту з коштів на рахунку НОМЕР_2 .

Отже, позивачка надала державному виконавцю підтверджуючі документи про те, що арешт було накладено на кошти, які є одноразовою допомогою після народження дитини ("Пакунок малюка"), які розміщені на рахунку призначеному для їх зарахування, однак виконавець в порушення частини 4 статті 59 Закону № 1404-VIII арешту з грошових коштів не зняв.

Як вже зазначалось вище, передбачене абзацом 2 частини 2 статті 59 Закону №1404-VIII зобов`язання виконавця зняти арешт на підставі повідомлення банку не виключає зняття такого арешту на підставі повідомлення боржника, та за наслідками здійснення контролю за правильністю стягнення на підставі наданих звітів про стягнення, оскільки у відповідності до підпункту 1 частини 4 статті 59 цього закону підставами для зняття виконавцем арешту з майна боржника або його частини є отримання ним документального підтвердження, що звернення стягнення на такі кошти боржника заборонено законом.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що оскільки позивачка повідомила виконавця про те, що арешт накладено на рахунок, який використовується для отримання одноразової допомоги після народження дитини ("Пакунок малюка"), то слід задовольнити вимоги та зобов`язати відповідача зняти арешти з грошових коштів, які знаходяться на картковому рахунку боржника - НОМЕР_2 .

Стосовно інших рахунків, суд зазначає таке.

Рахунок НОМЕР_1 за програмою «єПідтримка» було відкрито для отримання соціальної допомоги внутрішньо переміщеним особам позивачці та її дітям.

Рахунок НОМЕР_3 відкрито позивачкою для участі в програмі державного кешбеку «Зроблено в Україні».

Разом з тим в матеріалах справи відсутнє підтвердження про належність рахунку НОМЕР_1 та НОМЕР_3 , відкритих в АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я позивачки, до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання.

Позивачка не надала такі докази як суду, так і державному виконавцю.

Водночас, положеннями статті 52 Закону №1404-VIII визначено обов`язок банку повернути постанову про арешт коштів, якщо рахунок має спеціальний режим використання або на якщо на рахунку існують грошові кошти, на які заборонено звертати стягнення.

Системний аналіз статей 52 та 59 Закону №1404-VIII дає підстави для висновку, що саме на банк, іншу фінансову установу, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, покладено обов`язок повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках. Вказане кореспондує обов`язку виконавця зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону.

Матеріали справи не містять відомостей про повернення банком постанови виконавця з вказаних вище мотивів.

Спірні рахунки на які зараховується допомога, є звичайними поточними рахунками, а не рахунком зі спеціальним режимом використання, з огляду на що державний виконавець не обмежений у застосуванні арешту коштів розміщених на такому рахунку.

Таким чином вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на викладене, позов є частково обґрунтованим та підлягає до часткового задоволення.

Розподіл судових витрат проводиться судом відповідно до ст.139 КАС України.

Керуючись статтями 2, 9, 72, 76, 77, 78, 80, 120, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 ) до Першого відділу державної виконавчої служби у Баштанському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (вул. Ювілейна, 89, м. Баштанка, Баштанський р-н, Миколаївська обл.,56101 ідентифікаційний код 45089419) за участі третьої особи - Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Першого відділу державної виконавчої служби у Баштанському районі Миколаївської області щодо не зняття арешту з рахунку НОМЕР_2 .

3. Зобов`язати Перший відділ державної виконавчої служби у Баштанському районі Миколаївської області зняти арешт з грошових коштів, які знаходяться на картковому рахунку ОСОБА_1 - НОМЕР_2 .

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Першого відділ державної виконавчої служби у Баштанському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (вул. Ювілейна, 89, м. Баштанка, Баштанський р-н, Миколаївська обл., 56101, ідентифікаційний код 45089419) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 ) судові витрати в розмірі 1211,20 грн.

6. Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275-277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої статті 283, статтями 286-288 цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя А.В. Величко