Рішення № 129231218, 31.07.2025, Південноукраїнський міський суд Миколаївської області (до 25.04.2025 - Южноукраїнський міський суд Миколаївської області)

Справа № 486/923/25

Провадження № 2/486/842/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2025 року м. Південноукраїнськ

Південноукраїнський міський суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Волощук О.О.,

за участю секретаря судового засідання Грабовській А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2025 року ТОВ «Споживчий Центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява обґрунтована тим, що 05.05.2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №05.05.2024-100000021 в електронній формі шляхом підписання заявки до договору. Позичальник прийняв (акцептував) пропозицію укласти електронний договір на умовах, викладених у пропозиції про укладення кредитного договору (оферту) та заявці, підписавши відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) електронним підписом одноразовим ідентифікатором, отриманим ним у порядку, передбаченому вказаним договором. За п.3.1. Договору, кредитор зобов`язався надати кредит позичальнику у розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник в свою чергу зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти, комісію. Відповідно до даного договору, останній отримав кредит у розмірі 11000,00 грн., строк повернення кредиту встановлено 24.08.2024 року (на 112 днів),за фіксованою незмінною процентною денною ставкою у розмірі 1,24%. Позивачем на картковий рахунок відповідача була перерахована сума у розмірі 11000,00 грн., що підтверджується квитанцією про електронний переказ грошових коштів від 05.05.2024 року. Позичальник свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, у зв`язку з чим станом на день подачі позову, утворилась заборгованість у загальному розмірі 36080,00 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 11000 грн., по процентам в розмірі 18480 грн., по комісії 1100 грн., по неустойці 5500 грн. Зазначає, що комісія пов`язана і наданням послуги, а саме: перерахування кредитодавцем коштів на рахунок, вказаний позичальником, з використанням стороннього сервісу інтернет-еквайрингу. Вказану заборгованість позивач просив стягнути з відповідача у повному обсязі, а також судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Ухвалою Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 03.06.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті з повідомленням (викликом) сторін на 26.06.2025 року.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. При цьому у позовній заяві представник позивача зазначив, що не заперечує проти розгляду справи за його відсутності та винесення заочного рішення судом.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, підтвердив, що дійсно уклав договір з позивачем, на виконання умов якого отримав кредитні кошти. Погодився з вимогами в частині тіла кредиту та комісії, в частині відсотків та неустойки заперечував, вказуючи про те, що відсотки нараховані поза межами строку, нарахування неустойки безпідставне.

Дослідивши надані докази у справі в межах заявлених позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що 05.05.2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено пропозицію про укладення кредитного договору (оферти) предметом якого є надання кредиту позичальнику у розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Реквізити для перерахування позичальнику коштів: 4441-11XX-XXXX-1604.

Цього ж дня, 05.05.2024 року ОСОБА_1 підписав заявку, яка є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти). З якою позичальник ознайомився за посиланням https://sgroshi.com.ua/ua/informaciya-o-kompanii, згідно ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію». У вказаній заяві ОСОБА_1 підтвердив, що однозначно та безумовно приймає (акцептує) пропозицію про укладення кредитного договору (оферту), невід`ємною частиною якого є заявка до кредитного договору №05.05.2024-100000021 від 05.05.2024 року, з яким попередньо уважно ознайомився.

За умовами вказаними в заявці ОСОБА_1 погодився на отримання кредитних коштів на таких умовах: сума кредиту 11000, 00 грн.; строк, на який надається кредит 112 днів; процентна ставка фіксована незмінна у розмірі 1,5% за один день, яка застосовується протягом всього строку , на який надається кредит; денна процентна ставка загальні витрати за споживчим кредитом за кожен день 1,24%.

Відповідно до договору №05.05.2024-100000021 від 05.05.2024 року про споживчий кредит укладеного між ТОВ «Споживчий Центр» та ОСОБА_1 , останній зобов`язався повернути кредитні кошти до 24.08.2024 року.

Підписання договору №05.05.2024-100000021 від 05.05.2024 року про надання кредиту здійснено електронним підписом позичальника, відтвореного шляхом використання одноразового ідентифікатора Е667 (05.05.2024 року о 09:26), відповідно до умов цього договору.

Кредитний договір був укладений в електронному вигляді відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про всі умови кредитування, а саме: сукупну вартість кредиту, сплату відсотків та умови повернення кредитних коштів.

Відповідно до електронної квитанції №2458051234 від 05.05.2024 року ТОВ «Споживчий Центр» 05.05.2024 року перерахувало кредитні кошти у розмірі 11000, 00 грн. на картковий рахунок відповідача НОМЕР_1 , з призначенням «видача за договором №05.05.2024-100000021».

Згідно з довідкою-розрахунком наданим позивачем про стан заборгованості за кредитним договором №05.05.2024-100000021 від 05.05.2024 року, станом на 14.02.2025 року у ОСОБА_2 утворилась заборгованість у розмірі 36080,00 грн., з яких: 11000,00 грн. сума основного боргу/ тілу кредиту; 18480,00 грн. сума процентів; 1100,00 грн. сума комісії; 5500,00 грн. сума неустойки.

Відповідно до ст. ст. 1054, 1055 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти; кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Згідно зі ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

В процесі розгляду справи встановлено, що фінансова установа виконала свої зобов`язання за кредитним договором, надавши відповідачу кредитні кошти у розмірі 11000,00 грн., що підтверджується електронною квитанцією №2458051234 від 05.05.2024 року.

Вказані обставини відповідач не заперечував та підтвердив факт отримання кредитних коштів від позивача.

Згідно з детальним розрахунком загальний розмір заборгованості становить 36080,00 грн., яка складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 11000 грн., по процентам в розмірі 18480 грн., по комісії 1100 грн., по неустойці 5500 грн. Проценти по кредиту нараховані за період з 05.05.2024 по 24.08.2024 у в межах строку кредитування.

Суд враховує, що такий розрахунок не спростовано відповідачем, та ним не надано суду свій контррозрахунок на суму боргу, тому заявлена позивачем вимога в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту, процентах та комісії підлягає задоволенню.

Щодо нарахування неустойки, суд зазначає наступне.

Відповідно до Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, 17 березня 2022 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану № 2120-IX від 15 березня 2022 року, яким внесено зміни до законодавчих актів України, зокрема Розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18 такого змісту: "18. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022«Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався й діє на цей час.

Отже, пунктом 2 частини 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 2120-IX передбачено, що цей Закон застосовується до відносин за прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, що виникли у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.

Відповідно до п. 17 вказаного кредитного договору внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання неустойки за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання.

Відповідно до копії довідки-розрахунку відповідач має заборгованість у розмірі 5500 грн по неустойці.

Враховуючи вищезазначене, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача неустойки оскільки вона нарахована в період дії в Україні воєнного стану.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 11000 грн, по процентах в розмірі 18480 грн та по комісії у розмірі 1100 грн; в задоволенні решти вимог слід відмовити.

Відповідно до статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 грн., що підтверджується платіжним документом.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2054,2 грн.

Керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 18, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» (код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А) заборгованість за кредитним договором №05.05.2024-100000021 від 05.05.2024 року у розмірі 30 580 (тридцять тисяч п`ятсот вісімдесят) гривень з яких: 11000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту; 1100,00 грн. заборгованість за комісією; 18480 грн. заборгованості за процентами.

В іншій частині позовувідмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» (код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2054 (дві тисячі п`ятдесят чотири) гривні.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.О. Волощук