Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 383/919/25
Номер провадження 2-а/383/34/25
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 липня 2025 року Бобринецький районний суд Кіровоградської області в складі
головуючої судді Адаменко І.М.,
за участю секретаря судового засідання Зербул С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бобринець Кіровоградської області в залі судових засідань Бобринецького районного суду Кіровоградської області у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні) справу № 383/919/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Кіровоградській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та закриття справи про адміністративне правопорушення,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 , через свого представника адвоката Пономарьова О.В., звернувся з вказаним адміністративним позовом до відповідача, посилаючись на те, що 10 липня 2025 року поліцейським ВП (м.Бобринець) Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області сержантом поліції Цициліним А.В. відносно нього ухвалено постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5189704 від 10.07.2025 року. В постанові зазначено, що 10.07.2025 року в місті Бобринець по вулиці Незалежності, 113, водій керував транспортним засобом RENAULT DUSTER, реєстраційний номер НОМЕР_1 та не виконав вимоги дорожнього знаку 2.2 Проїзд без зупинки заборонено, чим порушив п.8.4. б Правил дорожнього руху, порушення вимог знаків пріоритету. Вказує, що незважаючи на ґрунтовані заперечення щодо відсутності факту порушення ПДР, поліцейським було складено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності, за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП без оцінки та врахування його пояснень. Також вказує, що поліцейським не здійснено відеофіксації події та не зазначено в постанові посилання на технічний засіб, за допомогою якого було здійснено даний відеозапис, також відсутні пояснення свідків. Вказує, що він дійсно був зупинений працівником поліції, який пред`явив вищевказані звинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, проте жодних порушень правил дорожнього руху позивачем не було вчинено і свої заперечення він пояснив співробітнику поліції, але той їх не врахував.
З наведених підстав позивач просить скасувати постановупро накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення від 10 липня 2025 року серії ЕНА № 5189704 як незаконну.
До суду від представника відповідача Головного управління національної поліції в Кіровоградській області Дейкун І.О. надійшов відзив на позов, який обґрунтований тим, що вирішуючи питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, поліцейський оцінив всі обставини справи установлюючи під час розгляду справи, докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Так, позивач 10.07.2025 року керуючи транспортним засобом RENAULT DUSTER, реєстраційний номер НОМЕР_1 по вул.Незалежності, 113 в м.Бобринець Кіровоградської області, не виконав вимогу дорожнього знаку 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено», чим порушив п.8.4.б ПДР порушення вимог знаків пріоритету, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП. На цій підставі вважає, що стягнення застосоване в межах санкції ч.1 ст.122 КУпАП, постанова винесена уповноваженою особою, яка мала право розглядати справу про адміністративне правопорушення з дотриманням правил чинного законодавства. На цій підставі просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі (а.с.18-22).
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази у їх сукупності суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 10 липня 2025 року поліцейським відділення поліції №3 (м.Бобринець) Кропивницького РУП в Кіровоградській області сержантом поліції Цициліним Антоном Володимировичем була розглянута адміністративна справа у зв`язку із скоєнням водієм ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, про що інспектором складена відповідна постанова про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5189704 (а.с.10) де зазначено, що 10 липня 2025 року о 17:53:24 в м.Бобринець по вулиці Незалежності, 113, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом RENAULTDUSTER, реєстраційний номер НОМЕР_1 , при цьому не виконав навимогу дорожнього знаку 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено», чим порушив п.8.4.б ПДР порушення вимог знаків пріоритету, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.122КУпАП, та відносно ОСОБА_1 застосоване адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 грн.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу проводиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом.
Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 року № 3353-XII визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (далі - ПДР) зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Пунктом 8.1 ПДР встановлено, що регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.
Відповідно до пункту 8.4.б Правил дорожнього руху, на який посилається відповідач, дорожні знаки (додаток 1) поділяються на групи, зокрема на знаки пріоритету. Встановлюють черговість проїзду перехресть, перехрещень проїзних частин або вузьких ділянок дороги.
Частиною 1 ст. 122 КУпАП України встановлено адміністративну відповідальність за порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг.
Разом з цим, суд зазначає, що згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП України обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Згідно зі статтею 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення, яка встановлюється доказами.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що поліцейським велася відеофіксація події.
Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 22.07.2025 року було витребувано від Головного управління національної поліції в Кіровоградській області матеріали адміністративного провадження про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.122 КУпАП, в тому числі докази відеофіксаціїподії, але станом на дату розгляду справи вказані докази до суду не надійшли та ухвала суду залишилася не виконаною.
Також наданий відповідачем відзив не містить жодного посилання на докази на його обґрунтування та сам по собі не є доказом у справі.
Тобто належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність у діях позивача ОСОБА_1 складу адміністративногоправопорушення, передбаченого ч.1ст.122КУпАП від відповідача до суду не надійшло.
Згідно із вимогами ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до ч.6 ст.77 КАС України якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Враховуючи принцип змагальності адміністративного процесу та встановлений КАС України обов`язок відповідача щодо доказування правомірності свого рішення, суд вирішує спір на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до вимог статті 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності та враховуючи, що позивач заперечує вчинення ним адміністративного правопорушення при обставинах, зазначених у оскаржуваній постанові, а відповідач, в порушення ч.2 ст. 77 КАС України, не надав до суду належних та допустимих доказів на підтвердження порушення позивачем вимог пункту 8.4 б ПДР України, та які були покладені в основу оскаржуваного рішення, суд дійшов висновку про недоведеність факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП, що є підставою для скасування рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та закриття справи про адміністративне правопорушення.
Враховуючи вище наведене, адміністративний позов ОСОБА_1 є обґрунтованим, тому постанову серії ЕНА №5189704 від 10.07.2025 року за ч.1 ст.122 КУпАП слід скасувати та закрити справу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 задовольнивши позовні вимоги.
Щодо витрат на правничу допомогу, то слід зазначити, наступне.
Відповідно до ч. 2ст. 134 КАС Україниза результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно ч. 4ст. 134 КАС Українидля визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 6 та 7ст. 134 КАС Україниу разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 1ст. 139 КАС Українипри задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 7ст. 139 КАС Українирозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до змісту заяви ОСОБА_2 він просить стягнути з ГУНП в Кіровоградській області на його користь витрати понесені на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань.
Судом встановлено, що 17 липня 2025 року між адвокатом адвокатським бюро «ОЛЕГА ПОНОМОРЬОВА», в особі керуючого бюро Пономарьовим Олегом Валентиновичем та ОСОБА_1 укладено Договір №28 про надання правової (правничої) допомоги від 17.07.2025 року (а.с.29 зворот - 31).
Відповідно до п.п. 1.1.Договору бюро приймає доручення клієнта та бере на себе зобов`язання надати клієнту правову допомогу щодо: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань; складання звернень (заяв, вимог, скарг, пропозицій) та інших документів правового характеру; складання процесуальних документів (заперечень, клопотань, претензій, позовних заяв, апеляційних і касаційних скарг, заяв про вжиття заходів забезпечення позову та інших документів відповідно до вимог процесуального законодавства); представництва та захисту інтересів клієнта в будь яких органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного, кримінального та конституційного судочинства, провадження у справах про адміністративні правопорушення, органах державної виконавчої служби, органах Національної поліції України, прокуратури, органах Державної фіскальної служби України, Збройних Сил України (в т.ч. інших формувань ТЦК та СП тощо) та усіх інших правоохоронних органах, органах Державної реєстраційної служби України, Міністерства юстиції України, Міністерства оборони України (його формувань) тощо з будь яких питань.
Додатковою угодою №1 до договору про надання правової (правничої) допомоги №28 від 17липня 2025 року, а саме Пунктом 1, дана додаткова угода визначає порядок оплати юридичних послуг (гонорару) адвокату за надання правової (правничої) допомоги у спорі про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за позовом ОСОБА_1 до ГУНП в Кіровоградській області, Бюро зобов`язується здійснювати представництво та захист інтересів клієнта у суді першої інстанції (Бобринецький районний суд Кіровоградської області) (а.с.30 зворот -31).
Пунктом 2, п.п. 2.1. Додаткової угоди представництво інтересів позивача в Бобринецькому районному судді Кіровоградської області, а саме аналіз судової практики щодо спорів про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, підготовка та подання позовної заяви, клопотань, заяв тощо, участь у судових засіданнях (якщо не призначено розгляд без виклику сторін) в суді першої інстанції становить фіксований розмір гонорару 5000,00 грн.
Підпунктом 2.2. Сторони узгодили, що вартість послуги в суді першої інстанції може бути переглянута, лише в бік збільшення (в разі підготовки додаткових клопотань, заяв, заперечень тощо), але не більше ніж 8000,00 грн з урахуванням гонорару зазначеним у п.п.2.1. п.2 вказаної додаткової угоди.
Приписами частини 4статті 134 КАС Українипередбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Як видно з акту приймання-передачі наданої правової (правничої) допомоги від 31.07.2025 року до Договору про надання правової (правничої) допомоги №28 від 17.07.2025 року та Додаткової угоди №1 від 17.07.2025 року до Договору про надання правової (правничої) допомоги №28 від 17.07.2025 року (а.с.31), позивачеві надано такі юридичні послуги:
аналіз судової практики щодо спорів про скасування постанов про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі 4 год.;
підготовка та передання клієнту позовної заяви про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі винесеної відносно ОСОБА_3 (набрано та роздруковано текст позовної заяви, відзнято копії документів, які додані до позову), а також клопотання про витребування доказів 3 год. 30 хв.;
складання заяви про розмір судових витрат понесених позивачем у зв`язку з розглядом справи та виготовлення додатків до неї 1 год.
Загальна вартість сплачених Клієнтом юридичних послуг відповідно до Договору становить 5000,00 грн.
Доказом понесення витрат позивача на правничу допомогу є рахунок №1/28/25 від 31.07.2025 року на загальну суму 5000,00 грн (а.с.32).
Дослідивши зміст наданих доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу суд приходить до висновку, що такі витрати дійсно були пов`язані саме із розглядом цієї справи та підтверджені документально.
Суд зазначає, що обов`язок доведення неспівмірності витрат законом покладено на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, тобто, у даному випадку, на відповідача.
Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, наведеними у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування іншою стороною витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, що підлягають розподілу, за клопотанням іншої сторони. Інша сторона зобов`язана довести неспівмірність заявлених опонентом витрат.
Суд зазначає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховується чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймаючи до уваги конкретні обставини справи.
Оцінюючи заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу крізь призму вказаних вище критеріїв, суд враховує наступне.
Згідно ухвали від 22.07.2025 справа за позовом ОСОБА_1 віднесена до категорії справ незначної складності, а її розгляд вирішено здійснити за правилами спрощеного позовного провадження.
Позовна заява, яка подана до суду оформлена 22.07.2025 року і підписана представником позивача, адвокатом Пономарьовим О.В., це підтверджує, факт її підготовки та подання до суду представником позивача, адвокатом, а також надання позивачу необхідних для цього консультаційних послуг, що передували її оформленню, адже договір про надання правової допомоги між адвокатським бюро «ОЛЕГА ПОНОМАРЬОВА» в особі керуючого бюро Пономарьова О.В. та ОСОБА_1 укладено 17.07.2025 рокуі в позовній заяві заявлено про орієнтовний розмір понесених витрат на правничу допомогустановитиме 5000,00 грн.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 01 вересня 2021 року у справі №178/1522/18.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 по справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказала, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Визначаючись з приводу розміру витрат, який підлягає стягненню з відповідача суд враховує, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), додаткових доказів, пояснень, заперечень на відзив представником позивача до суду не надавалося.
З огляду на викладене, враховуючи предмет спору, обсяг адвокатських послуг, беручи до уваги категорію та складність справи, суд дійшов висновку, про наявність підстав для задоволеннязаяви про відшкодуванню позивачу витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн, що відповідатиме вимогам співмірності, розумності та справедливості.
З огляду на викладене, а також зважаючи на приписи ч. 1ст. 139 КАС України, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення заяви позивача про ухвалення додаткового рішення, та стягнення на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції України у Кіровоградській області, яке володіє статусом юридичної особи, витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 5000,00 грн.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
З урахуванням зазначеного, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління національної поліції в Кіровоградській областіна користь позивача судові витрати в розмірі 484,48грн судового збору.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 72-77, 139, 194, 241-246, 250, 286, 292, 295 КАС України, -
УХВАЛИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Постанову поліцейського відділення поліції №3 (м.Бобринець) Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області сержанта поліції Цициліна Антона Володимировичасерії ЕНА № 5189704 від 10.07.2025 року про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.122 КУпАП України скасувати.
Справу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.122 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрити.
Стягнути з Головного управління національної поліції в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань судові витрати в розмірі 484,48грн судового збору та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,паспорт серії НОМЕР_2 виданий Бобринецьким РВ УМВС України в Кіровоградській області від 10.05.2002 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Головне управління національної поліції в Кіровоградській області,код ЄДРПОУ: 40108709, місцезнаходження: вул. Віктора Чміленка, 41, Кіровоградська область, м. Кропивницький, п.і. 25006.
Повний текст рішення суду складено 31.07.2025 року.
Суддя І.М. Адаменко
Судове рішення № 129226390, Бобринецький районний суд Кіровоградської області було прийнято 31.07.2025. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 383/919/25. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: