Рішення № 129245695, 01.08.2025, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 761/1059/24

Провадження № 2/369/2160/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

01.08.2025 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Пінкевич Н.С.,

при секретарі судових засідань Гуленко Я.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова-правова група Лекс» про стягнення безпідставно набутих коштів,

встановив:

У січні 2025 року позивач звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з вказаним позовом. В обґрунтування позовних вимог, зазначив, що 13.01.2022р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих Олександром Олександровичем було вчинено виконавчий напис № 2, яким звернуто стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова-правова група Лекс» коштів в сумі 18864,10 грн.

26.01.2022 року приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Амельченко Віталієм Петровичем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання вищевказаного виконавчого напису. Та вже 07.02.2022 року кошти в сумі 17414,06 грн. списані з його банківського рахунку.

Після з`ясування всіх обставин ним подано позов до суд та заочним рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 11.08.2022р. по справі №643/2401/22, яке набрало законної сили 13.09.2022р, виконавчий напис №2 від 13.01.2022р., було визнано таким, що не підлягає виконанню. 07.06.2023р. представник позивача звернувся до ТОВ «Фінансова-правова група Лекс» із вимогою про повернення коштів, але вимога залишилась без задоволення.

Просить суд стягнути з ТОВ «Фінансова-правова група Лекс» на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті кошти в сумі 15404,60 грн. та судовий збір в сумі 1073,60 грн.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 11.01.2024 р. матеріали справи були направлені до Києво-Святошинського районного суду Київської області за підсудністю.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29.04.2024р. позовну заяву було залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18.06.2024р. відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін.

У судове засідання представник позивача не з`явився, разом з позовною заявою надав клопотання про розгляд справи у відсутність позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Проти винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про розгляд справи сповіщений належним чином, причини неявки не повідомив, судом вживалися заходи щодо належного повідомлення відповідача про розгляд справи. Причини неможливості подати відзив суду не повідомив. Будь-яких заяв, клопотань від відповідача станом на час прийняття рішення до суду не надходило.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників в силу ч. 2ст. 247 ЦПК Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У відповідності до ч. 5ст.268ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 2Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 №2передбачено, що відповідно до статей55,124Конституції України та статті 3ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст.ст.15,16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.

Відповідно дост. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

При розгляді справи судом встановлено, що 13.01.2022р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих Олександром Олександровичем було вчинено виконавчий напис № 2, яким звернуто стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова-правова група Лекс» коштів в сумі 18864,10 грн.

26.01.2022 року приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Амельченко Віталієм Петровичем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання вищевказаного виконавчого напису.

07.02.2022 року кошти в сумі 17414,06 грн. були списані з банківського рахунку позивача, в тому числі 15404,60 грн. були перераховані на належний відповідачу рахунок, що підтверджується меморіальним ордером №М0207YPR5P від 07.02.2022. та розпорядженням приватного виконавця №68368416 від 10.02.2022р.

Заочним рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 11.08.2022р. по справі №643/2401/22, яке набрало законної сили 13.09.2022р, виконавчий напис №2 від 13.01.2022р., було визнано таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 48 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами Глави 83 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Судовий акт про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, який набрав законної сили і за яким відбулося повне або часткове виконання є правовою підставою для виникнення зобов`язання з повернення майна, що набуто без достатньої правової підстави, оскільки з моменту ухвалення такого судового акту правова підстава вважається такою, що відпала. Відповідно до статті 1212 ЦК України у такому разі набувач такого майна з моменту набрання судовим актом законної сили, зобов`язаний повернути потерпілому все отримане майно.

Аналогічний правовий висновок стосовно застосування ст. 1212 ЦК України міститься у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 по справі №910/1531/18, від 28.01.2020 у справі №910/16664/18.

Також Верховним Судом у постанові від 08.09.2021 по справі №201/6498/20 викладено правовий висновок, згідно з яким факт визнання виконавчого напису (на підставі якого у виконавчому провадженні було здійснено стягнення грошових коштів з позивача) таким, що не підлягає виконанню, є підставою для повернення коштів. При цьому обставини наявності або відсутності заборгованості позивача перед відповідачем за таким кредитним договором можуть бути предметом окремого судового розгляду.

Судом встановлено, що на підставі оспорюваного виконавчого напису, який згодом був визнаний судом таким, що не підлягає виконанню, з позивача на користь відповідача були стягнути грошові кошти в розмірі 15404,60 грн.

За таких обставин суд вважає, що доводи, викладені позивачем у позовній заяві в обґрунтування позовних вимог, частково знайшли своє підтвердження письмовими доказами, сумніву у суду не викликають і вважаються судом частково доведеними, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

За змістом частини першої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1073,60 грн., оскільки позовні вимоги задоволені в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 354-355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова-правова група Лекс» про стягнення безпідставно набутих коштів задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова-правова група Лекс» на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті кошти в сумі 15404,60 грн.(п`ятнадцять тисяч чотириста чотири гривні 60 коп.) та судовий збір в сумі 1073,60 грн.(одна тисяча сімдесят три гривні 69 коп.).

Інформація про учасників:

Позивач:ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова-правова група Лекс», код ЄДРПОУ 44371579, адреса: Київська обл., Бучанський район, с.Софіївська Борщагівка, вул. Вишнева,11.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлено 01 серпня 2025 року.

Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ