Рішення № 129241987, 31.07.2025, Путильський районний суд Чернівецької області

31.07.2025

Справа №721/527/25

Провадження 2/721/280/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Путильський районний суд Чернівецької області в складіголовуючої судді Стефанко У.Д. за участю секретаря судового засідання Штефюк Т. П., розглянувши у відкритому судовомузасіданні в залі судових засідань № 2 в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" звернулося до суду із позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 310389309 від 06.01.2022 року у сумі 16681,24 грн.

В обґрунтування вимог зазначає, що 06.01.2022 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідач уклали кредитний договір № 310389309 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відповідач підписав кредитний договір за допомогою одноразового ідентифікатора MNV455НВ.

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 11200,00 грн на його банківську карту № НОМЕР_1 , що є доказом прийняття відповідачем пропозиції кредитодавця - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

28 листопада 2018 року між первісним кредитором та ТзОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу №28/1118-01 та додаткові угоди до нього, відповідно до умов якого до ТзОВ «Таліон плюс» перейшло право грошової вимоги за кредитним договором № 310389309 від 06.01.2022 року.

30 жовтня 2023 року між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №30/1023-01, за умовами якого до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги за кредитним договором № 310389309 від 06.01.2022 року.

В подальшому 29 травня 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» уклали договір факторингу №29/05/25-Е, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 310389309 від 06.01.2022 року.

Відповідно до Реєстру Боржників за Договором факторингу №29/05/25-Е від 29.05.2025 року ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 310389309від 06.01.2022року на загальну суму 16681,24 грн.

Позивач стверджує, що загальна сума заборгованості на момент подання позовної заяви за кредитним договором №№ 310389309 від 06.01.2022 становить - 16681,24 грн., з яких: 11200,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 5482,04 грн заборгованість за відсотками.

Просили позов задовольнити та стягнути з відповідача суму заборгованості та судові витрати по справі.

15.07.2025 року до суду від представника відповідача, адвоката Обласова С. А., надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого, відповідач позов не визнає з обґрунтуванням неодноразового переходу права вимоги до відповідача, з огляду на те, що на моментукладення Договоруфакторингу №28/1118-0128.11.2018року,грошові зобов`язання ОСОБА_1 за кредитним договором№310389309від 06.01.2022року щене існували,а відтакі немогли відступитисяправа кредитораза цимдоговором.Наявні вматеріалах справиреєстри праввимоги,де боржникомзазначено ОСОБА_1 ,не свідчатьпро набуттяпозивачем правкредитора повідношенню допозичальника,а єдодатками додоговору тайого невід`ємноючастиною.Крім тогопозивачем ненадано доказівна підтвердженняоплати задоговором провідступлення прававимоги.Ураховуючи,що позивачемТОВ «Фінансовакомпанія «ЕЙС»не доведенофакту переходуправа вимогидо відповідачаза кредитнимдоговором напершому етапівід первісногокредитора ТОВ«Манівео швидкафінансова допомога»до ТОВ«Таліон Плюс»,наступні переходиправ вимоги,які єпохідними,не можутьпідтвердити переданнявказаного права вимогидо останньогокредитора -ТОВ «Фінанскомпанія «ЕЙС». Просив у задоволенні позову відмовити.

22.07.2022 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив. Зазначають про нікчемність тверджень відповідача щодо недоведеності переходу прав вимоги, у зв`язку з тим, що позивачем не долучено докази на підтвердження оплати за договорами факторингу, відповідно до умов яких, передача (відступлення) прав вимоги здійснюється у момент підписання реєстру прав вимог. При цьому така передача не прив`язується до конкретного кредитного договору, а охоплює всі права вимоги, зазначені в реєстрах. Згідно з умовами договору факторингу, клієнт (первісний кредитор) зобов`язувався передати фактору всі права вимоги, зазначені в реєстрах прав вимоги. Це підтверджує факт фактичного відступлення прав вимоги, яке не обмежується виключно моментом укладення кредитного договору чи датою договору факторингу, а відбувається на підставі відповідного реєстру. Зокрема,відповідно довитягу зреєстру праввимоги 175до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (з урахуванням додаткових угод до нього) ТОВ "Таліон Плюс" отримало право вимоги до Відповідача на загальну суму 15594,84, а тому після належного виконання даного договору, право вимоги до відповідача перейшло до ТОВ "Таліон Плюс" 05.05.2022, тобто після укладання Кредитного договору № 3103890309 від 06.01.2022. А тому, передача права вимоги здійснюється не за самим договором факторингу, а за реєстрами, які є додатками до нього. Просив урахувати відповідь на відзив при прийнятті рішення та задовольнити позов.

У судове засідання представник позивача не з`явився, від нього до суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримують у повному обсязі.

У судове засідання відповідач та його представник не з`явилися, від останнього до суду надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності. Просив відмовити у задоволенні позову на підставах викладених у відзиві на позовну заяву.

У зв`язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши письмові докази у справі, надавши їм оцінку в сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом установлено, що 06.01.2022 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідач уклали договір кредитної лінії № 310389309 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відповідач підписав кредитний договір за допомогою одноразового ідентифікатора MNV455НВ. Відповідно до умов договору відповідачу було надано грошові кошти у сумі 11200,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитом (а.с. 36-39).

Відповідно до п.1.1. Договору, кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові Кредит у вигляді Кредитної лінії, в розмірі Кредитного ліміту на суму 11200,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику.

Згідно з п.1.3. договору кредитодавець надає позичальнику перший транш за договором в сумі 11200,00 грн одразу після укладення договору, орієнтовна дата повернення якого 05.02.2022 року.

За користування Кредитом Позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти користування Кредитом, які нараховуються в наступному порядку: виключно на період строку, визначеного в п. 1.7 Договору нарахування процентів за користувач Кредитом здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 153,30 (сто п`ятдесят три цілих десятих) процентів річних, що становить 0.42 процентів від суми Кредиту за кожний день користування ним; за умови продовження строку Дисконтного періоду, на умовах п. 1.8. Договору, з наступного після закінчення вказаного в п. 1.7. Договору строку, нарахування процентів за користування Кредитом здійсшосг за Індивідуальною процентною ставкою в розмірі 766.50 (сімсот шістдесят шість цілих п`ять десятих) процеї річних, що становить 2,10 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним. Кредитодавець своїм вибором може надавати Позичальнику знижки на розмір Індивідуальної процентної ставки, про що останній інформується в Особистому кабінеті (п.1.9.1, 1.9.2).

Також до договору додано паспорт споживчого кредиту продукту «Смарт» до Договору № 310389309 від 06.01.2022(а.с. 35-36 ).

На виконання умов договору ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» перерахувало грошові кошти у розмірі 11200,00 на банківську карту № НОМЕР_1 , що підтверджується заявкою на отримання грошових коштів в кредит від 06.01.2022, довідкою ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» від 23.05.2025 та платіжним дорученням від 06.01.2022 (а.с.11, 14, 91).

28 листопада 2018 року між первісним кредитором ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу №28/1118-01 та додаткові угоди до нього, відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон плюс» перейшло право грошової вимоги за кредитним договором № 310389309укладеним 06.01.2022року (а.с.72-75).

Відповідно до Реєстру прав вимоги № 175 від 05.05.2022, ТОВ «Таліон Плюс» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 310389309від 06.01.2022року на загальну суму 15594,84 грн, з яких 11199,20 грн заборгованість за основним боргом; 4395,64 заборгованість за відсотками (а.с.70).

30 жовтня 2023 року між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №30/1023-01, за умовами якого до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги за кредитним договором № 310389309 від 06.01.2022 року.

Відповідно до Реєстру прав вимоги № 2 від 20.12.2023 ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 310389309від 06.01.2022року на загальну суму 16681,24 грн, з яких 11199,20 грн заборгованість за основним богом; 5482,04 заборгованість за відсотками (а.с. 62).

29 травня 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» укладено договір факторингу №29/05/25-Е, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 310389309 від 06.01.2022 року (а.с.56-59).

Відповідно до Реєстру Боржників за Договором факторингу №29/05/25-Е від 29.05.2025 року ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 310389309від 06.01.2022року на загальну суму 16681,24 грн, з яких 11199,20 грн заборгованість за основним богом; 5482,04 заборгованість за відсотками (а.с.54).

Згідно з виписки з особового рахунку за кредитним договором № 310389309 від 06.01.2022 року складеної ТОВ " ФК "ЕЙС", станом на 05.06.2025 року у ОСОБА_1 наявна заборгованість у розмірі 16681,24 грн (а.с.46).

Відповідно до інформації наданої АТ "Універсал Банк" на підставі ухвали суду від 02.07.2025, на ім`я ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 емітовано банківську карту № НОМЕР_3 . 06.01.2022 року на банківську карту № НОМЕР_3 було зараховано кошти у сумі 11200,00 грн. З інформації про рух коштів по картці наданої АТ "Універсал Банк" вбачається, що відповідач ОСОБА_1 користувався коштами наявними на картковому рахунку № НОМЕР_3 у період з 06.01.2022 по 11.01.2022 (а.с.134-36).

У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Закон України "Про електронну комерцію" визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції визначені частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилами частини 8 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Стаття 12 Закону визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 травня 2021 року у справі №761/35556/14 зроблено висновок, що «невід`ємною складовою правильної правової кваліфікації судами спірних договірних відносин є визначення правової природи договору, який є основою їх виникнення. Виходячи зі змісту статті 640 ЦК України, залежно від моменту виникнення цивільних прав і обов`язків у сторін договору, законодавець розрізняє договори консенсуальні і реальні. Консенсуальний договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Щодо реальних договорів, для укладення яких, крім згоди сторін, вимагається передання майна або вчинення іншої дії, частина друга статті 640 ЦК України передбачає правило, за яким договір вважається укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України кредитний договір - це договір, за яким банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір за своєю юридичною природою є консенсуальним».

Таким чином судом встановлено, що 06 січня 2022 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №310389309.

Із змісту вказаного договору вбачається, що він підписаний ОСОБА_1 електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора MNV455НВ.

Також матеріали справи містять паспорт споживчого кредиту, який також підписаний ОСОБА_1 електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора MNV455НВ.

Отже, позивачем доведено факт укладення 06 січня 2022 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 кредитного договору №310389309в електронній формі, який підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Підписавши вказаний договір, відповідач добровільно погодився на визначені у ньому умови кредитування, взяв на себе відповідні зобов`язання.

Відповідно до Закону договори вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цих договорів у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

На виконання умов договору ТОВ ««Манівео швидка фінансова допомога» 06.01.2022 перерахувало на картковий рахунок № НОМЕР_4 , кошти у розмірі 11200,00 грн.

Відповідно доінформації наданоїАТ "УніверсалБанк" банківська карта № НОМЕР_3 належитьОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 та на неї 06 січня 2022 року здійснено переказ на суму 11200,00 грн.

Надаючи правову оцінку зазначеному, суд вважає доведеним факт укладення кредитного договору та отримання ОСОБА_1 кредитних коштів.

Доказів протилежного матеріали справи не містять, як з приводу укладення договорів, так і належності відповідачу зазначеного номеру телефону чи ненадходження на нього смс-кодів, а також отримання зазначених коштів, що незаперечується відповідачему відзивіна позов та не спростовано, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18; від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19; від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19 і від 16 грудня 2020 року у справі №561/77/19.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором 310389309 загальна сума заборгованості складає 16681,24 грн, з яких заборгованість за сумою кредиту - 11199,20 грн та прострочена заборгованість за процентами 5482,04 грн.

Надаючи оцінку сумі заборгованості наведеній ТОВ "ФК" ЄЙС", суд приходить до переконання про необґрунтованість суми заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 16681,24 грн.

28.11.2018ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" на підставі договору факторингу №28/1118-01 відступило на користь ТОВ "Таліон Плюс" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі і на підставі додатків до договору, відповідно до Реєстрів права вимоги, зокрема за договором № 310389309. Тобто ТОВ "Таліон Плюс" набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога", в тому числі за договором № 310389309 від 06.01.2022 на загальну суму 15594,84 грн, з яких: 11199,20 - заборгованість за основним боргом; 4395,64 грн - заборгованість за відсотками ( а.с.70,72-75).

30.10.2023 року між ТОВ "Таліон плюс" та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №30/1023-01, за умовами якого до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги за кредитним договором № 310389309від 06.01.2022року уже на загальну суму 16681,24 грн, з яких 11199,20 грн заборгованість за основним богом; 5482,04 заборгованість за відсотками (а.с. 62).

Однак, як зазначалось вище, ТОВ "Таліон Плюс" придбала у ТОВ "Манівеошвидка фінансовадопомога"(первісного кредитора) права вимоги до боржника - відповідача у справі, на суму 15594,84 грн.

Згідно зі статями 512, 514 ЦК України первісний кредитор має право відступити свої права вимоги новому кредитору лише в тому обсязі, які існували у первісного кредитора.

При цьому, право вимоги має бути дійсним та існуючим станом на момент такого відступлення, а тому у нарахування відсотків за кредитним договором після відступлення права вимоги за зобов`язаннями, які виникли на підставі його укладення, не ґрунтується на законі.

Ураховуючи зазначені вище вимоги закону, а також передбачений договором факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року обсяг прав нового кредитора, який обмежений виключно правом грошової вимоги у межах боргу ОСОБА_1 на загальну суму 15594,84 грн, що прямо передбачено у вказаному договорі факторингу, ТОВ "Таліон Плюс" неправомірно здійснило нарахування процентів за користування кредитом після 05.05.2022 року.

Оскільки право нараховування процентів за користування кредитом ТОВ "Таліон Плюс", як новий кредитор, за умовами договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року не набуло, а тому позовні вимоги про стягнення нарахованих відсотків у розмірі 5482,04 грн, які не входили до обсягу предмету договору факторингу, є безпідставними.

Таким чиномпозовні вимогиза кредитним№ 310389309від 06.01.2022року підлягають частковому задоволенню, а саме розмірі 15594,84 грн, з яких: 11199,20 - заборгованість за основним боргом; 4395,64 грн - заборгованість за відсотками, що узгоджується з умовами кредитного договору.

Разом з цим, досліджуючи обставини та підстави переходу права вимоги в аспекті доводів представника відповідача у відзиві на позов, суд зазначає наступне.

У частині першої статті 512 ЦК України зазначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Частиною 1 статті 1078 ЦК України визначено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з частиною 2 статті 1078 ЦК України майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Отже, виходячи із положень статті 1078 ЦК України, за договором факторингу допускається відступлення як наявної, так і майбутньої вимоги.

Таких висновків дійшов також Вищий господарський суд України у постанові від 19 жовтня 2015 року (справа № 910/3498/15-г), де вказав, що тільки договору факторингу, порівняно з іншими договорами, притаманна можливість здійснювати відступлення як наявної, так і майбутньої грошової вимоги. Інші договори, включаючи загальний договір відступлення права вимоги (цесії), розраховані на відступлення лише наявних вимог.

Така конструкція ґрунтується на юридичній фікції щодо майбутньої заборгованості, де майбутнє право вважається таким, що переходить до нового кредитора з моменту укладення договору про цесію. Отже, для цілей відступлення права вимоги за майбутньою вимогою враховуються характеристики вже наявної вимоги.

Визначеність переданого права вимоги стосовно його змісту, обсягу та особи боржника має бути встановлена не в момент укладання правочину про цесію, а в момент виникнення права вимоги.

ЦК України не має жодних імперативних вимог щодо способів ідентифікації права вимоги в правочині про його відступлення або майбутнє відступлення новому кредитору. Сторони можуть обрати будь-які засоби або ознаки, що дозволять визначити підстави виникнення вимоги, її характер, обсяг, зміст тощо.

Відповідно до правової позиції, сформульованої у постанові Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року у справі № 914/2567/17, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

Натомість, до дійсних належать такі права вимоги, які юридично існують, виникнуть в майбутньому, або права по зобов`язаннях, за якими не настав строк виконання. Причому поняття дійсних вимог є ширшим, ніж наявних або існуючих, оскільки дійсними можуть бути не тільки зобов`язальні вимоги, що існують у даний час, а й ті, що виникнуть у майбутньому.

Водночас наявна вимога це право грошової вимоги, строк платежу за якою настав, або право грошової вимоги, можливість здійснення якої залежить від настання певної умови чи спливу строку платежу (так звана недозріла вимога).

Майбутня вимога це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому, тобто яка з`явиться з тих чи інших договорів, що будуть укладені між клієнтом і боржником після договору факторингу.

Як вбачається з матеріалів справи, 28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) був укладений договір факторингу №28/1118-01.

Відповідно до п. 2.1. договору факторингу №28/1118-01 клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених Договором.

Згідно з п.п. 1.3. договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року під правом вимоги розуміються всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі, встановленій у відповідному додатку. Підписання реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги.

Пунктом 1.2. договору визначено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до договору, а саме реєстрах прав вимоги.

В той же час відповідно до п. 1.5. договору факторингу № 28/1118-01 встановлено, що реєстр прав вимоги означає перелік прав вимоги до боржників, що відступається за договором. Форма вказаного реєстру наведена в додатку № 1 до договору.

Відповідно до п.п. 5.3.3. договору факторингу № 28/1118-01 визначено, що фактор (ТОВ «Таліон Плюс») має право розпоряджатися правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати право вимоги на користь третіх осіб.

Відповідно до пункту 8.2. договору строк дії цього Договору закінчується 28 листопада 2019 року.

28 листопада 2019 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 19 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31 грудня 2020 року, інші умови залишено без змін.

31 грудня 2020 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 26 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31 грудня 2021 року, Договір факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року викладено у новій редакції.

31 грудня 2021 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду №27 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31 грудня 2022 року, інші умови залишено без змін.

31 грудня 2022 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду №31 до Договору факторингу №28/118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31 грудня 2023 року.

31 грудня 2023 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду №32 до Договору факторингу №28/118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31 грудня 2024 року.

Відповідно до реєстру прав вимоги №175 від 05.05.2022 року, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №310389309 від 06.01.2022 на загальну суму 15594,84 грн.

Договором факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року (в редакції з урахуванням додаткових угод до нього) встановлено, що предметом відступлення за ним є в тому числі вимоги, які виникнуть у ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» в майбутньому, а не лише ті вимоги, які існували на момент укладення договору.

Відтак, договором факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року встановлено, що предметом відступлення за ним є в тому числі вимоги, які виникнуть у клієнта в майбутньому (майбутня вимога). При цьому перелік кредитних договорів, за якими здійснюється відступлення, наводиться у відповідних додатках до договору - реєстрах прав вимоги. Такі додатки до договору є невід`ємною частиною договору факторингу.

На виконання п. 2.1. договору факторингу №28/1118-01 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було складено та підписано Реєстр прав вимоги № 175 від 05.05.2022, в якому визначено, що ТОВ «Таліон Плюс» набуває право грошової вимоги до відповідача в загальному розмірі 15594,84 грн

Кредитний договір №310389309 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем був датований 06.01.2022 року. Тобто, Реєстр прав вимоги № 175 від 05.05.2022 року, за яким передані (відступлені) права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором, був укладений між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» вже після укладення кредитного договору №310389309 від 06.01.2022 року та настання строку виконання зобов`язання за ним.

Отже, відступлення прав вимоги до відповідача на користь ТОВ «Таліон Плюс» відбулося відповідно до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, який хоча і було фактично укладено до укладання кредитного договору №310389309 від 06.01.2022 року, однак виконання умов якого здійснювалось з урахуванням додаткових угод, укладених після виникнення спірних правовідносин.

30.10.2023 року між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 30/1023-01.

Пунктом 2.1. договору факторингу № 30/1023-01визначено, що клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 1.3. договору факторингу № 30/1023-01під правом вимоги розуміється всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

В той же час, відповідно до п. 1.5. договору факторингу встановлено, що реєстр прав вимоги означає перелік прав вимоги до боржників, що відступається за цим договором. Форма вказаного реєстру наведена в додатку № 1 до цього договору.

Згідно з реєстром прав вимоги № 2 від 20.12.2023 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» отримало право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №310389309 від 06.01.2022 року.

Відповідно до п.п. 5.3.3. договору факторингу № 30/1023-01 фактор (ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс») має право розпоряджатися правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати право вимоги на користь третіх осіб.

У подальшому, 29.05.2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія Ейс» укладено договір факторингу № 29/05/25-Е, за умовами якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі боржників, який формується згідно з додатком №1 є невід`ємною частиною Договору.

Згідно з реєстром боржників до Договору факторингу № 29/05/25-Е, від 29.05.2025 ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №310389309 від 06.01.2022 року на загальну суму, визначену судом вище з урахуванням норм права - 15594,84 грн.

Поряд з цим суд звертає увагу на те, що договорами факторингу визначено умову, яка полягає в тому, що клієнт передає фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги. Так, в матеріалах справи міститься витяги з реєстрів прав вимоги, в яких зазначена необхідна інформація щодо права вимоги, яке відступається, а також у яких сторонами погоджена ціна відступлення прав вимоги.

Враховуючи викладене, представник відповідача дійшов помилкового висновку щодо неналежного позивача -ТОВ «Фінансова Компанія «ЕЙС» та його заявлених позовних вимог з огляду на те, що останній довів своє право вимоги до відповідача сплати заборгованості за кредитним договором№310389309 укладеним 06 січня 2022 року між відповідачем та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Укладання договору факторингу між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» до виникнення кредитних правовідносин з відповідачем не свідчить про недійсність передачі прав вимоги за таким договором новому кредитору, оскільки на момент укладення кредитного договору договір факторингу був чинним. Право вимоги за кредитним договором №310389309 від 06.01.2022 року були передані ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на користь ТОВ «Таліон Плюс» на підставі реєстру прав вимоги № 175 від 05.05.2022 року.

Таким чином, надавши належну правову оцінку обставинам, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення учасників справи, іншим фактичним даним, які випливають із встановлених обставин, оцінивши вказані обставини у сукупності, у відповідності до положень статей 76, 81, 89 ЦПК України, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а тому суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «ФК «Ейс» суми заборгованості - 15594,84 грн., з яких 11199,20 - заборгованість за основним боргом та 4395,64 грн - заборгованість за відсотками.

Відповідно до частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При подачі позовної заяви ТОВ «ФК «Ейс» сплатило судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

За статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини третя-п`ята статті 137 ЦПК України).

Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування в справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та таке ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року в справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та в постанові Верховного Суду від 24 червня 2020 року в справі № 757/16448/17-ц (провадження № 61-48191св18).

Позивач просив стягнути на його користь з відповідача витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 7 000 грн.

З матеріалів справи вбачається, що представником ТОВ «ФК «Ейс» у цій справі був адвокат Тараненко А. І., який діяв на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №4956, довіреності від 29.05.2025, відповідно до якої ТОВ «ФК «Ейс» уповноважує адвоката Тараненка А. І. представляти інтереси в судах України.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачу в суді першої інстанції до позовної заяви було долучено: договір про надання правничої допомоги №29/05/25-01 від 29.05.2025, копію акту прийому-передачі наданих послуг до договору №29/05/25-01 від 29.05.2025 про надання правничої допомоги, згідно з яким адвокат надав клієнту послуги на загальну суму 7 000 грн.

Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідає критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи з урахуванням їх складності, необхідних процесуальних дій сторони.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, якщо, на її думку, є недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та від 06 грудня 2019 року у справі № 910/353/19, а також у постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 910/7586/19.

Разом з тим, сторона відповідача не скористалася правом на подання клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Зважаючи, що судом частково задоволено позовні вимоги, судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 93,48% (15594,84 грн х 100% : 16681,24 грн), а відтак з відповідача слід стягнути на користь позивача 2264,45 грн (93,48% : 100% х 2422,40 грн) на відшкодування витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви та 6543,60 грн (93,48% : 100% х 7000,00 грн) витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст.12,13,81,141ч.1,247ч. 2,259,263,264,265,280-283 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" заборгованість за кредитним договором № 310389309 від 06.01.2022 року у розмірі 15594 (п`ятнадцять тисяч п`ятсот дев`яносто чотири) грн 84 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" судові витрати у розмірі 2264 (дві тисячі двісті шістдесят чотири) грн 45 коп на відшкодування витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви та 6543(шість тисяч п`ятсот сорок три)грн 60коп на професійну правничу допомогу.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку поданняапеляційної скарги. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційна скарга подається до Чернівецького апеляційного суду.

Сторони у справі:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" 02175, м. Київ, Харківське шосе буд. 19 офіс 2005 Код ЄДРПОУ: 42986956;

Відповідач: ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації АДРЕСА_1 .

Суддя Уляна СТЕФАНКО